ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Перинатальний період: психологія материнства та батьківства; психологія пренатальної дитини; психологія немовляти

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут права та психології

Кафедра теоретичної та практичної психології

ДИТЯЧА ПСИХОЛОГІЯ

Конспект лекції № 3.

ПЕРИНАТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Склала:

старший викладач

кафедри ТПП,

к.пс.н. Малинович Л.М.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри теоретичної та практичної психології (Протокол № 1 від 25.08.2015р.)

Львів −2015

Тема 3. Перинатальна психологія

План

1. Перинатальний період: психологія материнства та батьківства; психологія пренатальної дитини; психологія немовляти

2. Психофізіологічний розвиток новонародженого.

3. Криза та психологічне новоутворення новонародженого.

Ключові слова:комплекс пожвавлення,габітуація, бондінг

Література:

1. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – С. 30–70

2. Морфофункциональное созревание основных физиологических систем организма детей дошкольного возраста / Под ред. М. В. Антроповой, М. М. Кольцовой. – М.: Педагогика, 1983. – 160 с.

3. Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет. – М.: Школа-Пресс, 1997. – 383 с.

Вступ

Ранньому дитинству передує пренатальний (дородовий) період, який не є об'єктом психологічного вивчення, але враховується у характеристиці онтогенезу психіки, зокрема його індивідуальних особливостей.

Перинатальна психологія (від грецького peri — навколо та лат. natalis — той, що стосується народження) — ґалузь клінічної психології, що включає в себе психологію вагітності, пологів і післяпологового періоду. Перинатальна психологія — нова і ще недостатньо теоретично оформлена ґалузь клінічної психології, яка інтенсивно розвивається у вигляді психокорекційних програм для вагітних жінок, породілей та їхніх родин. У наш час змінилися суспільні уявлення про «модель материнства». На певному етапі материнські функції стали витісняти прагнення до незалежності, кар’єрне зростання, свобода від зобов’язань і відповідальності. З’являється все більше й більше неповних родин. Іншими словами, сьогодення характеризується наявністю великої кількості жінок, у яких відсутні якості, що визначають «модель материнства». Таких жінок потрібно навчати, як бути матір’ю.

У наш час з’явилася кваліфікована категорія фахівців психологів, котрі готують вагітних жінок до пологів та материнства, застосовуючи сучасні знання про психічну природу людини в цей період і про вплив на дитину, що розвивається у лоні матері. Це і є сфера перинатальної психології. На жаль, на державному рівні такий напрямок ще не позначений чіткими професійними рамками, однак програми перинатальної психології активно використовуються при підготовці майбутніх батьків до пологів. З погляду науки, перинатальна психологія — порівняно молода ґалузь психології, що займається вивченням діади «мати—дитина», психіки дитини в період від запліднення до народження і в перший рік життя; досліджує обставини й закономірності розвитку психіки людини на ранніх етапах: антенатальної, інтранатальної і неонатальної фази та їхній вплив на все наступне життя особистості. Ця наука поєднує в собі два напрямки: пренатальний (від зачаття до народження) і постнатальний (від народження до року).

У перинатальній психології виокремлюють наступні розділи: психологія материнства та батьківства; психологія пренатальної дитини; психологія немовляти. У практичній діяльності перинатальних психологів можна виокремити наступні аспекти: перинатальна психодіагностика, психотерапія, психокорекція та консультування, які використовуються для вирішення широкого спектру проблем, пов’язаних із підтримкою репродуктивного здоров’я та корекцією його порушень, забезпеченням і корекцією умов розвитку дитини на ранніх етапах онтогенезу, актуалізацією перинатальних проблем у психіці дорослої людини. Робота проводиться індивідуально, з парами, родинами або у групах. Тривалість психодіагностики, консультування, терапевтичних програм визначається глибиною та змістом психологічних і психосоматичних проблем і змістом контрактів із клієнтами щодо бажаних результатів і може варіюватися від одиничних сесій до тривалої регулярної роботи. Застосовується у клінічних умовах, у немедичній формі — в умовах психологічних центрів і консультацій та у приватній практиці.

Крім того у сферу практичної діяльності входять психопрофілактика і формування материнства (батьківства) — у формі підготовки до запліднення, пологів; робота з батьками після народження дитини. Це розглядається (і здійснюється) як формування адекватного середовища розвитку дитини. Останнім часом спостерігається тенденція до створення комплексних медико-психологічних центрів, де проводиться робота на всіх етапах репродуктивного циклу — від онтогенезу репродуктивної сфери, підготовки до запліднення, супроводу вагітності, підготовки та супроводу пологів — до роботи із сім’єю після народження дитини. У центрах поєднується медична, психологічна, просвітницька, педагогічна та психотерапевтична робота.

Перинатальний період: психологія материнства та батьківства; психологія пренатальної дитини; психологія немовляти

Перші стадії раннього дитинства Пренатальна стадія та її фази. Онтогенез людини розпочинається ще до її народження. Ранньому дитинству у вживаному значенні цього слова передуе пренатальна (дородова), або утробна, стадія існування дитини. Тому реальним початком її розвитку е не народження, а зародження, тобто утворення з статевих клітин (гамет) зародка (зіготи). В організмі матері створюється оптимальна ситуація для розвитку зародка, тобто ті умови, які відповідають його фізіологічним особливостям, в яких він захищений якнайкраще від температурних коливань, від травм та впливу хвороботворчих мікробів. Зародок із самого початку свого існування вступає у взаємодію з організмом матері. У його розвитку реалізується спадково закріплена і передана в генах батьків програма побудови людського організму, систем його органів та їх функцій. Весь період від запліднення яйцеклітини до народження дитини нормально триває дев'ять місяців (точніше 280 днів). Розвиток дитячого організму проходить протягом цього часу дві фази, а саме: ембріональну (протягом перших трьох місяців) та феталь- ну (від трьох місяців до народження). В ембріональній фазі людський зародок зазнає ряд метаморфоз, проходячи скорочено основні стадії еволюції живих організмів, тобто стадії філогенезу, від одноклітинних істот до приматів. У фетальній стадії він стає плодом, набуваючи виразних рис людського дитяти, які виявляються в будові тіла, голови, нервової системи. Швидко розвивається головний мозок. У його корі, утворення якої починається вже на восьмому тижні, після чотирьох місяців посилюється ріст зовнішнього її шару, внутрішній шар росте повільніше, внаслідок цього утворюються борозни і звивини. Формуються інші шари головного мозку, кора набуває шестишарової будови, характерної для мозку дорослої людини, складаються механізми безумовних рефлекторних актів. Протягом пренатального періоду всі життєві потреби дитячого організму забезпечує мати: її організм здійснює зв'язок плода із зовнішнім середовищем. Вже на цьому етані розвитку дитячого організму мають місце різні рефлекторні акти і «спонтанні» рухи плода. Спеціальними дослідженнями виявлено наявність у нього зачатків температурної, больової, вестибулярної, звукової, вібраційної, смакової, нюхової чутливості. У ряді досліджень зафіксовано згасання реакцій плода при повторенні одного й того самого подразника. Це свідчить про рефлекторну їх природу, про виникнення явищ внутрішнього гальмування у корі головного мозку плода. Експериментально доведено можливість утворення умовних рефлексів у плода та у недоношених дітей. Про функціональну активність кори головного мозку плода свідчать також дані біоелектричних досліджень. Ці факти ведуть до висновку, що в останні місяці свого утробного існування плід може не тільки реагувати на різні зміни середовища, а й переживати перші відчуття, в яких "недиференційовано поєднуються сенсорні і емоційні їх сторон. (Г.С.Костюк. Вікова психологія, – К.: Рад.шк.1976. С.28–52.

Індивідуальна історія людини починається не від народження, а від її зачаття. Адже за дев'ять місяців внутріутробного (пренатального) періоду відбуваються не тільки фундаментальні якісні та кількісні фізичні, фізіологічні зміни майбутнього новонародженого, а й інтенсивний його психічний розвиток (у другій половині вагітності). Даний період є одним із найбільш яскравих прикладів процесу дозрівання. Дозрівання майбутнього малюка у пренатальний період відбувається в чітко контрольованому середовищі – матці – і проходить ряд етапів у заданій послідовності. Але навіть у материнській утробі зовнішнє середовище впливає на цей розвиток. Практично з моменту зачаття дитина стає елементом ситуації, яка складається у навколишньому середовищі і після народження далеко не подібна на “чистий лист”. Очікування і втрати, багатство і бідність, стабільність і потрясіння, здоров’я і хвороби в тих сім’ях, де дитина повинна народитися, впливають не тільки на подальше життя дитини, але і на її пренатальний розвиток. Не дивлячись на те, що пологи також є генетично запрограмованим ланцюгом подій, особливості появи на світ кожної дитини визначаються певною мірою культурними, історичними та сімейними умовами.

Потенційний розвиток унікальної людської істоти починається з запліднення. Запліднена яйцеклітина (одна єдина клітка, яку неможливо побачити неозброєним оком) – несе в собі всю генетичну інформацію, необхідну для створення нового організму. Однак шлях, який вона повинна пройти протягом дев’яти місяців, нелегкий, а часто і небезпечний. Підраховано, що від 50% до 70% заплідених яйцеклітин гинуть протягом перших двох тижнів. Ще біля 25% з числа тих, що вижили, попрапляють у категорію втрачених у результаті переривання вагітності. На час свого народження (9 міс.) плідна клітина розвивається до сформованого організму з середньою вагою 3 кг і ростом 50 см. Ніколи більше на своєму віку людина не зазнає такого інтенсивного росту і розвитку.

У вітчизняній психології і медицині весь період внутріутробного життя поділяють на 3 періоди:

а) зародковий період (0 – 1 місяць);б) ембріональний період (1 – 2 місяці); в) плідний період (3 міс. і до народження)

У зарубіжній психології періоди пренатального розвитку мають іншу назву, але за своєю суттю подібні. Перший період називається гермінальний. Це період швидкого росту і первинної диференціації кліток, який починається з моменту зачаття і триває близько 2-х тижнів. За ним слідує ембріональний період, який починається з 2-го тижня, триває 6 тижнів і закінчується у кінці 2-го місяця. Починаючи з 3-го місяця і до пологів, триває фетальний період, протягом якого відбувається дозрівання плоду. Загалом закордонні психологи і лікарі ділять період вагітності на три триместри, тобто три рівні часові інтервали, які в сумі охоплюють весь період вагітності.

Процес розвитку зародка починається швидко після запліднення. Через 30 год. зародок має 2 клітини, ще через 10 год. - 4 клітин, через 3 дні - 12 клітин. Запліднена яйцеклітина рухається по матковій трубі 4 дні, постійно живлячись за рахунок внутрішнього вмісту труби. Потрапивши в матку, з п’ятого дня починається формуватися зародковий вузол. Цим вузлом запліднена яйцеклітина прикріплюється до слизової оболонки внутрішніх стінок матки. Повне занурення плідного яйця у внутрішню стінку матки відбувається на 7 – 8 день. З цього моменту і починається розвиток зародка. Розглянемо детальніше ті фізичні зміни, що відбуваються з дитиною в утробний період.

Зародковий період. У матці цей клубок клітин перетворюється у пухирець (бластоцисту), який має внутрішнє скупчення клітин (майбутній зародок) і зовнішній покров (трофобласт) — плаценту. У 12 –13 днів зародок має довжину 2 мм без контурів тіла. У 4–х тижневого зародка з’являються мозкові пухирі, зачатки очей, вух і рота, спинного мозку, пізніше формуються всі відділи центральної та периферійної нервової системи. Хоча нервова система виникає на найбільш ранніх етапах внутрішньоутробного життя, формування головного мозку продовжується протягом кількох років після народження. У 23- денного зародка вже працює серце. На 3–му тижні в зародка з’являється “нервова пластинка”, з якої формуються відділи центральної нервової системи. За перший місяць розвитку зародка клітини плідного яйця діляться на три шари. Верхній (ектодерма) дає початок розвитку шкіри, волосся, нігтів, нервової системи. Середній (мезодерма) дає розвиток м’язової системи, скелету, сечовивідних та статевих органів, серця, судин. Із нижнього шару (ендодерми) утворюються легені, шлунково-кишковий тракт та всі органи внутрішньої секреції. 1–ий місяць закінчується встановленням зв’язку дитина - мати за допомогою пуповини.

Ембріональний період.З 2-го місяця зародок називається ембріоном. Йде процес інтенсивного поділу та спеціалізації клітин, формування центральної і периферійної нервової системи. Ембріон набуває зовнішнього вигляду людини, добре видно очі, вуха, ніс; зачатки кінцівок діляться на відділи, з’являються пальці. На кінець 2-го місяця для ембріона хараттерна диференціація окремих систем і органів, що дає йому право вважатися маленькою дитиною: тулуб стає прямим, голова піднімається, ручки впираються у живіт. Головний мозок тепер подібний до мозку дорослої людини із притаманними йому боріздками і опуклостями.Перинатальний період

Починаючи з 24-го тижня дитина постійно реагує на шуми, яких дуже багато навколо неї. Вона навіть чує голоси матері, батька, інші звуки ззовні. Але над всіма шумами домінує биття серця матері. Поки цей ритм не змінюється, дитина почуває себе у безпеці. Підсвідомі спогади биття серця матері є причиною того, що і після народження дитина заспокоюється, коли її беруть на руки або чує цокання годинника. Основні безумовні рефлекси дитини формуються у чотири місяці. З четвертого по шостий місяць плід тренує час від часу всі ті свої функції, які він матиме при самостійному житті: роботу серця, легенів, кліпання, ковтання. Ці тренування відбуваються не хаотично, а у визначені години за своїми біоритмами. Більшість тренувань відбуваються після 21:00. Тому вагітним жінкам рекомендують саме в цей час спокійно полежати, щоб дати можливість дитині провести ці тренування. Американський біолог і психолог У.Кеннон довів, що страх і хвилювання матері ведуть до появи у її організміїї, зогнрема у крові, особливих хімічних сполук - катехоломінів. Ці речовини із кров’ю матері попадають у плаценту і дитина починає відчувати переживання. Ці сполуки відіграють також роль стимулятора і пробуджують в дитини примітивну самосвідомість і емоційне сприймання дійсності. Кожна хвиля материнських гормонів різко виводить дитину з її нормального звичного стану і придає їй загострене сприймання. Дитина починає відчувати, що сталося щось незвичайне, намагається “зрозуміти”, що саме. Оскільки на шостому місяці інтенсивно розвивається і вдосконалюється мозок, то в цей період і потім дитина здатна відрізняти реакції і почуття матері, і що ще важливіше, починає діяти відповідно до них. Сьомий місяць називають місяцем пробудженням особистісних почуттів дитини. Початок проявів почуттів починається ще в три місяці, коли плід може сприймати і впізнавати голоси матері і батька. Саме з цього періоду психологи і медики рекомендують читати вголос казки. Але особливо проявляються життєві здібності, починаючи з сьомого місяця. Дитина в цей період реагує достатньо диференційовано: радіє приємним словам батьків, злиться, коли грубо розмовляють або сваряться, відчуває дискомфорт, коли в кімнату входить людина, яку мати недолюблює. Якраз почуття страху і нестабільності вважаються двома основними негативними станами плода, які можуть позначитись на його розвитку, зокрема сприяти його затримці. Люблячі і маючі хороший емоційний контакт зі своєю дитиною, матері народжують впевнених у собі і більш захищених дітей. Матері нещасні, невпевнені у своїй любові до дитини, роблять дітей більш податливими до неврозів, оскільки особистість формувалась у ситуації страху та хвилювання. Ці діти при відсутності допомоги можуть стати емоційно нестабільними. Мати і дитина приступають до синхронізації своїх біоритмів і взаємних реакцій за кілька місяців до народження. Мами — “жайворонки” народжують дітей, які встають рано-вранці, а “сови” — дітей, які засипають пізно ввечері. І виходить, що зв’язок між мамою і дитиною після народження — лише продовження процесу прив’язаності, що починається ще в пренатальному періоді. Цей факт пояснює, чому новонароджені одразу після появи на світ демонструє разючі здібності. Реакція на найменші рухи матері, на вираз очей — не є складним завднням для істоти, яка ще до свого народження була з ними знайома. Найсприятливішим періодом для утворення зв’язку між мамою і дитиною є останні місяці вагітності, особливо восьмий і дев’ятий. У цей період дитина досягає певного фізичного та інтелектуального рівня. Але потрібен час, любов і розуміння, щоб цей зв’язок добре функціонував. Можуть бути і перешкоди: трагічна подія під час вагітності, проблеми, стресові ситуації, які переживає мати, негативно впливають на поведінкові реакції дитини (змінюється гормональний фон матері — відбуваються відповідні зміни в організмі дитини). Але найбільш загрозливими для дитини є не короткочасна реакція матері на якусь подію, а тривалий емоційний стан. Якщо увага матері повністю сконцентрована на власній значимій проблемі або сімейному горі, дитина може сильно постраждати. Отже, ми можемо зробити висновок, що вже в утробному періоді дитина характеризується певними проявами психічного життя, зокрема такими видами відчуттів, як смакові, зорові, слухові, дотикові. Їх прояв залежить від розвитку аналізатора, який відповідає за кожен вид відчуттів. Чим краще розвинений аналізатор, тим чіткіше і повніше проявляється відчуття. Крім того, дуже важливим для дитини є емоційний контакт з матір’ю, зокрема відчуття материнської любові. Думки і почуття матері є тим матеріалом, на основі якого формується особистість дитини ще до народження. Відчуваючи її любов, дитина може перенести всі потрясіння. У пренатальному періоді, як і в постнатальному, існують певні кризові періоди, коли органи і системи, які в цей момент перебувають у так званому критичному періоді,тобтоу стані підвищеного поділу клітин і формування органів. Це:- період спермогенезу — вихіду яйцеклітини із фолікули яєчника, запліднення, занурення заплідненого яйця у слизовий шар матки (7—8 доба запліднення);- період формування окремих органів плода і плаценти (3—8 тиждень);- період диференціювання функцій органів і систем плоду (20—24-й тиждень);- момент народження. Існує наука про аномальний розвиток, яка називається тератологією( від гр. “teras” – урод, страховище.) Тератоген –це специфічний чинник або токсичний агент, який порушує нормальний розвиток. Іноді вплив специфічного тератогена на матір автоматично порушує розвиток ембріона чи плода. Однак частіше вплив тератогена лише збільшує можливість появи аномалій розвитку. Чи буде нанесена шкода плоду – залежить від складної взаємодії декількох факторів, включаючи інтенсивність і тривалість негативного впливу, стадію розвитку плоду, стан здоров’я матері, спадкові чинники тощо. Інтенсивність і тривалість впливу. Вплив слабких доз токсичного агента може не мати ніякого впливу. Організм здорової матері зазвичай швидко виводить токсичні речовини. Для того, щоб хімічний препарат чи медикаменти мали певний вплив , їх концентрація в тканинах чи органах повинна досягнути порогу.З іншого боку, іноді невелика доза хімічного агенту (кокаїн) може швидко пройти через організм матері без негативних результатів і затриматися у незрілих тканинах плоду, призводячи до негативних явищ. Багато чинників можуть шкідливо вплинути на розвиток і формування плоду. Розглянемо найголовніші з них. Хвороби. Багато хворіб не впливають на розвиток ембріона або плоду. Наприклад, більшість бактерій не проникають через плаценту і не наносять шкоди дитині. З іншого боку, багато вірусів, особливо віруси краснухи, сифилісу, герпеса, поліоміліта і різних форм грипу, проходять через плаценту. Детально вивчений вплив краснухи на організм дитини. Ця хвороба може викликати сліпоту, глухоту, пороки серця, пошкодження головного мозку і деформацію кінцівок. Це залежить від того, на який період вагітності вона припадає. Як правило,зараження плоду відбувається двома шляхами:через плаценту (СНІД, краснуха) або із статевих шляхів матері через амніотичну рідину (венеричні хвороби, зокрема сифиліс, гонорея). Інфекції, отримані матір’ю, можуть призводити до різних наслідків: викидень, народження мертвої дитини або тяжкі каліцтва. Однак, в тому випадку, якщо організм матері бореться, він виробляє антитіла, які захищають плід від негативного впливу. На сьогднішній день найшкідливішимим вірусом для плоду вважається вірус імуннодифіциту (ВІЛ). Інфекції матері під час вагітності підвищують її імунітет, а це негативно впливає на здоровя дитини, зокрема на головний мозок. Підвищення імунітету гнітить гіппокамп ембріона, причому більш чутливими є хлопці. Гіппокамп відповідає за память и просторову навігацію. У піддослідних мишей були знайдені в тканинах макрофаги. Існує думка, що дані клітки є причиною виникнення аутизма і шизофренії у чоловічої статі. Цікаво, що хронічне запалення несе загрозу не меншу. Ніж гостре і може стати однією із причин нерозвиненого гіппокампа.. Не треба забувати і про материнські чинники, коли тератогени можуть появитися у результаті метаболізму в організмі матері. Наприклад, діабет у матері призводить до браку інсуліну і в організмі дитини. Резус – фактор також може нанести шкоду плоду. Резус – фактор - це компонент крові, який є присутній у 85% білого і майже 100 % чорного населення. Його присутність робить кров резус - позитивною, а відсутність – резус - негативною. Якщо резуси матері і дитини не співпадають, це може привести до конфлікту. Частина крові плоду просочується в кровеносну систему матері; материнський організм починає виробляти антитіла, які проникають назад в організм плоду і атакують клітки його крові. Це не є загрозою для матері, але для ще не народженої дитини це дуже шкідливо. Крім того, антитіла нагромаджуються в організмі матері повільно і можуть негативно впливати при другій і подальших вагітностях. Вік матері також може негативно впливати на здоров’я плоду. Випадки пренатальних дефектів і аномалій частіше зустрічаються при першій вагітності у жінок старших 35 років і молодших 19, ніж у жінок у віці від 19 до 35. Тут відіграє роль гормональний баланс і ріст тканин матері. Наприклад, синдром Дауна зустрічається найчастіше у дітей, матерям яких на час пологів було більше 35 років. Ризик виникнення цього синдрому у дітей збільшується у 10 разів в 40-літніх жінок, ніж у 30-літніх. Хімічні речовини (свинець, ртуть, аміак). Багато хімічних сполук є в складі навколишнього середовища і вагітна жінка приктично не може контролювати ці умови. Загальновідомим вже є той факт, що ртуть негативно впливає на плід, викликаючи відставання у розвитку і неврологічні порушення. Свинець, попадаючи в організм дитини, як в пренатальний, так і в постнатальний періоди, затримує когнітивний розвиток. Такі діти є дуже неуважними й потребують багато часу на виконання розумової задачі. Також шкідливим вважається вплив поліхлорвінілових бифенілів, які є у фарбі і деяких електроприладах. При народженні діти, які відчули на собі вплив цих речовин, характеризуються слабкими проявами рефлексів і недорозвитком рухової системи. Крім цього, при даному впливі частіше народжуються діти недоношені і відповідно, поза нормам пренатального розвитку. Загалом можна констатувати, що вплив хімічних агентів, так само як і медикаментів, важко передбачити. Речовини, які не є шкідливими для тварин і дорослих, можуть негативно впливати на людський плід, який дуже швидко розвивається. Вживання медикаментів(особливо безконтрольне). Більший негативний вплив спостерігається на організм, який ще розвивається, ніж на вже сформований. Встановлено, що дуже шкідливими для плоду є антибіотики, особливо тетрациклін, який легко переходить через плаценту і шкідливо впливає на кості, зуби, а також сприяє появі інших вроджених дефектів. Серцеві препарати, транквілізатори і вакцини також впливають на плід, викликаючи відхилення у поведінці новонародженого. Деякі протисудорожні препарати, які виписуються вагітним жінкам, хворим на епілепсію, можуть викликати у плода структурні аномалії, затримку росту, пороки серця, а в подальшому – затримку психічного розвитку (в легкій степені) і мовні порушення. Вагітні жінки часто користуються медикаментами, які є у вільному продажі, такими як аспірин, ацетамінофен, засоби від кашлю, протиалергійними. Аспірин у великих дозах може призвести до крововиливів. Навіть сироп від кашлю, який містить кодеїн, у великих дозах може призводити до неспокійного стану плоду. Сам кодеїн сприяє росту плоду, але разом з алкоголем, навпаки, гальмує його. Крім того, ці медикаменти набагато важче вивести з організму плоду, ніж з організму матері. Прийом парацетамолу вагітними підвищує ризик народження дитини із серйозними порушеннями психіки, зокрема синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ). Це неврологічне захворювання має вроджений характер і не піддається лікуванню. У цих дітей імпульсивна поведінка, їх мавко зосередити увагу навіть на короткий час, тому можливі труднощі в школі. Якщо мати приймає гормональні препарати, це може викликати пороки розвитку статевих органів плоду. Якщо жінка при загрозі викидня приймає гормон диетилстильбестрол (ДЕС), це може призвести до розвитку у дитини в подальшому житті такої хвороби, як рак жіночих органів у дівчат і стерильності і раку тестикул у хлопців. Гормони, які виробляються як організмом матері, так і дитини, можуть змінити хід статевого розвитку плоду (нетрадиційна статева орієнтація), в крайньому випадку до розвитку тіла, протилежному генетичній статі дитини. Крім того, у матерів і дітей існують значні індивідуальні відмінності в плані чутливості до дії медикаментів. Тому неодхідна велика обережність при вживанні медикаментів в період вагітності і в період кормлення грудьми. Радіаціяоднозначно негативно впливає на людський організм у всі періоди життя і приводить до порушення всіх аспектів психічного розвитку або навіть до загибелі ембріону. На думку експертів Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), найбільша імовірність прояву патогенних радобіологічних ефектів можлива серед дітей, які підпали під радіаційний вплив у пренатальному періоді, особливо на 8-15 тижнях внутріутробного розвитку - в "критичний період раннього цереброгенезу". Відомо, що у плода з 12 тижня розвитку починає функціонувати щитовидна залоза. Тому для нього може мати значення надходження радіоактивного йоду через організм матері. Як свідчать дані, у дітей 6-7 років, які були опромінені пренатально, виявлено достовірне збільшення поширення психічних відхилень, основним чином за рахунок збільшення частоти ЗПР, резидуально-органічних нервово-психічних розладів, невротичних та неврозоподібних порушень, частіше зустрічались показники вербального, невербального і загального інтелекту, які відповідали "заниженій нормі", ЗПР, а також якісні типи порушень окремих компонентів інтелектуального розвитку (темпу психічної діяльності, уваги, короткочасної пам'яті, перцепції, аналітико-синтетичної діяльності, запасу знань про навколишнє, мови і моторики). У дітей молодшого шкільного віку, що мешкають у забруднених територіях дефекти розумового розвитку зустрічаються у 3,2 рази частіше, ніж в контролі. Зустрічається достовірно велика кількість дітей з пониженими розумовими здібностями (р>0,01), та вдвічі нижча кількість дітей з нормальними розумовими здібностями. Необхідно згадати і про УЗІ. Сьогодні медицина немислима без такої процедури, як УЗІ, особливо це стосується вагітних жінок. Ще в 1958 році в журналі "Lancet" з'явилася стаття, присвячена УЗІ, яка практично поклала початок ери ультразвукової діагностики. Завдяки ультразвуку можна прослідкувати розвиток плоду, стать, зростання, співвідношення об'ємів плоду, чи достатньо навколоплідних вод. Крім того, різноманітні варіанти обстеження, дозволяють медикам ще на ранній стадії вагітності виявляти пороки серця, і навіть ознаки хромосомних аномалій. До цих пір вважалося, що УЗІ абсолютне безпечно. Проте недавно дослідники з університету Йельського на чолі с П. Ракічем піддали дії ультразвуку 335 мишей на 16-му дні вагітності. Було відмічено, що за допомогою тривалої дії ультразвукових хвиль порушився процес переміщення нейронів в головному мозку ембріонів мишей. Чим сильніше плід опромінювався ультразвуком, тим більше нейронів не попадали за призначенням. При цьому Ракіч стверджує, що немає ніяких підстав стверджувати, що ультразвук шкодить розвитку людського мозку. Шведські учені заявляють, що за наслідками дослідження семи тисяч людей, матері яких в період вагітності проходили ультразвукове обстеження, вони виявили деякі відхилення в розвитку мозку обстежених. В той же час, наголошується, що поки немає чітких даних за те, що виявлені відмінності відбулися саме за рахунок частих УЗІ. Проте, дані примушують задуматися. Теоретично будь-які ліки або дослідження можуть йти на користь або в шкоду – справа тільки в дозі, абсолютно безпечного в світі немає нічого. Ця істина відноситься і до УЗІ. Ультразвук при високій інтенсивності і великих сумарних дозах опромінювання здатний ушкоджувати генетичний апарат живих клітин. Тому слід дотримуватися певного графіка УЗІ обстежень – як правило, достатньо триразового ультразвукового обстеження плоду на 3-4, 10-12, 20-24 і 32-37 тижнях вагітності. Профільний комітет експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я офіційно схвалює чотирикратне УЗІ під час вагітності. Обумовлюючи при цьому, що раніше 10 тижня вагітності дане дослідження, по можливості, проводити не слід. Протягом декількох останніх років все велику популярність серед майбутніх батьків завойовує новий метод ультразвукової діагностики – тривимірний ультразвук. Тоді як двомірне УЗІ дозволяє побачити зображення малюка "на площині", тривимірна ультразвукова діагностика (3D, 4D) дозволяє отримати об'ємне зображення плоду. При цьому частота сканування, інтенсивність і потужність ультразвукової хвилі залишаються колишніми, такими ж, як і при звичайному дослідженні. Ще однією додатковою можливістю тривимірного УЗІ є те, що можна записати на відео справжній фільм про життя не народженого ще малюка. Крім того, дані тривимірного дослідження дають додаткову інформацію, особливо для діагностики деяких пороків розвитку. Наркотики.Як правило, дія таких наркотиків, як морфін, героїн, метадон послаблює дихання плоду і може викликати поведінкові розлади у немовлят. У жінок - наркоманок народжуються діти, вага і ріст яких не відповідають нормі, а реакції є більш в’ялими порівнянно зі здоровими дітьми. У цих дітей можна спостерігати симптоми “ломки”, які супроводжуються сильним плачем, рвотою, порушеннями терморегуляції. До року їм важко підтримувати увагу і проблеми з увагою в них можуть залишитися протягом всього дитинства. Алкоголь.Він вважається найтоксичнішою отрутою. Найбільш чутливий до дії алкоголю – мозок. Вчені констатують, що зловживання алкоголем негативно впливає на 32% немовлят у вигляді появи вроджених аномалій. Якщо кожен день мати в початковий період вагітності буде приймати 50 грам алкоголю, цього вже достатньо, щоб дитина родилася з вадами обличчя. Алкоголь викликає переродження нервових клітин, їх руйнування. А це — загроза дегенерації, виродження потомства. Діти в таких сім’ях страждають психічними хворобами, ростуть кволими, неврівноваженими, хворіють на нічне нетримання сечі, неврози; затримується розвиток мови, пізно починають ходити. Якщо вагітна жінка приймає алкоголь три і більше разів щоденно, то діти народжуються із фетальним алкогольним синдромом (ФАС). Матері, які меншою мірою вживають алкоголь, ризикують народити дітей з фетальним алкогольним ефектом (ФАЕ). В цих дітей не спостерігаються сильно виражені затримка розвитку і порушення функцій центральної нервової системи. Крім того, існує залежність між кількістю вжитого матір’ю алкоголю і рівнем інтелектуального розвитку: чим більша ця кількість, тим нижчий рівень інтелекту і моторної координації. Паління.Продукти згорання, які вдихаються при палінні, проникають через плаценту. Ці продукти приводять до пошкодження плаценти, через яку відбувається основний шлях передачі кисню дитині з організму матері і виведення продуктів життєдіяльності дитини з її організму. Крім того, при палінні звужуються кровоносні судини матки і зменшується тим самим подача поживних речовин. Негативний вплив паління на майбутню дитину проявляється у наступному: 1. Новонароджені, чиї мами палили під час вагітності, мають недостатню вагу (200 гр.) порівнянно зі здоровими дітьми. Чим більше цигарок викурює мама в день, тим менший розмір її дитини. 2. Відставання у рості може продовжуватися і в постнатальному житті. 3. Паління під час вагітності може призвести і до вроджених паталогій, неонатальної пневмонії, підвищення відсотку смертності новонароджених. 4. Кожен раз, коли мати палить, або є пасивним курцем, збільшується частота серцевих скорочень у плода. Про згубний вплив тютюнового диму на ненароджену дитину відомо давно. Нове дослідження британських вчених вписує додаткові рядки в список важких наслідків куріння в період вагітності для майбутньої дитини. У зрілому віці юнаки, народжені такими матерями, можуть страждати від зниженого кількості сперматозоїдів і взагалі стати безплідними. Таку ж небезпеку для майбутніх синів представляє і надмірна вага вагітної жінки. Ще в другій половині XIX століття лікарі встановили згубний вплив тютюнопаління на розвиток ненародженої дитини під час вагітності, незалежно від того, що курили майбутні матері, виношуючи дитя - махорку, цигарки чи дорогі сигари. Учені давно підтвердили, що куріння під час вагітності збільшує ризик викидня, передчасних пологів, завмерлої вагітності, позаматкової вагітності та смерті новонародженого. Нове дослідження, яке провів шотландський вчений, професор Річард Шарпі (Richard Sharpe) з Королівського інституту медичних досліджень в Единбурзі (Queen's Medical Research Institute in Edinburgh) приводить вченого до невтішних висновків: Європі загрожує різке зниження народжуваності, причому в зниженні фертильності молодих чоловіків континенту можуть бути винні їхні власні матері. Як показало дослідження, одним з основних факторів, що впливають на фертильність чоловіка, є комплекс дій, яким піддавалася його мати під час вагітності. Найбільше значення мають куріння і ожиріння матері, а також її контакт з пестицидами і вихлопними газами автомобілів. Детальний вплив терактогенів можна побачити на таблиці:

З метою профілактики і раннього виявлення неправильного розвитку плоду виникла нова галузь медицини – перинатологія, яка вивчає здоров’я, хвороби і методи лікування дітей в часовій перспективі, включаючи зачаття, пренатальний період, пологи і перші місяці постнатального життя. Для того, щоб вирішити найбільш складні комплексні проблеми цього періоду, створюються колективи спеціалістів з різних областей: акушерів, педіатрів, генетиків, ендокринологів, біохіміків, хірургів, психіатрів. Перинатолог – це лікар-терапевт, який займається медичним забезпеченням успішного протікання вагітності та пологів у випадку підвищеного ризик