ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Англосаксонська правова сім'я

Країни: Великобританія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія і всі інші англомовні країни світу.

Ознаки англосаксонської правової сім’ї:

1. Домінування прецеденту в системі джерел права.

2. Порівняно незначна кількість законів.

3. Слабкий рівень кодифікації законодавства.

4. Нерозвинута система підзаконних н.п. актів.

5. Поділ права на загальне право та право справедливості.

6. Відсутність поділу права на галузі.

7. Домінування процесуального права над матеріальним.

8. Специфічне розуміння правової норми, не як правила поведінки, а як прикладу для вирішення конкретної справи.

Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії):Дія норм права за колом осіб.

Дія н.п.акту за колом осіб визначається його обов’язковістю для суб’єктів суспільних відносин, його здатністю визначати їх правовий статус та впливати на їхню поведінку.

Підстави обмеження дії н.п.актів за колом осіб:

Громадянська належність
Вік
Місце постійного проживання або тимчасового перебування
Освіта
Трудовий стаж
Юридично значущі стани(судимість, інвалідність, вагітність…)
Наявність дипломатичного статусу
Службове або посадове становище
Інші підстави(призов на службу, тривалість проживання в країні, володіння держ. мовою)

Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії):Обставини, що пом’якшують, обтяжують або виключають юридичну відповідальність за законодавством України.

Обставинами, які пом'якшують та обтяжують покарання - різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які відповідно зменшують або підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують, мають велике значення при призначенні покарання. Врахування обставин, які пом'якшують, дає суду право: а) призначити покарання ближче до мінімуму санкції статті КК, за якого кваліфікований злочин; б) при альтернативній санкції призначити менш суворий вид покарання, передбачений в ній; в) виходячи зі ст. 69, застосувати покарання більш м'яке, ніж передбачено законом. Наявність обставин, які обтяжують, навпаки, надає суду можливість: а) призначити покарання, рівне максимуму санкції статгі КК або наближене до цього максимуму; б) при альтернативній санкції призначити більш суворе з зазначених видів покарання; в) виключити застосування ст. 69.
У статті 66 визначені обставини, які пом'якшують покарання:
1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення злочину неповнолітнім;
4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин;
6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених в КК.

Перелік передбачених законом обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним, що дає суду можливість враховувати як обставини, що пом'якшують, і такі, що в законі прямо не зазначені (ч. 2 ст. 66), проте суди широко враховують при призначенні покарання (наприклад, бездоганна трудова діяльність, зразкова поведінка до вчинення злочину, поганий стан здоров'я, наявність на утриманні підсудного непрацездатних членів сім'ї тощо).
Суд не може не враховувати зазначені в законі обставини, які пом'якшують покарання. Так, наприклад, суд не може не врахувати як обставину, яка пом'якшує, щире каяття винного. Це прямо передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66.
Обставини, які обтяжують покарання, перераховані в ст. 67. Це:
1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;
4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;
7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
8) вчинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;
11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
13) вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Обставини, що виключають юр. відповідальність
Невменяемость. Обумовлена хворобливим станом психіки або недоумством нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент здійснення правопорушення. Законодавець виділяє два критерію неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний).
Медичний критерій припускає наступні розлади психічної діяльності особи: хронічна душевна хвороба; тимчасове розлад діяльності; слабоумство; інше хворобливий стан психіки.
Під юридичним критерієм розуміється такий розлад психічної діяльності людини, при якому він втрачає здатність віддавати звіт у своїх діях або не здатна керувати своїми діями. Відсутність здатності віддавати звіт у своїх діях утворює інтелектуальний момент юридичного критерію.
Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіли на душевну хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Необхідна оборона. Вона має місце при захисті громадянином своїх прав і законних інтересів, а також прав і законних інтересів іншої особи, суспільства, держави від злочинного посягання, незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Захист від нападу, не сполученого з насильством, небезпечним для життя обороняється або іншої особи, або з погрозою застосування такого насильства, є теж правомірною, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Крайня необхідність. Цей вид протиправного діяння допустимо у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі або правам даної особи чи інших громадян, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяну шкода є менш значним, ніж відвернена.
Дія в стані крайньої необхідності стає суспільно корисним актом тільки при дотриманні обмежувальних умов, що відносяться до небезпеки і до заходів щодо її усунення.
Одна з умов крайньої необхідності - наявність небезпеки, загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особистості. Джерелами небезпеки можуть бути стихійні сили природи, тварини, різного роду механізми, людина і ін
Друга умова полягає в наявності небезпеки, яка вже почала перетворюватися на дійсність у формі заподіяння шкоди або створення реальних умов, за яких правоохоронюваним інтересам загрожує неминуча небезпека.
Заподіяння шкоди можна вважати виправданим тільки тоді, коли у людини не було іншого виходу і він міг врятувати більш цінне благо лише шляхом заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам. Для переважної більшості громадян вчинення дій у стані крайньої необхідності є суб'єктивним правом.
Малозначність правопорушення, що не представляє суспільної небезпеки. Питання про визнання діяння малозначним вирішується на основі сукупності фактичних обставин кожної конкретної справи. Тут враховується характер діяння, умови його здійснення, відсутність істотних шкідливих наслідків, незначність заподіяного збитку і т. д. Крім того, дія або бездіяльність визнається малозначним тільки в тому випадку, якщо вчинила його особа не тільки не завдало істотної шкоди громадським відносин, але й не мало наміру його заподіяти.
Казус. У силу різноманіття суспільних відносин багато хто з них важко заздалегідь передбачити і закріпити законодавчо, тому вони не підпадають під дію права. Держава охоплює правовими рамками лише ті з них, які на сьогоднішній день є найбільш важливими і актуальними, т. тобто вимагають правового вирішення.

14. Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії):Основні концепції походження та сутності держави.

Патріархальна теорія Згідно з патріархальною концепцією походження держави, біля витоків якої стояли ще Конфуцій та Арістотель, держава є результатом розвитку сім´ї. Так, Арістотель розглядав виникнення держави як природний процес розвитку та ускладнення форм спілкування людей: спочатку люди об´єднуються в сім´ї, потім декілька сімей утворюють поселення, а на завершальній стадії цього процесу постає держава. Вона є формою спілкування людей, які користуються певним політичним устроєм і підпорядковуються владі закону.
Теократична теорія(Фома Аквінський) У ній поява держави пов´язана з наданням якимись божественними силами представникам певного роду чи соціальної групи, наприклад жерців, права керувати іншими. Така влада є «від Бога» і повинна здійснювати його волю на Землі.
Теорія насильства Представники теорії завоювання — Є. Дюрінг, Л. Гумплович, К. Каутський та інші — доводили, що держави виникли в результаті завоювання одних народів іншими.
Теорія суспільного договору(Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк, Руссо). За цією теорією держава виникла в результаті свідомої і добровільної угоди людей, які раніше перебували у природному, додержавному стані, а потім для того, щоб надійно забезпечити свої основні права і свободи, вирішили створити державу. Головним завданням держави є турбота про спільне благо. Наділивши державу владними повноваженнями, люди свідомо пішли на самообмеження своєї свободи на користь спільних інтересів.
Соціально-економічна теорія передбачає, що держава стала результатом прагнення людини до покращення соціально-економічних умов.
Психологічна концепція передбачає, що виникнення держави пов'язане з особливостями людської особистості. Йдеться, зокрема, про те, що за своїм психічним складом люди поділяються на схильних до влади, здатних брати відповідальність не лише за себе, а й за інших, та тих, хто уникає відповідальності і схильний перекласти її на інших, делегувавши їм певні права на управління суспільним життям.
Класову, або соціально-економічну, теорію походження і сутності держави створив марксизм. За цією теорією держава існувала не завжди. Вона є результатом історичного розвитку суспільства, його закономірної диференціації на класи під впливом розвитку продуктивних сил, який супроводжувався виокремленням різних видів праці та появою приватної власності. Приватна власність зумовила економічну нерівність сімей і посилення влади вождів та воєначальників. З´явилися зародки спадкової влади. Суспільство розкололося на протилежні соціальні групи — класи імущих і неімущих, і постала потреба в організації, яка б придушувала опір неімущих і малоімущих і закріпила право влади. Такою організацією і стала держава.\

15. Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії):Дія нормативно-правових актів у часі.

Дія н.п.актів у часі зумовлена:
а)набуттям чинності
б)втратою юр.сили
Набуття чинності н.п.актом означає, що з певного моменту ним слід керуватися і дотримуватися всіх його вимог
Н.п.акти набувають чинності у наступних випадках:
1. З моменту прийняття або підписання(міністерства, відомства)
2. Після держ.реєстрації
3. Після офіційного оприлюднення в ЗМІ(закони, н.п.акти президента, постанови уряду(каб.міну), акти місцевих рад). Набувають чинності через 10 днів.
4. З моменту доведення їхнього змісту до їхнього виконавця(акти з обмеженим допуском)
5. З моменту вказаного в самому акті
Види підстав припинення дії н.п.актів:
1. Закінчення строку дії передбаченого самим актом
2. Їх скасування або відміна у встановленому порядку
3. Втрата чинності актом(окремим положенням акту) на виконання якого було видано н.п.акт
Принцип негайної дії - полягає в тому, що регулятивний вплив н.п.а. негайно поширюється на всі суспільні відносини та життєві випадки, котрі трапилися після набуття ним чинності.
Зворотня сила закону – означає його здатність поширюватись на відносини та юр.факти, яки виникли до набуття ним чинності.
За юр.особливостями та ступенем завершеності відповідного юр.факту зворотня сил закону поділяється на обмежену та ревізійну.
Обмежена сила являє собою поширення н.п.акту на ті факти минулого, остаточний правовий наслідок яких ще не настав(цив, госп кодекси)
Ревізійна являє собою поширення н.п.акту на ті факти минулого, остаточні правові наслідки яких наступили до набуття ним чинності
Залишкова сила полягає в тому, що раніше скасований н.п.акт продовжує діяти навіть після втрати юр.сили.

Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії):Правопорушення: поняття, різновиди, ознаки, юридичний склад.

Правопорушення- протиправне діяння, яке становить небезпеку для суспільних відносинн, заподіює шкоду їх учасникам і за яке законом передбачена юридична відповідальність.

Види правопорушень:

· Конституційні

· Адміністративні

· Цивільні

· Кримінальні

· Господарські

· Дисциплінарні

· Процесуальні

· Міжнародні

Конституційні правопоруш. – порушення норм конституційного законодавства вищими суб'єктами влади, вчинення яких тягне за собою застосування до порушника заходів спрямованих на його вилучення зі сфери політики шляхом позбавлення права здійснювати державну владу.

Адміністративні правопоруш. – правопорушення, які посягають на суспільні відносини в різноманітних сферах суспільного життя та караються санкціями адміністративних норм.(проступки, правопорушення юр.осіб, порушення суб'єктами влади суб'єктивних прав і свобод)

Цивільні делікти – правопорушення спрямовані протии майнових та особистих немайнових відносин урегульованих нормами цивільного, сімейного, трудового, аграрного права.(компенсаційний характер)

Кримінальні правопоруш.(злочини) – протиправні винні діяння, які характеризуються високою суспільною небезпекою та передбачають застосування кримінальних покарань.

Господарські правопоруш. – протиправні дії або бездіяльність суб'єкта господарювання, які втілюються у невиконанні або в неналежному виконанні ним господарського зобов'язання або ж у порушенні правил здійснення господарської діяльності.

Дисциплінарні проступки – протиправні дії фізичних осіб, суб'єктів навчальних, трудових, службових відносин, спрямованих на порушення правил дисципліни та внутрішнього розпорядку відпвідних органів, установ, підприємств, закладів, організацій.(прогул, запізнення, невиконання розпорядження)

Процесуальні – порушення норм процесуального права(адмін.-,кримін.-,цив.-,господарсько-процесуального)

Міжнародні правопоруш. – порушення світовими державами норм міжнародного права і власних зобов'язань, що заподіюють шкоди іншим країнам або світовій спільноті.

Ознаки правопорушень:

ü Протиправність

ü Втілення в людській поведінці

ü Винність

ü Суспільна небезпечність

ü Карність

Протиправність – полягає в тому, що вони обов'язково порушують вимоги юридичних норми.

Втілення в людській поведінці – будь-яке правопорушення це реальний вчинок(акт людської поведінки)

Винність – 1)гарантує таке внутрішнє ставлення особи до свого протиправного діяння, яке дозволяє вести мову про свідоме ігнорування нею інтересів суспільства. 2) до юридичної відповідальності притягується сааме та особа, яка вчинила протиправне діяння, а не хто-небуть інший.

Суспільна небезпечність та шкідливість – полягає в тому, що значна частина правопорущень заподіюють конкретну матеріальну шкоду(майну, товарним засобам виробництва, інформації тощо.)

У свою чергу суспільна небезпечність відображає негативний вплив правопорушення не на самі об'єкти матеріального світу, а на суспільні відносини, які з приводу цих об'єктів складаються.

Карність – означає, що будь-яке фактичне діяння є правопорушенням тільки в тому випадку, якщо за його вчинення законом передбачається юридична відповідальність.

Склад правопорушення – сукупність системних передбачених законом об’єктивних та суб’єктивних ознак, котрі характеризують конкретний акт фактичної поведінки(діяльності) як такий, що передбачає юридичну відповідальність.

Об’єктомправопорушення є суспільні відносини регламентовані правом та охоронювані санкціями юридичних норм.

Об’єктивна сторона – елемент складу правопорушення, який характеризує його поведінковий аспект. Він включає:

- протиправне діяння(дії або бездіяльність)

- суспільно небезпечні наслідки

- причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками

- у деяких випадках час, місце, обставину, спосіб, знаряддя та засоби його вчинення

Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони:

· протиправне діяння – свідома вольова поведінка, здійснення якої завдало певної шкоди або створило реальну загрозу завдання шкоди об’єктам правової охорони

· суспільно небезпечні наслідки – спричинені протиправним діянням негативні зміни в суспільних відносинах, охоронюваних законом

· причинний зв'язок між протиправним діянням і суспільно небезпечними наслідками – сукупність усіх обставин протиправного посягання при якій воно стало необхідною умовою настання суспільно небезпечно них наслідків.

Факультативні ознаки:

· спосіб вчинення правопорушення – сукупність прийомів і методів йог вчинення

· місце вчинення правопорушення – територія, на якій воно вчиняється

· час вчинення правопорушення – проміжок часу, в який воно вчиняється

· засоби вчинення правопорушення – речі матеріального світу, які застосовуються при вчиненні правопорушення

· обсяг заподіяної шкоди – грошове або інше обчислення матеріальної шкоди заподіяної суспільним відносинам.

Суб’єкт – особа, котра своїми протиправними діями або бездіяльністю заподіяла шкоди суспільним відносинам.

Загальні ознаки фізичної особи, як суб’єкта правопорушення:

- осудність – здатність особи під час вчинення правопорушення усвідомлювати свої дії або бездіяльність і керуватися ними.

- досягнення передбаченого законом віку юридичної відповідальності( кримін, цив, дисциплінарна відповідальність - з 14 років; адмін. – з 16)

Юридичні особи за законодавством України не можуть виступати суб’єктами злочинів, дисциплінарні та адміністративні проступки.

Суб’єктивна сторона – сукупність ознак, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння та його негативних наслідків.

Ознаки:

vВина(основна) – психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння та його негативних наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

vМотив(факультативна) – система чинників, що вплинули на формування бажання вчинити правопорушення(убивство з корисливих і хуліганських мотивів, ревнощі, помста)

vМета(факультативна) – моделювання бажаного шкідливого результату і спрямованість на його досягнення(убивство з метою приховання іншого злочину)

Умисел:

- прямий – усвідомлення особою протиправності своєї поведінки, передбачення настання її шкідливих чи небезпечних наслідків та бажання їх настання(крадіжка чужого майна)

- непрямий – усвідомлення протиправності своєї поведінки але байдуже ставлення до настання можливих негативних наслідків(заподіяння непередбаченої шкоди здоров’ю особи під час протиправного заволодіння її майном)

Необережність:

- протиправна самовпевненість – усвідомлення протиправності свого діяння і легковажний розрахунок на можливість відвернення негативних наслідків

- протиправна недбалість – усвідомлення протиправності своєї поведінки і небажання настання негативних наслідків, що у зв’язку з професіоналізмом і посадовим положення можна і слід було передбачити.

Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії):Правомірна поведінка (поняття, ознаки, структура, різновиди).

Правомірна поведінка – гарантована державою соціально-бажана або соціально-допустима поведінка (діяльність) суб’єктів правовідносин, котра відповідає вимогам правових норм та втілюється в неухильному слідуванні їхнім приписам, заборонам і настановам.

Ознаки правомірної поведінки:

1. Завжди відповідає вимогам правових норм та втілюється в неухильному слідуванні їхнім приписам, заборонам і настановам.

2. Правомірна поведінка є соціально-бажаною або допустимою.

3. Завжди гарантується та охороняється державою:
1) Держава створює організаційно-правові механізми здійснення правомірної поведінки.
2) Держава стимулює суспільно корисні форми правомірної поведінки.
3) Держава бореться з діями, котрі перешкоджають реалізації правомірної поведінки.