 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Радянський підпільний та партизанський рухи
Тема: Рух Опору на території України в роки другої світової війни. План заняття 1. Радянський підпільний та партизанський рухи. 2. Націоналістичний рух опору. 3. Польський рух опору Р у х о п о р у — це боротьба поневолених народів протии окупантів. Радянський підпільний та партизанський рухи Окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю. Але він виявився неефективним, бо не забезпечив покори українського народу. Навпаки, нацистський "новий порядок" викликав масовий рух Опору в Україні. В українському антифашистському русі Опору існувало три течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН. і польський рух опору. Радянський партизанський рух у своєму розвитку пройшов декілька етапів. • 1-й етап — «зародження і становлення» — тривав із початку війни до кінця 1942 р. Його змістом було збирання сил, визначення оптимальних організаційних форм і ефективних методів боротьби у ворожому тилу. • 2-й етап — «стабілізації» — триває до середини 1943 р. Поява штабів партизанського руху, матеріальна допомога Великої землі дає змогу не тільки боронити власні бази, відбиваючи каральні акції фашистів, а й тримати під контролем цілі райони, поступово переходити до здійснення рейдових операцій. • 3-й етап — «активних наступальних дій» — тривав до цілковитого розгрому фашистів. Для цього періоду характерні широкомасштабні диверсії, численні рейди в тилу противника, активна взаємодія з формуваннями Червоної армії, наступальна тактика бойових дій. На початковому етапі війни перші виступи в тилу були нечисленними і неорганізованими. За донесеннями із штабу вермахту в Україні дії партизан не були активними аж до квітня 1942 р. Слабкість радянського партизанського руху в початковий період війни була зумовлена кількома причинами: Відсутність підготовлених для підпілля людей; • прикрі прорахунки при виборі типу організаційних структур та методів їхньої діяльності; • невдалий вибір місць базування й способів конспірації; • численні факти зради серед підпільників і господарів конспіративних квартир; • неякісний добір зв’язкових, порушення правил конспірації; • відсутність надійних особистих документів; • брак продовольства і спорядження. 30 травня 1942 р. був створений Український штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкачем. Партизанські загони складалися переважно з: • партійно-комсомольського, господарського активу; • співробітників міліції та органів безпеки; • військовослужбовців, які опинилися в оточенні.
Найбільш масовою верствою населення, яка безвідмовно йшла за радянською владою, була молодь. У нацистському документі "Наслідки німецького управління в зоні групи армій "Південь" з цього приводу, зокрема, говориться: "...радянська молодь глибоко засвоїла положення більшовизму. З молоді склалася більшість активістів боротьби за справу Рад. Банди (партизани – авт.) утворювалися переважно з молоді". На цей час в Україні діяли п’ять великих партизанських з’єднань, близько 900 загонів і понад тисячі диверсійних і розвідувальних груп. Партизани відтягли на себе близько 120 тис. ворожих солдатів і офіцерів. 26 жовтня 1942 р. партизанські з’єднання Ковпака і Сабурова з Брянського партизанського краю, з сіл Стара Гута і Білоусівка паралельними шляхами вирушили в рейд на Правобережну Україну.На кінець листопада 1942 р., пройшовши за 30 днів з боями 750 км, партизани вийшли у північні райони Житомирської області. Завдяки активній діяльності партизанів на півночі Житомирщини і суміжних районах Білорусії виник партизанський край, який включав 14 районів з населенням близько 200 тис. осіб. Створення Українського штабу партизанського руху, координація дій, матеріальна підтримка з Великої землі, застосування радянськими партизанами ефективних методів боротьби проти окупантів, перетворили радянський партизанський рух на важливий чинник війни, фактично на справжній "другий фронт". |
