 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Погляди бібліотекознавців на бібліотечне обслуговування (Ю. М. Столяров, М. С. Слободяник, Н. І. Тюліна та ін.).
Столяров Юрій Миколайович (рід. 30 жовтня 1938, Рай-Семенівське Серпуховського району Московської області) - радянський і російський вчений, фахівець в області бібліотекознавства, документології, книгознавства, інформатики. Головний науковий співробітник Наукового центру досліджень книжкової культури РАН. Кандидат педагогічних наук (1968), доктор педагогічних наук (1983), професор (1984). Учень професора Ю.В. Григор'єва (1899-1973) і продовжувач традицій його бібліотекознавчої школи. Член редколегій і редакційних рад фахових періодичних видань "Бібліотека", "Бібліотекознавство", "Наукові та технічні бібліотеки", "Книга. Дослідження і матеріали", "Шкільна бібліотека" та ін. Ініціатор створення секції "Бібліотекознавство, бібліографознавство та книгознавство" на щорічній міжнародній конференції "Крим" і керівник цієї секції (з 1999). Член експертної ради ВАК (з 1990). Голова (МГУКИ, з 1980-х) і член (РДБ, з 2001) рад по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальністю 05.25.03 "Бібліотекознавство, бібліографознавство та книгознавство". Член Вчених рад РДБ, ДПНТБ та ін. Підготував 7 докторів і 39 кандидатів наук (з 1974). Основні наукові результати Бібліотекознавство: системне бачення бібліотеки як соціального інституту; оформлення бібліотечного фондознавство в цілісне частное бібліотекознавство; історія бібліотечної справи. Обгрунтував застосовність структурно-функціонального підходу до бібліотеці як цілісного документско-комунікаційному освіти, включающему в себе бібліотечний фонд, контингент користувачів, бібліотечний персонал і матеріально-технічну базу (т.зв. "конверт Столярова"). Документологія: створення загальної теорії документа, просування ідей П. Отле. Був ініціатором переказу та видання вибраних праць Отле російською мовою [1]. Вніс суттєвий вклад в розвиток бібліотечної освіти та підготовку фахівців в області бібліотекознавства і бібліографознавства. Розробив курси "Бібліотечний фонд", "документологію", "Документний ресурс", а також загальнотеоретичну частина єдиної наукової спеціальності 05.25.03 "Бібліотекознавство, бібліографознавство та книгознавство". Книгознавство: розробка передісторії книжкової культури. Інформатика: розгляд сутності інформації. праці Автор або укладач близько 800 праць з проблем загального бібліотекознавства, бібліотечного фондознавство, підготовки бібліотечних кадрів, історії бібліотечної справи, документології, книгознавства, інформатики, культурології. Доводиться, що наявність зв'язку між документом і абонентом (модель системи "бібліотека" Ю.Н.Столярова) відображає ту реальність, що в бібліотеці абонент прагне опанувати документами, інформацією, а останні стають доступними йому завдяки особливій діяльності - обслужи «; аш. Слободяник Михайло Семенович (21 грудня 1949) — доктор історичних наук, професор, професор кафедри документознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Пріоритетними напрямами наукової роботи М.С. Слободяника в контексті нових завдань стали фондознавство і бібліотечне обслуговування. В галузі фондознавства дослідник основну увагу приділяв науковому забезпеченню формування національного бібліотечного фонду України. У царині бібліотечного обслуговування першочергова увага приділялась вивченню інформаційних потреб вчених, здійсненню їх комплексного обслуговування первинними і вторинними документами на основі освоєння інформаційних технологій. Заслуговує на увагу концепція структури документознавства, запропонована українським вченим професором М.С. Слободяником. На його думку, документознавство - це "комплекс наукових дисциплін, орієнтованих на всебічне вивчення документа в широкому контексті, а також різноманітних утворень документів, що формують документну інфраструктуру суспільства". Професор М.С. Слободяник виділяє інтегруючу наукову дисципліну документологію, що складається з таких частин: теорія документознавства, документа і документної інфраструктури суспільства; історія документознавства і документа. Одним із найважливіших інформаційно-комунікаційних напрямів діяльності сучасної бібліотеки є бібліотечне обслуговування. Базовою інформаційно-комунікаційною складовою системи бібліотечного обслуговування є абонемент, що забезпечує внутрішню і зовнішню соціально-комунікаційну взаємодію бібліотеки як соціального інституту інформаційного суспільства. Тюліна Н.І. Підводячи підсумки розвитку світового бібліотекознавства в ХХ ст., Н. І. Тюлина прийшла до висновку, що в останні роки «був підірваний колишній, існував століттями принцип, згідно з яким кожна бібліотека обслуговувала читачів лише власними матеріалами». Значно зросла роль довідково-бібліографічного апарату бібліотеки, стверджувала далі Н. І. Тюлина, і «з допоміжного компонента він перетворився на полнозначного, який грає в обслуговуванні самостійну роль. В результаті змінилася вся інфраструктура бібліотеки. З чотирьохелементний структури, що включає, як це показав Ю. Н. Столяров, фонди, читачів, бібліотекарів та матеріально-технічну базу, вона перетворилася на пятіелементние. П'ятим елементом став її довідково-бібліографічний апарат »[4. С. 22]. У методологічному відношенні Н. І. Тюлина помилилася двічі: перший раз, коли розглянула довідково-бібліографічний апарат і інші сутнісні елементи бібліотеки в якості інфраструктури, тобто вивела їх за рамки структури бібліотеки як системи. Другий раз - коли зрадила забуттю той факт, що система, доповнена ще одним елементом, в ту ж мить перетворюється в нову систему, тобто перестає бути самою собою. Якщо Н. І. Тюлина права, значить, бібліотеки наприкінці ХХ ст. перестали існувати. |
