ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Біблійні образи календарно-обрядової поезії.

Нині у багатьох колядках є заспіви, що починаються: "Ой, дай Боже", в яких чуємо відгомін "Ой, Дажбоже". Те ж саме — у новорічних побажаннях: "На щастя, на здоров'я та на Новий рік, щоб родило краще, як торік — жито, пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!"
Християнські священики, відчуваючи своє безсилля перед одвічними народними звичаями, намагалися підпорядкувати язичницькі свята християнському календарю.
Про це йшлося і на Нікейському соборі (325 р.). День народження Місяця-Василя призначили днем святого Василя і почали давати це ім'я людям. У Чехії головним Богом був Святовіт. Коли побудували церкву, то її назвали церквою Святого Віта, щоб народ не помітив зміну релігії. У Новгороді церкву, споруджену на місці капища Велеса, назвали церквою святого Власія. Так, поступово і в колядках та щедрівках з'являються образи Матері Божої, Ісуса Христоса, а в народній драмі, вертепі — образи Ангела, Чорта, Ірода. Олекса Воропай на Херсонщині записав:
А в полі, полі сам Господь ходив, Сам Господь ходив, зерно розносив. Діва Марія Бога просила: "Уроди, Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю, усяку пашницю..."
Отже, з часу хрищення України-Русі поступово змінюється й символіка колядок та щедрівок. Міф про створення світу також набув християнізованої форми: замість птахів виступає сам Христос, а замість Явора — кедрове дерево, на якому він був розіп'ятий, або з якого будують диво-церкву. Мотив побудови Всесвіту перетворився на мотив побудови церкви. Божественними ознаками наділяють людину (історичну особу).
Колядки мають здебільшого 10-складовий вірш із дворядковою строфою (5+5)2. Іноді він записується як чотиривірш з 5-складовими рядками.
Що ж означає слово коляда? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за колядування. Як стверджували давні автори Іно-кентій Гізель, Дмитро Туптало та Микола Карамзін, Коляда — один із язичницьких Богів, що символізував початок року. Можливо, від Коляди походить і слово календар (річне коло).

Якщо гооворити про участь Біблії у календарно-обрядової поезії, то перш за все требя взяти різдво.
На цю тему писали автори від Памви Беринди до сучасних Олесі Мамчич, Ігоря Римарука, Євгена Сверстюка, Тамари Севернюк. Вісточка із давньої України «На Різдво Христове вірш» від ПамвоБеринди, «Піснь 4-та» Григорія Сковороди та романтична поезія Сильвестра Яричевського, Василя Щурата, переклади Михайла Генсіровського.
Якщо говорити про буковинських авторів, то виставку прикрашають та одухотворюють не лише книги канонізованих класиків на кшталт Юрія Федьковича з його патріотичним віршем «На новий рік», а й світлі, людяні поезії Тамари Севернюк, які завжди – «…освідчення в любові до всього сущого на землі, високого в його земному бутті і небесному леті». Із «Йорданської ночі» у «Чисте світло» «різдвяних пацьорків» можна перейти сторінками віршів. Поглянути на «Нового року профіль таємничий», знайти серед засніжених рядків «Сув’язь» різдвяного настрою, у дзвоні кришталю впізнати «Ave…» та диво найсвітлішого свята.
Різдвяна проза хоч не така легка, як поезія (що не залишає навіть слідочків на снігу), на те проза значно різноманітніша у темах, образах та психологічному й етичному навантаженні. Чарівний світ різдвяних історій Миколи Гоголя («Вій», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»), складний соціальний підтекст оповідань Михайла Коцюбинського («Ялинка») та Степана Васильченка. Особлива магія почуттів і станів звертає до читання оповідання Олександра Жовни «Різдвяної ночі».
Не можна оминути віддзеркалення різдвяних традицій у драматургії. Ще з ХV- ХVI ст. в Україні розвивається жанр вертепу та різдвяних п’єс для мандрівних та дяківських театрів. Пізніше вертепна драма, що сама виросла з інтермедій, перетворюється на літературну драму європейського зразка. Але на українському ґрунті за основу беруть фольклорні та козацькі мотиви. На виставці можна ознайомитись зі зразками усіх видів драматургії, зокрема, на новорічно-різдвяну тему: «Українська драматургія першої половини ХІХ століття», «Бурлеск і травестія», драматичні твори Пантелеймона Куліша.
А шанувальники «надсучасної» літератури знайдуть на виставці новорічний номер журналу «Дніпро».
Для наймолодших читачів на свято – «Дарунок різдвяної казки», а також цікаві й рідкісні видання «Рости на щастя України-мами. Галицька читаночка»та «Я дитина українська» - до збірників увійшли вибрані поезії з альманахів початку ХХ ст. «Світ дитини», журналів «Дзвіночок» і «Малі друзі». Обидві книги містять багато призабутих, але від того ще цінніших дитячих різдвяних віршів.