ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Перелік контрольних питань до кінцевого контролю знань

Сучасна українська літературна мова як предмет наукового вивчення і фахова дисципліна.

Зміст, обсяг, завдання курсу, зв’язок зі шкільним курсом української мови.

Зв’язок сучасної української літературної мови з іншими лінгвістичними й нелінгвістичними дисциплінами.

Українська мова – національна мова українського народу.

Походження української мови. Періодизація її розвитку.

Індивідуальні риси української мови

Державний статус української мови.

Місце української мови серед інших слов’янських мов.

Поняття про літературну мову, її основні ознаки та норми.

Писемна й усна форми літературної мови.

Діалектна диференціація української мови.

Стильова різноманітність сучасної української літературної мови.

Соціолінгвістичні аспекти сучасного функціонування української мови.

Фонетика як розділ лінгвістики. Предмет і завдання фонетики.

Склад як фонетична одиниця. Український складоподіл.

Наголос.

Акустичний аспект вивчення звуків мови.

Анатомо-фізіологічний аспект вивчення звуків мови. Будова апарату мовлення.

Артикуляція звуків мови. Фази артикуляції. Артикуляційна база.

Предмет і завдання фонології. Лінгвістичний аспект вивчення звуків мови.

Поняття фонеми. Функції фонеми. Диференційні ознаки фонеми.

Поняття “інваріант” і “варіант” фонеми. Позиційні, комбінаторні та факультативні варіанти фонем.

Фонологічні школи.

Система фонем сучасної української літературної мови. Погляди мовознавців на систему фонем сучасної української літературної мови.

Система голосних фонем сучасної української літературної мови.

Класифікація голосних фонем української мови.

Звукова реалізація голосних фонем в українській мові.

Система приголосних фонем сучасної української літературної мови.

Класифікація приголосних фонем української мови.

Звукова реалізація приголосних фонем в українській мові.

Подовження приголосних в українській мові.

Загальне поняття модифікації фонем. Різновиди модифікацій: позиційні та комбінаторні.

Комбінаторні модифікації голосних (акомодація).

Позиційні модифікації голосних (редукція кількісна та якісна).

Асиміляція голосних (гармонійна асиміляція).

Позиційні модифікації приголосних.

Комбінаторні модифікації приголосних: акомодація, асиміляція (її різновиди), дисиміляція (її різновиди).

Спрощення в групах приголосних.

Система знаків фонематичної й фонетичної транскрипції.

Спільне в обох транскрипціях.

Відмінність у позначенні фонетичних явищ у фонематичній і фонетичній транскрипціях.

Морфонологія як учення про регулярні фонологічні процеси у складі морфем, пов’язані зі словотвором і словозміною.

Різновиди чергувань: фонетичні (живі, позиційні) та історичні (традиційні).

Фонетичні чергування голосних сучасної української літературної мови.

Фонетичні чергування приголосних сучасної української літературної мови.

Чергування голосних фонем в українській літературній мові: найдавніші чергування праслов’янського походження: /е/:/о/; /і/:/а/; /о/:/а/ ; /е/:/і/; /у/:/а/ тощо.

Чергування голосних, зумовлені фонетичними змінами на ґрунті української мови:

а) /о/, /е/:/Ø/ (вставні та випадні /о/ та /е/);

б) /е/:/о/ після шиплячих та j;

в) /о/, /е/:/і/;

г) /о/:/и/ у фонемосполученнях /ро/, /ло/ та /ри/, /ли/ тощо.

Чергування приголосних фонем в українській літературній мові: /г/, /к/, /х/ з /ж/, /ч/, /ш/.

Чергування /г/, /к/, /х/ з /з′/, /ц′/, /с′/.

Чергування /д/:/ж/, /д/:/дж/, /т/:/ч/, /з/:/ж/, /с/:/ш/.

Чергування /б/:/бл′/, /п/:/пл′/, /в/:/вл′/, /м/:/мл′/, /ф/:/фл′/.

Чергування /б/:/бj/, /п/:/пj/, /в/:/вj/, /м/:/мj/, /ф/:/фj/.

Чергування /р/:/р′/, /л/:/л′/, /н/:/н′/.

Чергування у групах приголосних. Зміни приголосних перед суфіксами -ськ, -ств-, -ин- тощо.

Орфоепія як розділ мовознавчої науки, що вивчає систему загальноприйнятих правил української літературної вимови.

Предмет орфоепії. Система орфоепічних норм сучасної української літературної мови. Причини відхилень від орфоепічних норм.

Сучасні орфоепічні норми у системі вокалізму. Вимова голосних у наголошеній і ненаголошеній позиціях.

Сучасні орфоепічні норми у системі консонантизму. Вимова приголосних (дзвінких і глухих, м’яких і пом’якшених; губних, африкат; сполучень кількох приголосних). Евфонічні чергування голосних і приголосних.

Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови.

Графіка сучасної української літературної мови. Поняття графеми.

Український алфавіт. Співвідношення між буквами і звуками українського алфавіту.

Українська орфографія як розділ мовознавчої науки, що визначає систему загальноприйнятих правил написання та переносу слів.

Поняття орфограми. Різновиди орфограм.

Принципи української орфографії: фонематичний, морфологічний, історичний (традиційний) та смисловий (семантико-диференційний). 6. Короткі відомості з історії української орфографії.

Лексикологія як розділ лінгвістики. Предмет і завдання лексикології української мови.

Слово як основна одиниця мови. Основні ознаки слова.

Слово в лексичній системі мови. Поняття лексеми.

Знакова природа слова.

Роль соціолінгвістичних чинників у розвитку лексичної системи української літературної мови.

Лексико-семантична система. Типи відношень у лексичній системі української мови.

Внутрішньослівні відношення. Типи полісемії: радіальна, ланцюжкова, радіально-ланцюжкова.

Парадигматичні відношення.

Синтагматичні відношення.

Епідигматичні відношення.

Лексичне значення слова.

Основні типи лексичних значень слів.

Однозначні та багатозначні слова в сучасній українській літературній мові. Багатозначність слова як тип лексико-семантичного відношення у словниковому складі мови.

Пряме і переносне значення слова. Основні типи переносних значень слів: метафора, метонімія, синекдоха.

Омонімія як тип лексико-семантичних відношень у мовній системі. Внутрішні чинники омонімії (семантичний, фонетичний, словотворчий).

Розмежування омонімії й полісемії.

Омоніми. Типи омонімів: лексичні омоніми (повні та неповні); омоформи; омографи; омофони.

Джерела омонімії.

Міжмовні омоніми.

Функціонально-стилістична роль омонімів.

Синонімія як тип лексико-семантичних відношень у мовній системі..

Синоніми. Типи синонімів: за ступенем близькості лексичних значень (повні (абсолютні) та неповні (квазісиноніми); за внутрішньою диференціацією членів синонімічного ряду (семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні); за структурою (однокореневі та різнокореневі); за характером вживання (загальномовні, або вільні, або постійні, та контекстуальні).

Синонімічний ряд і його структура.

Евфемізми як різновид синонімів.

Джерела синонімії.

Функціонально-стилістична роль синонімів.

Антонімія як тип лексико-семантичного відношення. Поняття антоніма. Антонімічна пара.

Принципи класифікації антонімічних слів: семантична класифікація (градуальні, комплементарні, векторні, координатні); формально-структурний поділ антонімів (однокореневі та різнокореневі); стилістичний поділ протиставних слів (контекстуальні та загальномовні).

Антонімічні можливості багатозначного слова.

Частиномовна антонімія.

Енантіосемія.

Оксюморон, або оксиморон.

Стилістичне використання антонімів.

Паронімія як тип лексико-семантичних відношень у мовній системі. Основні характеристики паронімів. Поняття паронімічного ряду. Різновиди паронімів: морфологічні (префіксальні, суфіксальні, флективні) та різнокореневі. Словникові та контекстуальні пароніми. Функції паронімів.

Гіпонімія як тип лексико-семантичних відношень у мовній системі. Гіперонім. Гіпонім. Гіпонімічний ряд. Функції гіпонімів.

Склад лексики української літературної мови з погляду походження.

Споконвічна українська лексика: індоєвропейська лексична спадщина; лексика праслов’янського походження; власне українська лексика.

Лексичні запозичення з інших мов: запозичення зі слов’янських мов (старослов’янізми, полонізми, чеські, російські запозичення); запозичення з неслов’янських мов (грецизми, латинізми, тюркізми, запозичення із західноєвропейських мов: німецької, французької, італійської, англійської).

Шляхи та способи засвоєння слів українською мовою. Калькування. Інтернаціоналізми.

Лексика української мови з погляду сфер вживання: загальновживана і спеціальна лексика (діалектизми; термінологічна і професійна лексика; жаргонізми й арготизми).

Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання: активна лексика й пасивна лексика (архаїзми й історизми, неологізми).

Стилістична диференціація лексики: міжстильова й стилістично забарвлена лексика.

Фразеологія як розділ мовознавства. Предмет і завдання фразеології.

Поняття про фразеологізм як мовну одиницю. Диференційні риси фразеологізмів. Фразеологічне значення. Етимологія фразеологізмів.

Класифікації фразеологізмів. Семантичні типи фразеологізмів (фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення). Функціональні типи фразеологізмів. Граматичний принцип класифікації фразеологічних одиниць (морфологічна класифікація). Класифікація фразеологізмів за граматичною формою і семантичними ознаками. Генетична класифікація фразеологічних одиниць.

Прислів’я, приказки й крилаті слова.

Зв’язок фразеологізмів з частинами мови.

Синтаксичні функції фразеологізмів.

Основні вияви системності лексичних і фразеологічних одиниць мови. Явища синонімії й антонімії у фразеології.

Багатозначність і омонімія фразем.

Фразеологічна варіантність і індивідуально-авторські перетворення.

Експресивно-стилістичні властивості фразеологізмів.

Джерела фразеології.

Лексикографія як розділ лінгвістики. Предмет і завдання лексикографії.

Поняття про словник. Основні типи словників. Тлумачні та перекладні словники української мови, їхня характеристика. Основні спеціальні словники української мови (термінологічні, етимологічні, історичні, орфографічні, словники наголосів, іншомовних слів, фразеологічні, діалектні, синонімічні, ономастичні, зворотні, словники мови окремих письменників та ін.). Енциклопедичні словники.

З історії української лексикографії.

Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови. Об’єкт і завдання морфеміки. Морфотактика. Морфонологія.

Морфема як значуща частина у структурі слова.

Морф, аломорф, морфема.

Типи морфем. Кореневі і афіксальні морфеми, функціональні відмінності між ними.

Корінь слова. Слова спільного кореня. Вільні і пов’язані кореневі морфеми.

Класифікація афіксів за місцем розташування в слові.

Класифікація афіксів за функціями.

Класифікація морфем за формою.

Класифікація морфем за походженням.

Морфемний аналіз слова. Його принципи та особливості.

Основа слова і закінчення. Поняття основи. Подільність основи.

Унікальні морфемні відрізки.

Історичні зміни в морфемній будові слова.

Словотвір як вчення про творення слів і загальні принципи мотивації похідних слів. Предмет і завдання словотвору. Словотворення і словотворчі засоби. Словотвірне значення.

Поняття твірної основи. Словотвірний тип. Регулярні і продуктивні словотвірні типи.

Словотвірне гніздо.

Словотвірний ланцюжок.

Морфологічні способи словотвору, їх різновиди (афіксальні, основоскладання, словоскладання, абревіація).

Неморфологічні способи словотвору (морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний).

Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову.

Морфологія та синтаксис як розділ граматики. Основні граматичні поняття: граматичне значення. граматична форма, граматична категорія.

Граматичне значення слова у його відношенні до лексичного значення.

Способи вираження граматичних значень слова в сучасній українській літературній мові.

Граматична форма слова. Синтетичні й аналітичні форми слів в українській мові. Зростання ролі аналітичних форм у сучасній українській літературній мові

Граматична категорія. Система граматичних категорій в українській мові. Морфологічні, синтаксичні та лексико-граматичні категорії.

Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження. Поняття про словоформу. Взаємозв’язок між словом і словоформою.

Частини мови та принципи їх виділення в українській мові. Нові підходи до класифікації частин мови. Проблемні питання виділення частин мови. Частиномовний статус: слів категорії стану, модальних слів, займенникових слів, порядкових числівників/прикметників, числівників іменникової парадигми відмінювання.

Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови.

Повна і неповна (синтаксична) транспозиція у сфері частин мови.

Іменник як частина мови. Семантико-граматичні ознаки його виділення.

Лексико-граматичні розряди іменників: іменники – власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні та збірні іменники, іменники з речовинним (матеріальним) значенням.

Перехід іменників з одного лексико-граматичного розряду до іншого.

Граматичні категорії іменника. Категорія роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження. Формально-граматичні та значеннєві принципи в розподілі іменників за родами. Іменники спільного та подвійного роду. Хитання в роді іменників. Фемінативи. Маскулізми.

Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Іменники, які виражаються у формах однини та множини. Іменники, що мають тільки форми однини або тільки форми множини. Іменники Singularia tantum, Pluralia tantum.

Залишки форм двоїни (у значенні множини) в сучасній українській літературній мові.

Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Кличний відмінок у парадигмі іменника. Первинні і вторинні значення відмінків. Учення про глибинні відмінки в українській лінгвістиці.

Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Повна та неповна парадигма. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи. Характеристика парадигм іменників І, ІІ, ІІІ та IV відмін (іторичний коментар). Розмежування варіантів відмінкових форм.

Невідмінювані іменники. Відмінювання іменників неповної числової парадигмами. Іменники з ознаками прикметникової парадигми.

Явище субстантивації.

Поняття про прикметник як частину мови. Специфіка граматичних категорій прикметника.

Лексико-граматичні розряди прикметників: якісні, відносні та присвійні. Перехід відносних прикметників у якісні; присвійних – у відносні та якісні.

Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прикметниками в сучасній українській мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикметників.

Ступені порівняння як форми якісних прикметників. творення та значення вищого та найвищого ступенів порівняння. Аналітичні форми ступенів порівняння. Суплетивізм у сфері ступенів порівняння.

Відмінювання прикметників. Прикметники з кінцевими твердими та м’якими приголосними основи (прикметники твердої та м’якої групи). Характеристика парадигм прикметників. Особливості відмінювання та правопису складних прикметників з другою частиною -лиций.

Явище ад’єктивації.

Поняття про числівник як частину мови.

Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Специфіка вияву граматичних категорій числівника. Функціональні розряди числівників: власне-кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні та приблизної кількості. Особливості їх вживання. Питання про порядкові числівники. Структурні типи числівників: прості, складні та складені.

Відмінювання різних розрядів числівників. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сучасній українській літературній мові. Наголос у числівниках.

Займенник як частина мови. Проблема виділення займенника як частини мови в сучасній україністиці.

Співвідношення займенників за значенням, морфологічними ознаками та синтаксичною роллю в реченні з іншими частинами мови – іменниками, прикметниками та числівниками.

Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників, їх відмінювання. Особливості прийменникових і безприйменникових форм непрямих відмінків.

Специфічні випадки функціонування займенників. Явище прономіналізації. Особливості наголошування займенників.

Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові: особові форми (verbum finitum), неозначена форма, дієприкметники та дієприслівники, форми на –но, -то.

Неозначена форма дієслова (інфінітив).

Валентність дієслова: проблема виділення максимальної кількості актантів дієслів різної валентності.

Типи дієслівних основ: основи інфінітива та теперішнього часу. Поділ дієслів на класи за співвідношенням з основами інфінітива теперішнього часу. Продуктивні та непродуктивні класи. Поділ дієслів на дієвідміни.

Категорія виду дієслова. Протиставлення форм доконаного та недоконаного виду у видовій парі. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду: суфіксація, префіксація, наголос, чергування голосних і приголосних, суплетивні основи. Одновидові та двовидові дієслова. Поняття про спосіб (рід) дії. Типи способів дії та роль категорії виду у їх вираженні.

Категорія перехідності-неперехідності дієслова.

Категорія стану дієслова та її зв’язок з перехідністю-неперхідністю. Проблема виділення граматичних значень категорії стану дієслова.

Категорія особи та числа дієслова. Значення форм особи. Дієслова з неповною особовою парадигмою. Безособові дієслова. Переносне вживання особових форм.

Категорія часу та роду дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення. Пряме (абсолютне) та переносне вживання часових форм дієслова.

Категорія способу дієслова. Дійсний, умовний та наказовий способи, їх творення та значення.

Дієприкметник як форма дієслова. Проміжний морфологічний характер цієї форми. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника. Специфіка дієприкметникової парадигми в українській мові.

Творення дієприкметників. Активні дієприкметники теперішнього часу як кореляційний тип форм в українській мові. Пасивні дієприкметники минулого часу обох видів. Перехід дієприкметників у прикметники (ад’єктивація) та в іменники (субстантивація).

Дієслівні форми на -но (-ено), -то.

Дієприслівник як форма дієслова. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Значення дієприслівників доконаного та недоконаного видів. Творення та синтаксична роль дієприслівників. Перехід дієприслівників у прислівники та прийменники.

Прислівник як частина мови.

Функціональні розряди прислівників: означальні, обставинні, предикативні, модальні.

Ступені порівняння прислівників. Специфіка вживання.

Явище адвербіалізації.

Поняття про прийменник як службову частину мови. Реляційна функція прийменника. Структурні типи прийменників. Прості, складні і складені прийменники. Функціонування прийменників у поєднанні з відмінковими формами іменників. Основні різновиди семантико-синтаксичних відношень, у відношенні яких беруть участь прийменники.

Загальне поняття про сполучник як службову частину мови. Поділ сполучників за структурою. Функціональна класифікація сполучників. Сполучники і сполучні слова.

Поняття про частки як частину мови. Структурні типи часток. Фукціональне призначення часток.

Загальна характеристика вигуків як частини мови. Функціональні розряди вигуків. Інтер’єктивація.

Предмет синтаксису як граматичного рівня сучасної української літературної мови. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні та семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення. Питання про складне синтаксичне ціле як синтаксичну одиницю.

Синтаксичні зв’язки і відношення. Сурядність і підрядність як види синтаксичних зв’язків. Предикативні та непредикативні відношення у межах синтаксичних одиниць. Поняття синтаксичної конструкції.

Зв’язок синтаксису з лексикою та морфологією.

Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень за видами синтаксичного зв’язку між компонентами: сурядні та підрядні словосполучення.

Сурядні словосполучення. Відношення між компонентами сурядних словосполучень: єднальні, розділові, зіставно-протиставні, градаційні, пояснювальні. Поділ сурядних словосполучень на відкриті та закриті.

Підрядні словосполучення. Принципи класифікації підрядних словосполучень.

Різновиди підрядних словосполучень за категоріально-морфологічним характером головного компонента: іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні, прислівникові.

Граматичні зв’язки між компонентами словосполучення. Види підрядного зв’язку. Узгодження: повне та неповне. Керування, розмежування його видів. Прилягання, його види.

Семантико-синтаксичні відношення у підрядних словосполученнях: атрибутивні, об’єктні, обставинні.

Прості та складні словосполучення. Розмежування словосполучень і фразеологізмів, словосполучень і лексикалізованих сполук.

Речення як основна одиниця синтаксису. Речення та судження. Висловлення.

Основні ознаки речення: предикативність (модальність і часова віднесеність), семантико-інформативна й інтонаційна завершеність та ін.

Модальна рамка висловлення. Суб’єктивно-модальне значення та способи його вираження. Диктум і модус. Пропозиція. Моно- та поліпропозитивні речення.

Валентність як синтаксичне явище. Актанти і сирконстанти як обов’язкові та необов’язкові елементи валентної рамки дієслова-присудка. Поняття про структурну схему речення. Реалізація структурних схем речення як конкретних висловлювань у комунікативних процесах. Парадигма речення.

Структурно-семантичні типи речень. Поняття про просте та складне речення; граматичні принципи їх розмежування.

Типи речень за комунікативною настановою: розповідні, питальні, спонукальні, окличні речення.

Стверджувальні та заперечні речення.

Аспекти дослідження речення: формально-граматичний, семантико-синтаксичний, комунікативний.

Поняття про двоскладне речення. Вираження предикативності у двоскладному реченні. Особливості семантичної структури двоскладного речення.

Головні члени та їх роль у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття про другорядні члени речення.

Підмет. Структурно-семантичні характеристики підмета; засоби його вираження в українській мові.

Присудок. Структурно-семантичні характеристики присудка; засоби його вираження в українській мові.

Характер синтаксичного зв’язку між підметом і присудком у двоскладному реченні. Нові підходи до виділення синтаксичного зв’язку між компонентами предикативної основи.

Поняття про односкладне речення. Характер головного члена в них. Особливості семантичної структури односкладних речень. Непоширені та поширені односкладні речення, повні та неповні (загальний огляд).

Структурно-семантичні різновиди односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні, вокативні та генітивні речення. Проблема виділення іменних речень в сучасній лінгвістиці (вербоцентристський підхід).

Нечленовані речення, їх структурно-семантичні різновиди.

Другорядні члени та їх функції у поширенні двоскладного речення. Принципи класифікації другорядних членів речення.

Нові підходи до класифікації членів речення. Синтаксема як одиниця семантичного рівня речення.

Додаток: прямий і непрямий. засоби їх вираження. Роль прямого та непрямого додатка у структурно-семантичній організації поширеного речення.

Означення. Узгоджене та неузгоджене означення, засоби їх вираження. Атрибутивне значення означення.

Роль означення у структурно-семантичній організації поширеного речення. Прикладка як різновид означення.

Обставини. Семантико-синтаксичні різновиди обставин та їх роль у структурно-семантичній організації двоскладного речення.

Синтаксична омонімія у сфері вираження другорядних членів.

Поняття про неповні речення. Комунікативні умови їх функціонування. Структурно-семантичні розряди неповних речень.

Еліптичні речення. Приєднувальні конструкції як специфічні різновиди неповних та повних речень. Явище парцеляції.

Синоніміка двоскладних і односкладних речень.

Умови та засоби ускладнення речень. Напівпредикативний характер ускладню вальних одиниць.

Поняття про ряд однорідних членів речення. Структурно-значеннєві різновиди та характеристика ряду однорідних членів. Узагальнюючі слова при однорідних членах.

Питання про речення з однорідними присудками. Однорідні та неоднорідні означення.

Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів. Напівпредикативні відношення при відокремленні другорядних членів.

Узгоджені відокремлені означення. Дієприкметникові та прикметникові звороти як типи поширеного відокремлюваного означення; синонімія відокремлених означень і підрядних означальних речень. Неузгоджені відокремлені означення. Пунктуація при відокремлених означеннях.

Засоби вираження непоширених і поширених відокремлених прикладок. Синонімія відокремлених прикладок і підрядних речень. Пунктуація при відокремлених прикладках.

Засоби вираження непоширених і поширених відокремлених обставин. Дієприслівниковий зворот як тип поширеної відокремленої обставини. Синонімія відокремлених обставин і підрядних обставинних речень. Пунктуація при відокремлених обставинах.

Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення та їх синтаксична роль. Пунктуація у реченнях з уточнювальними членами.

Вставні та вставлені конструкції у структурі поширеного речення. Функціонально-семантичні різновиди вставних конструкцій.

Значення та способи вираження звертання, його місце в реченні. Поширені та непоширені звертання. Інтонація при звертанні. Розділові знаки.

Прямий та непрямий порядок слів. Порядок слів і актуальне членування речення в українській мові.

Складне речення як синтаксична одиниця. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок частин, співвідношення форм дієслів-присудків. Поділ складних речень за основними засобами зв’язку на сполучникові та безсполучникові.

Складносурядні та складнопідрядні речення.

Аспекти дослідження складного речення: формально-граматичний, семантико-синтаксичний, комунікативний.

Засоби вираження синтаксичних зв’язків і змістових відношень між частинами складносурядного речення. Складносурядні речення відкритої та закритої структури.

Структурно-семантичні типи складносурядних речень, виділювані на основі єдності характеру синтаксичних зв’язків і семантичних відношень між компонентами: єднальні, розділові, зіставно-протиставні, приєднувальні та пояснювально-приєднувальні, градаційні відношення у складносурядних реченнях.

Складнопідрядне речення в синтаксичній системі української мови. Синтаксичне значення понять “головна частина” та “підрядна частина”. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні. Вказівні (співвідносні) слова як факультативні та обов’язкові компоненти в головні частині. Співвідношення форм дієслів-присудків головної та підрядної частин у складному реченні.

Принципи класифікації складнопідрядних речень: логіко-граматичний, формальний і структурно-семантичний.

Лінгвістичні ознаки розмежування складнопідрядних речень нерозчленованої і розчленованої структур.

Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин. Роль займенниково-співвідносного зв’язку у формуванні структури складнопідрядного речення.

Складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним. Синтаксична різноплановість складнопідрядного речення з підрядним з’ясувальним. Формальні та семантичні принципи його внутрішньої диференціації.

Складнопідрядне речення з підрядним означальним.

Різновиди складнопідрядних речень з підрядними обставинними. Складнопідрядне речення з підрядним супровідним. Функціональне співвідношення другорядних членів речення та підрядних частин складнопідрядних речень.

Речення з кількома підрядними частинами, різновиди зв’язку підрядних частин у їх межах. Ускладнені речення з сурядним і підрядним зв’язком між складовими частинами.

Засоби синтаксичного зв’язку в безсполучниковому складному реченні. Роль інтонації в організації безсполучникових речень. Питання про семантико-синтаксичне співвідношення між безсполучниковими і складносурядними та складнопідрядними реченнями. Недиференційований синтаксичний зв'язок.

Структурно-семантичні типи безсполучникових речень.

Період в українській мові; його структурні типи, особливості інтонації.

Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвідношення форм прямої та непрямої мови. Різні типи зв’язку прямої мови з непрямою (авторською). Заміна прямої мови непрямою та навпаки. Невласне-пряма мова, її структурні особливості та застосування.

Питання про текст як об’єкт синтаксично-комунікативного аналізу. Функціонально-комунікативні різновиди текстів. Питання про текстотвірні одиниці.

Монологічне мовлення як комунікативна та семантико-синтаксична форма усного і писемного тексту. Діалогічне мовлення як семантико-синтаксична форма усного і писемного тексту. Структура діалогічних єдностей. Полілог.

Питання про складне синтаксичне ціле як синтаксичну одиницю і компонент тексту. Засоби зв’язку речень у складному синтаксичному цілому. Абзац як композиційно-комунікативна одиниця, його роль у членуванні тексту. Співвідношення між абзацом і складним синтаксичним цілим.

Основи сучасної української пунктуації. Система розділових знаків. Структура речення та пунктуація. Інтонація речення та пунктуація. Використання засобів пунктуації для вираження емоційно-змістових відтінків речення.