ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Характеристика фізико-географічного положення областей Полісся

12 3 4 5

Тема 12. Туристичні ресурси Полісся

План

Характеристика фізико-географічного положення областей Полісся

Туристичні ресурси Волинської області.

Туристичні ресурси Рівненської області.

Туристичні ресурси Житомирської області.

Туристичні ресурси Чернігівської області.

Список літератури:

1. Атлас «Знайомтесь Україна» / Н. О. Крижова, Л. М. Веклич – К.: ДНВП «Картографія», 2009. – 144 с.

2. Бистрицька Т. А. Перлини України / Т. А. Бистрицька– К.: Либідь, 2002. – 60 с.

3. Віроцький ВД. Храми Чернігова. - К.: Техніка, 1998.

4. Природные национальные парки Украины. - Львов, 1987.

5. Школьный В. Чернігів. - К.: Мистецтво, 1990.

6. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / За ред,А.В.Кудрыцъкого. - К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1990.

Характеристика фізико-географічного положення областей Полісся

Українське Полісся є складовою частиною великої Поліської низовини, що охоплює територію Білорусі, а також частково заходить у межі Російської Федерації та Польщі. До складу Українського Полісся входять Волинська, Рівненська, житомирська, Чернігівська області та північна частина Київської.

Полісся знаходиться в басейнах Дніпра, Прип'яті, Шари (притоки Німану) і верхів'ях та середній течії Західного Бугу.

Центральна територія має низькі абсолютні висоти — 110-135 м; на околицях Полісся, в тому числі й на південній українській його частині, абсолютні висоти дещо збільшуються. Поліська низовина слабо нахилена до Прип'яті і Дніпра, сильно заболочена, заліснена; тут є багато прісних озер, боліт, торфовищ.

Українське Полісся складається з двох відокремлених Волинською височиною і дещо відмінних частин: більшої — власне Полісся, що знаходиться на півночі (в межах Поліської низовини) і меншої — Малого Полісся, яке лежить на південь у басейнах Верхнього Бугу і Стиру (між Волинською і Подільською височинами).

Площа Українського Полісся становить п'яту частину території країни.

Найціннішими рекреаційно-туристськими ресурсами району виступають сприятливий клімат, значні масиви територій покриті лісами, численні ріки, озера, мальовничі ландшафти, лікувальні торф'яні грязі й мінеральні води, велика кількість туристських об'єктів і центрів.

Рельєф.Характерною ознакою Українського Полісся є переважання тут низовинної, заболоченої і залісненої території. З підвищених територій в Українському Поліссі виділяється Словечансько-Овруцький кряж на півночі Житомирщини (максимальна абсолютна висота 316 м). Від нього на південь простягається підвищення, яке сполучається з північними відрогами східної частини Во-линської височини. На північному сході Українського Полісся є невисокі порізані ярами південно-західні відроги Середньоруської височини.

У північній частині Українського Полісся значну площу займають регіони, що зазнали впливу давнього льодовика. Найтиповішими льодовиковими формами, що трапляються у рельєфі Українського Полісся, є піщані (зандрові) поля, які утворилися на краю льодовика пі дією його талих вод; залишені льодовиком різноманітні відклади (пісок, глина, гравій), довгі (до 20-30 км) пасма — ози, що утворювалися переважно в тріщинах льодовика, якими стікали його води; принесені льодовиками відшліфовані камені — валуни та ін.

Подекуди на поверхню виходять кристалічні породи (особливо на Житомирщині Рівненщині) - гранітів, базальтів, лабрадоритів та ін. Розробляються родовища яшми, топазів, гранатів, бурштину, турмаліну, каолінів, глини, крейда, пісковики.

Типовим природним багатством усього Полісся є торф. Торфовані ґрунти становлять 4,3% усієї площі Українського Полісся. Болотно-торфові масиви Українського Полісся практично осушені і використовуються як природні кормові угіддя, і насамперед, як сіножаті; частково тут видобувають торф.

Кліматпомірно-континентальний з теплим і вологим літом та м’якою хмарною зимою. Середні температури січня змінюються із зх на сх. від -4,5 С до -8 С, липня – від +17 С до +19 С. За рік випадає 600-700 мм опадів.

Річкова мережагуста, великою кількістю боліт, значними запасами підземних вод. Є чимало озер. Найбільші за площею озера мають карстове походження (Шацькі озера).

Полісся — найбільший в Україні природний нагромаджувач прісної води. Тут у потужних піщаних відкладах, під якими знаходяться водонепроникні горизонти, зосереджені великі запаси високоякісної прісної води — винятково цінного і дуже дефіцитного в світі ресурсу. Катастрофа на Чорнобильській АЕС негативно вплинула на все довкілля Українського Полісся, особливо на якість поліської води, яку споживає майже половина усього населення України. Українське Полісся має добре розвинуту і розгалужену річкову сітку; частина річок бере початок у його межах. Майже вся його територія належить до басейну Чорного моря, лише невелика західна прикордонна територія — до басейну Балтійського моря. Тут вододіл близько підходить до Західного Бугу, тому площа його басейну дуже обмежена. Річки центральної частини Українського Полісся течуть з півдня на північ і впадають у найбільшу притоку Дніпра — р. Прип'ять, яка витікає з крайньої північно-західної частини Волинської області. Найбільшими притоками Прип'яті є річки Вижівка, Турія, Стохід, Стир, Горинь (з притокою Случ), Уборть. Більшість з них витікають з північної частини Подільської височини, перетинають Мале Полісся, Волинську височину і далі на північ течуть повільно, що пояснюється дуже слабким нахилом Поліської низовини в бік Прип'яті. З Волинської височини беруть початок лише річки Луга, Турія, Стохід, Уборть і деякі притоки Горині, Стиру і Случі. На схід від Случі й Уборті проходить вододіл між басейнами Прип'яті і Дніпра. Поліські річки, що безпосередньо впадають у Дніпро, здебільшого мають північно-східний напрям (Уж, Тетерів, Ірпінь). На Лівобережжі Дніпра протікає його велика ліва притока Десна. Поліські річки течуть повільно, меандрують широкими долинами, в яких часто трапляються озера-стариці. Такі річки, як Дніпро, Прип'ять, її притоки Стир і Горинь, а також Десна є судноплавними. Поліські річки мають мішане живлення. У східних районах частка снігового живлення u1079 зростає. Переважає поверхневе живлення. Полісся — єдиний в Україні регіон, де знаходиться багато чистих прісних озер. Трапляються і великі озера. Найбільше їх у знижених північних районах. Озерним краєм вважається добре зволожена північно-західна частина Українського Полісся. Тут виділяють два поозерні райони. Один розташований на північ від витоку Прип'яті. Це відоме Шацьке поозер'я, де на невеликій площі зосере-джено понад ЗО різних за площею озер. Другий район охоплює значну територію в долинах Прип'яті та її правих приток (північна і північно-східна територія Волинської та північна частина Рівненської областей). Тут знаходиться близько сотні озер. Частина озер першого району є карстовими, озера другого району — прирусловими. Озера і прилеглі до них території мають рекреаційну цінність, багаті на рибу. Шацьке поозер'я — єдиний в Україні район розведення і вилову вугрів. Багато прируслових озер, переважно стариць, знаходиться на дуже забрудненій радіонуклідами заболоченій території нижньої течії Прип'яті (Київське Полісся), а також уздовж Десни та нижньої течії її приток. Озера тут малі, витягнуті вздовж водних артерій, розміщені на слабопохилих заболочених низовинних територіях. Полісся дуже заболочене. За заболоченістю воно посідає перше місце в Україні. Болота займають тут 6,3% усієї площі. Найбільш заболочені західні і північні райони Полісся.

Грунти. Переважають дерново-підзолисті та торфово-болотні фунти. Трапляються сірі та темно-сірі лісові фунти.

РослинністьПолісся становлять лісові, лучні та болотні види. На більшій частині Полісся переважають сосново-дубові ліси, у південній частині ростуть дубово-грабові ліси. Луки на Поліссі займають значні площі та є важливими природними кормовими угіддями. Найбільш різноманітний і багатий рослинний покрив мають низинні болота. Тут переважають безлісі осокові, осоково-сфагнові угруповання.

Тваринний світПолісся. Типовими ссавцями є лось, козуля, бобри, видра. Чимало птахів: качки, кулики, дятли та ін. У водоймах живуть понад ЗО видів риб.

Зона мішаних лісів активно освоєна людиною. Лісистість території складає лише 30%. Багато земель зайнято ріллею і пасовищами. Тут вирощують картоплю, льон, озиму пшеницю, жито. У тваринництві переважають молочно-м'ясне скотарство і свинарство.

Охорону природи здійснюють у Поліському і Рівненському природних заповідниках, Шацькому та Деснянсько-Старогутському національних природних парках, чисельних заказниках. Своєрідним «заповідником» екологічного лиха стала 30-ти кілометрова чорнобильська зона.

12 3 4 5