ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ІСТОРІЇ

Дидактика історії,

Навч. рік

ДОДАТКИ

№ 1

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ ІСТОРІЇ

1. Науково-історичний профіль уроку.

Точність і правильність подання історичних фактів. Послідовність і логіка викладу матеріалу. Повнота викладу. Арґументованість висновків і узагальнень. Наскільки вдалося зробити урок органічною частиною курсу, включити його в систему роботи над історичними поняттями і т. д.

2. Методична характеристика уроку.

Тема уроку, місце даного уроку в загальній системі уроків з даної теми. Цілеспрямованість уроку; чи правильно визначена його мета? Відповідність типу уроку темі та дидактичній меті; логічний взаємозв’язок і послідовність структурних частин уроку. Розподіл і раціональне використання часу на уроці. Створення проблемних ситуацій на початку вивчення нового матеріалу. Спонукання до формулювання пізнавального завдання самими учнями.

Характеристика окремих етапів уроку. 1) Організаційний момент. Зосередження уваги учнів. 2) Опитування. Зміст і методика перевірки знань, умінь і навичок учнів. Методи перевірки. Зміст запитань для фронтального й індивідуального опитування, самостійних робіт, завдань диференційованого характеру. Якість відповідей учнів. Активність класу. Підведення підсумків перевірки знань. 3) Виклад нового матеріалу. Обсяг і система знань, які повідомляє вчитель, методи викладу. Наукова спрямованість нового матеріалу, його зв’язок з життям. Послідовність викладу, образність, доступність, зв’язок з раніше вивченим матеріалом. Активізація пізнавальної діяльності учнів, способи підтримання інтересу й уваги учнів на окремих етапах уроку. Залучення учнів до творчої діяльності, спрямованої на сприймання та осмислення нового матеріалу. Роль і місце демонстраційного елементу (робота з картою, ілюстраціями). Використання дошки й записів у зошитах. Робота по засвоєнню хронології та історичних понять. Порівняння історичних фактів, їх співставлення із сучасністю. Методика обліку знань учнів у процесі вивчення нового матеріалу. Організація самостійної роботи учнів на уроці. Тема і мета самостійного вивчення учнями навчального матеріалу. Постановка проблемних питань перед учнями, пізнавальних і логічних завдань. Робота з підручниками, довідниками і додатковою літературою, джерелами. 4) Повторення і закріплення матеріалу. Методи закріплення. 5) Оцінювання учнів. Об’єктивність, логічність мотивації тієї чи іншої оцінки. 6) Зміст і методика домашнього завдання. Обсяг і види домашнього завдання. Інструктаж про його виконання. Додаткові (індивідуальні) завдання окремим учням.

3. Педагогічна поведінка вчителя.

Зовнішній вигляд вчителя, самовладання. Знання матеріалу, методична майстерність. Педагогічний такт. Володіння голосом, жестом, мімікою; мова (дикція, темп, культура мовлення, образність, емоційність). Контакт з класом, володіння класом, забезпечення стійкої уваги учнів на різних етапах уроку, дисципліна. Опора на колективне мислення єдиною системою запитань, залучення уваги класу до тих учнів, які відповідають на питання.

4. Характеристика учнів на уроці історії.

Рівень історичних знань та розвитку учнів. Поведінка учнів, організація їхніх робочих місць. Творча активність школярів (вміння учнів аналізувати, порівнювати, зіставляти, доводити, відстоювати свої думки, ставити запитання). Використання учнями теоретичних знань, отриманих ними в школі й безпосереднього життєвого досвіду для висновків та узагальнень. Шляхи й засоби формування нових понять. Труднощі при засвоєні учнями нових понять. Відмінні, середні й слабкі учні (їхній типовий вияв на даному уроці). Ставлення учнів до відповідей товаришів та оцінок учителя.

5.Загальний підсумок уроку.

Реалізація мети, завдань уроку, програмових вимог. Якість знань, умінь і навичок учнів. Пропозиції щодо вдосконалення роботи вчителя.

№ 2

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ІСТОРІЇ

(зразок)

Тема уроку: ЛЬВІВ НА ЗЛАМІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ.

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу (з елементами аналізу учнями історичних документів — спогадів).

Мета уроку: Учень повинен —

q знати: Події: 1894 р. — поява у Львові електричного трамваю; 1894 р. — відкриття кафедри історії України у Львівському університеті (М. Грушевський); 1894 р. — проведення у Львові першої Крайової промислової виставки; 1897–1900 рр. — спорудження у Львові нового Міського театру (З. Ґорґолевський); 1900 р. — поява електричних ламп на вулицях Львова; 1900 р. – видання у Львові програми “Самостійна Україна” (М. Міхновський); 1908 р. — вбивство у Львові М. Січинським намісника Галичини А. Потоцького; 1906–1909 рр. — діяльність у Львові літературного товариства “Молода муза”. Терміни: “Великий Львів”, “модернізація через бюрократизацію”, модерн (сецесія); “Молода муза”. Особи: Зиґмунт Ґорґолевський, Іван Левинський, Михайло Паращук, Антоній Попель.

q розуміти: Розвиток Львова на зламі ХІХ–ХХ ст. як взаємодію економічних, демографічних, національно-політичних, культурно-стильових чинників; важливість міста Львова як національного символу українців; Львів як осередок українсько-польського політичного суперництва та культурної взаємодії двох народів.

q вміти: Характеризувати територіальні й демографічні зміни та національний склад Львова на початку ХХ ст.; визначати чинники, які впливали на містобудівний розвиток Львова на зламі ХІХ—ХХ ст.; характеризувати міжетнічні відносини; описувати становище та характеризувати динаміку розвитку української громади Львова; описувати міське господарство та побут львів’ян, елементи товариського життя; аналізувати історичні документи (спогади).

Література: Грицак Я. Страсті по Львову // Критика.— Київ, 2002.— Ч. 7—8 (57—58), липень–серпень.— С. 2—7; Мельник Б. В. Вулицями старовинного Львова.— Львів, 2001; Михальський Ю. Польські політичні партії та українське питання в Галичині на початку ХХ століття (1902—1914).— Львів, 2002; Нога О. Іван Левинський: художник, архітектор, промисловець, педагог, громадський діяч. – Львів, 1993; Попович М. В. Нарис історії культури України. – Київ, 1999; Степанів О. Сучасний Львів: Путівник / Перевид. 1943 р.— Львів, 1992; Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів: архітектурно-історичний нарис.— Київ, 1989; Gąsowski T. Struktura narodowościowa ludności miejskiej w autonomicznej Galicji // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego. Prace Historyczne.— Kraków, 1998.— Zesz. 125.— S. 89—108; Hoszowski S. Ekonomiczny rozwój Lwowa w latach 1772—1914.— Lwów, 1935.

ХІД УРОКУ