ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Політичний курс Центральої Ради у листопаді 1917 - січні 1918 рр. Третій та четвертий універсали Центральної Ради.

Особливості становища Галицького князівства в 11-12 ст.Утворення та піднесення Галицько-Волинської держави у часи правління Романа Мстиславовича.

Відносно централізована Руська держава у першій третині XII ст. розпадається на окремі князівства, які продовжують вести міжусобні війни. Київ втрачає свою колишню могутність, політичну вагу і звання об'єднавчого центру Русі. Зі складу Руської держави виділяються незалежні Чернігівське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Волинське та Галицьке князівства, кордони яких розташовані в межах сучасної України. За двома останніми, після їх об'єднання, в історичній літературі міцно закріпився титул "спадкоємниці Київської Русі".

Маючи тісні зв'язки між собою, Галицьке і Волинське князівства тривалий час існували самостійно. Спроби об'єднання двох сусідніх князівств завершувалися невдачею. Лише у 1199 волинському князю Роману Мстиславовичу вдалося об'єднати Галичину та Волинь.

Спираючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у 1199 р. придушує опір великих бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Сміливий воїн, талановитий політик, жорстокий володар, князь веде активну зовнішню політику. Переможні походи проти Литви та Польщі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає великим князем.

Оволодівши значною частиною київської спадщини, Галицько-Волинське князівство на зламі XII—XIII ст. за розмірами своїх володінь не поступалося Священній Римській імперії. Його зміцнення на тлі прогресуючого занепаду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те, що центр політичного та економічного життя поступово пересувається в західному напрямку. Центром своєї держави Роман обрав не орієнтований на Візантію Київ, а близький до кордонів західних держав Галич. Потужна торговельна артерія Буг—Дністер витісняє занепадаючий шлях «із варягів — у греки».

Роман стає помітною фігурою на європейській історичній сцені, про що свідчить пропозиція Папи Римського 1204 р. в обмін на прийняття князем католицизму коронувати його. Галицько-Волинський князь втягується в жорстоку боротьбу між Гогенштауфенами і Вельфами, яка загострилася в тодішній католицькій Європі. Проте не тільки мечем здобував собі славу Роман. В останні роки життя він запропонував модель підтримки «доброго порядку» на Русі. Планувалися припинення князівських міжусобиць, консолідація сил для відпору зовнішнім ворогам, запровадження майорату (передачі князівського столу й усіх земель старшому сину, з метою зупинити процес роздрібненості) та вибори київського князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русі князями.

Проте галицько-волинському князю не вдалося об'єднати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув поблизу польського містечка Завихоста під час сутички з вояками краківського князя Лешка Білого. Зі смертю Романа Мстиславовича в 1205 році розпочинається новий виток розбрату, чвар, князівсько-боярських міжусобиць.

Політичний курс Центральої Ради у листопаді 1917 - січні 1918 рр. Третій та четвертий універсали Центральної Ради.

За автономію України у складі Росії виступала створена 17 березня 1917 року Центральна Рада.
Загалом ролі та значення армії, власної, української армії, практично всі представники соціалістичних партій, що становили більшість у Центральній Раді, фатально не розуміли. Підтримка програм, висунутих Центральною Радою, була така велика, що наприкінці травня до Петрограда відрядили делегацію, яка представляла всі політичні сили тогочасної України. Очолив її відомий і популярний письменник та політичний діяч В. Винниченко. Сподівання покладалися великі. Перед Тимчасовим урядом висувалися вимоги широкої автономії для України, введення посади постійного комісара Центральної Ради при Тимчасовому уряді, призначення крайового комісара на всю Україну, українізації армії, школи, якомога ширшого представництва українців у керівних органах на місцях.

Відмовляючи українцям у їхніх законних вимогах, Тимчасовий уряд водночас дозволив полякам формувати свої національні легіони як у армії, так і в тилу. Ці легіони розставлялися так, що на випадок певного збігу обставин вся Правобережна Україна потрапляла б під владу польських військ. А в українізації окремих частин делегатам було категорично відмовлено. Як, до речі, й в усіх інших вимогах.
Делегація повернулася до Києва ні з чим. Тоді Центральна Рада звернулася до українського народу зі своїм Першим Універсалом, який був проголошений 23 червня 1917 року. Хоча він мав дещо декларативний характер, проте створив перший уряд України — Генеральний Секретаріат на чолі з тим же невтомним В. Винниченком.
Перший Універсал настільки налякав Тимчасовий уряд, що з Петрограда миттєво прибула до Києва делегація у складі трьох міністрів — Керенського, Терещенка, Церетелі. З великим небажанням ці міністри все ж таки визнали право України на автономію, але на зразок того, що вона «має право мати право». Погодилися вони й з тим, що Центральна Рада виробляє особливий Статут своєї діяльності й повноважень і подає Установчим зборам на затвердження. Проте в Петрограді й такі мізерні поступки міністрів «сепаратистським» устремлінням України викликали заперечення, навіть урядову кризу, і основні домовленості так і не були реалізовані.
Тоді 16 липня 1917 року Центральна Рада ухвалює свій Другий Універсал. У цьому більш конкретному документі вона визнавала Установчі збори, які мали затвердити автономію України, одночасно наголошуючи, що Україна не має наміру відокремлюватися від Росії.
Розроблений Центральною Радою досить поміркований «Статут Вищого Управління України» уряд Керенського все ж не затвердив як надто, мабуть, революційний.
На таку поступку російська демократія піти не спромоглася. Вона замість цього Статуту запропонувала свою «Тимчасову інструкцію» (все тоді було тимчасовим — і уряд, і його інструкції, а життя ж було справжнє!). Ця інструкція значно обмежувала права України. Серед умов, що урізали навіть ту куцу автономію України, якої просили національні діячі, були такі:

1) Генеральний Секретаріат має призначатися Тимчасовим урядом на пропозицію Центральної Ради.

2) Юрисдикції Генерального Секретаріату підлягали тільки п'ять (з дев'яти) українських губерній — Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, Чернігівська (без північних повітів). Інші українські губернії — Харківська, Херсонська, Катеринославська й Таврійська — управлялися з Петрограда. Вони мали право висловити свої побажання про приєднання до України.

3) Зменшувалася кількість генеральних секретарів (взагалі в уряді спочатку не було секретарства закордонних справ).

4) До складу уряду мало входити чотири представники нацменшин.
Федералістські настрої українських національних сил привели їх до необхідності скликати 23-28 вересня 1917 року з'їзд представників національностей колишньої Російської імперії. До Києва з'їхалися литовці, латиші, естонці, грузини, татари, білоруси, молдовани, донські козаки, буряти, євреї. Всі вони, за винятком представника Литви, висловилися за федеративний устрій майбутньої Російської держави. Загальнофедеративною мовою міжнаціонального спілхування проголошувалася російська мова.
Щоправда, навіть обмежена Тимчасовим урядом діяльність першого українського уряду викликала занепокоєння певних кіл російської демократії. Не бачачи кращого виходу, у Петрограді приймають рішення викликати найзатятіших членів Генерального Секретаріату до столиці, де й заарештувати, а потім без церемоній розігнати в Києві Центральну Раду, на чому й закінчити гру в демократію. Нічого не знаючи про ці підступні плани, люди виїхали до столиці, але там уже господарювали інші сили.
У Петрограді до влади прийшли більшовики. І всі події набагато прискорили свій плин. Прийнятий 20 листопада 1917 року Третій Універсал проголосив створення Української Народної Республіки. Суперечлива думка про федерацію з Росією, попри всі нові політичні реалії, червоною ниткою проходить і через цей універсал. Хоча певні зміни до федеративності Росії все ж були внесені. Тепер Україна хотіла вступити до федерації, до якої увійшли б Крим, Кавказ, Військо Донське, Кубань, Сибір, Молдова, Башкирія. Центральна Рада закликала їх створити соціалістичні республіки, які й увійшли б до такої федерації, з якою могли швидше замиритися Німеччина та Австро-Угорщина.
Третій Універсал декларував дуже широке коло різноманітних політичних і соціальних прав та свобод. Він установив нові межі України, де на значній території переважали українці. Росіянам, полякам, євреям та іншим національним меншинам надавалася в Україні широка національно-персональна автономія.
Але тут вибухнула війна з Радянською Росією. Перед цим відбулася низка важливих подій, які регламентували міждержавні відносини. Росія визнала УНР, прихильно поставилася до ідеї федерації, проголосивши право націй на самовизначення аж до відокремлення. Раднарком навіть збирався урочисто передати Україні козацькі клейноди, які зберігалися в московських церквах та музеях.
Наприкінці 1917 року Раднарком надіслав Центральній Раді ультиматум. Його спричинили не в останню чергу роззброєння в Україні більшовицьких частин і пропуск козаків на Дон, де точилася запекла боротьба з Каледіним. У разі продовження такої політики Росія погрожувала війною. Відповідаючи на ультиматум, Генеральний Секретаріат припинив вивіз хліба до Росії й ухвалив випустити українські паперові гроші.

Причини падіння Центральної ради

1. Поглиблення економічної кризи Розвал сільського господарства,що супроводжувався катастрофічним падінням промисловості, транспорту та зв’язку. Населення України опинилось на межі голоду.

2. Відкрите втручання в українські справи великих країн. Окупація німецькими та австро-угорськими військами, Окупанти, відчувши себе господарями, взяли безпосередню участь в усунені УЦР від влади.

3. Відсутність стійких демократичних традицій в українського суспільства. Прагнення Центральної Ради відродити їх увійшло в протиріччя з реальністю буття, бо серед населення зростала популярність ідеї диктатури.

4. Лідери Центральної Ради конфліктуючи між собою, захоплюючись національною ідеєю, нехтували соціальними проблемами.

5. Широкі верстви розчарувались в українських політичних партіях, які боролись між собою і жертвували загальнонаціональними інтересами. Це призвело до самоізоляції не тільки багатьох партій, а й УЦР, що спиралась на них.

Тре́тій Універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди — державно-правовий акт, універсал Української Центральної ради, що проголошував Українську Народну Республіку. Прийнятий 7 листопада 1917 року в Києві.

Заявлялося, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.
Україна стає Українською Народною Республікою.
До її території належать землі, населені здебільшого українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших суміжних з Україною територій з переважно українським населенням мало вирішуватися шляхом переговорів.
На території УНР поміщицьке землеволодіння, право власності на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі скасовувалося. Генеральний Секретаріат зобов'язувався негайно прийняти закон про розпорядження цими землями земельними комітетами до Українських Установчих Зборів.
В Україні проголошувався 8-годинний робочий день.
Запроваджувався державний контроль над виробництвом.
Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами.
Скасовувалася смертна кара й оголошувалася амністія.
В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд.
Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин.
На 27 грудня (9 січня за новим стилем) призначалися вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів, які планувалося скликати 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року.

Четве́ртий Універса́л Украї́нської Центра́льної ради — державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради, що проголошував незалежність Української Народної Республіки від Росії. Прийнятий 9 (22) січня 1918 року в Києві.

1. УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;

2. З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;

3. Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;

4. Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;

5. УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;

6. УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;

7. УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;

8. Держава має встановити контроль над торгівлею та банками

III і IV Універсали поставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їм значення законопроектів.