ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тест (діагностика уміння контролювати себе під час спілкування)

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ І ТАКТИКА ВЧИТЕЛЯ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

Розглядаючи поняття педагогічного такту слід зауважити, що слово тактозначає почуття міри, уміння дотримуватися правил пристойності. Тактовна людина – це морально вихована людина. У найскладніших життєвих ситуаціях вона зберігає повагу до себе і до інших людей, уважна й доброзичлива до них. Педагогічний такт відрізняється від загального тим, що має на меті не лише властивості вчителя, а й уміння вибрати правильні, морально виправдані засоби впливу на учнів.

Педагогічний такт – це моральна поведінка вчителя, яка включає передбачення усіх об’єктивних наслідків вчинку, передбачення його сприймання вихованцями, вираз високої гуманності, чуйності, піклування про учнів, це найкращий спосіб встановлення доброзичливих стосунків з ними за будь-яких обставин.

Щоб бути тактовним, вчитель повинен дотримуватись ряду вимог до своєї поведінки, зокрема:

- вміти оцінити ситуацію, коли вона вимагає тактовного втручання (якщо вчитель змушений поставити учня в незручне становище; ненароком зачепив самолюбство; учня треба виручати з незручного становища);

- добиватися максимуму інформації про причини суперечностей і враховувати її недостатність при розв’язанні складних випадків (наприклад, дитина почала гірше вчитися, бо у сім’ї хтось захворів);

- враховувати характер стосунків учня з батьками;

- враховувати індивідуальність учня, характер ситуації;

- вміти передбачити, як вплив на одного учня сприйме клас (якщо клас сприйме негативно, то виховного впливу не відбудеться).

Педагогічний такт – не одиничні вчинки вчителя, а стиль поведінки. Він є результатом духовної зрілості вчителя, великої роботи над собою. Педагогічний такт передбачає наявність у педагога таких рис:

- гуманне ставлення до дітей;

- уважність і спостережливість, уміння бачити моральний бік своїх та чужих дій;

- уміння керувати собою та стримувати негативні емоції;

- витримка, самовладання і здатність навіть у гостро конфліктних ситуаціях приймати педагогічно доцільні рішення;

- уміння передбачати усі можливі наслідки своїх слів і вчинків;

- самокритичність і уміння виправити допущені помилки;

- творче мислення, сміливість у розв’язанні моральних проблем.

На жаль, іноді можна зустрітися з нетактовною поведінкою вчителя. Її можна пояснити не лише неетичністю, неуважністю до проблем педагогічної моралі, але й відсутністю досвіду. Адже педагогічний такт – це педагогічний підхід до учнів. Це вміння, але особливе, професійне, подібне до вміння художника скомпонувати картину чи до вміння актора вжитися в образ. Тому визначення педагогічного такту і сфера вживання самого терміну в теорії і педагогічній практиці ґрунтуються на трьох точках зору:

1) педагогічний такт – це запровадження у взаємини з учнями загальнолюдського такту (педагог розуміє, що у спілкуванні з учнями слід бути тактовним, тому поводиться так само тактовно, як і в позапрофесійній сфері);

2) педагогічний такт – це психологічна властивість особистості вчителя, його характерологічна риса (тобто, вчитель поводиться тактовно не стільки тому, що усвідомлює необхідність такої поведінки, а через те, що тактовність є основною рисою його особистості, він просто не може бути іншим);

3) педагогічний такт – один із компонентів майстерності вчителя (уміння педагога у кожній конкретній ситуації обирати правильний варіант рішення, встановлювати найоптимальніші взаємовідносини зі школярами).

Відповідно до двох перших точок зору педагогічний такт розглядається серед таких властивостей як любов до дітей, ввічливе ставлення до них, повага до їхньої людської гідності, чуйність, уважність, доброзичливість, самовладання і т.п. У третьому випадку педагогічний такт можна трактувати як спеціальне професійне вміння вчителя встановити і підтримувати потрібні взаємини з учнями. У такому розуміння педагогічний такт є по суті педагогічною тактикою. У чому ж різниця між педагогічним тактом і тактикою вчителя?

Педагогічний такт завжди розглядається в позитивному значенні. Сказати “поганий педагогічний такт” – це все одно, що сказати “погана ввічливість”, “погана любов до дітей”. А педагогічна тактика може мати найскладнішу градацію: від найкращої – до найгіршої, від найдосконалішої – до найпримітивнішої. Кожний вчитель так чи інакше вдається до якоїсь тактики у взаєминах з учнями, але педагогічного такту у нього може і не бути. Приміром, залякування, погрози, крик, покарання з метою підкорення учнів – це теж своєрідна тактика, але педагогічний такт тут відсутній. А може бути і навпаки. Вчитель уважно ставиться до учнів, доброзичливий, а контакту з дітьми не має. На уроках відсутня дисципліна, його завдань ніхто не виконує, ніхто його не поважає. Такт у такого вчителя є, а тактика – недосконала, малий запас тактичних прийомів. Отже, якщо йдеться про саму особистість вчителя, його характерологічні риси, його ставлення до учнів, чуйність, уважність – доречно вживати поняття педагогічного такту. А якщо йде мова про запас засобів впливу на учнів, про вміння користуватися ними – вживається термін “педагогічна тактика”. Звичайно, ідеальним для вчителя є поєднання такту і вміння вибирати потрібну тактику.

Педагогічна тактика індивідуальна. Її важко звести до інструкцій. Можна навести лише кілька загальних порад:

- виховні засоби використовувати в міру, відчувати, коли потрібно припинити жартувати або сердитись;

- уникати образ (ображений учень не сприймає від учителя порад, вимог, створюється психологічний бар’єр);

- поведінка вчителя під час індивідуальної розмови з учнем – це показник майстерності вчителя;

- використовувати “обхідні” шляхи: поєднання такту з тактикою, “випадкові” зустрічі і т.п.;

- допомогти учневі сприйняти незадовільну оцінку як тимчасову невдачу;

- наш поганий настрій – причина багатьох нетактовностей;

- зауваження, зроблене в дотепній формі, сприймається краще і частіше й охочіше береться до уваги.

Загалом, педагогічна тактика передбачає гнучкість у поведінці вчителя. Для цього педагог може оперувати різними стилями педагогічного керівництва (авторитарним, демократичним, ліберальним), по-різному поводитись на уроці і в позаурочний час (на уроці – коректний, вимогливий, сухуватий, а після занять – невимушений, доброзичливий), обирати різні рольові позиції: “батька”, “дитини” чи “дорослого”. Звичайна позиція педагога – “дорослий” (ділова взаємодія, вчитель радиться з дітьми, обговорюють спільні справи). Позиція “дитини” може виявлятися у грі, коли потрібно, щоб учень виявляв сміливість, самостійність. “Батько” – вчить, спрямовує, оцінює, засуджує, завжди все знає, схильний до нотацій, вимогливий. Така позиція є небажаною для постійного використання, оскільки гальмує розвиток учнів, а коли учень починає вважати себе дорослим – призводить до конфліктів.

Отже, педагогічний такт і ефективна тактика вчителя є невід’ємними складовими майстерного педагогічного спілкування. Тактовність та вміння обирати вірну тактику – це результат постійної роботи педагога над собою, його творчих пошуків, прагнення до самовдосконалення та професійного зростання.

Питання для самоконтролю

1. Яку людину можна назвати тактовною?

2. Яких вимог повинен дотримуватися вчитель, щоб бути тактовним?

3. Чим педагогічний такт відрізняється від загального?

4. У яких значеннях вживається поняття педагогічного такту?

5. Чим відрізняються поняття “педагогічний такт” і “педагогічна тактика”?

6. Наведіть приклади поєднання педагогічного такту і тактики вчителя.

7. У чому може виявлятися гнучкість поведінки вчителя?

8. Назвіть переваги й недоліки рольової позиції “дорослого”.

9. Чи варто застосовувати позицію “батька” у педагогічному спілкуванні? Якщо так, то в яких випадках?

10. Наведіть приклад застосування рольової позиції “дитини”.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Тест (діагностика уміння контролювати себе під час спілкування)

Успішність спілкування, дотримання педагогічного такту вчителем великою мірою залежить від його здатності контролювати себе під час спілкування. Ступінь комунікативного контролю можна визначити за допомогою нескладного тесту.

Підкресліть “так”, якщо ви згодні з твердженням, або “ні”, якщо не згодні.

1.	Мені здається складним наслідувати інших людей	Так	Ні
2.	Я міг би, можливо, інколи поблазнювати, щоб привернути увагу оточуючих	Так	Ні
3.	З мене міг би вийти непоганий актор	Так	Ні
4.	Іншим людям інколи здається, що я переживаю глибше, ніж це є насправді	Так	Ні
5.	В компанії я рідко виявляюсь у центрі уваги	Так	Ні
6.	У різних ситуаціях і в спілкуванні з різними людьми часто поводжуся зовсім по-різному	Так	Ні
7.	Можу відстоювати тільки те, у чому щиро переконаний	Так	Ні
8.	Щоб досягати успіху у справах і стосунках з людьми, намагаюся поводитися у відповідності з їхніми очікуваннями	Так	Ні
9.	Я можу бути дружнім з тими, кого не переношу	Так	Ні
10.	Я завжди такий, яким здаюся	Так	Ні

Нарахуйте собі по одному балу за відповіді “ні” на 1, 5, 7 питання і за відповіді “так” на всі інші питання. Підрахуйте суму балів.

Якщо ви відповідали щиро, то про вас, очевидно, можна сказати таке:

0-3 бали – у вас низький комунікативний контроль. Ваша поведінка стійка і ви не вважаєте необхідним її змінювати в залежності від ситуації. Ви здатні до щирого саморозкриття у діалозі. Дехто вважає вас не дуже зручним у спілкуванні через прямолінійність.

4-6 балів – у вас середній комунікативний контроль. Ви щирі, але стримані у своїх емоційних проявах. Слід більше рахуватися з тими, з ким контактуєте.

7-10 балів – у вас високий комунікативний контроль. Ви легко входите у будь-яку роль, гнучко реагуєте на зміни ситуації і навіть здатні передбачити враження, яке справляєте на оточуючих вас людей.

Оцініть дії учителя

Прочитайте ситуації. Дайте відповіді на запитання:

- чи був педагог тактовним?

- якою виявилася його тактика (ефективною чи ні)?

- чому Ви так вважаєте?

- якщо, на Ваш погляд, тактика вчителя була невдалою, як би на його місці повелись Ви?

1. Учень восьмого класу, на якого розкричався вчитель, сказав йому: “Прошу на мене не кричати!” Вчитель не зумів так відповісти учневі, щоб зберегти свою гідність. Замість цього він остаточно вийшов із себе і почав ще більше галасувати: “Ти не доріс, щоб указувати, як мені бути! Ти не маєш права мені так говорити!” А після цього керівник восьмого класу на класних зборах довго вичитував учневі за його недисциплінованість.

2. Вчитель розмовляє з п’ятикласником, який запізнився на урок. Учень уважно вислухав і пообіцяв, що більше не запізнюватиметься. З його тону і поведінки видно, що він говорить щиро. А педагог продовжує доводити, що коли він буде запізнюватися, він не зрозуміє нового матеріалу, а коли не зрозуміє нового матеріалу, то буде відставати і т.д. і т. п... Хлопчик починає сердитися. Йому ці докази давно відомі. Він переводить погляд на вікно і вирішує завтра на урок не йти взагалі.

3. На уроці літератури викликаний до дошки учень ґрунтовно і з почуттям відповідає на поставлене запитання, а вчитель у цей час дивиться у вікно. Учень зупиняється. Не повертаючи голови, учитель говорить: “Відповідай, відповідай, – я слухаю” – і знову дивиться у вікно. Школяр продовжує говорити, але відповідь його стає блідою, невиразною.

4. Вчитель, диктуючи домашнє завдання, звертається до одного з учнів: “А ти теж пиши, бо знову скажеш, що не встиг. І спробуй на цей раз мені не виконати!” Хлопець червоніє, кладе ручку, відсовує від себе щоденник і тут же вирішує на зло вчителеві не виконувати його завдання, хоч раніше у нього й на думці такого не було.

5. На уроці ботаніки один із слабких учнів підносить руку. Відбувається такий діалог:

Учень: А як це могло вирости таке велике дерево – баобаб?

Вчителька: Ой, молодець! От, розумник! Раніше про простий льон-довгунець не міг слова сказати, а зараз про баобаб запитує. Від кого ж ти це слово почув?

Учень: Та я книжку таку читав...

Вчителька: Он як! Хто б міг подумати. Але я тобі пораджу – краще читай підручник. Більше тобі нічого й не треба.

6. В учительській на дивані сидять вчителька й учень. Останнім часом школяр отримав три двійки з математики. Учителька хоче з’ясувати, в чому справа, вислухати учня. Але ось в учительську починають сходитися педагоги. Хтось з учителів сказав: “От, герой, розсівся, як у себе вдома”. Тут у розмову втрутилися інші вчителі, хоч їх ніхто про це не просив. На учня посипалися різні нарікання, звинувачення, а на його вчительку – сумнівні поради, застереження.

7. Вчителька пояснює новий матеріал. Раптом кричить на весь клас: “Ти що там робиш!?” У чому ж справа? Виявляється, учень потайки листав книжку під партою. І тільки всього. А трохи пізніше хтось із хлопців кинув крейдою в дошку. Крейда розсипалась і навіть трохи забруднила одяг вчительці. На рідкість зухвале порушення дисципліни. А вчителька повертається і байдужим голосом каже: “Хто це там пустує? Не займайтесь сторонніми справами”.

8. Ось на останній парті учень задивився у вікно чи заглибився в себе і не слухає вчителя. Тут досить тільки злегка підвищити голос, подивитися в бік учня чи підійти до нього, і він знову включиться в роботу. Інший старанний учень, як видно з його поведінки, з якихось причин не виконав домашнього завдання. Раніше з ним такого не траплялося. Краще, мабуть, сьогодні до дошки його не викликати, а після уроків з’ясувати, чому він не виконав домашнього завдання. А от ученицю з першої парти, яка підняла руку, треба обов’язково викликати до дошки. Вона останнім часом починає виправлятися. Потрібно дати такій дитині можливість довести, що вона може успішно готуватися до уроків.

9. Учні прибирали в класі. Раптом у коридорі щось грюкнуло, почувся брязкіт скла. Усі вибігли з класу. В коридорі стояв переляканий Костик, а перед ним лежала розбита вітрина. Накричавши на учня, вчителька запитала, як це сталося. З’ясувалося таке. Хлопчик вирішив витерти двері свого класу. Ставши на стілець, він побачив порох і на вітрині, яка висіла поруч. Костик захотів і її витерти. Але стілець похитнувся і хлопчик разом із вітриною впав на підлогу.

- Хто тебе просив витирати в коридорі вітрину? – перше, що сказала вчителька учневі, вислухавши його. – Чого ти туди поліз? А тепер приходь разом з батьком. Хай він заплатить за розбите скло. А з тобою я ще поговорю.

10. Біля дверей класу учні чекають на вчительку. Ось і вона. Намагається вставити ключ у замкову щілину, але помічає, що вона забита папером. Обвівши школярів підозрілим поглядом, вчителька запитала: “І хто ж до такого додумався?” Учні розгублено переглянулися. “Хочете таким чином зірвати урок?” Діти спробували заперечити, але вчителька нікого не слухала, а продовжувала звинувачувати, кричала від гніву. Тут підійшов завгосп. “Пробачте, Олено Іванівно, запізнився до початку уроку. Я Вам інший клас відкрию. В цьому парти пофарбовано. Замок я спеціально папером закупорив, щоб ніхто не зайшов і не забруднився”.

11. Збуджений, злий Андрій заходить у кабінет до класного керівника. Той зайнятий, вбиває в стіну гвіздок, щоб повісити картину. Побачивши учня, спокійно звертається до нього: “Андрію, дай мені, будь-ласка, молоток”. Андрій простягнув молоток. “А тепер відійди в бік і поглянь, чи не косо висить картина... Ну от і все... А тепер давай поговоримо, що там у вас сталося?” Андрій уже без дратівливості розповів про все, що відбулося. Домовилися – більше такого не буде.