ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ХАЙ СТЕЛИТЬСЯ ВАМ ДОЛЯ РУШНИКАМИ (рушник)

УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

СВЯТІ ОБЕРЕГИ

Ведучий:

Наш оберіг ішов із землі.

Коли нас скіфами ще звали.

І талісман той берегли,

І щастя в доленьці шукали.

Або коли була війна,

І ворог йшов на схил Дніпровий,

Чи то котилася чума,

Чи хтось був дуже тяжко хворий...

О. Онищенко

Жодне свято в наших предків не обходилося без речей, що не лише символізували певні почуття, уявлення тощо, але й були покликані захистити від злих сил, натомість забезпечити здоров'я, добробут і спокій у родині. Це так звані обереги. Вони супроводжували давніх українців у повсякденному житті, але особливо активну участь брали у святкуваннях. Для наших прабабусь і бабусь великодня крашанка, весільний рушник, паляниця, вишиванка, обручка, пучечок певного зілля тощо були не просто предметами, а знаками добра й сили, заступниками від нещасть — вони були оберегами.

ПЛЕТЕ ТОЙ ДИВНИЙ ВІЗЕРУНОК ДОЛЮ НАМ (вишиванка)

Про те, що вишивка була відома з незапам'ятних часів, свідчать навіть кам'яні «скіфські» баби, на яких добре видно схематичні зображення вишивки на уставках, подолі, манжетах рукавів.

Зображені кружки, зубці, ромби, зиґзаґи давніх орнаментів нині сприймаються нами як абстрактні лінії. Проте наші праматері не тільки зображали їх, але й «читали»: це була складна абстрактно-знакова система, що давала змогу пізнавати навколишній світ і навколишню дійсність. Ці знаки символізували зображення землі й води, людей і тварин, птахів і рослин.

Вишиванка — символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, любові, святості, оберіг. Народ ставився до вишиванок як до святині. Вони ревно зберігалися й передавалися з покоління в покоління, з роду в рід як родинні реліквії. За традицією, матері вишивали сорочки та рушники своїм дітям, дівчата, готуючи придане, вишивали своїм нареченим сорочки на знак вірності й кохання. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування, занепаду.

Казковими візерунками прикрашали сорочки, намітки, очіпки — прагнули до краси, до самобутності. Готували дівчата собі до свят найкращі вбрання, вишиваючи нитками, гаптуючи сріблом, золотом, бісером, перлинами, коштовними каміннями тощо.

ЯК У ХАТІ ВИТИНАНКА, ТО Й ДОБРО СТОЇТЬ НА ҐАНКУ (витинанка)

Витинанка символізує вічне прагнення українців відзначити певне свято, пам'ятний день або просто прикрасити своє життя.

На свята українці відповідно виготовляли різні витинан-ки: у вигляді сніжинок-зірочок, хреста, у вигляді барвінку чи постатей ангелів. Витинанка-хрест несла охоронно-символічне значення. її чіпляли на сволок, бо там висіла дитяча колиска. Особливо поширеним в українській хаті було оздоблення божників та мисників. У вигляді серветок з ажурно вирізаними краями вони прикрашали полиці буфетів та тумбочок. На простінках між вікнами в українській хаті висіли витинанки з зображенням «дерева життя». На гіллі цих дерев часто розміщуються птахи, внизу біля дерева можна побачити людські постаті чи силуети звірів.

В Україні попередниками цього виду мистецтва були витинанки зі шкіри, тканини. Відомий всім кептар і донині, крім рясної вишивки, щедро обшивається різними вирізаними зі шкіри деталями. На Полтавщині до початку XX ст., а в деяких регіонах аж до Великої Вітчизняної війни, нижній жіночий одяг — юпка декорувався аплікаціями з оксамиту чи іншої тканини. Часто це були зображення дерева життя, симетричних стилізованих галузок, декоративних елементів. Та й сучасні кожушки чи куртки теж оздоблюють подібними прикрасами. Цікаво, що першими паперовими витинанками в Україні були підкладки для печаток, так звані кустодії (ХУІІ-ХУІП ст.). Вони робилися зі шкіри, виготовляли їх у формі квадрата чи круга. їхніми авторами були писарі сотенних, полкових та Генеральних канцелярій.

Коли папір став досить дешевим (середина XIX ст.) і ним могли користуватися вже всі верстви населення, прикраса -витинанка надовго входить у побут міщанства та селянства, її можна було бачити у хатах на вікнах, стінах, сволоках, на печі.

ХАЙ СТЕЛИТЬСЯ ВАМ ДОЛЯ РУШНИКАМИ (рушник)

Чи є у вашій оселі вишитий рушник? Адже він — старовинний оберіг дому та родини, атрибут народних свят: весілля, хрещення, зустрічі та проводів гостей, а також похорону тощо. Знакова природа рушника не обмежується лише його орнаментом. У дохристиянський період рушники виконували роль, схожу на ту, що надалі перейшла до ікон. Аж до наших часів збереглося ритуальне використання рушників. Вони були необхідним складником наших традицій і прикрашалися своєрідним орнаментом, пов'язаним з культом сонця, місяця і зірок. Рушники, що були оберегом, розвішували на покуті, над вікнами та на стінах.

У стародавніх пам'ятках, як мотив, на рушниках, виступає рослинний орнамент у вигляді дерев (дерево життя), стилізоване зображення жінки-матері з піднесеними вгору руками у супроводі павичів. Це зображення богині землі Берегині.

Ці рушники зазвичай обведені хвилястою безперервною галузкою, що є символом плинності життя. її називають каймою або габою.

На більшості рушників зустрічаємо орнаменти, створені з трикутників, ромбів, квадратів, а також стилізованих людських постатей, птахів, звірів та дубового листя. Кольори і розміщення мотивів на рушниках залежать від того, з яких околиць України вони походять.

Рушник є одним із найдавніших ритуальних атрибутів, символом. Він поєднує людину з її пращурами.

У весільному обряді заручин старший староста клав на накритий рушником хліб руку нареченої, зверху — руку нареченого та перев'язував їх рушником. Опісля молода пов'язувала старостів рушниками, що сама вишивала. На весіллі рушниками також пов'язували молодих, сватів, прикрашали гільце, вистелили дорогу від порогу до столу.

Рушники можуть бути ткані або вишивані. Ними прикрашають хату, а при будівництві хат пов'язували рушниками будівничих.

Як декоративна оздоба рушник надавав хаті святковості, урочистості, національного колориту. Вони вражали багатим декором, соковитістю барв, розмаїтістю орнаменту, що мав глибоку символіку.

«Хай стелиться вам доля рушниками!» — кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди та любові.