Г) низька заробітна плата. 212. Головною причиною виникнення безробіття С. Сісмонді вважав: а) низьку заробітну плату робітників; б) надмірну кількість населення; в) застосування машин в передових галузях; г) занепад сільського господарства. 315. Головною працею А. Маршалла є: а) Правові основи капіталізму»; б) Принципи економіксу»; в) Вартість і капітал»; г) Основні принципи економічної політики». 491. Г. Шмоллер доводив, що господарське життя визначається не тільки природними і технічними, а й іншими факторами: а) економічними; б) політичними; в) моральними; г) соціальними; д) правовими. 498. Головну увагу у своїх дослідженнях представники "соціального напряму" приділяли: а) а) правовому регулюванню обміну між товаровиробниками; б) створенню теорії ідеального суспільства; в) побудові соціально орієнтованої економіки; г) побудові ринкової економіки. 508. Головне теоретичне положення праці Е. Чемберліна "Теорія монополістичної конкуренції" полягає в тому, що: (г) а) монополія — антипод конкуренції; б) монополія впливає лише на ринкове співвідношення попиту і пропозиції; в) монополія створює можливість впливу на ціни з метою регулювання рівноваги; г) монополія здійснює контроль пропозиції товарів, а отже, ціни, який досягається взаємозаміною конкуруючих товарів, тобто "диференціацією продукції". 539. Головною метою досліджень неокейнсіанці вважають: а) досягнення повної зайнятості; б) здійснення "економічного дива" у конкретній економіці; в) досягнення стійких темпів зростання економіки протягом тривалого періоду; г) досягнення стійких темпів зростання ВНП. 4. Для досягнення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі ранні меркантилісти вважали за доцільне: а) експортувати сировину і матеріали; б) розширювати ринки збуту шляхом встановлення низьких цін на товари; в) не допускати вивозу з країни золота і срібла; г) обмежувати експорт товарів. 7. Державна політика меркантилістів не включала такого твердження: а) встановити високі мита на промислові товари; б) заохочувати експорт готової продукції; в) розвивати сільське господарство; г) регламентувати стандарти якості та умови вироби ва продукту. 8. До ранніх меркантилістів належить: а) А. Серра; в) Т. Мен; б) А. Монкретьєн; г) Ж. Боден. 9. До когорти українських меркантилістів не належить: а) Б. Хмельницький; в) С. Величко; б) Ф. Прокопович; г) Десницький/ 52. До представників пізнього меркантилізму належить: а) Т. Мен; б)Ф.Кене; в) Г. Скаруффі; г)В. Петті. 59. Для досягнення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі ранні меркантилісти вважали за доцільне: а) експортувати сировину і матеріали; б)розширювати ринки збуту шляхом встановлення низьких цін на товари; в) не допускати вивозу з країни золота і срібла; г) обмежувати експорт товарів. 62. Державна політика меркантилістів не включала такого твердження: а) встановити високі мита на промислові товари; б) заохочувати експорт готової продукції; в) розвивати сільське господарство; г) регламентувати стандарти якості та умови виробництва продукту. 63. До ранніх меркантилістів належить: а) А. Серра; в) Т. Мен; б) А. Монкретьєн; г) Ж. Боден. 64. До когорти українських меркантилістів не належить: а) Б. Хмельницький; в) С. Величко; б) Ф. Прокопович; г) Десницький. 115. До продуктивного класу Ф. Кене зачисляє: а) духівництво; б) землеробів; в) королів; г) землевласників. 121. Джерелом багатства за А. Смітом є: а) гроші;б) земля;в) сільське господарство і промисловість;г) зовнішня торгівля. 122. До рушійних сил ринкової економіки А. Сміт зачисляв: а) дію законівпопиту і пропозиції^) повну зайнятість; в) сильну державну владу;г) цільові державні капіталовкладення. 133. Дослідженням якої проблеми А. Сміт завершує свою книгу «Багатство народів»? а) державні борги; в) доходи держави; б) видатки держави; г) системи політичної економії. 134. Дослідженням якої наукової проблеми А. Сміт розпочинає свою знамениту працю «Багатство народів»? а) грошей; в) ціни; б) поділу праці; г) доходів. 148. До якого важливого висновку прийшов Ж. Б. Сей у своїй теорії збуту? а) розширення виробництва викликає розширення внутрішнього ринку; б) зростання ціни прямо пропорційне попиту і обернено пропорційне пропозиції; в) обмін між суб'єктами в суспільстві має вартісний характер; |