ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Українська мова як система. Мовні одиниці. Рівні мови.

Поняття про норми літературної мови. Види норм літературної мови.

Норма літературної мови— це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Види норм української літературної мови
Орфоепічні	Регулюють вимову голосних і приголосних звуків, а також наголошування слів (ґанок, вúпадок, гуртóжиток, новúй)
Лексичні	Визначають можливості використання слова відповідно до лексичного значення та його відтінків, а також правила сполучуваності слів у реченні (будь-яке (~~любе~~) питання, наступна (~~слідуюча~~) зупинка)
Граматичні (морфологічні + синтаксичні)	Регулюють правила вживання граматичних форм слів, побудови словосполучень і речень (найбільший (~~самий більший~~),по містах і селах (~~по містам і селам~~), згідно з наказом, відповідно до наказу (~~згідно наказу~~))
Стилістичні	Визначають доцільність використання мовних засобів, властивих певному стилю мовлення (Серед проблем, якими займається організація, важливе місце ~~займає~~ посідає…)
Орфографічні	Визначають правила написання слів (пів’яблука, пів-Європи, дефіс, священик)
Пунктуаційні	Фіксують систему правил уживання розділових знаків (Це, може, й так, аможе, й ні)

Українська мова як система. Мовні одиниці. Рівні мови.

Мова, вся її система формується з мовних одиниць і мовних рівнів.

Мовними одиницями є різнотипні елементи мови, її складові. До основних, визначальних мовних одиниць належать фонеми (найменша звукова одиниця мови, яка здатна розрізняти слова і морфеми: там, том, тим)(звуки), морфеми (корені слів, афікси), слова, словосполучення, члени речення і речення.

Усі мовні одиниці матеріальні за своєю природою, бо становлять фізіологічно-акустичні складові частини мовлення, вимовляються й сприймаються на слух або зором (будучи записаними). Така мовна одиниця, як фонема, ніякого лексичного значення не має, але в складі слова виконує словоутворювальну функцію. Водночас інколи й окрема фонема (один з основних звуків мови) може впливати на стилістичну (функціональну) видозміну слова: пор.: вільний — сучасна узвичаєна всенародна форма і вольний — форма колишня, тільки поетична, урочиста, нині нелітературна, ненормативна.

Нефункціональних (які б не виконували жодної функції) мовних одиниць немає. Хоча окремий звук сам собою нічого не означає, він усе ж набуває певної функції в слові: досить усунути з нього хоча б один звук чи змінити його місце, як слово зруйнується, спотвориться, пор.: книжка, але книжка чи кніжка; звук і, який позначається літерою і, — це звук (фонема) переднього ряду, високого піднесення, неогублений і т. ін., у мовленні він може також виступати звуком-словом (службовим), якщо поєднує між собою інші слова, словосполучення, частини складносурядного речення або й окремі прості чи складні речення, напр.: І день іде, і ніч іде, І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Шевченко); Свята брама одчинилась, Козака впустили. І знов брама зачинилась (Т. Шевченко); І плаче, плаче Ярославна в Путівлі-городі. Й рече … (Т. Шевченко).

У системі фонетико-фонологічного складу мови є й інші (крім фонем) одиниці: склад слова і наголос, у словниковому складі мови виділяють лексеми, тобто повнозначні слова, або семеми (грец. ветато — визначаю); фразеологічна система мови представлена фразеологізмами; граматична будова мови складається з морфем (морфемної будови), морфологічних форм слів, граматичних (морфологічних) категорій (відмінок, число, рід, час, вид, особа та ін.), граматичних значень (називний відмінок, жіночий рід, недоконаний вид тощо); стилістична система мови формується такими мовними одиницями, як стилістеми .

Центральною мовною одиницею є слово. Однак оцінка мовних одиниць умовна, бо, наприклад, без фонем (звуків) також не було б мови як засобу спілкування, мислення.

Мовні одиниці якогось одного типу утворюють певний мовний рівень (ярус, зріз). Розрізняють такі мовні рівні:

— звуковий рівень мови (утворений із звуків мови);

— фонологічний рівень мови (до його складу входять фонеми);

— акцентний рівень мови (формується з наголосів);

— морфемний рівень мови (його утворюють морфеми);

— синтаксичний рівень мови (утворений із членів речення, словосполучень і речень);

— лексичний, або семантичний, рівень мови (складається з лексичних значень слів);

— стилістичний мовний рівень (його утворюють стилістеми);

— графічний рівень мови (формується з графем — найменших писаних знаків, літер, букв);

— орфографічний мовний рівень (утворюється з орфограм);

— пунктуаційний рівень мови (його формують пунктограми).

Проаналізувати слово на фонетичному рівні означає виявити в слові звуки, охарактеризувати їх, визначити склади в слові тощо; проаналізувати слово на морфемному рівні — розглянути слово за його морфемною будовою, визначивши в ньому корінь і афікси; схарактеризувати слово на словотвірному рівні означає виділити в ньому ті способи й засоби, якими утворилось слово; аналіз певного відрізка мовлення на синтаксичному рівні передбачає виявлення і аналіз у ньому речень, словосполучень і членів речення, способів поєднання їх.