ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Упорядкування фольклорних матеріалів

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Глухівський національний педагогічний університет

Імені Олександра Довженка

„Затверджено” Кафедра української мови і літератури

Проректор з навчальної роботи Навчальний рік 2011 – 2012

___________________________ Семестр ІI .

“ ____” ______________ 2011 р. Форма навчання: денна, заочна

РОБОЧА ПРОГРАМА

З фольклорної практики

Для студентів І курсу

ННІ гуманітарної освіти

Денної та заочної форм навчання

Термін проходження практики:

З по липня року (2 тижні)

Кількість годин керівнику на одну групу:

Годин (денна форма навчання)

Годин (заочна форма навчання)

Програму склали

канд. пед. наук, доцент Базиль Людмила Олександрівна

канд. пед. наук, доцент Гоголь Наталія Валеріївна

Затверджено на засіданні кафедриукраїнської мови і літератури

Протокол № 1 від 31 серпня 2011 р.

Зав. кафедриНовиков А.О.

Декан ННІ гуманітарної освітиЛучкіна Л.В.
Програма фольклорної практики

Фольклорна практика покликана розширювати уявлення майбутніх словесників про роль фольклору в житті народу, динаміку розвитку мистецтва родинного слова, формувати уміння доцільного користування фольклорним мовленням, розуміння його естетичного забарвлення, психологічного ефекту і на цій основі виробляти мовне чуття, мовний смак, що вкрай необхідне для розвитку його інтелекту, творчих здібностей, свободи мислення. Лише вчитель як "елітарна мовна особистість" здатний виховати елітарну особистість учня, майбутнього громадянина і патріота Української держави .

Головною метою фольклорної практики є комплексне обстеження сучасного стану розвитку фольклору обраного району. Студенти здійснюють записи уснопоетичних творів, мелодій, набуваючи при цьому навичок фольклористичної праці. Звертається увага на структуру фольклорного матеріалу різних вікових і професійних груп населення, місце в ньому традиційних фольклорних жанрів і пісенних та оповідних новотворів, з’ясовуються вияви міжнаціональних мистецьких зв’язків, впливу на фольклор літератури, професійного музичного мистецтва.

Таким чином, учасники практики виконують важливе наукове завдання: накопичують матеріал для дослідження процесів, що визначають еволюцію сучасного українського фольклору. Записи творів можуть бути згодом підготовлені до публікації, стати основою для написання наукової роботи.

Під час практики відбувається актуалізація знань, набутих при вивченні курсу «Усна народна творчість», розширюється уявлення майбутніх словесників про роль фольклору в житті народу, про динаміку розвитку мистецтва слова. Щоденне спілкування з різними категоріями населення допомагає виховному розвитку майбутніх педагогів.

Під час навчально-наукових експедицій інтенсифікується розвиток професійно-педагогічного мислення, творчих здібностей, набувається дослідницький досвід, необхідний для підготовки до інноваційної педагогічної діяльності. Навчальні практики вважаються етапами особистісного формування майбутнього фахівця, розвитку його загальної і професійної культури; перебування в навчальних експедиціях створює можливості для самоактуалізації та різностороннього прояву індивідуальності. Позитивним наслідком практики є поява у студента-філолога нового бачення майбутнього фаху, що характеризується зміцнілою впевненістю у правильності вибору професії, потребою в удосконаленні професійної компетенції.

Успішне проведення практики залежить від її організації, методики збирання і оформлення фольклорного матеріалу. Студенти-практиканти повинні знати:

- хто збирав або збирає нині в обраній ними місцевості фольклорний матеріал;

- чи є в даній місцевості музеї фольклорної творчості;

- чи відбуваються обрядові свята, конкурси збирачів фольклору;

- чи існують масові форми пропаганди фольклорного мистецтва (фольклорно-етнографічні концерти, огляди-конкурси фольклорних колективів, окремих виконавців, районні і міжрайонні фольклорні свята, фестивалі народної пісні і танцю);

- чи є в даній місцевості учасники районних, обласних, республіканських конкурсів фольклорних колективів;

Записуючи фольклорний твір, студенти-філологи повинні зосередити увагу на словесному тексті. При цьому бажано використовувати технічні засоби (магнітофон, фотоапарат, відеокамеру).

Збирання матеріалу

У перший день практикант відвідує сільраду конкретного населеного пункту, знайомиться із сучасними чи колишніми учасниками художньої самодіяльності. Слід також з’ясувати прізвища, імена, по батькові знавців фольклорних творів різних жанрів, розпитати жителів про односельців, які вміють і люблять співати, знають багато загадок, приказок і прислів’їв, часто використовують їх у мові, вважаються майстрами цікавої оповіді.

Обов’язковою вимогою до збирача є повага співрозмовника, особливо людини похилого віку, чуйність, ввічливість. У багатьох випадках необхідно виявляти витримку, терпляче вислухати розповідь про речі, які вас не цікавлять, щоб потім перевести розмову в потрібне русло. Носіями фольклору є переважно люди похилого віку, отже, потрібно зважити на фізичну перевтому цих людей при бесіді.

Звичайно, не варто одразу розпочинати розмову з питань про фольклор, прохання заспівати, розповісти казку. Спочатку доцільна розмова на нейтральну тему, а вже потім поступово переходити до питань побутування фольклору в селі (місті).

У цій справі дуже багато залежить від уміння збирача фольклору правильно організувати працю. Вирушаючи на зустріч з виконавцем, варто детально поміркувати, яким чином побудувати бесіду: з яких питань почати і як перейти до записування.

Трапляється, що один і той самий твір можна почути від різних виконавців. Бажано кожного разу записувати його, щоб потім зіставити варіанти. Якщо відмінностей між текстами не буде або вони незначні, твір записується лише один раз. Якщо будуть відмінності, твір записується двічі або кілька разів повністю і щоразу додається примітка: «порівняйте з №....».

Запис фольклорних творів радимо здійснювати у природних умовах: вдома, на вулиці, під час перепочинку в полі. Виконавець при цьому почуває себе впевненіше, легше пригадує напівзабуті твори.

При розмові може допомогти присутність слухачів з числа місцевих жителів, родичів виконавця, котрі сприятимуть заохоченню інформатора до виконання пісні чи прози.

Варто занотовувати, коли, в яких умовах, чому виконувався саме такий твір, чи існували стосовно твору якісь обмеження. Якщо мова йде, наприклад, про весільну пісню, слід встановити, коли, в який період весілля вона співалася, кому призначалася, чи виконується вона під час сучасного весілля. Подібні деталі доречні при записі інших обрядових пісень.

З’ясуйте, які зміни і чому відбулися у ставленні до творів різних жанрів за життя одного покоління: як проходило, наприклад, загадування загадок раніше і як проходить тепер, кому розповідали казки раніше, а кому - тепер.

Слід звертати увагу на ігрові моменти, що супроводжують виконання деяких творів. Важливими є етнографічні спостереження, які допомагають більш детально розкрити зміст того чи того жанру усної народної творчості.

Запис мусить передавати всі особливості мови виконавця. Діалектизми, русизми, жаргонізми, просторічні слова не можна замінювати на літературні слова. Якщо значення того чи іншого слова незрозуміле, попросіть виконавця витлумачити його і включіть дане пояснення до приміток. Особливо будьте уважними до архаїзмів, наявність яких свідчить про те, що текст набув сучасної форми кілька століть тому. Обов’язково зверніться до виконавця за поясненням змісту цих слів.

Твір слід записувати повністю, включаючи повтори, вигуки, вставні слова і речення, зауваження виконавця, забороняється записувати текст з пам’яті. Доречно при записах скористатись магнітофоном, хоча це не виключає потреби в записі текстів на папері.

Після зустрічі з інформатором слід уважно перечитувати свої записи, переписати їх, знайти недоліки, на які треба звернути увагу.

Метою практики є також спостереження над особливостями розвитку фольклорного твору.

Опрацювання матеріалу

Зібрані під час практики тексти переписуються у загальний зошит, в якому нумеруються сторінки. Кожен текст незалежно від розміру має свій порядковий номер.

Зошит відкриває історико-етнографічний нарис. У ньому характеризується населений пункт, де проходила практика. Подається коротка історія села (міста), опис його географічного становища, сучасного розвитку економіки і культури, відомостей про мешканців.

Потім подається матеріал, присвячений інформаторам. Доцільно, щоб це були постійні мешканці населеного пункту. Розповідь може йти як про них, так і від імені них. Бажано мати фотографії інформаторів, що може полегшити сприймання фольклорного твору.

Фольклорний матеріал, зібраний під час практики, варто згрупувати за жанрами. На початку кожного розділу вміщується розповідь про виконавця, потім переписуються почуті від нього твори. Завершують розділ коментарі та примітки до текстів.

Орієнтовна послідовність запису творів:

1. Календарно-обрядові пісні:

а) величальні (колядки, щедрівки, посипалки);

б) веснянки;

в) русальні;

г) купальські;

д) петрівочні;

е) жнивні (зажинкові, власне жнивні, обжинкові).

2. Родинно-обрядові пісні:

а) весільні;

б) голосіння.

3. Замовляння.

4. Ліричні пісні:

а) соціально-побутові (козацькі, чумацькі, рекрутські та солдатські, бурлацько-наймитські, заробітчанські);

б) родинно-побутові пісні (про кохання, про жіночу долю, гумористичні та сатиричні, колискові).

5. Думи та історичні пісні.

6. Казки:

а) про тварин;

б) чарівні;

в) соціально-побутові.

7. Легенди та перекази.

8. Анекдоти.

9. Балади.

10. Коломийки та частівки.

11. Малі фольклорні жанри:

а) загадки;

б) прислів’я та приказки;

в) скоромовки;

г) забавлянки;

д) лічилки.

12. Народна драма.

У коментарях та примітках наводяться відомості про умови та обставини, в яких виконуються тексти, змальовуються обряди, ритуальні дії, з якими пов’язані твори, пояснюються діалектизми та рідковживані слова. Все, що говоритиме виконавець про твір, варто навести в цій частині.

Упорядкування фольклорних матеріалів

Існує два способи упорядкування фольклорних матеріалів.

Перший полягає в тому, що тексти з усіма даними і коментарями відразу записують на окремих аркушах. Потім їх збирають за жанровою приналежністю в одну папку, нумерують і реєструють.

Другий спосіб. Чернетки переписують начисто в загальний зошит, розміщують матеріали за виконавцями. Спочатку записують дані про інформатора, а тоді тексти виконаних ним творів. Кожний текст повинен мати свій порядковий номер. У зошиті нумеруються сторінки. На обкладинці зошита позначають час і місце проведення практики.