ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна характеристика лялькового театру, його види.

Література

1.Артемова Л.В. Театр і гра. К., 2002.

2. Театральная энциклопедия. - М., 1967.

3. Что и как в театре кукол /Под ред. Л.Г. Шпетт, П.А. Асса. - М., 1969.

4.Ляльковий театр /Упорядник В.Барабарич. - Харків, Одеса. - 1936.

5. Кружок театра кукол /Под ред. Л.Г. Шпетт. - М.,1967.

6. Генов Г.В. Театр для малышей. - М.,1968.

7. Корогодский З.Я. Ваш театр. - М., 1984.

8. Образцов С. Моя профессия. - М., 1981.

9. Плакида И. Кукольный театр для малышей //Дошкольное воспитание. - 1991. - № 9.

10. Горбунова Н. Театралізована діяльність дошкільнят / Дитячий садок. - 2005, жовтень.

Походження театру. Його значення в житті людини.

Театр - з грецької видовище, місце для видовищ) - вид мистецтва специфічним засобом вираження якого є сценічна дія, яка виникає у процесі гри актора перед публікою.

Театральне мистецтво є формою суспільної свідомості (доведіть це). Театр має першочергове значення в житті суспільства як спосіб художнього відображення дійсності і естетичного виховання людей.

Історичний розвиток театру невіддільний від розвитку суспільства, від рівня розвитку культури в цілому. Розквіт чи занепад театру, переважання в ньому тих чи інших інтересів, художніх тенденцій, його роль в духовному житті сучасної людини пов’язані з особливостями розвитку суспільства, яке через театр оцінює власне життя, усвідомлює його протиріччя і конфлікти.

Як особливий вид мистецтва театр має свою специфіку. Відображення дійсності, характерів, подій, конфліктів, їх трактування, оцінка, утвердження певних ідей відбувається в театрі через драматичні дії, які розгортаються у процесі гри актора перед публікою.

Ігрова суть театру визначалась історично, у процесі його виникнення із мисливських і сільськогосподарських ігрищ і обрядів. В основі цих святкувань лежало алегоричне відтворення явищ природи чи трудових процесів малою або великою групою учасників свята. Обрядовий характер дій спочатку закривав собою ігрову сторону вистави. Проте у міру становлення і розвитку театру його ігрова суть виступала все яскравіше, оформлюючись у різні театральні системи. Так, у Стародавній Греції існували різні види театру зі своїми традиціями і технікою, проте переважали трагедії. Багаті і різноманітні форми видовищ були створені в країнах Стародавнього Сходу, в Індії, Китаї, Індонезії, Японії.

В середні віки носіями народної театральної творчості були мандрівні актори - жонглери, гістріони, скоморохи. Від цього і різні види народного театру: мім, фаре, вистави скоморохів, комедія дель арте. Остання набула поширення в епоху Відродження в Італії в 16-17 століттях. Крім того існував період шекспірівського театру, театру класицизму - 19 століття, реалістична психологічна драма.

Театр - це ігрове начало спрямоване на те, щоб зберігаючи притаманну мистецтву поетичність і узагальненість, максимально наблизити розвиток дій до форм самого життя.

Ключем до театральної реалістичності є, на думку К.Станіславського, віра актора в магічне „якби”, яка допомагає правдиво вести себе на сцені.

Театр відображає дійсність через систему взаємопов’язаних художніх образів.

Вистава - твір театрального мистецтва, який володіє образною єдністю. В театральні виставі об’єднуються мистецтво драматурга, акторів, режисерів, художника-декоратора, композитора, освітлювача, костюмерів, гримерів і багатьох інших людей.

Висновок. Театр приносить не тільки естетичну насолоду, виховує наші почуття, але й заставляє мислити, аналізувати, задавати питання самому собі, давати оцінку не тільки тому що відбувається на сцені, але й тому, що діється навколо нас. Отже, театральне мистецтво - це засіб естетичного, етичного, морального і розумового виховання особистості.

Загальна характеристика лялькового театру, його види.

Ляльковий театр - це специфічний вид театрального мистецтва, особливий вид вистави, в якій діють ляльки.

Лялька на сцені один із видів видовищного мистецтва. У чому ж сила ляльки, привабливість? Що вона може виразити таке чого не може людина? Як не дивно сила ляльки і привабливість у тому, що вона нежива. Якщо актор на сцені, сідаючи на стілець, злегка підніме брюки на колінах глядачі можливо цього і не помітять. Якщо ж те саме зробить лялька то глядачі зааплодують, засміються, тому що через цей жест лялька висміяла всіх чоловіків, які роблять такі рухи. Людина на сцені зображає іншу людину, але не може зобразити людину загалом, тому що вона вже й так людина. Лялька - не людина, і саме тому з такою гостротою узагальнення вона може зобразити людину загалом. Якщо молода дівчини красива то це її власна краса і молодість. А красива лялька, виготовлена із дерева чи мармуру втілює в собі красу мільйонів дівчат, тому що сама вона нежива.

Театральна лялька - це пластичне узагальнення живої істоти - людини чи тварини. Лялька - це і скульптура. Актор оживлюючи скульптуру, створює динамічне узагальнення живої істоти. Процес оживлення здається глядачам дивом. І не має значення хто ці глядачі - дорослі чи діти. Саме це диво відрізняє мистецтво лялькового театру від статики зображувального мистецтва, переводячи його в розряд динамічного, видовищного. І це ж диво оживлення відрізняє мистецтво лялькового театру від будь-якого видовища, діючою особою якого є людина, тобто від усякого виду „людського театру”, у якому відбувається перевтілення, але не оживлення, не перехід в іншу принципово нову категорію.

Ляльки можуть бути нещадно викривальними, викликаючи і сміх, і сльози, і ненависть, і симпатію. Їм під силі і гостра комедія аж до фарсу, і зла сатира аж до памфлету. Протягом історії ляльки не раз демонстрували свою силу. Але вони можуть бути і прекрасними як будь-яка скульптура, узагальнюючи і виражаючи саму ідею краси. Лялька може бути ніжною і м’якою як кошеня, граційною як змія, стрімкою як сокіл, виражаючи саму ідею, почуття. Ляльки можуть бути романтичними до героїки і героїчними до трагедії. Недаремно ляльки, зображаючи богів, брали участь у середньовічних містеріях.

Лялька - інакомовне, алегоричне вираження людини. І як будь-яка алегорія вона володіє силою граничного узагальнення. Інакомовність як прийом розкриття життєвої правди, завжди була в мистецтві і завжди буде. Використовуючи саме цей прийом, говорять про найбільш гострі проблеми сучасності.

Казки, байки всіх народів були дуже сучасними, саме тому вони зберігаються в народній пам’яті в узагальнених характеристиках людської злоби, жадібності, тупості, мудрості, сміливості і доброти. Давайте пригадаємо узагальнюючі асоціації. „Віслюк” - впертий, „бик” - тупий, „лисиця” - хитра, „вовк” - злий, „сокіл” - сміливий тощо.

У мистецтві інакомовність займає величезне місце як метод зображення різних явищ життя, в тому числі людських характерів, як спосіб найбільшого узагальнення. Лялька ж здатна створювати образи особливої унікальної узагальнюючої сили. Саме тому, що вона лялька, а не людина, створений нею людський характер стає узагальненим, як збірний узагальнений образ горобини в пісні чи ягняти в байці. Дякуючи цій силі узагальненості і можна в ляльковому театрі створювати такі вистави, які не можна поставити в інших видах театру, розкрити явища життя з такого боку, з якого їх не можна розкрити ніякими іншими способами.

Особливості лялькового образу: ляльку легко впізнати при зовнішній несхожості на людину; рухи ляльки відіграють велику роль серед виразних засобів; в ляльковому театрі акторами можуть бути предмети (наприклад, парасольки); в ляльковому театрі можуть діяти умовні зорові образи, ніби оживлена метафора (кохання масок у різні віки); ляльки можуть зображати певні поняття (наприклад, плітки).

Отже, є такі моменти, явища в людському житті, які можна відобразити тільки в ляльковому театрі, а в людському неможливо. Уява і фантазія відіграють в ляльковому театрі велику роль, проте при всій свободі, вони повинні опиратися на життя і його відображати. За будь-яким ляльковим театром стоїть людина, і тільки „людяний” ляльковий театр породжує те відчуття спільності людей, той святковий схвильований стан, який дарує глядачам істинне мистецтво.

Умовність ляльки, її метафоричність, свобода, яку вона дає фантазії і вимислу роблять ляльку особливо близькою до казки, а через казку і до дитини. Казка - це основний репертуар лялькового театру в дошкільному закладі. Казка комедійна, чарівна, романтична, народна, літературна, стародавня і сучасна, українська чи інших народів світу - якою б вона не була, оживлена ляльками, вона в очах дітей постає привабливою, цікавою, захоплюючою, повчальною. Вона повністю поглинає маленького глядача, заставляє діяти, переживати разом з головними героями. Діти безпосередні, їхні почуття чисті, глибокі переживання. Вони свято вірять в добру силу і красу, в перемогу добра над злом. Які ж існують жанри лялькових казковихвистав, які можуть дивитися і розуміти дошкільники? Це ігроспектакль, у якому діти беруть активну участь (П”єса Н.Гарнет „Гусеня”); героїчна казка „Мальчиш-Кибальчиш”; фантастична музична казка „Петя і вовк”; пантоміма-балет „Попелюшка”, лялькова опера „Коза Дереза”. Вибираючи жанр слід ураховувати вік дітей, їхні інтереси, виховні цілі і особливості жанру.

Ляльковий театр - не замінимий в плані морального виховання, розвитку образного мислення і естетичного сприйняття дійсності.

Види лялькового театру:

- настільний (ляльковий, плоскінний, картонний, магнітний);

- театр картинок (театр картинок, фланелеграф);

- пальчиковий (пальчиковий театр, кокони);

- тіньовий (тіньовий театр, живі тіні);

- театр петрушки.

Види ляльок.

1. Ляльки - маріонетки - це ляльки, що управляються зверху з допомогою ниток які кріпляться до різних частин ляльки (рук, ніг, тулуба, голови).

2. Верхові ляльки або ширмові - рукавична або петрушкова лялька. Вона одягається на 3 пальці руки ляльковода.

3. Тростинова або яванська лялька. До рук ляльки кріпляться металеві або дерев’яні тростини. Голова такої ляльки насаджується на гапіт - коротку палицю, до якої кріпляться плечі та руки ляльки. Пропорції такої ляльки максимально наближені до пропорцій тіла людини.

4. Мімічна - лялька із м’яких матеріалів - трикотину, гуми. Пальці актора, які знаходяться в голові ляльки через рухи створюють той чи інший мімічний вираз на обличчі.

5. Механічна лялька - лялька, яка приводиться в рух з допомогою системи тяг, які проходять по її корпусу.

6. Тіньова лялька - плоске зображення людини чи тварини, яке кидає тінь на екран-сцену.

! Самостійна робота. Зробити письмовий аналіз сучасних видів ляльок.

Закони лялькового театру.

Діяльність вихователя вимагає від нього умінь виготовляти різні види театру і демонструвати їх дітям. Щоб лялькові вистави були привабливими, захоплювали дошкільників вихователь повинен знати основні закони лялькового театру і вміло користуватися ними під час підготовки і показу вистави.

1. Портал, який обрамляє сцену і ширма не повинні бути пістрявими.

2. Простір для рухів ляльки повинен бути достатнім.

3. Деталей оформлення на сцені повинно бути мало, щоб лялька не губилася серед них.

4. Деталі оформлення розташовані на одній відстані від глядача повинні мати однаковий ступінь узагальненості.

5. Деталь оформлення, яка знаходиться ближче до глядача повинна бути пророблена, виписана детальніше.

6. У міру віддалення деталей оформлення від краю сцени ступінь їх об’ємності зменшується ( на першому плані деталь об’ємна, на другому - наполовину об’ємна, на задньому плані - плоскісна).

7. Створюючи з допомогою плоских деталей оформлення перспективи, доцільно встановлювати лінію горизонту на рівні очей ляльки.

8. Будь-яка деформація елементів декору повинна бути виправдана змістом твору.

9. Деталі оформлення повинні бути відповідно пропорційні.

10. Деталі оформлення на першому плані повинні бути пропорційні ляльці.

11. Мірилом величини всіх деталей оформлення є лялька. Виключення із правила стосується рукавичної ляльки. Все, що за розміром менше рукавичної ляльки слід в декілька разів збільшити, і навпаки.

12. Ураховувати уявну підлогу, на якій стоять меблі і по якій ходять персонажі.

13. Фактура матеріалів для різних деталей повинна бути різною.

14. Всі елементи декору оформлення повинні мати однаковий ступінь узагальненості і техніку виконання.

15. Співвідношення голови ляльки до тулуба 1: 5, а для ляльки, яка уособлює дитину - 1: 4.

16. Місце згину руки ляльковода визначає талію ляльки. Проте у рукавичної ляльки голова дещо збільшена, а руки вкорочені.

17. Ляльки для одного спектаклю слід робити із однакового матеріалу.

18. Натуралістичні подробиці в розробці голови ляльки (родимки, довгі чи короткі вії тощо) зайві.

19. Для створення виразного образу ляльки припустимі порушення пропорцій лицевої частини голови - 1 : 1 : 1.

20. Голови всіх ляльок в одній виставі повинні бути витримані в єдиному масштабі і деталізовані однаковою мірою.

21. Не рекомендується використовувати для париків ляльок справжнє волосся.

22. Вираз обличчя ляльки повинен бути нейтральним.

23. Руки і ноги ляльки повинні бути виконані в одному стилі.

24. Костюм повинен підкреслювати характер ляльки, не повинен заважати рухам. Його без потреби не варто ділити на дрібні деталі.

25. Історичний костюм не повинен втрачати своєї відповідності епосі. Народний костюм має відображати національні особливості.

26. Розміри великих тварин під час створення ляльки зменшуються, а маленьких - збільшуються.

27. Діти з першого погляду повинні впізнавати ляльковий образ, зокрема тварину. Тому слід вибирати той ступінь узагальненості, який підкреслює специфічні ознаки тварини.

28. Ляльок, які зображають тварин, доцільно одягати лише частково, не прикриваючи одягом важливі ознаки зовнішності.

29. Очі різних лялькових тварин необхідно виготовляти з різних матеріалів.

30. Повинен бути єдиний ступінь деталізації ляльок і декорацій в одному спектаклі.

31. Колір костюму ляльки слід добирати ураховуючи декорації та освітлення.

32. Волосся на голові і борода ляльки не повинні торкатися тулуба, інакше лялька позбавляється можливості нахиляти і закидати голову.

33. Якщо в спектаклі використовується світло то воно повинно падати зверху, щоб не давати тіні від ляльок і декорацій. Тіні можуть бути спеціально створені, якщо це передбачено змістом твору.