ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Визначення кримінальної відповідальності на підставі чинного КК.

План

План. 2

1. Доктринальне визначення кримінальної відповідальності. 2

2.Визначення кримінальної відповідальності на підставі чинного КК. 2

3. Види кримінальної відповідальності. 2

4. Кримінальна відповідальність і кримінально-правові відносини. 2

5. Підстава кримінальної відповідальності 2

Рекомендована література:

1. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации: Общая часть: Курс лекций. – Одесса: АТ "Бахва", 1998.

2. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность й наказание. – Минск: "Высш. школа", 1976.

3. Баулін Ю.В. Поняття кримінальної відповідальності та його значення для практики застосування нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення // Матер. між-нар. наук.-практ. конф. (Харків), 25-26 жовт. 2001р.- К.: Юрінком Інтер, 2002-С. 39-42.

4. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М., 1963.

5. Гонтарь И.Я. Преступление и состав преступления: как явление и понятие в уголовном праве.– Владивосток, 1997.

6. Егоров В.С. Понятие состава преступления в уголовном праве: Учебное пособие для юридических ВУЗов. – М., 2001.

7. Звечаровский И. Э. Уголовная ответственность.– Иркутск, 1992.

8. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юрид.лит., 1974.

9. Козаченко И.Я. Уголовная ответственность: формы и меры выражения. – Свердловск, 1987.

10. Лесниевски-Костарева Т.Л. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М., 2000.

11. Марцев А.М. Уголовная ответственность и общее предупреждение преступлений.– Омск, 1973.

12. Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в уголовном праве. – Рязань, 1975.

13. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. – Л., 1984.

14. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л., 1982.

15. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. — М.: Изд-во НОРМА, 1998.

16. Соловій Я. Щодо визначення меж кримінальної відповідальності // Право України.– 1995.– №12.

17. Стручков Н. А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1977. – С. 21-95.

18. Тихий В.П. Підстава кримінальної відповідальності за новим Кримінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України.- № 3.- 2002.

1. Доктринальне визначення кримінальної відповідальності.

У КК досить широко вживається термін “кримінальна відповідальність” (наприклад, ст. 2 називається “Підстава кримінальної відповідальності”, розділ ІІ – “Закон про кримінальну відповідальність”, розділ IX – “Звільнення від кримінальної відповідальності”). При цьому КК ніде не розкриває поняття “кримінальна відповідальність”, хоча й відрізняє її від покарання (наприклад, розділи X, XI і XII Загальної частини КК відповідно називаються “Покарання та його види”, “Призначення покарання”, “Звільнення від покарання та його відбування”).

В науці кримінального права також немає єдиного розуміння кримінальної відповідальності. Основні визначення кримінальної відповідальності можна об’єднати у такі групи:

Перша група включає концепції “відповідальність – санкція”, прибічники яких твердять, що кримінальна відповідальність – це реальне застосування кримінально-правової норми, застосування і реалізація санкції (Загородніков М.І., Лейст О.Е.).

Друга, чи не найпоширеніша група концепцій – це концепції “відповідальність – обов’язок”, прибічники яких розглядають кримінальну відповідальність як певний обов’язок особи, котра вчинила злочин, перед державою і полягає у тому, що особа повинна перетерпіти позбавлення особистого чи майнового характеру (Я.М.Брайнін, Н.С.Лейкіна, П.С.Матишевський, В.І.Осадчий, І.М.Даньшин).

Третя група – це концепції “відповідальність – правовідносини”, прихильники яких змістом кримінальної відповідальності вважають врегульовані нормами кримінального права суспільні відносини (кримінальні правовідносини) (Л.В.Багрій-Шахматов, П.С.Дагель, С.Г.Келіна).

Четверта група – це концепція “відповідальність – засудження”, зміст яких вперше сформулював К.Ф.Тихонов. На його думку, сутність кримінальної відповідальності полягає у тому, що держава засуджує особу, яка вчинила злочин.

Вище наведені визначення підкреслюють лише основні риси кримінальної відповідальності. Найбільш правильним є визначення, яке б максимально поєднувало всі вищеназвані концепції та містило б усі характерні ознаки кримінальної відповідальності, які так чи інакше випливають з закону.

Визначення кримінальної відповідальності на підставі чинного КК.

КК не містить поняття кримінальної відповідальності, але цей термін використовується у ньому.

Розпочнемо з того, що вкажемо, що сутністю кримінальної відповідальності є обмеження прав і свобод злочинця. Таке розуміння сутності кримінальної відповідальності випливає з її природи як категорії кримінального права – однієї з галузей публічного права. Відомо, що публічно-правові відносини є відносинами влади і підкорення, методом регулювання яких є імперативний метод. Саме в межах таких відносин встановлюється і реалізується кримінальна відповідальність. Обмеження життєво важливих благ людини на підставі принципів правової держави можливе з урахуванням поділу державної влади на законодавчу, судову та виконавчу. Тобто, вид і міра обмеження прав і свобод людини, винної у вчиненні злочину, мають бути визначені законом (законодавчий аспект кримінальної відповідальності), призначені судом (судовий аспект) і здійснені спеціальними органами виконавчої влади (виконавчий аспект).

Зміст відповідної діяльності може бути представлений як взаємодія його складових елементів, до яких належать її суб’єкти, об’єкти та сама діяльність цих суб’єктів.

З точки зору законодавчого аспекту кримінальної діяльності, суб’єктом встановлення кримінальної відповідальності виступає лише Верховна Рада України (п. 22 ст. 92 Конституції України – виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами та відповідальність за них). Об’єктом такої, законодавчо визначеної кримінальної відповідальності є права і свободи тих осіб, які потенційно визначені в КК як можливі злочинці.

На підставі аналізу КК можна зробити висновок, що законодавець ототожнює кримінальну відповідальність і санкцію кримінально-правової норми. Причому санкція викладена не тільки у санкції відповідної статті Особливої частини КК, а й у відповідних розділах Загальної частини КК (розділ Х “Покарання та його види”, розділ ХІ “Призначення покарання”, розділ ХІІ “Звільнення від покарання та його відбування”, розділ ХІІІ “Судимість”).

Для конкретної особи, яка вчинила злочин, така відповідальність індивідуалізується судом. (судовий аспект кримінальної відповідальності). Суб’єктом індивідуально визначеної кримінальної відповідальності є тільки суд. Об’єктом індивідуалізації є конкретні права і свободи особи, яка визнана судом винною у вчиненні злочину, що є підставою покладення на злочинця кримінальної відповідальності. Необхідною умовою індивідуалізації судом кримінальної відповідальності є юридична кваліфікація вчиненого особою. Юридичною формою індивідуалізації кримінальної відповідальності є обвинувальний вирок суду.

Відповідно до чинного КК, можна визначити три види індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Перший вид – це обмеження гідності особи, винної у вчиненні злочину. Згідно з ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Відповідно до ч. 5 ст. 74, особа також може бути звільнена від покарання у зв’язку із закінченням строків давності. У зазначених випадках суд виносить обвинувальний вирок, в якому визнає особу винною у вчиненні злочину, але не призначає їй покарання.

Другий вид – це винесення обвинувального вироку з призначенням особі певного виду і розміру покарання, від відбування якого вона звільняється.

Третій вид – це винесення обвинувального вироку з призначення особі певного виду і розміру покарання, поєднане з необхідністю його відбування.

Виконавчий аспект кримінальної відповідальності має дві сторони: з одного боку, це діяльність спеціальних органів виконавчої влади (суб’єкт діяльності) по виконанню обвинувального вироку суду. З іншого боку, – це перетерплювання цією особою обмеження її тих прав і свобод (об’єкт діяльності), які індивідуалізовані судом.

Отже, кримінальна відповідальність– це передбачені КК вид та розмір обмеження прав і свобод злочинця, що індивідуалізується судом та здійснюється спеціально уповноваженими органами держави.