ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Життя населення України в умовах окупації. Колабораціонізм.

12 3

Тема. Нацистський «новий порядок».

План

1. Життя населення України в умовах окупації. Колабораціонізм

2. Концтабори та масове знищення людей.

3. Голокост. Остарбайтери. Життя в евакуації.

Життя населення України в умовах окупації. Колабораціонізм.

Наміри гітлерівців на окупованих територіях були викладені в плані «Ост» — плані знищення населення та «освоєння» окупованих територій на сході. Він розроблявся під керівництвом Гітлера, Гіммлера, Розенберга та інших нацистських діячів. Хоча його розробка не була остаточно завершена і він у повному обсязі так і не був затверджений (лише його економічна частина), ідеї, покладені в його основу, активно впроваджувалися на окупованій території. За цим планом, зокрема, передбачалося:

часткове онімечення місцевого населення; заселення окупованих земель німцями

Масова депортація населення, в т.ч. українців до Сибіру

підрив біологічної сили слов`янських народів;

Економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів

Пограбу-вання культурних цінностей, знищення пам`ятків культури

Для управління окупованими територіями ІІІ рейхом було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій. Очолював міністерство Розенберг.

Свої людиноненависницькі плани нацисти почали здійснювати відразу після загарбання території України (червень 1941 р. — липень 1942 р.). Спочатку гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття «Україна», розчленувавши її територію на адміністративні райони:

— Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області (без північних районів) утворили дистрикт «Галичина».

— Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, північні райони Криму та південні райони Білорусії утворили рейхскомісаріат «Україна», центром якого стало місто Рівне.

— Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, як і південь Кримського півострова, були під владою військової адміністрації.

— З територій Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей було сформовано нову румунську провінцію під назвою «Трансністрія».

— Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.

Розчленування України стало однією зі складових політики «нового порядку», метою якої було перетворення українських земель на життєвий простір для арійської раси. Українські землі як найбільш родючі мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе, перетворювалась на рабів. По завершенню війни передбачалось переселити на українські землі 8 млн німецьких колоністів.

У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха, який нагадував своїм підлеглим:

Я прибув сюди не для того, щоб роздавати благословення, а щоб допомогти фюреру. Населення мусить працювати, працювати і ще раз працювати. Ми прийшли сюди не для того, щоб роздавати манну небесну, а щоб створити передумови для перемоги. Ми — панівний народ, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

…немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн. тонн зерна, і ми повинні це зробити.

Запитання до документу.

1. Які завдання стояли перед німецьким окупаційним режимом в Україні?

На території України крім окупаційних воєнної і цивільної адміністрацій створювалась допоміжна адміністрація із представників місцевого населення, які виявили бажання співробітничати з окупантами: бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція. На співробітництво з окупантами з різних причин погодилося близько 1 % населення.

Причини, що спонукали йти на службу до окупантів, були такими:

— бажання помститися радянській владі за всі кривди, що їм завдала (репресії, розкуркулення тощо); за підрахунками вчених така категорія складала 20-30%.

— ідеологічне несприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм;

— страх за своє життя і життя близьких;

— позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками;

— обман нацистської пропаганди;

— прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України.

Серед найзначніших збройних формувань українців у складі німецької армії та каральних органів можна назвати:

— Легіон українських націоналістів у складі двох батальйонів «Роланд» (командир — Є. Побігущий, 350 стрільців) і «Нахтігаль» (командир — Р. Шухевич, 330 стрільців). Створений за ініциативою ОУН. Батальйон «Роланд» так і не взяв участь у боях в Україні. Після розформування вказаних батальйонів на їх основі було створено 201-й батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня 1942 р. в Білорусії та вів боротьбу з партизанами. Після розформування батальйону його особовий склад було розпущено, а командний — ув’язнено у Львові. Кільком командирам, і зокрема

Р. Шухевичу, вдалося втекти з ув’язнення. Згодом він очолив УПА

— Буковинський курінь.

— Дивізія вафен СС «Галичина» (9—12 тис. солдатів). Про утворення дивізії було оголошено 28 квітня 1943 р. За деякими джерелами, бажаючих вступити до дивізії було від 62 до 84 тис. чоловік. Медичну комісію пройшли 52 тис. чоловік. Згідно з наказом Гіммлера заборонялось говорити про дивізію «Галичина» як «про українську дивізію чи про українську націю». Під час Львівсько-сандомирівської операції радянських військ під Бродами дивізія потрапила в оточення і була розгромлена. Частина її зуміла відступити, наприкінці 1944 р. дивізія була перейменована в Першу українську дивізію Української національної армії. Також частина бійців перейшла в УПА. У березні 1945 р. було створено Другу українську дивізію УНА (фактично полк).

У складі німецької армії на 1944 р. воювало 220 тис. українців.

Запитання для дискусії.

1. Чи можна вважати людей, що боролись за незалежність України та йшли на співробітництво з гітлерівською Німеччиною, колаборантами?

2. Чи можна бійців дивізії «Галичина» називати зрадниками?

12 3