ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Способи коректорського читання

Відповідальність, обов’язки коректора

Регулює и контролює інших працівників над текстом. Головне завдання – це випустити видання без помилок. За стандартом ГОСТ 7.4-95 вид 1 липня 1996 ,,Издание. Выходные сведения,, прізвище коректора є обов’язковим у вихідних даних.

«Чистий» коректор повинен:

1. Звірити текст складання з текстом оригіналу

2. Перевірити його точність та наявність внесених редактором виправлень

3. Виправити всі орфографічні помилки відповідно до норм правопису або відповідно нормам того правопису, який обрав автор

4. Перевірити комплектність оригіналу

5. Перевірити правильність нумерації

6. Уніфікувати складання елементів видання

7. Відмітити всі порушення технічних правил складання і верстання

8. Помітити але не виправляти на власний розсуд для редактора смислові, фактичні та інші помилки

Посадові обов’язки коректора:

- За повної коректури:

Коректор контролює всю інформацію майбутньої публікації (і основну: знаки ілюстрації; службову – формат, кеглі, гарнітуру, відступи тощо)

- За неповної коректури:

Неповну коректуру, службову інформацію не перевіряє.

Коректорське читання і принципи коректорського читання

Коректорське читання засновано на власних професійних принципах (людина що простежує, щоб всі виправлення були внесені у комп’ютерному наборі, головне вміння – абстрагуватися від змісту):

1. Переакцентування уваги із суті на накреслення елементів складання (коректор зосереджується на накресленні літер у відбитках)

2. Політерне поскладове читання (коректор читає букви, уникає спроб охопити поглядом все слово. Зазвичай люди коли читають побіжне читання, вони фіксують свій погляд на певних частинах слова які розташовані 1 - 1,5 см, охоплює погляд приголосні звуки. А голосні звуки фактично вгадуються) Зір коректора повинен фіксуватися на кожному складі і, за потреби, на кожній літері.

3. Зіставність у читанні (важливо досягнути повної ідентичності опрацьованого коректурного відбитка авторського оригіналу, який був виправлений ректорами в попередньому відбитку, згідно з вимогами видавничої специфікації і нормам літературної мови. Коректор зіставляє наявне з необхідним)

Типи коректорського читання

Залежно від виду опрацьованих відбитків, від завдань коректури, від суті зроблених виправлень, методики, яка застосовується виокремлюється:

- Зчитування

- Вичитування

- Звіряння

Зчитування – зіставлення відбитків технічного складання з авторським оригіналом, який до цього був відредагований редактором.

Вичитування– наскрізне читання коректурного відбитку під час якого виправляють правописні помилки, порушення уніфікації написання і шрифтових виділень, технічних правил складання і верстання. Здійснюється у техскладанні і у зверстаних шпальтах. – най прискіпливіше читання.

Звіряння – це контроль, у процесі якого перевіряють наявність виправлення, помічених у попередньому коректурному відбитку помилок.

Способи коректорського читання

Коректор працює над коректурою і самостійно, і у співпраці з колегами.

- Самостійне читання

- Підчитування

- Перехресне читання

Самостійне читання – полягає в індивідуальному опрацюванні відбитків коректором. До нього доцільно вдаватися при вичитуванні зверстаних шпальт, при опрацюванні звірених аркушів. Оригінал кладуть ліворуч, коректурний відбиток – праворуч. На оригінал лівою рукою кладемо лінійку, рухаємося і правою здійснюємо виправлення. Можуть виникнути зорові ілюзії. Найповільніший спосіб коректорського читання. Для складних видів складання (формули, таблиці) самостійне читання є необхідним.

Підчитування– це читання при якому один коректор читає вголос коректурний відбиток і виправляє помилки в ньому, а другий, підчитувач (початківець) стежить за виправленим оригіналом і повідомляє про виявлені розбіжності між оригіналом і коректурою. За іншим варіантом, підчитувач читає виправлений оригінал,а коректор мовчки опрацьовує коректуру. Коли коректор читає вголос текст – він контролює його в смисловому аспекті, але помічає і змістові помилки. Мовчазне опрацювання відбитків коректором зводиться лише до перевірки правопису і техніки складання. Коректор сидить праворуч від підчитувача. Підчитування використовується до простих за складанням текстів. Зазвичай використовують коли перевіряють наявність редакторських виправлень в електронній версії.

Перехресне читання– спосіб при якому прочитані одним коректором частини коректури передають іншим коректорам. Треба знати місця де помилки найімовірніші – заголовки, ліди, текстівки примітки, великі \ малі кеглі, шрифтове виділення, для деяких текстів не можна використовувати підкреслення чи інше виділення.

Виробничі норми коректури

За день коректор повинен вичитувати 2-3 облікові виробничі аркуші (це 40 000 знаків комп’ютерного складання, 700 рядків віршованого тексту, 3 000 квадратних см ілюстративного матеріалу). Залежить ще від виду коректурних відбитків, до звірки норми вищі. У техскладанні – 2 аркуші, зверстаних шпальтах – 2,5 – 3 аркуші – перша верстка 2,5, остання – 3, у звірених аркушах 4, у сигнальних примірниках 8. Варіювання норм залежатиме від категорії коректури. Опрацювання технічної літератури з великою кількістю таблиць, методичної, мистецтвознавчої літератури вважається важчим ніж белетристика. Якщо спосіб підчитування, то норми збільшуються на третину. На темп читання також впиває кегель: якщо він надто малий – менший за 9, більший за 14 – він ускладнює коректорське читання.