ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

МЕТОДИКА ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Кафедра соціальної педагогіки

ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ДИТИНСТВА.

МЕТОДИКА ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ

Словник основних термінів і понять

Харків, 2012

Словник укладений на матеріалі навчального посібника Петрочко Ж.В. «Основи соціально-правового захисту особистості» рекомендованого Вченою радою КМПУ імені Б.Д.Грінченка (протокол № 9 від 24.09.2009 р.) та

Укладач: Волкова К.С., викладач кафедри соціальної педагогіки

У словнику містяться основні термініи і поняття, які використовуються в процесі вивчення дисципліни «Основи соціально-правового захисту дитинства. Методика правового виховання та профілактика правопорушень».

Призначається для студентів педагогічних вищих навчальних закладів, соціальних педагогів, учителів.

Агресивність дітей– емоційний стан і риса характеру дитини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, ефективністю переживань (гніву, злості, намагання заподіяти іншому травму фізично чи морально). Є наслідком негативного ставлення до них – брак чуйності, поваги, надмірна суворість, зловживання покаранням.

Адаптація– пристосування людини або групи людей до нового соціального середовища, а частково і пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії.

Активність особистості– здатність людини до свідомої діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння багатств матеріальної і духовної культури.

Активність соціальна– свідома цілеспрямована діяльність людини, орієнтована як на перетворення об’єктивних соціальних умов, так і на формування соціальних якостей власної особистості (активної життєвої позиції); характеристика діяльності, відображена міра реалізації і розвитку соціальних потенцій, можливостей людини (її здібностей, знань, навиків, прагнень).

Асоціальна особистість– людина, соціальний індивід, поведінка якого не співпадає із загальноприйнятими в даному суспільстві соціальними нормами.

А. О. порушує права та інтереси суспільства в цілому і його громадян, зокрема, але ці порушення не досягають протизаконних дій.

Батьківство– факт походження дитини від певного чоловіка; юридично засвідчується органами реєстрації громадянського стану про народження.

Батьківські права й обов’язки– особлива форма взаємовідносин батьків і дітей, зумовлена історичним розвитком, закріплена в моральних та юридичних нормах і правилах поведінки. Одне з головних – право на виховання дітей, їх соціальне забезпечення. Б.п.о. регламентовано у Сімейному кодексі України. Невиконання визначених суспільною мораллю та юридичними законами держави обов’язків призводить до втрати батьківських прав на дітей.

Бездоглядність дитяча– послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, заняттями дітей, підлітків з боку батьків та осіб, які їх замінюють.

Безпека –стан захищеності особи чи групи; наявність способів задоволення потреб особистості та захисту її прав

Безпритульні діти– це особи до 18 років, які протягом довгого чи короткого часу живуть в середовищі вулиці. Вони не мають постійного місця проживання, бродяжать, мають свої угрупування, специфічні контакти на вулиці.

Безробіття – втрата працездатною особою працездатного віку роботи з об’єктивних чи суб’єктивних причин, яка призвела до втрати заробітної плати або інших передбачених законом доходів

Виправна система– спеціально організована система установ, на які покладено виконання призначеного вироком суду покарання у вигляді позбавлення волі.

Відновне правосуддя – це форма правосуддя, основною метою якого є створення умов для примирення потерпілих і правопорушників та усунення наслідків, спричинених злочином або кримінальним (підсудним) проступком

Відповідальність дисциплінарна– правова форма впливу на правопорушників дисципліни, яка полягає у накладанні дисциплінарних стягнень адміністрацією підприємства або закладу, де працює порушник дисципліни.

Власність– належність засобів і продуктів виробництва народові, а також відповідним фізичним і юридичним особам. Врегульовані правовими нормами економічні відносини власності стають правовідносинами і виступають у такій юридичній формі, як право власності

Громадянство– правова приналежність особи до конкретної держави. Г. – необмежений у просторі й часі правовий зв’язок особи з конкретною державою, який зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав та обов’язків.

Декларація(від лат. – заявляю, сповіщаю) – офіційне проголоження державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними організаціями основних принципів їхньої діяльності, програмних позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі

Декларація прав дитини– документ, який прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року. Ставить за мету забезпечити щасливе дитинство і користування на їх власне благо і благо суспільства правами і свободами; закликає світове товариство, державні й позадержавні установи, приватних осіб до того, щоб вони визнали ці права і намагалися додержуватися на основі законодавчих актів, які поступово приймаються, відповідно до принципів, викладених у Д.п.д.

Державна соціальна допомога –це короткострокова (одноразова чи періодична) грошова виплати, цільовим призначенням якої є компенсація втраченого заробітку або додаткова підтримка громадян у разі настання соціального ризику за рахунок коштів соціальних страхових фондів чи бюджетів різних рівнів

Державні соціальні гарантії – встановлені законом мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, що забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового

Державні соціальні стандарти – встановлені законами, іншими правовими актами соціальні нормативи або їх комплекс, на базі яких визначають рівні основних державних соціальних гарантій

Дискримінація – будь-яке розмежування людей за расовою приналежністю, кольором шкіри, статтю, мовою, релігією, політичними поглядами, національним або соціальним походженням, приватною власністю, народженням або іншим статусом, яке має на меті або діє з нанесенням шкоди щодо визначеної рівності прав і свобод усіх людей

Десоціалізація– втрата особистістю якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності у суспільстві; або має якості, несумісні з вимогами суспільства; порушення нормального ходу соціалізації індивіда, втрата або деформація важливих соціальних функцій особистості.

Дитина – особа, віком до 18 років (від народження до повноліття), якщо згідно із законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше

Дитяча експлуатаціяжорстоке ставлення до дитини або необґрунтоване використання дітей для комерційних та промислових цілей.

Дитячий будинок– державний виховний заклад для дітей-сиріт та дітей з неповних сімей, які потребують допомоги держави внаслідок хвороби батьків, позбавлення батьківських прав.

Дієздатність – здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати і нести відповідальність у разі їх невиконання. Згідно з чинним цивільним кодексом України, повну дієздатність набувають громадяни по досягненню ними повноліття (18 років). Малолітні й неповнолітні громадяни мають неповну дієздатність. Цивільний кодекс України закріпліє вікові рубежі для малолітніх 0-14 років, а для неповнолітніх – 14-18. відповідно, обсяг майнових прав для цих вікових груп є різним.

Діти вулиці– діти, які за законом не визнані як такі, що позбавлені батьківського піклування, але фактично можуть бути визнані сиротами, оскільки батьки з певних причин належним чином не займаються їх вихованням. Під поняттям Д.в. розуміють безпритульність та бездоглядність.

Діти, позбавлені батьківського піклування– особи віком до 18 років, які залишилися без піклування одного або обох батьків у зв’язку з відсутністю батьків або позбавлення їх батьківських прав; обмеження їх в батьківських правах; визнання батьків безвісно відсутніми, недієздатними (обмежено дієздатними); перебування батьків у лікувальних закладах; відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, перебування у місцях утримання під вартою підозрюваних та звинувачених у скоєні злочину; ухиляння батьків від виховання дітей чи захисту їх прав та інтересів; відмова батьків забрати своїх дітей із виховних лікувальних закладів, закладів соціального захисту та ін.). Подальша доля дітей, які визначаються як позбавлені батьківського піклування, вирішується органами опіки та піклування, що функціонують при місцевих органах виконавчої влади.

Житлове приміщення – приміщення, придатне для проживання людей, яке належить до житлового фонду. Житлові приміщення, які надаються громадянам, мають бути належно упорядковані відповідно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним нормам, передбаченим законодавством, розмірам та іншим вимогам (стаття 6 ЖКУ)

Житловий фонд – жилі будинки та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для проживання людей (стаття 5 ЖКУ)

Жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею

Заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - медичні, навчальні, виховні заклади, заклади та установи праці й соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування

Закон– нормативний акт вищого органу державної влади, прийнятий у встановленому Конституцією порядку.

Захист дитинства– комплекс державних заходів і зусиль громадських організацій щодо законодавчого закріплення прав дітей, що орієнтується на пріоритет дітей, необхідність першочергової уваги до їх фізичного і духовного розвитку, гарантування особистих прав дітей, прав у сім’ї та суспільстві.

Злочинність– соціально-правове явище, що охоплює злочини, вчинені в даному суспільстві у даний період часу; характеризується кількісними (динаміка, стан) і якісними (структура, характер) показниками.

Злочинність неповнолітніх– сукупність соціально небезпечних дій, здійснюваних дітьми і підлітками. Причини З.н. – загострення в країні соціально-економічних факторів: значні спади виробництва і рівня життя, інфляція, збільшення кількості безробітних, правовий нігілізм значної частини населення; психолого-педагогічні фактори: відсутність належної виховної та профілактичної роботи в навчально-виховних закладах, недоліки сімейного виховання; медико-біологічні фактори, пов’язані з вродженими або набутими захворюваннями.

Індивідуальне представництво – процес захисту прав клієнта, що здійснюється фахівцем або підготовленим волонтером

Конвенція(від лат. - договір)–угода, міжнародний договір з якогось одного спеціального питання, що визначає права та обовзки держав у певній окремій галузі

Кримінальна група– група людей, цінності, уявлення, поведінка якої суперечать чинним нормам кримінального законодавства.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх– створюється з метою соціального захисту та профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли 18-річного віку, і структурно включається до кримінальної міліції системи Міністерства внутрішніх справ України.

Кримінальні (підсудні) проступки:

1) окремі діяння, що за чинним кримінальни кодексом України належать до злочинів невеликої тяжкості, які відповідно до політики гуманізації кримінального законодавства визначатимуться законодавцем як такими, що не мають значного ступеня суспільної небезпеки;

2) передбачені чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення діяння, які мають судову юрисдикцію і не є управлінськими (адміністративними) за своєю суттю (дрібне хуліганство, дрібне викрадення чужого майна тощо)

Майно – окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовзки (стаття 190 Цивільного кодексу України)

Майнові права– суб’ктивні права учасників правовідносин, повзані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з матеріальними (майновими) вимогами, що виникають між учасниками цивільного обігу з приводу розподілу цого майна та його обміну

Малозабезпеченість– це неспроможність особи чи сім’ї з огляду на об’єктивні чинники забезпечити середньомісячний сукупний дохід на рівні прожиткового мінімуму

Малозабезпечена сім’я– сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї

Місце походження дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування – місце проживання або перебування її біологічних батьків на момент їх смерті або виникнення обставин, що призвели до позбавлення дитини батьківського піклування. У разі, якщо батьки та місце їх постійонго проживання невідомі, місцем походження дитини визначають місце, де дитину знайшли, або місце розташування медичного закладу, де дитину залишили

Місце проживання дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування – місцезнаходження закладу для дітей сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, жиле приміщення дитячого будинку сімейного типу, прийомні сім’ї, опікунів або піклувальників, житло в якому дитина проживає

Насильство– дія або бездіяльність однієї людини стосовно іншої, що завдає шкоди здоров’ю, як фізичному, так і психічному, принижує почуття честі та особистої гідності

Небезпека– стан відсутності захищеності особи чи групи, що загрожує її життю або здоров’ю, при якому не задовольняються потреби людини і порушуються її права

Непрацездатні члени сім’ї– особи, зокрема діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки – за умови, якщо вони не мають працездатних батьків

Неповнолітні злочинці– це важковиховувані, педагогічно занедбані підлітки і юнаки, які скоїли кримінальні злочини, порушили правові норми і направляються судом до виховно-трудових колоній.

Неповнолітня мати– мати, яка народила дитину до віку, з якого, згідно із законодавством України, встановлено шлюбний вік (тобто до 17 років).

Неповнолітні– в Україні неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18-річного віку. Кримінальна відповідальність, засоби покарання Н. також мають свої особливості, залежно від віку та характеру злочину. Сімейний кодекс передбачає право неповнолітньої дівчинки брати шлюб у 17 років. Н. мають свої права і в трудових правовідносинах.

Норма права– правило, встановлене або санкціоноване державою і забезпечене його примусовою силою, яке регулює взаємостосунки окремих осіб, державних органів, установ та організацій.

Норми соціальні– сукупність вимог, що пред’являє соціальна група (спільнота, організація, клас, суспільство) до своїх членів з метою здійснення діяльності (поведінки) установленого зразка (типу). Нормативні вимоги фіксуються і виражаються як у вербальній (писані закони, інструкції, кодекси), так і невербальній (наприклад, символічна атрибутика) формі. Функціональна роль Н.С. полягає, перш за все, у тому, що соціальний суб’єкт діє у відповідності з їх розпорядженнями або вимагає від інших суб’єктів відповідної поведінки. Порушення вимог Н.с. викликає акт відповідної дії (санкцію).

Об’єктивне право(власне право)–це система загальнообовзкових норм, що мають формальне вираження (законодавство, правові звичаї, нормативні договори), створюються і горантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин

Омбудсмен– спеціально уповноважена особа (інститут) з чітко визначеними повноваженнями, яка популяризує і захищає права людини (дитини). В Україні – це Уповноважений Верховної ради з прав людини

Опіка(піклування) – особлива форма державної турботи про неповнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опікун(піклувальник) – особа, яка безпосередньо здійснює опіку (піклування).

Організація Об’єднаних Націй (ООН)– універсальна міжурядова міжнародна організація, що допомагає державам світу знаходити шляхи врегулювання різних проблем

Особи із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або заганули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування

Охорона дитинства– система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захист її прав

Пенітенціарна педагогіка– педагогіка виправна, що стосується роботи по перевихованню неповнолітніх, засуджених за кримінальні злочини.

Первинна(загальна) профілактика – діяльність, спрямована на попередження та усунення чинників, що сприяють негативним явищам серед широких кіл підлітків та молоді.

Посередництво– надання допомоги клієнту в установленні контакту з потенційною системою підтримки в безпосередньому його оточенні

Права– це найважливіші для спільного життя і обов’язкові для всіх людей правила поведінки, які мають охоронятися державою

Права дитини– забезпечення дитині законом можливості мати і розпоряджатися матеріальними, культурними та іншими соціальними благами в установлених законом межах, що забезпечує дитині гармонійне функціонування і розвиток

Права людини:

1) забезпечені державою можливості задоволення людиною своїх життєвих потреб та інтересів;

2) це система норм поведінки, соціальні можливості особистості в економічній, політичній, культурній та інших сферах, що їх зобовзані гарантувати

Право на недоторканність –низка прав, мета яких – захист фізичного і психічного стану людини (право на життя, право не зазнавати катувань і неправомірного арешту, право на приватне життя). Цю групу прав людини іноді називають основними правами людини. Порушення цих прав вважається «грубим порушенням прав людини»

Правова освіта– спеціально організований процес засвоєння знань про основи держави і права з метою виховання у громадян поваги до закону, прав людини, виховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності та правопорядку.

Правове виховання– цілеспрямований та керований процес, який передбачає озброєння вихованця правовими знаннями, перетворення цих знань в особисті переконання людини та формування на цій основі відповідального ставлення до власних вчинків, до поведінки в цілому.

Правова культура –досягнення особистості у сфері правових стосунків; це ставлення людей до права і правової системи, їхні переконання, цінності, ідеали, що дозволяють їм регулювати свої дії відповідно до чинних законів. Правова культура складається з правосвідомості та правової поведінки

Правова поведінка – усвідомлена законослухняна діяльність людини у всіх сферах життя, звичка дотримуватися закону, співвідносити свої дії у будь-якій ситуації із законом. Звичка правової поведінки формується через правову практику

Правова установка – різновид соціальної установки, поведінкова готовність (схольність) до правомірного чи неправомірного варіанту поведінки

Право власності – законодавчо врегульовані державою відносини щодо власності. Воно характеризується триєдністю прав: правом володіння, правом користування і правом розпорядження.

Правоздатність –це здатність мати цивільні права й обов’язки, що виникає з народження, а саме: право мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успідковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, примислового зразка, а також інши майнові та особисті немайнові права.

Правопорушення –це порушення адміністративних та правових норм, які проявляються через дрібні крадіжки, здирництво, викрадення автотранспортних засобів, хуліганство.

Правосвідомість– відбиття у свідомості людини поглядів, уявлень, переконань громадян відносно характеру, сутності, принципів права, законності.

Право володіння означає, що особа фактично або юридично є володарем належної їй речі.

Право користування означає, що особа може вилучати корисні властивості речі для задоволення своїх потреб або потреб інших осіб.

Право розпорядження означає можливість визначати долю належної власникові речі шляхом знищення, відчудження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

Право соціального забезпечення –це система правових норм, які регулюють суспільні відносини з матеріальног забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок спеціальног створених фінансових джерел особам, які зазнали соціального ризику

Превентивне виховання– здійснення комплексу профілактичних заходів з метою попередження негативних явищ, правопорушень у молодіжному середовищі та зменшення шкоди від факторів ризику.

Представництво інтересів дитини – активна діяльність від імені іншої людини чи групи людей для забезпечення необхідних послуг, гарантій законнних прав клієнта, або і те, й інше разом

Принципи права – закріплені у праві нормативно-правові положення, що характеризують його зміст, основи, ідеали

Притулок для неповнолітніх– заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років.

Причини злочинностінеповнолітніх – сукупність соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних явищ, тенденцій, факторів, що породжують злочинність.

Ратифікація(від лат. затверджений) – затвердження верховним представницьким органом державної влади міжнародного договору, який після цього набуває юридичної сили для цієї держави

Скарга –звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб

Соціальна держава– держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.

Соціальне забезпечення – це організаційно-правова діяльність держави щодо матеріального забезпечення, соціального обслуговування, надання медичної допомоги за рахунок спеціально створених фінансових джерел особам, які зазнали соціального ризику, внаслідок чого втратили здоров’я та (або) засоби до існування і не можуть матеріально забезпечити себе та своїх утриманців

Соціальний захист – комплекс заходів, спрямованих на створення безпечного соціального середовища; система юридичних, економічних, фінансових та організаційних засобів і заходів у державі щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків

Соціальний ризик – це закріплена законодавством та визнана суспільством як суспільно значуща обставина об’єктивного характеру, з настанням якої громадяни (члени їхніх сімей) не можуть уникнути її самостійно і втрачають тимчасово або назавжди засоби до існування чи потребують додаткового матеріального забезпечення

Соціальні норми– правила, які регулюють поведінку людей у суспільстві.

Соціальні пільги – це передбачене законодавством повне або часткове звільнення певних категорій громадян від виконання обовзку або надання додаткових прав при настанні соціального ризику

Соціальні права – певні можливості людини користуватися соціальними благами у сфері матеріального виробництва, трудової діяльності, освіти, здоров і відпочинку

Соціальне житло – жила площа, яка надається за нормами державних соціальних стандартів відповідно до законодавства за рахунок державного та / або комунального житлового фонду

Соціальний супровід – робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереженняЮ підвищення їх соціального статусу

Соціально-педагогічне забезпечення прав дітей – різнорівнева соціально-педагогічна діяльність, спрямована на створення сприятливих умов для задоволення потреб особистості, реалізацію, охорону й захист її прав, що здійснюється командою фахівців соціальної сфери на засадах суб’єкт-суб’’ктної взаємодії з дитиною та її сім’єю

Статус соціальний– становища індивіда або групи в соціальній системі стосовно інших груп та індивідів. Характеризується за економічними, професійними та іншими ознаками.

Статус дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджеється комплексом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування

Суб’ктивне право(право людини і громадянина) – це міра юридично можливої поведінки певної особи, що задовольняє її інтереси. Суб’ктивний характер виражається в тому, що воно залежить від волі суб’єкта, реалізується від його бажання та належить йому

Тілесне покарання– покарання, яке безпосередньо заподіюють дитині, включаючи биття, шмагання, випалювання клейма, використання кандалів, ампутація кінцівок. Тілесні покарання – форма жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність ставлення, яке може бути прирівняне до катувань. Застосування тілесних покарань до дітей збільшують вірогідність того, що вони самі стануть потім застосовувати насильство.

Усиновителі– повнолітні дієздатні громадяни, які усиновляють неповнолітню дитину. Між усиновителем і усиновленою дитиною повинна бути різниця у віці не менше 15 років. Не можуть бути усиновителями особи, позбавлені батьківських прав; особи, які подали свідомо неправдиві документи щодо усиновлення; особи, які бажають оформити усиновлення з метою отримання матеріальної чи іншої вигоди; особи, які були усиновителями, якщо з їх вини усиновлення було скасовано або визнано недійсним; особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах або лікуються в зазначених умовах; особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших, установлених законом, видів доходу. За наявності кількох осіб, які бажають усиновити одну й ту ж дитину, переважне право надається: родичам, незалежно від місця їх проживання; громадянам України; особам, у сім’ї яких проживає дитина, котра всиновлюється; особам, які всиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи родинних зв’язків.

Усиновлення(удочеріння) – оформлення спеціальним юридичним актом прийняття в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи доньки. Усиновлення допускається виключно в інтересах дітей. Усиновителем може бути кожний повнолітній дієздатний громадянин. Для усиновлення необхідна письмова згода батьків. Усиновлення відбувається без їх згоди, якщо батьки невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми, понад 6 місяців не проживають разом з дитиною, не беруть участі в її вихованні. Якщо дитина перебуває на утриманні в державних дитячих закладах, при відсутності батьків, потрібна згода дитячого закладу. Усиновлення скасовується, якщо воно суперечить інтересам дитини, було здійснено без згоди батьків усиновленого, самого усиновленого, другого з подружжя усиновителів та ін.

Форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування –усиновлення, встановлення опіки, піклування; передача до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, до закладів для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Хартія:

1) у середні віки документ, що засвідчував якісь права або привілеї;

2) міжнародний договір, відповідно до якого держави-члени ООН зобовзуються уживати спільних заходів, спрямованих на заохочення і захист прав людини в усьому світі

Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України– державна установа, яка сприяє влаштуванню дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, в сім’ї громадян України та іноземних громадян шляхом усиновлення.

Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх– створюються в державній системі охорони здоров’я для неповнолітніх, які вживають алкоголь, наркотики, а також для неповнолітніх, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації. До них направляються неповнолітні віком від 11 років на підставі висновку медико-експертної комісії. Основним завданням Ц. є створення умов і забезпечення лікування неповнолітніх від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та здійснення їх психосоціальної реабілітації і корекції.

Шахрайство– у кримінальному праві злочин, який полягає у заволодінні чужим майном або правом на нього, а також отриманні інших благ шляхом обдурювання або зловживання довірою.

Шлюб– шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка – у вісімнадцять років. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі

Ювенальна юстиція – спеціалізована система правосуддя для неповнолітніх

Література

1. Ковчина І. М.Основи соціально-правового захисту особистості: методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності “соціальний педагог” / за заг. ред. докт. філос. наук, проф. А. О. Ярошенко. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 297 с.

2. Петрочко Ж.В. Основи соціально-правового захисту особистості: навч. посіб. – К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2009. – 320 с.