Характеристика видів транспорту: наземний (залізничний, автомобільний( міський пасажирський)), повітряний. Провідну роль у транспортно-економічних зв'язках серед наземного транспорту відіграє залізничний транспорт. Проте частка його в загальному вантажообігу галузі значно знизилася Кризові явища в розвитку економіки негативно позначалися на темпах і обсягах роботи галузі. Погіршення життєвого рівня населення України, зменшення його реальних доходів, різке підвищення тарифів зумовили зниження пасажирообігу на 10,5%, у тому числі на морському транспорті - на 50%, на повітряному - на 32,8, автобусному - на 22,8, таксі - на 72,5, річковому - на 67,3%. Лише на залізницях обсяг перевезень збільшився завдяки перерозподілу пасажиропотоку через повільніше зростання тарифів, ніж на інших видах транспорту. Причинами зменшення вантажних перевезень були також: скорочення обсягів виробництва основних вантажоутворюючих галузей; експортно-імпортних перевезень; неподання вантажів для перевезення у заявлених обсягах; нестача транспортних засобів, їх незадовільні стан і спеціалізація; обмеження поставок нової техніки; неповне забезпечення транспорту паливом і запчастинами. Економічний стан галузі погіршується також через недостатню матеріально-технічну базу, неможливість її оновлення за браком коштів, а інколи - внаслідок збитковості транспортних підприємств. Погіршення матеріально-технічної бази галузі супроводилося скороченням обсягу поставок транспортної техніки. Так, на залізничному транспорті поставки електровозів знизилися на 57%, вантажних вагонів - на 44%, пасажирських - на 25%, великовантажних контейнерів - на 32%. Із загальної кількості суден 55% експлуатуються понад 15 років, внаслідок чого вони не можуть заходити в закордонні порти. Темпи оновлення основних фондів на транспорті в кілька разів нижчі, ніж в інших галузях, а питомі витрати палива й енергії - на 30-50% вищі, ніж на транспорті кращих закордонних марок. На залізничний транспорт припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів. Він має вирішальне значення в забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і з іншими державами. Першу залізницю в Україні збудовано в 1861 р. (Львів - Перемишль), другу (Одеса - Балта) - в 1865 р. Пізніше останню подовжили до Києва, а далі і до Москви. Невдовзі почала функціонувати залізниця від Курська через Харків до Азовського моря. У 1870 р. Одесу сполучили залізницею через Київ-Курськ із Москвою. У 70-х роках збудовано залізницю Знам'янка - Миколаїв, низку залізниць, що з'єднали Росію з Румунією та Австро-Угорщиною. До Балтійських портів вели залізничні лінії Ромни -Лібава, Київ - Ковель - Брест - Кенігсберг (нині Калінінград) У другій половині XIX ст. почалося будівництво залізниць у Донбасі та Придніпров'ї. Першими залізничними лініями тут були Харків - Слов'янськ - Микитівка - Таганрог та Воронезько-Ростовська залізниця. 1871-1872 рр. залізниці Донбасу були з'єднані із загальною залізничною мережею Росії. 1884р. закінчено будівництво так званої Материнської залізниці: Донбас - Кривий Ріг через Катеринослав, яка сполучала донецьке вугілля з криворізькою рудою. 1875 р. закінчене будівництво залізниці Харків -Севастополь. До 1890 р. всі найважливіші міста України були з'єднані залізницями з центральною Росією. Наприкінці XIX - на початку XX ст. у зв'язку з промисловою кризою темпи залізничного будівництва в Україні помітно знизилися Загальна довжина залізниць України в 1913р. становила 15,6 тис. км. У довоєнні роки тут їх споруджено майже 5 тис. км. Основне будівництво нових і докорінна реконструкція діючих магістралей зосереджувалися у напрямах Донбас - Валуйки - Єлець - Центр, а також на інших виходах з Донбасу. У 1937 р. завершено спорудження й реконструкцію залізниці Донбас - Москва, збудовано залізницю Херсон - Харків. Науково-технічний прогрес, збільшення обсягів випуску нових ефективних, більш економних видів рухомого складу (тепловозів, електровозів) зумовили припинення випуску паровозів у країні в 1957 р. В Україні шість залізниць об'єднані департаментом «Укрзалізниця», в тому числі 900 лінійних підприємств для перевезень на магістралі з експлуатаційною довжиною 22,8 тис. км, з них електрифіковано - 8,3 тис. км. Залізничний транспорт України посідає четверте місце у світі після Росії, США та Канади. Обсяг вантажних перевезень українських залізниць перевищує сумарний обсяг перевезень 12 країн Європейського співтовариства, разом узятих. У 2003 р. залізницями перевезено 445 млн. т вантажів, послугами залізничного транспорту скористались 477 млн. пасажирів. Разом з тим потреби в перевезеннях задовольняються неповністю і якість їх поки що низька. Залізничний транспорт працює на межі можливостей, оскільки не створено достатніх резервів пропускних, провізних та переробних потужностей, а виробнича база фізично й морально застаріла. Залізниці не спроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських перевезеннях через відсутність поставок нових пасажирських вагонів, які імпортувалися з ближнього та далекого зарубіжжя. Для забезпечення неперервних вантажних і пасажирських перевезень необхідно: збудувати швидкісні залізничні лінії; розвантажити перевантажені ділянки й лінії з вантажонапруженістю 80 млн т/км. перевівши частину поїздопотоків на паралельні лінії: збільшити середню масу одного потягу за рахунок підвищення статичного навантаження, видовження приймально-відправних колій; реконструювати 12 великих залізничних станцій, ряд мостів і тунелів; довести довжину станційних колій до 80-85% експлуатаційної довжини залізниць; збільшити полігон електричної тяги до 45- 50% експлуатаційної довжини залізниць, довжину других і третіх колій - до 50-55%, оснащених автоблокуванням і диспетчерською централізацією - до 80% від довжини мережі головних колій; поповнити парк локомотивів електровозами й тепловозами нового покоління з максимальною уніфікацією вузлів, автоматизованими системами управління, діагностики й безпеки, а вагонний парк - велико-вантажними вагонами (що дасть змогу збільшити середню вантажопідйомність одного вагона до 85 т); збільшити парк пасажирських і спеціалізованих (до 35-40%) вантажних вагонів; підвищити потужність верхньої будови колії відповідно до нормативної вантажопідйомності вагонів; автоматизувати роботу сортувальних гірок; перейти на електронну централізацію стрілок; створити виробничу базу для будівництва пасажирських вагонів з використанням імпортного устаткування та нових технологій; створити виробничі потужності для випуску вантажних і маневрових електровозів; завершити будівництво заводу з виробництва шляхових машин у Кіровограді. Для того, щоб матеріально-технічна база залізниць України максимально відповідала потребам економіки, необхідно придбати: 543 секції електровозів, 925 секцій тепловозів, 2800 пасажирських і 33 000 вантажних вагонів, 670 вагонів електропоїздів. 260 дизельних поїздів, замінити 6 тис. км рейок, 7,7 мли шт. шпал. 13 тис. комплектів стрілочних переводів. В Україні розроблено відповідну програму розвитку залізничного транспорту, якою передбачається створення виробництва пасажирських вагонів локомотивної тяги, електро- й дизель-потягів (останні раніше виробляли тільки в Ризі). Розробку програми доручено холдинговій компанії «Луганськтепловоз» (для виробництва комплектуючих залучено ще біля 50 підприємств). Вперше передбачено виробництво вагонів з асинхронним приводом (раніше була гідропередача й резисторно-контактне регулювання). Кузови вагонів передбачено випускати з нержавіючої сталі, що поліпшить параметри експлуатації. Роботи вже розпочато, але не вистачає коштів. Раніше пасажирські вагони купували в м. Галле (НДР), плацкартні - у Твері Нині німецький вагон концерну О\УА коштує 1 мли марок за прямими розрахунками (за кредитами - 2 млн марок). Виробництво вагонів нині доручено Крюківському вагонобудівному заводу (разом з ЗО підприємствами). Укладено також попередні контракти на закупівлю «ноу-хау» з французькою фірмою «De Dietrich» - відомою у світі виробництвом високошвидкісного транспорту ТGV. АТ «Стахановський вагонобудівний завод» випускатиме плацкартні вагони. Для України важливою є інтеграція в європейську транспортну систему, тому що через її територію проходять 4 транспортних коридори. Для цього необхідна електрифікація залізниць. Розроблено програму, яка передбачала електрифікувати до 2004 р. 200 км залізниць, що дасть змогу збільшити обсяг перевезень електротягою до 85%. Здійснюється також модернізація транспортних вузлів міжнародного значення. Таким «полюсом економічного розвитку» стане створення інтерпорту в м. Ковелі. Він буде з'єднаний з Любліном вузькою європейською колією, через нього проходитиме також автомобільний шлях Брест-Одеса. Проектна потужність порту - 85 тис. т вантажів при середньому терміні зберігання 10 днів (40% - тарно-штуковий цех, 25°о контейнерний термінал, 30% - склад довгих і важких вантажів, 2%-склад колісної техніки). Потрібно реконструювати й інші транспортні станції та вузли. Транспортна мережа також потребує значної реконструкції, передусім у широтному напрямку. Є потреба у швидкісних магістралях, у районах високого навантаження паралельних шляхів, у збільшенні довжини станційних колій, більшій автоматизації руху, у заводі шляхових машин для будівництва залізниць. Є можливості для створення такого підприємства в Кіровограді. Поки що такого підприємства в Україні немає. Автомобільний транспорт особливо зручний для перевезення вантажів на короткі відстані, доставки їх до залізничних станцій, пристаней і портів, обслуговування місцевого й сільськогосподарського вантажообороту. За обсягом вантажообороту автотранспорт не поступається залізничному й морському транспорту. Україна сполучена добрими автомобільними шляхами з Центральним, Північно-Кавказьким і Поволзьким економічними районами Росії, з Молдовою та Білоруссю. Найважливіші автомагістралі: Київ - Брест: Москва - Харків; Дніпропетровськ - Запоріжжя - Сімферополь; Дніпропетровськ - Нікополь; Львів -- Київ, Харків - Ростов-на-Дону Автотранспортом перевозять продукцію здебільшого сільського господарства, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, в районах Донбасу і Придніпров'я - продукцію вугільної промисловості. У 2003 р. автомобільним транспортом перевезено 3297 млн. пасажирів. Вантажний парк зосереджений переважно (70%) в господарствах та авто-підприємствах (АТП) двох домінуючих систем - агропрому (58%) та корпорації «Укравтотранс» (12%), інші - на підприємствах більш як 80 відомств. Переважна сфера використання автотранспорту - перевезення всередині підприємства (технологічні), в межах міста, між населеними пунктами областей. Частково автотранспорт використовується в міжреспубліканських і міжнародних перевезеннях. Автомобільно-транспортний комплекс потребує значного оновлення, розвитку, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова та двигуна. Потребує вдосконалення система технічного обслуговування та ремонту автомобілів за рахунок розвитку мережі їх сервісного обслуговування, створення сучасних засобів діагностики технічного стану, модернізації авторемонтних заводів. Низькою (18%) є частка автомобілів вантажопідйомністю до 2 т. Тенденція розвитку приватного підприємництва та фермерства потребуватиме різних малотоннажних автомобілів вантажопідйомністю 0,6-2,0 т з різноманітним устаткуванням, їх частка має становити 60-70% від загальної кількості автомобілів. Структура парку за типами двигунів не відповідає сучасним вимогам. Наприклад, у країнах з розвиненою ринковою економікою майже всі автобуси й автомобілі вантажопідйомністю понад 2 т є дизельними, годі як в Україні частка дизельних автобусів становить лише 12%, автомобілів - 22% На часі - збільшення кількості автобусів великої та особливо великої місткості, організація вітчизняного автомобілебудування для забезпечення потреб України в автомобілях на 65-70% (нині 10-15%). Річний випуск автомобілів наперспективу становитиме, тис. шт. вантажних вантажопідйомністю до 2 т- 40, понад 8 т - 40; автобусів великої та особливо великої місткості - 10: легкових автомобілів середнього класу - 6; малолітражних легкових автомобілів - до 200. Нормативне функціонування автомобільного транспорту можливе лише за умови відповідного розвитку мережі автошляхів. Щоб досягти європейського рівня забезпечення автошляхами, треба побудувати майже 200 тис. км шляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. Світовий, досвід показує, що саме в час економічних криз будівництво автошляхів набувало пріоритетного значення завдяки можливості створити нові робочі місця і високій ефективності капіталовкладень. Слід також створити швидкісні автомагістралі, які б з'єднували Західну Європу з країнами СНД. Інвестування будівництва автомобільних магістралей має здійснюватись у послідовності з півдня на північ. Першою чергою обгрунтування будівництва буде автомагістраль Ліссабон-Київ (Трієст-Будапешт-Київ). Техніко-економічні розрахунки здійснено за рахунок ЄБРР, Італії, Великобританії. Довжина автомагістралі становитиме 735 км. Вартість будівництва - $7 млрд. Проїзд буде платним. Строк окупності 10-15 років. Міський пасажирський транспортце метрополітени, трамваї, тролейбуси, автобуси, таксі. Метрополітени споруджено в Києві (розпочалося будівництво в 1940 р., першу лінію «Вокзальна - Дніпро» здано в експлуатацію в 1960 р.) і в Харкові (1978). Експлуатаційна довжина шляхів (у двоколійному обчисленні) в 2002 р. становила 89 км. Цим видом транспорту перевезено 668 млн. пасажирів. Трамвайний транспорт функціонував у 2002р. у 24 містах України. Перші трамвайні колії на її території прокладено в Києві (1892), Львові (1894), Дніпропетровську (1897). Загальна протяжність трамвайних колій у містах України становить 2,2 тис. км. У 1998 р. трамвайним транспортом перевезено понад 1,5 млрд осіб. Одним з найбільш масових видів внутрішньоміського транспорту є тролейбусний, вперше організований в Україні в Києві (1935) і Харкові (1939). Протяжність тролейбусних ліній становить 4,2 тис.км. У 2003 р. тролейбусами перевезено 1921 млн пасажирів у 46 містах. Понад 400 міст і містечок України мають автобуси загального користування для внутрішньоміських перевезень. У 164 міських поселеннях України працюють легкові таксі загального користування. Для зменшення напруженості пасажиропотоків та задоволення потреб населення великого поширення набуло залучення до роботи на автобусних маршрутах у міському та приміському сполученнях транспортних засобів малої та середньої місткості, що належать підприємцям недержавних форм власності. У майбутньому транспорт розвиватиметься за рахунок інтенсивних чинників, удосконалення структури вантаже- та пасажирообігу, скорочення матеріальних ресурсів, витрат на перевезення, поліпшення всіх основних техніко-економічних показників роботи транспорту та підвищення якості розподілу вантажів між окремими його видами. |