ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Наступ взводу в місті, горах, лісі.

Т Е М А № 22: Механізований взвод в наступі.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Наступ взводу в місті, горах, лісі.

Наступ в місті
Умови наступу в місті (населеному пункті) в основному визначаються щільністю забудови будинками різних типів та розмірів, наявністю майданів, парків, підземних комунікацій, плануванням та шириною вулиць і характеризуються обмеженістю зон огляду та обстрілу, складністю маневру та управління підрозділами, створення в ході бою суцільних завалів, руїн та осередків пожеж.
Наступ, як правило, складається з окремих місцевих боїв і відрізняється особливою завзятістю, несподіваністю, рішучістю бою, який нерідко може переходити у рукопашні сутички.
Успіх наступу підрозділів в місті досягається тільки при умовах тісної взаємодії механізованих (танкових) підрозділів з артилерією, протитанковими, зенітними, інженерно-саперними, хімічними та іншими підрозділами.
Виходячи з цих умов, наступ роти (батальйону) звичайно розпадається на окремі відокремлені бої відділень і взводів за будинки та інші споруди. При цьому танкові підрозділи та більша частина артилерійських підрозділів використовуються звичайно децентралізовано. Вони окремими машинами, гарматами і взводами придаються механізованим відділенням, взводам і ротам. При наявності достатньої кількості танків частина їх виділяється в резерв. У вуличних боях широке застосування знайдуть вертольоти та вогнеметно-запалювальні речовини (засоби). Більш ефективним вогнем, в тому числі і гармат великого калібру, є вогонь прямою наводкою; ПТКР доцільніше застосовувати на майданчиках, прямолінійних вулицях та інших відкритих просторах. З закритих вогневих позицій артилерія успішно може вражати артилерію і резерви, а міномети – противника у дворах, всередині кварталів і за різними укриттями.
Бій в місті ведеться звичайно вздовж вулиць, в будинках, і при цьому одночасно або послідовно на всіх поверхах і в підвалах. Тому фронт наступу підрозділів буде меншим, ніж у звичайних умовах.
Під час наступу на місто з ходу зміст завдань підрозділів може бути таким же, як і в звичайних умовах, однак в результаті їх виконання вони повинні захоплювати важливі об’єкти на підступах до міста і в самому місті.
В місті (населеному пункті) взвод наступає, як правило, вздовж вулиць по одній або обох її сторонах, а відділення по одній стороні. Взаємна підтримка досягається веденням вогню по будинках, які розташовані на протилежній стороні вулиці.
Механізований взвод (відділення) та придані йому гранатомети і вогнемети знищують противника вогнем та гранатами в першу чергу у підвалах та нижніх поверхах будинків. Танки, як правило, діють в цепу взводу або за цепом і знищують своїм вогнем противника в підвалах, нижніх поверхах будинків та інших укриттях, забезпечуючи просування особового складу механізованих підрозділів. БМП (БТР) діють за танками стрибками від укриття до укриття, і вогнем своєї зброї знищують противника, який перешкоджає просуванню особового складу і танків.
Гранатометні, вогнеметні і протитанкові відділення і обслуга наступають, як правило, від одного укриття до іншого, і своїм вогнем підтримують наступ механізованих і танкових підрозділів. Вогневі позиції перед атакою вони займають, як правило, в сусідніх будинках з об’єктом, який атакують. Для зміни вогневих позицій використовуються приховані підступи, а також проломи в стінах будинків та парканах.
Під час організації наступу в місті командир взводу при оцінці обстановки ретельно вивчає характер оборони об’єкта противника, який атакують, особливо його систему вогню, і можливість ведення флангового вогню з сусідніх будинків, найбільш зручні підступи до об’єкта та наявність загороджень, можливіссть використання інженерно-технічних підземних комунікацій для виходу у тил і на фланги противнику, що обороняється. Призначений для атаки обєкт (будинок) вивчається командиром взводу особисио по плану міста крупного масштабу та спостереженням.
У рішенні на захоплення обєкту командир взводу вказує порядок підходу до будинку, що атакується, порядок дій під час атаки (штурму) будинку,та при бої всередині його, заходи щодо недопущення підходу резервів противника до будинку, що атакується, способи опізнавання своїх підрозділів, сигнали для позначення свого положення всередині обєкту атаки та сигнали управління і взаємодії.
Вихідне положення для атаки (штурму) механізований взвод займає звичайно у безпосередній близькості від противника та при можливості у будинках, що примикають до обєкта атаки. Мотострільці займають вихідне положення для атаки під прикриттям вогню кулеметів, мінометів, гранатометів, танків, гармат, приданих взводу.
Перед атакою БМП, танки, гармати і ПТКР вогнем прямою наводкою знищують противника в будинку, який атакують, та сусідніх. Особовий склад взводу (відділень) і придані йому вогнеметники ведуть вогонь по вікнах, дверях та амбразурах, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації (спорудження), ходи сполучення та інші приховані підступи, висуваються до об’єкта.
По мірі наближення взводу (відділень) до об’єкта, який атакують, вогонь танків, гармат та інших вогневих засобів переноситься по верхніх поверхах та горищах. Діючи сміливо та відважно, взвод (відділення) під прикриттям вогню всіх засобів, аерозолів (димів) вриваються в будинок і, переходячи знизу вверх, з поверха на поверх по сходах, або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують противника вогнем впритул із стрілецької зброї та гранатами.
Противник, який веде вогонь з вікон та з дахів будинків, знищується снайперами та спеціально призначеними кулеметниками і стрільцями. Придані взводу сапери в цей час пророблюють проходи в стінах та міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують захоплений будинок. Захопивши будинок та очистивши його від противника, взвод (відділення) атакує наступний об’єкт.
Наступ в місті частіше носить характер послідовної боротьби за оволодіння будинками, кварталами і опорними пунктами. Досвід бойових дій, тактичних навчань вказує, що місто під час наступу повинно бути захопленим звичайно з ходу. Підрозділи повинні уриватися в місто і безупинно розвивати наступ в глибину. В обстановці, коли місто захопити з ходу не вдалося, потрібно організувати його штурм.
Штурм міста (населеного пункту) здійснюється після ретельної підготовки атакою підрозділів одночасно з декількох прямків. Глибина завдань цих підрозділів буде порівняно меншою. Для захоплення підготованих до оборони великих споруд та об’єктів міста створюються штурмові групи і загони. Рота може складати основу штурмової групи, а батальйон – штурмового загону, маючи в своєму складі 2-3 штурмові групи.
Для захоплення підготованих до оборони особливо міцних будинків та споруд взвод, а іноді і відділення можуть діяти у складі штурмової групи. У складі штурмової групи крім механізованого підрозділу можуть включатися танки, гармати, переважно самохідні, міномети, протитанкові вогневі засоби, вогнемети та інші вогневі засоби, а також підрозділи інженерних військ з підривними зарядами. Штурмовій групі видається збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних та протитанкових гранат, аерозольних (димових), запалювальних та сигнальних засобів, а також пристроїв для штурму будинків та подолання перешкод.
Сильно укріплені будинки блокуються, а потім висаджуються у повітря.
Особливості штурмової групи. Штурмова група звичайно поділяється на підгрупи – вогневу, розгородження (підриву), захоплення – і діє в наступному порядку:

• танки, гармати, міномети і ПТРК, які складають вогневу підгрупу, ведуть вогонь по вікнах підвальних та дахових приміщень, а також по вікнах будинків і вогневих засобах, які прикривають підходи до будинку;
• танки із навісним обладнанням та інженерно-саперний підрозділ, які складають підгрупу розгородження (підриву), під прикриттям вогню вогневої підгрупи висуваються до загороджень, що прикривають підступи до будинку, і проробляють в них проходи;
• підгрупа захоплення по пророблених проходах прямує до будинку, використовуючи мертві простори та підземні комунікації для виходу в тил противника, і атакує його. При цьому кулеметники і автоматники закривають вікна підвальних приміщень та перших поверхів мішками з землею або підручними засобами, і займають позиції навколо будинку в готовності до знищення противника у випадку його виходу з будинку; гранатометники роблять проломи в стінах, поверхових перекриттях, дверях, а вогнеметники роблять вогнеметання всередину будинку; вогнева підгрупа забороняє підхід противника з інших будинків; підгрупа захоплення направляється всередину будинку.
  При бої всередині будинку група захоплення діє попарно; переходячи із одного приміщення в інше, з поверху на поверх, по сходах або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищує противника гранатами та вогнем впритул.
  Механізовані (танкові) підрозділи при наступі в місті повинні діяти сміливо, зухвало і рішуче, знищуючи противника гранатами і вогнем впритул, послідовно або одночасно очищаючи поверхи будинків. Особливо міцні довгочасні вогневі споруди блокуються і підриваються разом з гарнізонами (підрозділами), противника, які їх обороняють. Захоплені важливі будинки та перехрестя вулиць потрібно закріпити, а виходи з підземних комунікацій охороняти або зруйнувати.
  Наступ в горах.
  На дії підрозділів в горах в наступі, як і в обороні, чинять вплив:
• обмежена кількість доріг та складність пересування поза ними;
• велика кількість мертвих просторів та прихованих підступів;
• можливість утворення гірських обвалів, завалів, снігових лавин;
• складність проведення інженерних робіт та застосування мінних тралів;
• тривалість застою отруйних речовин в ущелинах та глибоких долинах;
• екрануюча дія гір на роботу радіо- та радіолокаційних станцій та засобів звукової розвідки;
• підвищені витрати пального під час пересування техніки та зниження потужності двигунів на великих висотах.
  В цей же час такі властивості рельєфу і місцевості сприяють широкому застосуванню охоплень і обходів для захованого виходу на фланги підрозділів противника і в тил з метою захоплення командних висот, перевалів та інших важливих об’єктів, а також просуватися невеликим підрозділам (групам) в тил в місцях, де противник менш всього їх очікує.
  Наступ в горах ведеться звичайно на схилах висот, вздовж хребтів, долин і доріг, а також по інших доступних напрямках з широким застосуванням обходячих загонів. Обхід та охоплення противника в поєднанні з наступом з фронту є найбільш ефективними діями підрозділів в горах.
  Для дій у високогірних районах підрозділи забезпечуються гірським спорядженням.
  У горах на важкодоступних ділянках місцевості механізований взвод може діяти самостійно, у відриві від роти, а відділення, як правило, – у складі взводу. Відділення звичайно діє у пішому порядку.
  Танковий підрозділ (танк) наступає, як правило, на танкодоступній місцевості, і атакує противника в цепу механізованого підрозділу або за цепом по доступних напрямках. Важкодоступні ділянки він (танк) долає після захоплення їх механізованим підрозділом, дії якого він підтримує своїм вогнем.
  Послідовність і зміст роботи командира взводу по організації наступу в горах такі ж самі, як і при його організації в звичайних умовах. Однак, при оцінці обстановки він повинен додатково визначити:
• ретельно вивчити систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, які ведуть фланговий вогонь;
• вести спостереження і бути готовим до знищення засад противника;
• вибрати приховані підступи для наступу і напрямок для маневру відділень (танків);
• визначити, якими вогневими засобами і звідки вигідно уражати противника;
• встановити місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, зсувів, наявність та характер
• риродних перешкод та порядок їх подолання, а також врахувати різкі добові коливання температури.
  У ході наступу посилюється спостереження, особливу увагу звертають на своєчасне подавлення вогневих засобів противника, який веде фланговий вогонь, на виявлення та знищення засад, а також на використання кулеметів та снайперів.
  При підготовці до наступу в горах колесна та гусенична техніка забезпечуються засобами підвищення проходимості та гірськими гальмівними колодками. БМП (БТР), щоб не розморожувати двигуни, заправляються низькозамерзаючою рідиною.
  Підрозділам, які діють у відриві від головних сил, видається збільшена кількість боєприпасів, ручних та димових гранат, сигнальних засобів, сухих пайків, а також гірського спорядження. При діях в маловодних гірських районах створюються додаткові запаси води.
  Командир взводу повинен своєчасно прийняти міри щодо попередження сонячних ударів та опіків, шкідливої дії на очі сліпучого світла, обмороження і виникнення гірської хвороби.
  Під час атаки висоти з багатоярусним розташуванням противника його вогневі засоби та вогнева сила подавляються одночасно на всіх ярусах і на зворотних схилах висоти вогнем артилерії та стрілецької зброї. Найбільш щільний вогонь зосереджується по цілях, які розташовані на нижньому ярусі. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу (відділень) веде вогонь по противнику на інших ярусах, і по його вогневих засобах, які ведуть фланговий вогонь. БМП (БТР) і танки переміщаються по доступній для них місцевості і підтримують дії взводу (відділень) своїм вогнем.
  Способи атаки взводу залежать від рельєфу місцевості. На її важкодоступних ділянках він може діяти самостійно, як правило, в пішому порядку. Ручні гранати під час атаки знизу вверх необхідно кидати точно в траншею, або перекидати через неї, а при атаці зверху вниз – в

траншею або недокидати до неї з таким розрахунком, щоб граната встигла до вибуху (розриву) скотитися в траншею (окоп) противника.
Для знищення противника відділення охоплюють або обходять його, широко використовуючи мертві простори, проміжки в бойових порядках, дими, а іноді і важкодоступні ділянки, з тим, щоб атакувати зверху вниз.

• Взвод (відділення) при зустрічі важкопроходимих перешкод для танків (БМП, БТР) оволодівають цими перешкодами і забезпечують просування техніки.
  При подоланні крутих підйомів перед черговим квитком, якщо дозволяє обстановка, доцільно робити короткі зупинки для перепочинку особового складу. Для цього використовуються складки рельєфу та укриття.
  Під час наступу по вузькій гірській долині для виключення раптового нападу встановлюється спостереження на фланзі, особлива увага звертається на своєчасне подавлення вогневих засобів противника, які ведуть фланговий вогонь, на виявлення та знищення засад, а також на використання кулеметів і снайперів.
  В ході наступу необхідно примушувати противника контратаку проводити знизу вверх по схилах висоти, навмисно втягнути його у вогневий мішок і вогнем з місця знищити. Якщо противник контратакує зверху вниз, тоді для відбиття атаки необхідно закріпитися на вигідному рубежі і вогнем всіх засобів нанести йому ураження.
  Рішучу роль в розгромі противника, який обороняється в долині (ущелині), відіграє маневр з метою виходу на фланг або в тил його опорних пунктів.
  В горах найбільш характерною є боротьба за панівні висоти. Одним з найважливіших завдань при наступі в горах є оволодіння перевалом, який звичайно є основою всієї оборони в даному районі.
  Наступ в лісі.

Наступ в лісі є одним із найскладніших. На дії підрозділів в лісі чинять вплив:

• закрита місцевість з наявністю великих заболочених ділянок;
• обмежена кількість доріг, які доступні для руху підрозділів;
• можливість тривалого застою отруйних речовин, виникнення лісових пожеж;

інші умови.
Все це утруднює маневр, особливо техніки, обмежує застосування танків, БМП (БТР), управління підрозділами та підтримку взаємодії, ускладнює орієнтування, спостереження та коректування вогню. Від ядерних ударів виникають завали, осередки пожеж, ділянки з застоями ОР під час застосування хімічної зброї противником.
Разом з тим ліс створює сприятливі умови для ведення підрозділами бойових дій, для їх маскування, потайного підходу і раптового нападу на противника, проникнення підрозділів в глибину його оборони та нанесенню ударів у фланг і тил. Ліс, особливо старий, краще захищає від світлового випромінювання ядерного вибуху, знижує проникаючу радіацію та радіоактивне зараження місцевості. В цілому дія вражаючих факторів у лісі знижується в 1.5-2 рази.
Обмеженість маневру, трудність дій підрозділів на суцільному фронті, обмеженість секторів обстрілу та спостереження підвищують значення активних і рішучих самостійних дій підрозділів. Бій ведеться на близьких дистанціях. Для досягнення тісної взаємодії між підрозділами родів військ механізована (танкова) рота, взводи посилюються танками (мотострільцями), гарматами для стрільби прямою наводкою, мінометами і саперами. В лісі з успіхом застосовуються осліплюючі димові завіси, для чого підрозділи повинні мати відповідні засоби.
Наступ в лісі підрозділи ведуть по напрямках, переважно вздовж доріг та просік у сполученні з обходами та охопленнями. Однак, слід мати на увазі, що противник саме вздовж доріг та просік зосереджує свої основні зусилля в обороні. Тому в умовах, коли він не має суцільних оборонних позицій або вони не зайняті на окремих ділянках, наступ може бути більш успішним в стороні від дороги. Лісові масиви максимально використовуються для здіснення маневру.
У лісі взвод (відділення, танк) наступає, як правило, вздовж дороги, просіки, або за вказаним азимутом. Під час організації наступу в лісі командир взводу, крім звичайних питань, які передбачаються при підготовці наступу, повідомляє командирам відділень:

• азимут напрямку наступу;
• встановлює порядок подолання лісових завалів, знищення противника, який веде вогонь з дерев.
  Наступ на противника, передній край оборони якого проходить вздовж узлісся, починається атакою та захопленням виступів лісу. Потім, використовуючи виступ лісу, з тилу і у фланг він знищується.
  Механізований взвод діє, як правило, в пішому порядку, інтервали між солдатами та відділеннями скорочуються. Командир взводу просувається в цепу напрямного відділення.
  Танки діють на доступній для них місцевості, як правило, в цепу механізованих взводів або за цепом, і підтримують їхню атаку своїм вогнем. Особовий склад взводу (відділень) вказує танкам цілі, знищує протитанкові засоби противника та забезпечує просування танків. БМП (БТР) в цьому випадку наступають за танками і вогнем своєї зброї знищують цілі противника, які перешкоджають просуванню особового складу і танків.

• У ході наступу у взводі (відділеннях) ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення та знищення ПТ засобів і безпосередню охорону. Противник, який веде вогонь з дерев, знищується снайпером та спеціально призначеними кулеметниками та стрільцями. Для безпосередньої охорони взводу командир взводу висилає дозорних.
  Взвод (відділення) просувається в лісі, уникаючи полян і просік. Із-за товстих стовбурів дерев вогонь ведеться з будь-якого положення, а якщо ліс молодий (стовбури дерев тонкі) – із положення лежачи. Вогонь по повітряних цілях може вестись з використанням дерев, як опори. При раптовому зіткненні з противником взвод закидає його гранатами і рішучою атакою знищує в рукопашній сутичці.
  Опорні пункти противника, які прикривають дороги, просіки, поляни і міжозерні дефіле, обходяться і атакою у фланг і з тилу знищуються. При наступі в лісі високою ефективністю володіє вогонь всіх вогневих засобів з близьких дистанцій.
  Лісові завали та інші загородження взвод, як правило, обходить, а при неможливості обходу долає по проробленому проходу. Під час підходу до завалів та загороджень необхідно заздалегідь їх обстріляти та розвідати.
  Контратакуючого противника взвод знищує разом з іншими підрозділами стрімкою атакою або за вказівками командира роти спочатку уражає противника вогнем з вигідного рубежу, при цьому БМП (БТР) займають позиції за найближчими укриттями (балками, ярами, струмками і т.п.), з таким розрахунком щоб забезпечувалась можливість ведення вогню вздовж доріг, просік, дефіле, між озер та боліт, а також вздовж ділянок обрідного лісу. На флангах постійно ведеться спостереження за противником.
  Таким чином, наступ в лісі ведеться на напрямками, переважно вздовж доріг та просік, в поєднанні з обходами та охопленнями. Механізовані підрозділи наступають переважно в першому ешелоні, як правило, в пішому порядку.
  Танкові (мінометні, артилерійські) підрозділи ведуть наступ звичайно повзводно, а гранатометний і протитанковий підрозділи по відділеннях придаються механізованим підрозділам першого ешелону, які наступають на напрямку зосередження основних зусиль.
  Висновок:

1. На характер наступу суттєвий вплив чинять природні умови, характер та рельєф місцевості, її рослинний покрив, наявність та щільність забудови будинками та спорудами. Хоча загальні принципи організації і ведення наступу і тут зберігають своє значення, проте під впливом специфічних природно-кліматичних факторів, специфіки навколишньої місцевості та її характеру в діях підрозділів виникає багато особливостей.
2. Командири підрозділів повинні постійно турбуватися про підтримку високої бойової готовності своїх підрозділів, їх високого наступального пориву, виховувати у особового складу стійкість, сміливість, вміння діяти в бою рішуче, наполегливо і ініціативно, добиватися рішучого розгрому противника в будь-яких умовах і на будь-якій місцевості.
   2. Особливості організації та ведення наступу взимку та вночі.

Наступ взимку.

Для зими характерні сильні морози, сніговий покрив великої глибини та щільності, часті тумани, а в середній смузі короткі дні та довгі ночі.
Ніч, тумани та снігові хуртовини дозволяють здійснювати захований маневр та зближення з противником, однак з більшою витратою часу, ніж літом. Сніговий покрив змінює зовнішній вигляд місцевості і утруднює орієнтування, приховує різні перешкоди (озера, болота, яри).
В порівнянні з літом взимку збільшується час на підготовку підрозділів до наступу. Особовий склад оснащується білого кольору маскувальними халатами і шоломами, а бойова техніка та інше озброєння повинні бути пофарбовані білою фарбою.
Наступ ведеться в основному вздовж доріг, за окремими напрямками. Перехід в наступ частіше здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з противником.
На напрямках, де місцевість та сніговий покрив дозволяють діяти поза дорогами, доцільно наступати з ходу. Між підрозділами можуть бути значні проміжки. Це вимагає організації розвідки на флангах, та постійної безпосередньої охорони підрозділів, особливо в період полярної ночі та в туман.
При глибокому сніговому покриві та в інших складних умовах атака механізованих підрозділів звичайно здійснюється в пішому порядку або на лижах. При цьому танки наступають в цепу механізованих підрозділів або позаду них. БМП (БТР) в цьому випадку діють за танками. Атака на БМП (БТР) можлива по сніговій корі або льодовому просторі.
В ході наступу великі вузли оборони (опорні пункти) можуть бути більш успішно ліквідовані лише з допомогою обходів, охоплень та нанесення ударів у фланг і тил.
Під час організації наступу взимку (у північних районах) командир взводу крім звичайних питань повинен:

• особливу увагу звернути на підготовку озброєння, бойової техніки і засобів індивідуального захисту до застосування їх в умовах низьких температур;
• вжити заходи щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу;
• вжити заходи для забезпечення машин засобами підвищеної проходимості, а особового складу – маскувальними халатами та лижами;
• забезпечити та проконтролювати пофарбування озброєння і техніки у білий колір.
  Часті снігопади, хуртовини, глибокий сніговий покрив та рихлий (пухкий) сніг різко обмежують маневрені можливості підрозділів (особливо поза дорогами). З наступом весняної відлиги, коли створюється сніговий наст, можливо використання техніки поза дорогами.
  Зимою при глибокому сніговому покритті особовий склад механізованого взводу наступає, як правило, на лижах. Спішування його і постановка на лижі під час наступу з ходу проводяться, як правило, на більшому (до 2 км), ніж в звичайних умовах, віддаленні від противника, а інколи і більше.
  Вихідне положення для наступу взимку займається як можна ближче до противника.
  БМП (БТР), діючи за танками, вогнем своєї зброї знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають просуванню особового складу і танків. На важкодоступних напрямках вони просуваються, як правило, по дорогах, підтримуючи взвод вогнем. Атака на БМП (БТР) можлива по насту або льодовому простору.
  Танковий взвод (танк) при глибокому сніговому покритті наступає, як правило, в цепу механізованих підрозділів або за цепом, важкопрохідні ділянки долаються з використанням навісного обладнання.
  Під час бою в глибині оборони противника для здійснення обходів і атаки противника у фланг і в тил механізований взвод (відділення) широко застосовує дії на лижах.
  Під час переслідування противника найважливішою умовою досягнення успіху в розгромі його є швидкий вихід навіть невеликих підрозділів на шляхи його відходу, захоплення та утримання ними дорожних вузлів, дефіле і інших вузьких місць.
  Наступ вночі.

В минулих війнах, особливо у роки ВВВ, важливе місце займали бойові дії вночі. В сучасних умовах їх значення ще більше підвищується. Це обумовлюється рішучістю наступального бою, прагненням вести його безперервно, у високому темпі, на велику глибину, до повного розгрому противника.
Активні дії вночі забезпечують підрозділам ряд тактичних переваг, головною з яких є можливість більш повного використання фактору раптовості. Під покровом темряви наступаючий може потай (приховано) провести перегрупування сил та засобів, висунутися на рубіж переходу в атаку, розгорнутись в бойовий (передбойовий порядок), нанести несподіваний удар по противнику, здійснити обхід або охоплення його флангів, а при необхідності вивести свої підрозділи з-під удару противника.
В умовах обмеженої видимості противнику, що обороняється, важче виявити підготовку наступу, складніше відбити атаку, здійснити маневр вогнем, силами і засобами. Використовуючи переваги ведення бойових дій вночі, війська, які наступають, можуть досягти мети бою з найменшими втратами, постійно тримати противника в напрузі, нав’язувати йому свою волю, забезпечити утримання ініціативи дій.
З іншого боку, ніч в немалій степені і заважає наступу. Підвищений рівень технічного оснащення військ, наявність ефективних приладів нічного бачення, засобів освітлення, радіолокаційної та іншої техніки зменшують несприятливий вплив нічних умов на бойові дії, але повністю не усувають тих труднощів, з якими стикається особовий склад вночі.
Вночі ускладнюється спостереження за діями своїх військ і противника, орієнтування на місцевості, підтримка взаємодії та безперервного управління. Приблизно в 1.3 — 1.5 разів зростає час на ураження цілей та витрати боєприпасів, на 0.3 знижується маневрена можливість бойової техніки, на 25-30% збільшується час на проведення інженерних робіт. Нічні дії підвищують фізичну та психологічну навантаженість, стомленість особового складу.
Наступ вночі може починатись з прориву підготовленої оборони противника або являтись продовженням денних бойових дій.
При діях вночі підрозділи прагнуть уникнути складного маневру. Напрямок для наступу вибирають з таким розрахунком, щоб він найкоротшим шляхом виводив до об’єктів атаки, пролягав по відкритій, малопересіченій місцевості, з найменшою кількістю природних перешкод і добре видимими в темноті орієнтирами.
При визначенні бойових завдань підрозділам враховуються їх підготованість до нічних дій, тривалість ночі, характер оборони противника, умови місцевості, забезпеченість засобами освітлення, і т. ін.
Важливою вимогою до побудови бойового порядку для дій вночі є забезпечення тактичної самостійності підрозділів, а також посилення їх танками, артилерією, інженерними підрозділами.
Нічна атака механізованих підрозділів звичайно здійснюється в пішому порядку. При атаці переднього краю оборони противника важливо, щоб підрозділи точно витримували (дотримувались) вказаних напрямків. Найближчий орієнтир призначається в розташуванні противника в 2-3 км від лінії бойового зіткнення, решта – в глибині його оборони на такій же відстані один від одного.
Танки, в залежності від характеру оборони противника, умов освітлення діють безпосередньо в цепу механізованих підрозділів або на відстані 100-150 м, БМП (БТР) в ході атаки знаходяться або на одній лінії з танками, або позаду них на відстані 50-100 м.
При переході від нічних дій до денних важливо не допустити навіть невеликої паузи в розвитку наступу. Для цього ще до світанку посилюється розвідка, уточнюються бойові завдання підрозділів і порядок взаємодії, поповнюються запаси боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, приймаються міри щодо нарощування бойових зусиль та зриву можливої контратаки противника на світанку.
Успіх нічного бою залежить від ретельної його організації, завчасно проведеної рекогносцировки, потаємності підготовки та ступеня натренованості особового складу в діях вночі, а також від вмілого застосування (використання) приладів нічного бачення і засобів освітлення.
Підготовка до наступу вночі проводиться в світлий час доби. Командир взводу, організовуючи наступ, крім звичайних питань, які передбачаються при підготовці наступу в звичайних умовах, визначає і вказує:

• видимі в темний час доби орієнтири;
• азимут напрямку наступу взводу і напрямне відділення;
• порядок позначення відділень (танків, БМП, БТР), проходу в загородженнях;
• порядок забезпечення відділень і техніки засобами освітлення місцевості та порядок їх використання;
• порядок використання приладів нічного бачення і підготовки зброї взводу для стрільби вночі;

• сигнали пізнавання і заходи щодо захисту особового складу від світлового випромінювання.
  Він також організовує забезпечення відділень освітлювальними та сигнальними засобами, патронами (снарядами) з трасуючими кулями.
  За орієнтири призначаються добре видимі на фоні неба гребені висот, окремі високі спорудження, дерева, невеликі гаї та інші місцеві предмети, що легко виявляються в темноті. При використанні приладів нічного бачення орієнтирами вибираються місцеві предмети з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії приладів.
  Напрямок наступу вибирається на місцевості з найменшою кількістю природних перешкод. Ці напрямки повинні виводити до намічених об’єктів найкоротшим шляхом та виключати необхідність складного маневру. Напрямок наступу в ході бою позначається світловими орієнтирами (створами) та створенням осередків пожеж в розташуванні противника.
  Позначення відділень (танків, БМП, БТР) здійснюється світловими сигналами, які не видимі з боку противника, і сигнальними патронами.
  Освітлення місцевості та об’єктів атаки здійснюється освітлювальними постами (постом). Воно здійснюється таким чином, щоб не освітлювати свої бойові порядки. На цей пост може бути покладено завдання надавати сигнали пізнавання за командою командира взводу.
  Для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використовуються захисні властивості бойової техніки, особовий склад веде бій в спеціальних захисних окулярах. Крім того, оптичні прилади, прилади нічного бачення та скло кабін підготовлюються для послаблення світлового імпульсу.
  У взводі доцільно призначити кулеметника або снайпера для боротьби із засобами освітлення противника.
  Механізованих взвод вночі наступає, як правило, в пішому порядку. При цьому танки і БМП (БТР) діють в цепу механізованих підрозділів.
  При атаці вночі, як правило, відбувається вогнева підготовка атаки, в ході якої освітлюються об’єкти (цілі) противника та здійснюється осліплення вогневих засобів, тому використання приладів нічного бачення ускладнюється.
  У ході наступу в ночі велику увагу приділяють веденню розвідки, дотримуванню напрямку і своєчасному позначенню свого положення. У ході наступу, особливо на світанку, взвод повинен бути готовим до відбиття можливих контратак противника. Відбивати його контратаку доцільно без використання засобів освітлення місцевості, максимально використовуючи прилади нічного бачення.
  Висновок:

1. На дії підрозділів взимку чинять вплив райони місцевості з глибоким сніговим покриттям, обмежена кількість доріг, трудність виконання завдань щодо інженерного обладнання місцевості, складність орієнтування та маскування, суворий клімат з низькими температурами, складні метеорологічні умови.
2. Успіх нічних дій багато залежить від вмілої та чіткої організації бою, особливо світлового забезпечення, виконання заходів щодо захисту підрозділів від світлового випромінювання, ретельного маскування і навичок особового складу.
3. Дії взводу щодо роззброєння і ліквідації угруповань незаконних збройних формувань.

Застосування військ у внутрішніх збройних конфліктах є крайнім заходом.
Механізовані й танкові підрозділи спільно з іншими підрозділами родів військ і спеціальних військ, а також підрозділами інших військових формувань і правоохоронних органів можуть застосовуватися для вирішення завдань щодо припинення (локалізації) збройних конфліктів, сепаратистських, терористичних і диверсійних дій або іншого протиправного збройного насилля в межах території країни у разі загрози її безпеці, територіальній цілісності та життю громадян, відповідно до офіційно прийнятих урядом законів і правових актів.
Особливості організації бойових дій
Під час організації наступальних дій командир взводу додатково повинен врахувати низку факторів.
При з’ясуванні завдання командир взводу зі складу тактичної групи окрім звичайних питань повинен зрозуміти:
в якому правовому режимі, у взаємодії з якими підрозділами, частинами, органами державної влади має виконувати поставлене завдання;
найважливіші об’єкти і рубежі, оволодіння якими забезпечує ізоляцію району дій;
межі району дій та інші питання.
У ході оцінки противника командир взводу додатково повинен вивчити:
райони зосередження іррегулярних збройних формувань, їх склад, озброєння, можливе посилення в ході дій і можливий характер дій у зоні відповідальності роти;
можливості противника з ведення диверсійних дій та можливі місця організації засідок;
систему загороджень, охорони й оборони районів розташування іррегулярних збройних формувань на напрямку дій, наявність шляхів маневру, можливість виходу з бою або ухилення від нього.
Під час оцінки своїх підрозділів та взаємодіючих структур командир роти враховує:
наявність у особового складу, особливо в офіцерів і сержантів, бойового досвіду;
злагодженість підрозділів, бойову напруженість майбутніх дій;
які сили та засоби інших військових формувань, правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, на якій правовій основі, в якому обсязі забезпечують виконання поставлених завдань і порядок підтримки зв’язку і взаємодії з ними.
Під час оцінки місцевості необхідно:
уточнити місця розташування екологічно небезпечних об’єктів і найважливіших об’єктів життєзабезпечення, які не підлягають руйнуванню (знищенню);
місце розташування найважливіших об’єктів у зоні відповідальності, оволодіння якими знижує бойові можливості антидержавних збройних формувань і їх здатність до ведення тривалих бойових дій;
наявність бар’єрних рубежів, можливих районів завалів, руйнувань, затоплень і шляхів обходу, а також можливість блокування маршрутів руху місцевим населенням.
У рішенніз урахуванням специфіки майбутніх дій командир взводу додатково визначає сили і засоби для припинення можливої протидії з боку місцевого населення та обмеження із застосування засобів ураження.
Під час постановки бойових завдань підрозділам додатково вказуються:
розвідувальні дані щодо місць імовірного знаходження антидержавних збройних формувань та можливих дій;
зона (район) відповідальності та завдання підрозділу;
маршрути висування та райони, ділянки, рубежі призначення;
розпізнавальні знаки;
сигнали управління на кожну добу;
способи і час доповідей обстановки в зоні відповідальності.

Ведення бойових дій
В рамках спеціальної операції механізований взвод може залучатися до знищення противника в ході наступу у складі групи пошуку та знищення, штурмової групи, спеціальної групи.
До цієї групи можуть входити підрозділи спецпризначення внутрішніх військ МВС, механізовані, аеромобільні та інженерно-саперні підрозділи.
Головне завдання – проникнення в зону безпосереднього оточення (на об’єкт), після виходу групи блокування (оточення) на встановлені рубежі.
Проникнення здійснюється під прикриттям груп блокування (оточення), групи забезпечення блокування з метою придушення осередків опору, які залишилися. У подальшому здійснюється пошук складів, штабу, інших можливих сховищ.
Пошук починається після завершення блокування зазначеного району і може здійснюватися в одному напрямку, по напрямках, що сходяться в центрі, та по розбіжних напрямках із центру, а також поділом блокованого району на ділянки з послідовним оглядом кожної з них.
До початку пошуку у населених пунктах з метою уникнення втрат серед місцевого населення за допомогою радіомовних станцій населенню пропонується залишити населений пункт і через зазначені проходи зібратися у встановлених місцях (фільтраційних пунктах).
Підрозділам, що ведуть пошук, призначаються:
вихідний район;
вихідний рубіж для пошуку;
напрямок (смуга) пошуку;
рубіж зустрічі;
кінцевий рубіж;
ділянка пошуку (рис.3.4).

Рис.3.4.Організація пошуку по паралельних маршрутах
Темп пошуку повинен забезпечувати ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель та інших об’єктів і прикриття підрозділів вогнем сусідів і може складати: на відкритій місцевості — 2-4 км за годину; на середньопересіченій – 1-2 км за годину; на гористо-лісистій місцевості – 300-600 м за годину.
Під час пошуку противника, який переховується в підземних сховищах, у горах темп пошуку знижується в 2-3 рази.
При веденні пошуку в населеному пункті сільського типу розвідувально-пошуковою групою в складі відділення потреба часу складає 1-2 години для одного будинку.
Вночі темп пошуку буде нижче,

ніж вдень.
Бойовий порядок під час проведення пошуку противника на закритій місцевості, як правило, – бойова лінія. Інтервал між військовослужбовцями в цепу на відкритій місцевості може складати 10-15 м, на закритій – 5-7 м.
Дії бойовими групами (відділеннями) застосовуються під час подолання відкритих ділянок місцевості, в очікуванні вогню противника та у разі зближення з ним, при цьому просування здійснюється перекатом з рубежу на рубіж із взаємним прикриттям.
Під час проведення пошуку противника по об’єктах (під час огляду об’єктів) бойовий порядок взводу може включати групу огляду, групу прикриття і резерв.
Для прикриття дій взводу може створюватися вогнева група.
Група прикриття блокує об’єкт і знаходиться в готовності підтримати вогнем групу огляду.
Вогнева група займає вигідний рубіж.
Група огляду, здійснюючи взаємне прикриття, послідовно проводить огляд об’єкта.

Виявлені у ході прочісування зброя і боєприпаси вилучаються, підозрілі особи, а також особи, які вийшли на позиції підрозділів, які виконують завдання із блокування, затримуються і передаються органам внутрішніх справ у фільтраційні пункти. Особи, які чинять опір, знищуються.

У разі чинення противником опору незначними силами взвод (відділення) знищує його самостійно.
За умов виявлення переважаючого або рівного по силі противника підрозділ, по можливості, оточує його, сковує вогнем і у подальшому разом із підрозділами резерву знищує.
У разі ухилення противника від бою організується його переслідування і вивід на підрозділи, які займають рубіж блокування.
Взвод (відділення), виділений у резерв, займає район або просувається в передбойовому порядку за підрозділами, які проводять

пошук противника в готовності до блокування шляхів відходу противника, переслідуванню його при відході або введенню в бій.
Під час проведення пошуку противника в неблокованому районі взвод висувається за зазначеним напрямком руху, виславши вперед дозор (відділення), веде

за ним спостереження в готовності підтримати вогнем.
З виходом на зазначений рубіж дозор (передове відділення) готується до

бою,

взвод висувається до нього (виходить вперед на дистанцію, яка прикривається вогнем).
Дозору (іншому відділенню) указується (уточнюється) наступний рубіж, і рух відновляється.
Віддалення дозору (відділення) повинне забезпечувати ефективну підтримку його вогнем.
При здійсненні пошуку в населених пунктах у кожному батальйоні створюється по 3 — 4 штурмові групи.
Склад кожної:
механізований і танковий взводи;
3 — 4 сапери із запасом вибухових речовин і мін;
1-2 обслуги мінометів;
артилерійський корегувальник;
санітар.
До складу штурмового загону (групи) від підрозділів інших силових структур можуть виділятися групи прочісування і конвоювання. Для підтримки штурмових груп призначаються артилерійські підрозділи, а також бойові вертольоти.
Найближчим завданням штурмової групи може бути оволодіння будинком, декількома будинками, а іноді й одним кварталом.
Штурмова група забезпечується підривними зарядами, запальними і сигнальними засобами. Підрозділ штурмової групи розбивається на двійки або трійки. Штурмові групи починають дії з вихідного положення, яке займають якнайближче до об’єктів, що атакуються, або з висуванням із зайнятих районів. У цьому випадку висування підрозділів повинно здійснюватися по вулицях, які обладнані сторожовими постами.
Наступ штурмової групи в бойовому порядку без спішування особового складу категорично забороняється. Бойова техніка штурмової групи, яка наступає по магістральній вулиці, висувається трьома колонами. Праворуч і ліворуч на віддаленні 5 м від будинків висуваються танкові і механізовані підрозділи, по середині вулиці – інженерні підрозділи і командний пункт командира штурмового загону.
У голові кожної колони висувається танковий взвод під прикриттям військовослужбовців, які діють у пішому порядку, ведуть вогонь по перших поверхах і підвалах будинків.
Резервні групи, які просуваються на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) за танками, ведуть вогонь по 2-3 поверхах.
За резервними групами висуваються зенітні самохідні установки (бойові машини піхоти), які ведуть вогонь по верхніх поверхах і дахах будинків.
Під таким прикриттям танки ведуть вогонь по вогневих засобах та інших об’єктах у підвалах і на перших поверхах будинків на віддаленні до 800 м.
Слідом за особовим складом, який діє у пішому порядку, висуваються групи прочісування, які завершують знищення противника, що залишився в будинках.
Таким чином, штурмова група, послідовно вирішуючи ряд завдань, просувається вперед.
Висування танків для ведення вогню прямою наведкою прикривається механізованими підрозділами.
Для захоплення будинку штурмова група висувається в пішому порядку на вихідний рубіж, віддалення якого від об’єкта атаки може бути до 200 м. Зайнявши вихідний рубіж, у встановлений час особовий склад відкриває вогонь по будинку, запобігаючи веденню вогню противником.
Танки під прикриттям вогню висуваються на позиції на віддаленні прямого пострілу від об’єкта атаки та знищують вогневі засоби і живу силу на підступах до будинку та у його середині. Після придушення противника на підступах до будинку і на його перших поверхах особовий склад уривається до будинку і завершує знищення противника, який залишився. Артилерія в цей час забороняє підхід резервів і знищує вогневі засоби в сусідніх будинках (рис.3.5).

Для захоплення будинку штурмова група висувається в пішому порядку на вихідний рубіж, віддалення якого від об’єкта атаки може бути до 200 м.
Зайнявши вихідний рубіж, у встановлений час особовий склад відкриває вогонь по будинку, запобігаючи веденню вогню противником.
Танки під прикриттям вогню висуваються на позиції на віддаленні прямого пострілу від об’єкта атаки та знищують вогневі засоби і живу силу на підступах до будинку та у його середині.
Після придушення противника на підступах до будинку і на його перших поверхах особовий склад уривається до будинку і завершує знищення противника, який залишився.

Артилерія в цей час забороняє підхід резервів і знищує вогневі засоби в сусідніх будинках. Танки і БМП повинні змінювати вогневі позиції після декількох пострілів.
Роззброєння і ліквідація незаконних збройних формувань в населених пунктах без планової забудови з вузькими вуличками, великою кількістю тупиків і крутих поворотів здійснюються шляхом блокування і послідовного прочісування кожного будинку. У цьому випадку в підрозділах створюються групи блокування, захоплення та огляду.

Групи огляду, як правило, створюються з доданих підрозділів МВС.
При самостійних діях групи огляду складаються з числа військовослужбовців підрозділу, який веде блокування та перевірку населеного пункту. У ході дій з оволодіння містом і населеними пунктами необхідно вміло застосовувати задимлення ділянок вулиць, окремих будинків для осліплення противника і забезпечення скритності дій підрозділів.
З метою скорочення часу і підвищення ефективності прочісування районів, де є підземні комунікації, сховища, в кожному батальйоні створюються спеціальні групи у складі механізованого взводу, посиленого інженерними підрозділами.

Висновок: Головною особливістю боротьби з незаконно створеними збройними формуваннями є те, що вона ведеться проти угруповань, які, як правило, відмовляються від відкритого бою, використовують терористичні і партизанські дії, можуть зникнути та з’явитися несподівано в будь-який час і в будь-якому місці, не зважають не лише на прийняті міжнародні правові норми регулювання воєнних дій, а й на елементарні засади людяності.
Це потребує чіткого визначення порядку використання підрозділів Збройних Сил у проведенні антитерористичних операцій в мирний час, порядку передачі цих функцій з початком бойових дій від силових структур і відомств країни до її ЗС.

Висновок до заняття: Способи ведення наступального бою в сучасних умовах інтенсивно вдосконалюються. Тому зараз, як ніколи раніше, від командирів та штабів необхідний постійний пошук нових, більш ефективних способів розгрому противника, його вогневого ураження, побудова бойового порядку, визначення бойових завдань підрозділам, методів організації взаємодії, управління та всебічного забезпечення підрозділів та частин. Велике значення надається умінню організовувати та вести наступ в особливих умовах та при ліквідації угруповань незаконних збройних формувань.