Умови впливу на стрій в хорі. Стрій - співвідношення ступенів звукової системи по висоті (по частоті), виражене в математичних величинах. Хоровий стрій це правильне, точне інтонування інтервалів в мелодичному і гармонічному видах. Інтонування мелодичних інтервалів являється основою мелодичного (горизонтального) строю. МЕЛОДИЧНИЙ СТРІЙ. Будь - яка мелодія за своєю структурою являє собою послідовність музичних звуків, які ідуть один за другим горизонтально, тому мелодичний стрій можна назвати горизонтальним, або горизонтально -мелодичним. Мелодичним рисунком називаємо послідовність звуків, в основі якої лежить конкретний лад ( частіше мажорний або мінорний ) і конкретна тональність. Мажорний лад за характером енергійний, життєрадісний, жвавий. Тому інтонування в мажорі більш сприятливе, чим у мінорі. Мінорний лад за характером спокійний, з відтінком легкого суму, м"який, сприяє психологічній послабленості. Все це може привести до неуважної | При інтонуванні мажору у висхідному напрямку представляють труднощі 11, 111, VI, VII. При інтонуванні мажорної гами вниз замітну тенденцію для підвищення мають VI, V, IV, 11 ступені. Слід додати, що небезпечними для інтонування у мажорі є 111 та VII ступені: 111 - як ступень, що визначає характер ладу, а VI1, як ввідний тон: 
Мінорний лад за характером спокійний, з відтінком легкого суму, м'який, сприяє психологічній послабленості. Все це може привести до неуважної інтонації. До цього мінорний лад являється похідним від VI ступеня мажорного ладу, яка у мажорі являється нестійкою і має тенденцію до пониження (розв'язується у V стійкий ступень ). Тому лад, побудований від VI ступеня також має тенденцію до пониження. Тим самим він виявляє великі труднощі в інтонуванні. Небезпечними в інтонуванні мінорної гами являються І, II, III, VII ступені ( II та VII як ввідні, III як ступень, що характеризує лад і потребує точної інтонаційної висоти, І ступень через свою нестійкість потребує інтенсивного підтягування вгору:  Із інтонування ладу можна зробити висновки, що мала і великі секунди представляють собою певні труднощі при інтонуванні. Треба пам'ятати, що: велику секунду вгору треба інтонувати гостро, високо, до потрібної слухом висоти вниз - тупо, понижче, малу секунду вгору інтонуємо тупо, вниз - гостро, високо, до потрібної слухом висоти, мала терція вгору інтонується тупо, вниз - високо, гостро, велика терція вгору потребує високої інтонації, вниз - інтонується тупо, осідаючи на звук, хроматичний півтон вгору інтонується гостро, підтягуючи, вниз - тупо, с>сідаючи на звук до нужної висоти, чисту кварту інтонувати легко і майже завжди вірно, але слід пам'ятати, що вгору на форте можливе повишення, на піано - пониження, тому при інтонуванні кварти слід звертати увагу на ступені, які її утворюють, на її положення у ладу. збільшена кварта вгору інтонується з тенденцією до підвищення вниз - начебто "осідаючи" на звук, зменшена кварта вгору інтонується тупо, вниз-гостро Взагалі інтонування збільшених та зменшених кварт поза ладом важке. В ладу, в певному гармонічному оточенні, інтонування них інтервалів труднощів не представляє. Квінта - інтервал стійкий, тому чиста квінта вгору інтонується з тенденцією до підвищена, Вниз - тупо, "с>сідаючи" на звук, зменшена квінта зустрічається у музиці часто і в гармонічних сполученнях труднощів для інтонування не представляє. Збільшена квінта зустрічається у хоровій літературі рідко і являється самим важким для інтонування інтервалом. Велика секста вгору подається гостро, вниз - як можна низько. Мала секста вгору інтонується низько, вниз- як можна гостріше. Сегаіми інтонуються аналогічно секстам. Октави - інтонуються у залежності від ладу, ступенів, які їх утворюють та теситурних умов. ГАРМОНІЧНИЙ СТРІЙ ( ВЕРТИКАЛЬНИЙ). у прикладі 4М - бемоль" - подавати тупо. | Основою гармонічного строю є інтонування гармонічних інтервалів. Основою традиційної гармонії являється терція. Цей інтервал у гармонічному виді лежить в основі різноманітних гармонічних сполучень. Велика та мала терції: 
 При інтонуванні мажорного тризвуку основний тон і квінта труднощів не представляють, велика ж терція потребує інтонування з напругою угору. Мінорний тризвук інтонувати складніше. Основний тон потрібно підтягувати у виконанні, мала терція по дається з тенденцією до пониження, а третій звук -квінта, яка відстоїть від середнього звуку на велику терцію інтонується гостро. Ц правила інтонування звуків у тризвуках залишаються незмінними для акордів любого складу, виду, розміщення. Зменшений тризвук складається з двох малих терцій. Він утворюється на II та VII ступенях натуральних та гармонічних мажору і мінору. Характер його звучання суворо - благородний. В основному виді цей акорди майже не зустрічається. Найбільш поширене його перше обернення секстакорд В секстакорді зменшеного тризвуку у чотириголоссі подвоюється терція ( бас ) або квінта:  При. подачі цього акорду необхідно основний тон інтонувати гостро вгору, а терцію і квінту тупо вниз. Збільшений тризвук складається з двох великих терцій. Утворюється акорд тільки у гармонічних видах ладів: у мажорі на У1 пониженому ступені, а у мінорній на 111 ступені. Як самостійне гармонічне сполучення у хоровій літературі цей акорд зустрічається рідко, характер його звучання незвичний, у високому регістрі на нюансі форте зловісно - загрозливий, як оклик відчаю, в низькому регістрі на піано - хворобливо вишукано, млосно. При подачі цього акорду особливу складність представляє собою збільшена квінта Тому при інтонуванні цього акорду необхідно спочатку проінтонувати гостро першу велику терцію, а вже від неї внутрішнім слухом перестроїти її в тоніку наступного мажорного тризвуку, а потім гостро проінтонувати наступну велику терцію.  Домінантсептакорд складається з мажорного тризвуку та надстроєної над ним малої терції. Базовий тризвук септакорду інтонуємо за правилами інтонування мажорного тризвуку. Верхній звук акорду по відношенню до його прими утворює дисонуючий інтервал - малу септиму і її необхідно подавати тупо, особливо коли вона прохідна Ц правила зберігаються і при інтонуванні обернень домінантсептакорду у будь - якому розташуванні і складі.  Малий мінорний септакорд складається з мінорного тризвуку та надстроєною над ним малою терцією. Цей акорд утворюється на 11 ступені натурального мажору. Найбільш поширеним у музичній практиці є його перше обернення - квінтсекстакорд, який зустрічається в каденційних гармонічних зворотах. Основний вид септакорду інтонується за правилами інтонування мінорного тризвуку і малої терції: основний тон і квінта подаються з легким напруженням вгору, терція і септима - з тенденцією до пониження 
 У оберненнях спосіб інтонування інтервалів акорду змінюється: квінтсекстакорд по звучанню сприймається як мажорний тризвук з доданою до нього великою секстою між крайніми звуками акорду. Привиконанні його необхідно басовий звук інтонувати твердо, стійко, як приму мажорного тризвуку, "ля", як терцію мажорного тризвуку - гостро, "до" другої октави, як квінту мажорного тризвуку - стійко, "ре" другої октави як велику секунду від "до" - високо, гостро. терцквартакорд у своєму звучанні зберігає якості звучання першого обернення: басовий звук - підтягувати вгору, як терцію мажорного тризвуку, терцію септакорду - стійко, твердо, як приму мажорного тризвуку, септіму акорду, як квінту мажорного тризвуку - стійко. Приму самого септакорду, як велику секунду від квінти мажорного тризвуку - високо, гостро: секундакорд при звучанні в хорі складає враження нестійкого співзвуччя на педалі тоніки тональності, остання повинна інтонуватися твердо, стійко, а мінорний тризвук на ній потребує підтягнення основи і квінти акорду та тупої подачі терції. Малий зменшений септакорд Г)  Малий зменшений септакорд складається зі зменшеного тризвуку та великої терції над ним. Цей акорд потребує гострої подачі основного тону і септіми, а терція і квінта акорду інтонуються з тенденцією до пониження, В усіх оберненнях при будь-якому розташуванні способи інтонування залишаються незмінними: Зменшений септакорд складається зі зменшеного тризвуку та матої терції над ним( тобто з трьох малих терцій).У цьому акорді і тризвук; що лежить в основі акорду зменшений, і септіма між крайніми звуками теж зменшена, у своєму складі акорд містить дві зменшенні квінти, тому представляє собою найбільш нестійке співзвуччя  При інтонуванні акорду потрібно основний тон подати напористо, гостро, терцію , зменшену квінту та зменшену септіму - тупо. Якщо даний акорд інтонувати ізольовано, то досягти чистого інтонування важко.  Умови впливу на стрій в хорі. Окрім основних властивостей акордів на інтонування співзвуч у хорі мають вплив вид акорду, його мелодичне положення та розташування, теситура, динаміка, метро-ритм і темп, дикція. Перш за все формують вірне інтонування надбані співаками вокально-хорові навички, якісна сторона хору. Необхідно пам'ятати, що мажорний лад сприяє досягненню строю. А у мінорному ладі досягти чистого строю важко. Широке розташування акорду ускладнює вирівнювання звуків в акорді, що пояснюється відносним віддаленням звуків в межах акорду. Тісне розташування сприяє більш швидкому вирівнюванню звуків в акорді. Мелодичне положення акорду має свій вплив на стрій. Зручно, коли акорд звучить у мелодичному положенні терції. У цьому випадку вона добре прослуховується, що і сприяє вирівнюванню звуків акорду по звучанню. Теситура та динаміка теж впливають на чистоту строю. Хзр звучить легко, чисто, вільно, коли йому доводиться співати в зручних для даної динаміки регістрах В низькій теситурі зручно співати на піано та мецо-піано. В високій, навпаки. - на форте та мецо - форте. До умов, які впливають на стрій, також відносяться темп, метро-ритм. Повільний темп музичного твору потрібно віднести до сприятливих умов, тому що як для диригента, так і для виконавців зручніше зосередити свою увагу на інтонації у повільних темпах. Швидкі темпи таких умов співакам не складають. Безпосередньо пов"язан з темпом метро-ритм. В повільних темпах в більшості випадків зустрічаються проста метро-ритмика, а у жвавих темпах вона ускладнюється, особливо за рахунок дрібних тривалостей. Ц дрібні тривалості необхідно говорячи 'їдабрати" ритмічно та інтонаційно. Якщо додати до цього ще і необхідність чіткої вимови тексту, то зрозуміло, що все це досить складно. Джція теж в значній мірі впливає на інтонацію. Недбала вимова тексту веде за собою, як слідство, 'грязну" штонаїцю. Суть хорової дикції поляга в твердій, виразній подачі приголосних з правильної сформованими голосними. Співаються тільки голосні. Точне і вірне артикулювання голосних сприяє досягненню чистоти інтонації. Ознайомившись з мелодичним та гармонічним строєм можна зробити висновки. Будь-який ладовий твір можна проаналізувати з боку мелодичного |