 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Принципи управлінського обліку 12
1.) принцип відособленості. Вимагає розгляду кожного економічного суб`єкта окремо від інших. У управлінському обліку при вирішенні специфічних завдань відособлено розглядається підприємство не тільки в цілому, але і окремі його підрозділи; 2.) принцип безперервності. Має на увазі необхідність формування інформаційного поля облікових даних постійно, а не час від часу; 3.) принцип повноти. Інформація, яка стосується обліково-управлінської проблеми, повинна бути максимально повною для того, щоб рішення, прийняті на основі цієї інформації, були максимально ефективними. З принципом повноти тісно перекликається принцип надійності, який вимагає, щоб інформація, використовувана при ухваленні рішень, була обґрунтованою; 4.) принцип своєчасності. Інформація повинна бути представлена тоді, коли вона необхідна; 5.) принцип зіставності. Однакові показники за різні періоди часу повинні бути сформовані відповідно до одних і тих же принципів; 6.) принцип зрозумілості. Інформація, представлена в будь-якому обліковому документі, повинна бути зрозуміла користувачеві цього документа. У разі управлінського обліку можна сказати, що інформація, підготовлена для менеджера, який ухвалюватиме по ній які-небудь рішення, повинна бути представлена в такій формі, щоб менеджер зрозумів, що містить в собі документ. Інформація повинна бути доречною, тобто повинна відноситися до проблеми, що цікавить менеджера, і не бути переобтяжена зайвими деталями; 7.) принцип періодичності. Абсолютно очевидний принцип, хоча фактично витримати його складніше, ніж при підготовці зовнішньої фінансової звітності, там цей принцип підтримується законодавчою вимогою представлення періодичної звітності. Проте і внутрішній оборот інформації, і внутрішні звіти бажано також будувати з урахуванням цього принципу; 8.) принцип економічності. Даний принцип ніколи не обговорюється щодо фінансового обліку, оскільки через свою жорстку зовнішню регламентовану ведення фінансового обліку він обов`язковий для організації. Витрати на підтримку системи управлінського обліку повинні бути істотно менше витрат на її функціонування. Інформаційний обмін обліково-управлінськими даними повинен приносити організації користь у вигляді зниження трансанкціоних і інших витрат [7]. Приступаючи до впровадження управлінського обліку, насамперед необхідно визначити, хто очолить цю роботу. Найдоцільніше доручити її фінансовому директорові підприємства і покласти на нього вирішення наступних завдань: - розробити динамічний метод розрахунку собівартості і надалі застосовувати його на практиці; - розробити систему класифікації асортименту і підрахунку витрат. Це завдання зажадає провести інспекцію всіх виробничих підрозділів підприємства, щоб вивчити механізми утворення витрат на кожній ділянці, оцінити їх доцільність і обґрунтованість; - створити комп`ютерну систему обліку і аналізу даних про діяльність підприємства. При цьому дуже важливий кваліфікований погляд з боку. Не у кожній компанії є фахівці, які можуть виконати весь складний комплекс робіт, пов`язаних з постановкою управлінського обліку. Тому, якщо організація має намір вирішити цю проблему ефективно, краще всього запросити професійних консультантів. [13]
1.2 Предмет, об'єкти методи та функції управлінського обліку
Предметом управлінського обліку є контроль за формуванням: - затрат підприємства за їх цільовим призначенням, їх групування за видами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації та ін.; - собівартості продукції та калькулювання; - виплати працівникам та ефективного використання фонду оплати праці; - доходів підприємства, їх групування за видами продукції, сферами діяльності, регіонами реалізації та ін.; - фінансових результатів діяльності підприємства за видами продукції. До сфери управлінського обліку належить групування, планування (бюджетування), аналіз і контроль зазначених вище об'єктів. Зміст предмета розкривають його чисельні об'єкти, які можна об'єднати у дві групи: 1) виробничі ресурси, що забезпечують раціональну працю людей у процесі підприємницької діяльності; 2) господарські процеси та їх результати, що складають у сукупності підприємницьку діяльність (виробничу діяльність підприємства).[14] До складу виробничих ресурсів належать: - необоротні матеріальні активи, в т.ч. довгострокові біологічні активи, їх стан і використання; - нематеріальні активи - права користування (землею, ліцензії, товарні знаки і т.д.), їх стан і використання; - довгострокові фінансові інвестиції, іх стан і використання; - виробничі запаси, поточні біологічні активи, готова продукція, їх стан і використання; - дебіторська заборгованість та її стан. До другої групи об'єктів управлінського обліку відносять такі види діяльності: - постачальницько-заготівельну - придбання, зберігання, забезпечення виробництва сировинними ресурсами, допоміжними матеріалами і основними засобами, а також маркетингову діяльність, пов'язану з процесами постачання; - виробничу - процеси, що обумовлені технологією виробництва продукції рослинництва та тваринництва, допоміжних виробництв; - фінансово-збутову - маркетингові дослідження й операції з формування ринку збуту продукції - безпосередньо збутові операції, в тому числі упакування, транспортування й інші роботи; операції, що сприяють зростанню обсягу продажів, починаючи від реклами продукту і закінчуючи встановленням прямих зв'язків зі споживачами; контрольні якості продукції, що випускається; - організаційну - створення організаційної структури підприємства, вичленовування із системи підприємства функціональних відділів, служб, цехів, ділянок; організація інформаційної системи на підприємстві з прямим і зворотним зв'язком, що відповідає внутрішнім комунікаційним зв'язкам між структурними підрозділами та різними рівнями управління.[13] Методологічною основою управлінського обліку є матеріалістична діалектика. При цьому використовуються також загальнонаукові методи: індукція, дедукція, класифікація, системний підхід. Крім того, широко застосовуються специфічні методи і прийоми, які ґрунтуються на наукових принципах. Реалізація методу управлінського обліку супроводжується застосуванням таких методів, як моделювання, проектний, графічний, аналітичний, спостереження, розрахунковий, сітьових експертних оцінок, нормативно-правового забезпечення тощо. Перелічені методи інтегруються в єдину систему з методами, що використовують у фінансовому обліку, а саме: рахунки і подвійний запис, інвентаризація і документація, оцінка й калькуляція, балансове узагальнення і звітність. Таким чином, метод управлінського обліку - це системний оперативний аналіз, що є сукупністю різних методів і способів, за допомогою яких відображуються об'єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства. Існує думка, що управлінський облік виник унаслідок недоліків традиційної бухгалтерії, тому що дані бухгалтерського обліку (у виді бухгалтерської звітності) не можуть бути придатні для керування підприємством, оскільки вони хронічно застарівають і позбавлені оперативності. Традиційний бухгалтерський облік не подає інформацію для прогнозу господарської діяльності і прийняття своєчасних управлінських рішень. Для подолання цих недоліків у багатьох фірмах застосовується внутрішній управлінський облік. Управлінський облік звичайно визначається як процес виявлення, виміру, нагромадження, аналізу, переробки і передачі інформації про господарську діяльність, використовуваної в керуванні для планування оцінки і контролю витрат і результатів усередині організації. Управлінський облік повинний забезпечувати правильне використання ресурсів підприємства і установлення відповідальності. Тому що, управлінський облік — інтегрована система обліку витрат і доходів, нормування, планування, контролю й аналізу, в якій систематизується інформація для прийняття оперативних управлінських рішень і координації проблем розвитку підприємства в майбутньому; система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством, установою, організацією Поняття "управлінський облік" ширше, ніж внутрішньофірмовий бухгалтерський облік - це сфера обліково-аналітичної діяльності, що включає крім калькулювання собівартості і формування даних для звітності внутріфірмове планування і контроль витрат, а також аналіз і інформаційне забезпечення управлінських рішень (мінімізація податкових виплат, аналіз проектів капітальних витрат і так далі). [16] Система управлінського обліку призначена для того, щоб сприяти керівництву в прийнятті оптимальних рішень, що стосується стадії розробки виробу, обґрунтування ціни, маркетингу, асортименту продукції і так далі. Управлінський облік пов'язує обліковий процес з процесом управління. Функції, які виконує управлінський облік, мають тісно взаємодіяти з функціями управління. Класична школа виділяє такі їх складові: планування, організація, мотивація, контроль (рис. 12.1).
Рисунок 1.2.1. Функції управління Функції управління та інформація, що забезпечує їх дію, дозволяють сформулювати функції управлінського обліку: - інформаційна - забезпечення керівників всіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для поточного планування, контролю і прийняття оперативних управлінських рішень; - аналітична-полягає у вивченні всієї системи прийняття рішень з метою її удосконалення; - комунікаційна - формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня; - контрольна - оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства вцілому в досягненні мети - прогнозна - перспективне планування і координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності [15]. Нерідко до управлінського обліку також відносять функції: - планування - складання кошторисів і підготовку бюджетів на оперативному, тактичному і стратегічному рівнях; - організації - виділення центрів відповідальності, доходів і витрат, забезпечення координації та взаємодії між рівнями управління, структурними підрозділами та окремими виконавцями, організацію оперативного обліку й аналізу; - мотивації - встановлюючи внесок кожного працівника у загальний результат діяльності підприємства, сприяє підвищенню мотивації праці. Однак основними функціями управлінського обліку всеже є налагодження ефективних комунікацій між різними підрозділами фірми, розробка систем мотивації співробітників, організація контролю за використанням ресурсів і їх схоронністю. Потрібно відзначити, що управлінський облік – відносно нова сфера діяльності, що вимагає нових підходів і нових людей. Управлінський облік підвищить ефективність підприємства, але це неминуче спричинить за собою визначені зміни в його діяльності, особливо якщо наступним кроком створення грамотної системи обліку і керування стане її автоматизація [19].
1.3. Місце управлінського обліку в системі бухгалтерського обліку
Система – це сукупність взаємоповязаних елементів, які утворюють певну цілісність . Вона обовязково передбачає взаємодію елементів. Системою можна назвати лише такий комплекс складових, коли взаємовідносини між елементами, компонентами системи набувають характеру взаємодії і аправлені на отримання корисного результату. система обліку має розвинену структуру і внутрішні звязки. Вона нараховує велику кількість елементів . Зміни в одному з елементів системи призводить до зміни в інших. З цієї причини, а також через велику кількість та багатооспектність внутрішніх звязків між елементами (в тому числі зворотних), збереження певної стійкості в заданих межах під впливом зовнвшніх факторів, бухгалтерський облік можна визначити як складну систему, тотожність якої проявляється при систематизації й створенні інформації. Система бухгалтерського обліку складається із структурних елементів, звязків і дій. Основними елементами системи обліку виступають елементи його методу, в тому числі і рахунки, а звязки між ними забезпечується подвійним записом за допомогою кореспонденції рахунків. Дії – це різні обчислення, калькуляційні розрахунки, логічні порівняння при використанні нормативів, лімітних обмежень, цін тощо.[5] Факти господпрського життя відстежують шляхом їх фіксації в первинних документах, що відображають ці акти (господарські операції), а документи використовують для оцінкиекономічних та ююридичних наслідків діяльності підприємства в результаті групування цих фактів на рахунках бухгалтерського обліку. Отже, бухгалтерський облік, як система, забезпечує інформацію в безперервногму ланцюгу подвійного запису фактів господарської діяльності на рахунках, а подвійний запис разом з іншими елементами методу бухгалтерського обліку створює замкнутий контур інформаційних звязків у системі рахунків обліку, що чітко окреслює його межі. Системою бухгалтерського обліку можна назвати сукупність прийомів і методів, за допомогою яких узагальнюються процеси виробництва, постачання і реалізації продукції, вирішуються чітко визначені цілі й забезпечується управління підприємством на основі реалізації його тактичних і стратегвчних завдань. Завданнями облікової системи є визначеня кінцевого результату діяльності субкта господарювання в необхідні для управління терміни забезпечення контролю за використанням ресурсів на рівні підприємства та центрів відповідальності. Бухгалтерський облік виступає зєднуючою ланкою між виробничо-фінансовою діяльністю господарюючих субєктів і особами, що приймать рішення. Діючі принципи та правила організації обліку змінюються відповідно до потреб підприємств, організацій та інших субєктів господарювання. Таким чином, бухгалтерський облік як система представляє собою сукупність елементів певного змісту і форми, які повязані між собою та обєднані регулярною взаємодією. це система інформації про стан та рух ресурсів підприємства , про характер і результати господарської діяльості, що відображає і узагальнює господарські операції в єдиному грошовому вимірнику. У системі бухгалтерського обліку формується різноманітна інформація для управління однак вона у більшості випадків не використовується через те, що усталено стала практика коли бухалтерія обробляє інформацію і подає її в основному зовнішнім користувачам, а самим апаратом управління ця інформація використовується епізодично. [7] Система бухгалтерського обліку характеризується великою кількістю різних показників, що відображають стан окремих її елементів, входів та виходів і вимірється кількісно у вигляді конкретних чисел. Такими є, наприклад, дані про постачання, виробництво і продаж, використання ресурсів, стан розрахунків з постачальниками, покупцями, бюджетом, фінансові результати тощо. На практиці кількість показників обмежується потребами вихідної інформації, необхідної для управління та зовнішніх користувачів. Залежно від змісту інформації, яка виступає вихідним продуктом обліку, у внутрішній структурі системи обліку традиційно виділяють фінансовий та управлінський облік, які можуть розглядатись як підсистеми загальної системи обліку, і як окремі системи. Фінансовий облік формує інформацію, яка призначена переважно для зовнішніх користувачів: акціонерів, інвесторів, кредиторів тощо, а управлінський облік покликаний забезпечити інформацією внутрішніх користувачів підприємства для прийняття правильних управлінських рішень [7].
1.4 Етапи становлення управлінського обліку в Україні та світі
Управлінський облік був створений інженерами і технологами ще у другій половині XIX століття у США. Мета управлінського обліку формулювалася таким чином: надання інформаційної допомоги управлінцям, контроль і прогнозування витрат, вибір найбільш ефективних шляхів розвитку підприємства, прийняття оперативних упралінських рішень. Суть управлінського обліку полягає у забезпеченні інформації для управління. Великий вклад в упралінський облік вніс Гаррінгтон (Харрінгтон – Harrington) Емерсон (Emerson) (1853 – 1931рр.), який розробив основи нового методу обліку – стандарт-кост (в серії статтей в журналі “Інженер” (“Engineering Magazine”) в 1908 і 1909 роках пропагував розвиток інформаційної системи, спеціально направленої на досягнення певного рівня продуктивності). Ідея методу обліку “стандарт-кост” полягає у тому, що до початку виробництва продукції на основі норм визначається собівартість продукції, а в процесі виробництва – відхилення від норм. Ці ідеї втілив в теоретичні розробки Чартер Гаррісон у 1911р. Саме Дж. Чартер Гаррісон (G.Charter Harrison) в 1911 році розробив і впровадив першу повну діючу систему нормативного визначення затрат. В 1918 році Гаррісон вперше опублікував ряд рівнянь для аналізу змінних затрат. Починаючи з 1932р. поступово принципи організації обліку за нормами стали впроваджуватись на підприємствах України. Такий метод був названий нормативним і його суть полягає в організації нормативного господарства в розрізі деталей, вузлі, окремих агрегатів і виробу в цілому. На підставі норм витрат складаються нормативні калькуляції собівартості продукції. Окремо ведеться облік відхилень в розрізі причин та винуватців, а також зміни норм. Управління за відхиленнями дає можливість в оперативному порядку стежити за формуванням собівартості продукції. В кінці 40-х і початку 50-х років XXст. пройшли (відбулися, мали місце) значні зміни в галузі (області) бухгалтерського обліку в державах з розвинутою ринковою економікою. Перш за все бухгалтерський облік став не тільки засобом обробки і групування економічної інформації, яка міститься в первинних документах, але перетворився в “учасника” і “виконавця” управлінської політики підприємства. Появились додаткові функції по збору і узагальненню інформації для груп осіб, які приймають господарські рішення, по формуванню і збереженню довідкової інформації різного призначення – з метою планування, прогнозу, прийняття рішення, контролю. Бухгалтерський облік набуває оперативності, аналітичності. Велику увагу бухгалтери приділяють обліку затрат на виробництво, обліку фактичного обсягу виробництва, оцінці виконання виробничих програм не тільки всього підприємства, але і його підрозділів. В умовах концентрації капіталу, зовнішньої і внутрішньої конкуренції, інфляції, значного росту обсягів виробничих витрат, створення і функціонування транснаціональних корпорацій традиційні методи обліку не відповідали вимогам управління. Принцип ефективності управління зумовив (обумовив) необхідність появи управлінського обліку. Управлінський облік сформувався у США паралельно з традиційним бухгалтерським обліком у середині XX століття і відбивав відносини у самому підприємстві. Появу управлінськогообліку пояснюють тим, що традиційні методи виробничого (калькуляційного) обліку не відповідали вимогам управління. В передових країнах Заходу управлінський облік як окрема галузь теоретичних і практичних знань з’явився у 50-ті роки, однак великого поширення набув у 60 – 70-х роках як альтернатива фінансового обліку (financial accouting), хоч окремі положення його концепції і методик зародилися ще на початку XX століття. На перших етапах розвитку управлінський облік називався калькуляційним, потім виробничим, і поступово методи та прийоми виробничого обліку стали наближатися до обліку, який нині називається управлінським. Тобто поступово в різних країнах термін “виробничий облік” був замінений на “управлінський облік”. Однак це була не просто зміна термінології, але й велика організаційна та методологічна перебудова системи бухгалтерського обліку. Це сприяло поділу його на дві галузі: фінансовий і управлінський облік. В цей час на підприємствах почали створюватися дві бухгалтерії – фінансова і управлінська, кожна з яких мала свою мету (цілі), завдання і функції. Передумовою до поділу (розділу, роз’єднання) було також створення калькуляційної бухгалтерії. Калькуляційний облік полягає в складанні попередніх кошторисів: визначенні затрат на певну (визначену) дату; розробці механізму контролю за витратами і їх змінами; виявленні позитивних і негативних відхилень від раніше складених кошторисів; проведенні оперативного аналізу виявлених відхилень і організації регулювання витрат виробництва. Новим виробничим відносинам повинен відовідати і новий підхід до організації бухгалтерського обліку і його складових (структурних) частин. Перш за все видозмінилися цілі (мета) управління, потім – вимоги до калькуляційного обліку. Вимагалася (потрібна була) калькуляція: - за центрами відповідальності – для контролю за дотриманням технологічних процесів і діяльністю підрозділі, в котрих вони проходять (відбуваються); - за найменуванням (назвою) виробів – для вирахування (визначення) повних витрат і цін на вироби; - за видам продукції – для розрахунку часткових (окремих) витрат і контролю за інвестиціями. Таким чином, різні види собівартості необхідні для різних цілей (для різної мети) управління. Все привело до створення внутрішньої бухгалтерії, котра була організована за децентралізованим принципом. Під децентралізацією управлінського обліку розуміють створення інформаціної системи підприємства з детально проробленими формами і методами комунікаційного зв’язку між підрозділами; забезпечення оперативності збору і обробки інформації; поточне планування діяльності структурних підрозділів; оперативний контроль за рівнем витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. В подальшому розвиток і вдосконалення управлінського обліку проходило в рамках (межах) національних систем бухгалерського обліку різних країн. Розвиток західного обліку характеризується загальними тенденціями і специфічними рисами. Концепції управлінського обліку закріплені міжнародними нормативами фінансового й управлінського обліку в лютому 1989 р. Нормативи видані Комітетом управлінського і фінансового обліку Міжнародної Федерації бухгалтерів з метою сприяння розвитку і використанню управлінського обліку в практиці різних країн. У зв’язку з цим виникла необхідність проведення глибоких досліджень економічної природи, сутності та змісту управлінського обліку в умовах переходу до ринку, його фундаментальних теоретичних основ, а також визначення місця управлінського обліку в інформаційній базі управління. Сучасний управлінський облік дедалі частіше розглядають як складник процесу стратегічного управління. Це пов'язано передусім із посиленням ролі стратегічного управління за умов глобальних змін у технологіях і системах управління. Він, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу, здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо. Якщо раніше управлінський облік був зорієнтований на управління виробництвом, то тепер він невпинно перетворюється на стратегічний управлінський облік. Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тому термін управлінський облік з'явився в ухваленому 1999 року Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.2012 року [1] як синонім внутрішньогосподарського обліку. Цей Закон містить таке визначення: "Внутрішньогосподарський (управлінський) облік – система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством". Стаття 8 Закону передбачає, що підприємство самостійно розробляє систему та форми управлінського обліку.[7]
2 Організація управлінського обліку на підприємстві
2.1. Етапи та принципи організації управлінського обліку на підприємстві
Визначити чіткий універсальний порядок організації управлінського обліку для всіх підприємств практично неможливо,однак можна виділити ряд факторів,які впливають на його побудову,та деякі загальні принципи організації обліку для управлінських потреб.Законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 від 16.07.1999 року [1], передбачено, що підприємство може самостійно розробляти систему і форми управлінського обліку,звітності і контролю господарських операцій.[15] Організація бухгалтерського управлінського обліку на підприємстві складається з наступних трьох етапів: 1 ) методологічний - обирається модель управлінського обліку в залежності від його мети,визначаються об'єкти та методи обліку витрат,елементи методу бухгалтерського обліку,які будуть служити для формування інформації,необхідної для прийняття управлінських рішень (план рахунків управлінського обліку,склад калькуляційних статей,тощо) 2 ) технічний - обирається склад регістрів аналітичного обліку,форми внутрішньої звітності,визначаютьсянапрями руху інформації всерединіпідприємства 3 ) організаційний - здійснюється розподіл обов'язків між працівниками в підсистемі управлінського обліку Створення системи управлінського обліку для конкретних цілей також відбувається в три етапи,на кожному з яких вирішуються свої специфічні завдання (таб 2.1.1). Таблиця 2.1.1 Етапи створення підсистеми управлінського обліку
Продовження таблиці 2.1.1
Основою для правильної організації управлінського обліку є організаційна та виробнича структури підприємства. Найважливішим фактором нормального функціонування виробництва є управлінська діяльність,при якій менеджери оперують вірогідною та оперативною інформацією.За допомогою інформаційного забезпечення відбувається взаємозв'язок між підрозділами,розмежування прав та відповідальності кожного підрозділу перед адміністрацією підприємства,узгодженість окремих видів діяльності в досягненні мети підприємства.Інформаційна система підпорядкована потребам організаційної структури підприємства.[7] Організаційна структура підприємства-це поділ підприємства на окремі структурні підрозділи і служби(центри відповідальності),що передбачають розподіл між ними функцій по вирішенню завдань,які виникають в ході виробничої діяльності,таким чином,щоб забезпечити ефективне досягнення мети,поставленої перед підприємством вцілому. Організаційна структура підприємства характеризується великою різноманітністю та залежить від багатьох факторів. Наявність та вплив цих факторів на кожному підприємстві індивідуальні,а тому організаційна структура безперервно удосконалюється.Кількість управлінських рівнів у найбільш гнучких організаційних структурах досягає чотирьох-п'яти.Організаційна структура визначає склад і співвідношення рівнів управління виробництвом та форми цієї організації. Організаційна структура підприємства може бути охарактеризована як централізована або децентралізована в залежності від ступеня відповідальності, покладеної на менеджерів. Виробнича структура підприємства показує склад та структуру цехів, служб, їх потужність, форми побудови та взаємозв'язку на кожному рівні управління виробництвом. Господарсько-економічний стан кожного підрозділу визначається ступенем його самостійності та наданих повноважень керівнику підрозділу. Взаємодія між внутрішніми підрозділами та різними рівнями управління регулюється внутрішньо-економічним (внутрішньогосподарським) механізмом, який охоплює сукупість засобів та інструментів що цілеспрямовано впливають на створення сприятливих умов функціонування та розвитку як підприємства вцілому, так і всіх його окремих ланок. До основних елементів внутрішньо-економічного механізму відносяться: планування, стимулювання, ціноутворення, облік, контроль та регулювання. Зв’язок між елементами внутрішнього господарського механізму реалізується через систему показників оцінки та конрол діяльності підрозділів підприємства, показників виміру та оцінки обсягу продукції і виконаних робіт, через склад витрат, що включають до витрат підрозділу, та виявлення результатів господарвання.[8] Організаційна та виробнича структури підприємства та його внутрішньогосподарський механізм є базо для побудови управлінського обліку. Вони організовуються на підставі загальних принципів організації управлінського обліку(таб. 2.1.2) Таблиця 2.1.2. Принципи організації управлінського обліку на підприємстві
Інформаційні потреби для формування управлінських рішень задовольняються за умови забезпечення взаємозв’язку систем управління собівартістю підрозділів різних рівнів. Функції внутрішньої системи контролю – вимірювання, комунікація, оцінка та мотивація – повинні визначатися з урахуванням особливостей організації та структури підприємства, де кожен підрозділ має свої інтереси. Реалізація цілей кожного рівня управління можлива за наявності оперативної та достовірної інформації. Варіант побудови інформаційної системи будь-якого підприємства залежить від багатьох факторів. В залежності від поставлених завдань виникає ряд проблем при формуванні оціночної та контрольної інформації про виробництво. По-перше, необхідно мати первинні аналітичні дані, що формуються з різних вихідних джерел та відповідні джерела вихідних даних. По-друге, необхідно визначити та організувати порядок задоволення інформаційних потреб управління в аналітичній інформації. Останя вимога реалізується в декілька етапів: підготовчий, обчислювальний та процес використання (рис 2.1.1)
Рисунок 2.1.1. Етапи задоволення потреб управління в аналітичній інформації
Слід відмітити, що вся інформація містить безліч підсистем, які дозволяють забезпечити релевантною інформацією одного або групу менеджерів, що приймають рішення. Кожна з підсистем містить механізм для обробки інформації та зворотного зв’язку. В управлінському обліку особлива увага приділяється внутрішній інформації, яка характеризує різні сторони виробничої діяльності структурних підрозділів, носить оперативний характер і відображає хід виробництва та реалізації продукції, а також фінансові результати роботи всього підприємства та його структурних підрозділів.[7]
2.2 Формування облікової інформації за рівнями управління
Для прийняття управлінських рішень, як і для оцінки і контролю, не завжди потрібна повна сукупна інформація. Потрібна для прийняття таких рішень інформація накопичується у функціональних відділах і службах та використовується разом з інформацією, що формується в управлінському обліку. В будь-якому випадку при поданні інформації менеджерам слід відобразити зв’язки між підрозділами та показникаии і процес їх формування. Вся сукупність інформації містить множину підсистем, що дозволяють забезпечити релевантною інформацією менеджера, який приймає конкретні рішення. В таблиці 2.1.3. наведено узагальнену інформацію, яка потрібна особам, які управляють виробничою діяльністю, для прийняття рішень.[7] Таблиця 2.1.3 Структура облікової інформації про виробництво за рівями управління
Продовження таблиці 2.1.3
Перехід до ринкової економіки вимагає від організацій значного збільшення обсягу інформації, яка виникає як всередині підприємства, так і за його межами. З боку (сторони) зовнішніх організацій також виникає певний інтерес або до діяльності цього підприємства, або до результатів його діяльності. Збільшується обсяг інформації про попит на випускаючу продукцію, можливості збуту продукції при певних умовах і вимогах, матеріально-технічне забезпечення виробництва цієї продукції, про основне виробництво, технічну підготовку виробництва, про затрати на виробництво і ефективність випуску певних виробів і т.п. Власників підприємства, постачальників, покупців, кредиторів, податкові органи, акціонерів цікавить інша інформація: про зміну питомої ваги власного капіталу, ефективність інвестицій, доходи і ефективність використання ресурсів і т.п.[4] По відношенню до конкретного підприємства це може бути різноманітна інформація. По більшості підприємств інформаційні потреби приблизно однакові і їх можна згрупувати (рис.2.2.1).
Рисунок 2.2.1. Види інформації Економічна інформація представляє собою такий вид інформації, котра послідовно і повно відображає виробничо-господарську діяльність підприємства. Економічна інформація поділяється на наступні види: планову, нормативно-довідкову і облікову. Планова інформація містить дані для вибору дій, котрі можуть бути прийняті в майбутньому. Основний зміст планово-економічної інформації складає техніко-економічне і оперативно-виробниче планування. Планом може бути охоплена діяльність діяльність будь-якого структурного підрозділу і підприємства в цілому. Важливою частиною техніко-економічного планування є складання кошторисів (бюджетів) для підприємства в цілому на конкретний період часу (рік). Головною (основною) метою кошторису, котра ставиться адміністрацією при розробці, - це координація окремих планів структурних підрозділів, забезпечення їх узгодженості.[9] В зв’язку з тим, що кінцевим результатом діяльності підприємства в цілому і його відокремлених структурних підрозділів є готова продукція або продукція різної ступені готовності або види послуг, робіт, для випуску яких організоване дане підприємство або структурний підрозділ, узгодженість кошторисів повинна бути здійснена (проведена) через об’єкт планування: продукт, витрати по виробництву цього продукту, його ефективність. Оперативно-виробниче планування містить планові роботи по (з) уточненню, деталізації і конкретизації показників виробничої програми по підприємству, окремих підрозділах, робочих місцях на короткі періоди часу (від місяця до години). Характерною (відмітною) особливістю оперативно-виробничого планування як завершаючого (кінцевого) етапу всієї системи планування є те, що воно поєднує детальну розробку плану з економічними нормативами підприємства і безпосередньо контролює збалансованість виконання виробничої програми. Розробка планів не гарантує їх виконання. Кожний керівник підрозділу повинен приймати певні міри (заходи) для цього. Кожний менеджер зобов’язаний спостерігати (наглядати) за ходом виконання плану, втручатися при виявленні якихось відхилень, при необхідності міняти попередні (минулі, старі) плани, враховуючи нові умови.[14] Визначення поняття (розуміння, понять) двох частин внутрівиробничого планування дозволяє стверджувати, що в рамках (межах) одного підприємства їх мета (цілі) і завдання співпадають. Основу двох частин планування повинні складати одні і ті ж показники і економічні нормативи. Нормативно-довідкова інформація є зв’язуючою ланкою між іншими видами економічної інформації. Склад нормативно-довідкової інформації визначається типом виробництва, номенклатурою і складністю випускаючих виробів, технологією і організацією виробництва, внутрівиробничим поділом праці, рівнем розвитку внутрішніх господарських зв’язків. Ці ознаки є основоположними (основними) при використанні (застосуванні) методів техніко-економічного і оперативно-виробничого планування, обліку виробництва, методів обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Облікова інформація, як і інші види економічної інформації, має загальні риси, принципи і об’єкти з нормативно-довідковим і планово-економічним видами. Облікова інформаційна система має наступні стадії: збір, зміна первинних даних, реєстрація, передача в обчислювальні центри або апарат управління для обробки, обробка даних для оперативного управління, накопичення і групування даних по потоках і певних принципах, формування зведеної інформації і проведення розрахунків, які використовуються в аналітичному і синтетичному обліку, складання внутрішньої і зовнішньої звітності.[9] В процесі діяльності на підприємстві виникає великий обсяг оперативної інформації. Наприклад, майстру необхідно знати, на якій ділянці або в якій бригаді відбувся збій виробництва, скільки продукції випущено цехом, скільки оброблено деталей на його виробничій ділянці, скільки нараховано заробітної плати, а кожному працюючому цікаво знати, скільки заробітної плати нараховано йому. Завідуючий складом повинен знати про наявність складських запасів: не тільки суму, але і кількість по кожному найменуванню для того, щоб вчасно замовити (заказати) нову партію і т.п. Первинна інформація забезпечує вихідними даними фінансовий і управлінський облік. Фінансовий облік готує інформацію для внутрішніх і зовнішніх користувачів, використовуючи при цьому загальні для всіх підприємств правила ведення. Великий обсяг первинної інформації не дозволяє менеджерам повністю її осмислити (охопити), проаналізувати і використати в своїй роботі. Менеджери повинні використовувати короткі огляди і іншу згруповану інформацію для виконання своїх обов’язків. Облікова інформація, спеціально підготовлена для керівників різних рівнів управління, називається управлінською обліковою інформацією.[7] Управлінський облік використовує оперативну (первинну) інформацію незалежно від її кількісного виміру, наприклад, відгуки покупців про якість продукції. Однак більша частина первинної інформації не задовільняє запити керівників. Так, головного конструктора не займають питання про те, скільки заробив сьогодні або тиждень назад якийсь робочий механічного цеху. Він зацікавлений в підсумкових даних: повністю або ні задоволена його заявка на матеріали, яка сума виділена бюджетом підприємства на роботи, пов’язані з зміною конструкції виробу або освоєнням нових продуктів. Отже, в роботі менеджери використовують як деталізовану, так і підсумкову інформацію.
2.3 Значення та місце управлінського обліку в структурі управління підприємством
Значним недоліком сучасної системи управління є розмежування різних служб – планового відділу, бухгалтерії, відділу праці та заробітної плати, маркетингу, виробничого відділу, тощо, які працюють незалежно один від одного і мають вузьку спеціалізацію. При цьому мета у них різна: у планового відділу – формування планових показників на перспективу, бухгалтерії – “фотографування” виробничого процесу та своєчасне складання форм звітності, відділу маркетингу – матеріально-технічне забезпечення діяльності, виробничого відділу – дотримання технології виробництва і забезпечення якості продукції та ін. І це – в той час, як єдиною і основною метою діяльності перелічених структурних підрозділів у сучасний період має бути забезпечення виживання підприємства і його економічне зростання.[14] На відміну від прийнятої у нас типової організаційної структури управління підприємством бухгалтерія у західних фірмах повністю бере на себе обов’язки планового відділу і аналітичних служб. Більше того, західні науковці стверджують, що управлінський облік дає змогу інтегрувати традиційний облік, планування і маркетинг у єдину систему управління підприємством. Отже, розвиток концепції управлінського обліку, яка відповідала б сучасним проблемам управління, очевидно, полягає у поєднанні та вдосконаленні планування, фінансового обліку, контролю та аналізу, результатом якого має стати формування інформації для прийняття управлінських рішень. Система управління забезпечує планування, організацію, контроль і регулювання для успішного здійснення діяльності підприємства, а управлінський облік обслуговує всі ці процеси необхідною інформацією. Місце управлінського обліку в системі управління можна показати на схемі (див. рис 2.2.2).[15] Однак для того, щоб управлінський облік нині відповідав запитам управлінців, він має розширити горизонти своєї діяльності. Для цього він повинен забезпечувати вихідну інформацію із споріднених областей: математики, економіки, маркетингу, технології, статистики тощо.
Рис.2.2.2 Місце управлінського обліку в системі управління
Рисунок 2.2.2 Місце управлінського обліку в системі управління Отже, на вимоги часу на перехресті багатьох сфер діяльності виникла нова галузь знань та практичної діяльності, яка називається управлінським обліком Завдяки сучасним комунікаційним технологіям різко зросли інформаційні потоки, можливості оперативної роботи з великими масивами інформації. З метою координації та підготовки необхідної інформації для управління є доцільним виділення управлінського обліку з системи обліку підприємства. Від якості інформації, її корисності, а також повноти задоволення потреб користувачів у прийнятті управлінських рішень залежить їх якість. Показником її високого рівня є здатність підприємства вистояти в жорстокій конкурентній боротьбі.[16]
3 Удосконалення управлінського обліку в управлінні підприємство
3.1 Управлінський облік в управлінні підприємством
Підприємницьку діяльність можна здійснювати в різних галузях економіки й у різних організаційно-правових формах. Але незалежно від форми та сфери діяльності реалізація функцій бізнесу потребує залучення певного капіталу для фінансування операцій, визначення об'єктів та обсягів інвестування отриманих коштів. Успіх бізнесу безпосередньо залежить від ефективного використання в процесі господарських операцій наявних ресурсів. Відтак будь-яка підприємницька діяльність складається з трьох взаємопов'язаних елементів: інвестиційної, операційної та фінансової діяльності. Для узгодження різних видів діяльності існує специфічна функція — управління. Управління забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання діяльності.[17] Планування охоплює встановлення мети діяльності, визначення необхідних ресурсів і шляхів досягнення мети. Досягнення будь-якої мети можливе тільки в разі плідної праці колективу підприємства. Тому необхідно організувати діяльність персоналу, узгодити його зусилля та, врахувавши інтереси людей, заохотити їх. Контроль забезпечує порівняння досягнутих результатів із запланованими. У разі виявлення значних розбіжностей здійснюють регулювання, тобто вносять відповідні корективи в організацію або плани — залежно від причин відхилень. Для нормального виконання розглянутих функцій управління необхідна інформація. Таку інформацію має надавати, насамперед, система бухгалтерського обліку, яка виявляє і систематизує дані про господарську діяльність підприємства [20]. Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потреби управління в інформації, називають управлінським обліком. Як бачимо, бухгалтер відіграє важливу роль на всіх етапах управління. В промесі планування діяльності бухгалтер бере участь у складанні й узгодженні бюджетів, розробленні стандартів витрат, надає інформацію про минулі події й розраховує можливі наслідки майбутніх дій. Відображаючи операції, що їх здійснює підприємство, бухгалтер накопичує дані про витрати і доходи структурних підрозділів підприємства, розробляє систему звітності, що дає змогу оцінювати результати їхньої діяльності.[3] Роль бухгалтера в процесі контролю полягає в тому, що він здійснює зіставляння фактичних даних про діяльність із планами або бюджетами, розраховує, аналізує й інтерпретує відхилення. Для забезпечення прийняття рішень на різних стадіях та рівнях управління бухгалтер узагальнює, систематизує і надає обхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного напряму дії. Отже, функції, що їх виконує бухгалтер, який обслуговує керівників усередині підприємства, значно ширші, ніж бухгалтера, який тільки реєструє господарські операції у системі рахунків методом подвійного запису. Тому бухгалтера, котрий здійснює інформаційне забезпечення системи управління компанії, називають бухгалтером-аналітиком або управлінським бухгалтером.[12] Інформація, яку надає управлінський облік, зорієнтована на задоволення потреб стратегічного, так і поточного управління, на оптимізацію використання ресурсів, забезпечення об'єктивної оцінки діяльності підрозділів та окремих менеджерів. Тобто управлінський облік є складовою процесу управління; він надає інформацію, важливу для: - визначення стратегії та планування майбутніх операцій організації; - контролювання її поточної діяльності; - оптимізації використання ресурсів; - оцінки ефективності діяльності; - зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень. Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву у досягненні стратегічної мети підприємства. Тому управлінський облік є необхідним для функціонування системи управлінського контролю. Управлінський контроль — це процес впливу керівництва на членів організації з метою здійснення її стратегії. Проектування системи управлінського контролю охоплює: - визначення загальної мети підприємства та його проміжних цілей; - визначення центрів відповідальності; - розробку показників діяльності для мотивації й узгодження мети; - вимірювання фактичних показників діяльності й складання звітності. Це означає, що проектування управлінського обліку слід здійснювати у комплексі з розробленням стратегії, організаційної структури та всіх функцій управління підприємством. [18] Взаємозв'язок і відмінності фінансового та управлінського обліку Управлінський облік суттєво відрізняється від традиційного бухгалтерського обліку, зорієнтованого на складання фінансової звітності. Розглянемо ці відмінності за допомогою порівняльної таблиці (табл. 3.1.1). Таблиця 3.1.1. Відмінності між управлінським та фінансовим обліком
Перша відмінність — це споживачі інформації. Фінансова звітність призначена насамперед для зовнішніх споживачів (банків, акціонерів тощо), хоча використовується і керівництвом підприємства. Але для управління підприємством необхідна детальніша інформація, котра враховує технологію й організацію саме цього підприємства. Тому інформація управлінського обліку формується і подається саме з урахуванням потреб керівників конкретного підприємства. По-друге, на відміну від фінансового обліку, який ведеться з дотриманням певних офіційних регламентів (інструкцій, стандартів тощо), встановлених державними органами або професійними організаціями, управлінський облік не обмежений у виборі методів та правил. Його розробляє саме підприємство з урахуванням різних параметрів, беручи до уваги при підготовці варіантів управлінських рішень якісні чинники. Це також відрізняє його від фінансового обліку, де всі операції відображаються у рахунках та у звітності в єдиному грошовому вимірнику.[21] Фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства за рік або за квартал. Така звітність не дає змоги оцінювати й аналізувати діяльність окремих підрозділів та оперативно впливати на відхилення від запланованих параметрів. Тому в системі управлінського обліку інформація про діяльність окремих сегментів (підрозділів, районів збуту, виробничих ліній тощо) готується і надається менеджерам за стислі проміжки часу (доба, тиждень, місяць), або мірою потреби прийняття рішень. Якщо фінансовий облік описує операції, що вже мали місце, то головним завданням управлінського обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій. Безумовно, в управлінському обліку історичну інформацію використовують, але головним чином для прогнозування. Зрештою, якщо фінансову звітність оприлюднюють шляхом публікації, або її можна отримати на замовлення, то більшість даних управлінського обліку є комерційною таємницею підприємства, оскільки відображає його стратегію і тактику у конкурентній боротьбі.[2] Поряд із відмінностями управлінський і фінансовий облік мають також спільні риси. По-перше, обидва види обліку використовують загальну інформаційну систему, зокрема дані обліку витрат, використовувані підприємством як для оцінювання запасів та визначення фінансових результатів, так і для прийняття управлінських рішень па різних стадіях і рівнях управління. Облік витрат— це складова системи бухгалтерського обліку, що акумулює й систематизує витрати для: - оцінки запасів і визначення фінансових результатів; - прийняття управлінських рішень; - забезпечення контролю. По-друге, дані фінансового обліку також використовують для прийняття управлінських рішень. По-третє, обидва види обліку базуються на концепції підзвітності менеджерів. При цьому фінансовий облік дає змогу оцінити результати діяльності підприємства в цілому, а управлінський облік — у межах окремих сегментів діяльності.[3]
3.2 Шляхи удосконалення управлінського обліку і діяльності підприємства
Сьогодні все найбільше з'являється публікацій, присвячених становленню та розвитку управлінського обліку в Україні. Проблеми управлінського обліку широко обговорюються на на наукових конференціях різних рівнів1. Виходячи з того, що думки різних вчених не тільки щодо сутності управлінського обліку, а й необхідності його існування часто дуже суперечливі та протилежні, вважаємо за доцільне зупинитись на деяких найважливіших питаннях. Проблема управлінського обліку постала перед Україною в зв'язку з переходом й зміни характеру управління. Ефективність механізму управління насамперед пов'язана з якісними змінами в інформаційній системі, зокрема в системі обліку. Саме цим пояснюється прийняття Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в п. 5 ст. 8 якого зазначається: "підприємство самостійно ... розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій".[10] Створення принципово нового механізму управління підприємством, а отже, і зміни в системі обліку викликані такими зовнішніми та внутрішніми причинами: 1. Конкуренція на зовнішньому і внутрішньому ринках, постійними змінами в зовнішньому та внутрішньому середовищах. Все це потребує формування такої системи інформації, яка б могла задовольнити потреби всіх рівнів управління підприємством в обгрунтованій і конкретній інформації не тільки оперативно реагуючи на зміни, що відбуваються на самому підприємстві, а й передбачаючи та уникаючи небажаних ситуацій, пов'язаних із змінами в зовнішньому середовищі. 2. Відсутність необхідної інформації примушує керівника підприємства при розробці рішень опиратися на інтуіцію, тим самим підвищувати ризик прийняття неправильного рішення. 3. Керівнику підприємства уже недостатньо знати, скільки коштує та чи інша продукція (виріб, робота, послуга), його цікавить, чому вона стільки коштує, а також те, як зробити, щоб її виробництво було вигідним. Досягти цього можна, по-перше, за умови забезпечення управління "поведінкою" витрат з метою оптимізації їх величини, а по-друге, постійно збільшуючи доходи. Це потребує від системи обліку формуванням інформації з метою рішення зовсім нових завдань, не властивих для традиційного бухгалтерського обліку: складання попередніх кошторисів, дослідження "поведінки" витрат, розробки альтернативних варіантів управлінських рішень і вибір на їх основі оптимальних.[11] Управлінський облік — це система інтегрованої інформації, що містить підсистеми прогнозування та планування собівартості, обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, аналізу формування собівартості і підготовки управлінських рішень, пов'язаних з поточною діяльністю та майбутнім розвитком підприємства.[10] Крім того, слід зазначити, що ні один із видів інформації в ізольованій (традиційній) формі не може слугувати ефективною основою для прийняття управлінських рішень. Тому управлінський облік грунтується на використанні всієї сукупності інформації, що існує на підприємстві: крім внутрішньої залучається також зовнішня інформація; до внутрішньої інформації, що використовується в управлінському обліку, належить не тільки бухгалтерська, а й небухгалтерська інформація; дані оперативного обліку, нормативно-довідникова інформація; аналітична, планова інформація, результати маркетингових досліджень та ін. При цьому основним принципом з метою інтерпретації необхідної інформації із усієї існуючої сукупності має стати принцип доцільності задовольняти потреби. Тільки за таких умов можливо реалізовувати мету системи управлінського обліку, методологія якого повинна бути спрямована на отримання всіх можливих (за конкретних умов та обставин) альтернативних варіантів рішення проблем, що виникають у діяльності підприємства та пов'язані з управлінням витратами і результатом. У зв'язку з цим кардинально змінюються завдання в сфеір управлінського обліку у порівнянні з фінансовим, сутність яких полягає в тому, що в сучасних умовах значно важливіше управляти процесом формування витрат і доходів, ніж констатувати їх фактичну величину.[18] Останнім часом менеджери підприємства все більше виявляють зацікавленість до управлінського обліку. Однак існує ціла низка труднощів, пов'язаних із розумінням сутності, можливостей управлінського обліку, прийомів та методів, його організації тощо. Тому із метою надання їм методичної допомоги, очевидно, слід спрямувати зусилля на розробку типового положення з впровадження системи управлінського обліку, яке б мало рекомендаційний характер, однак містило загальні принципи, концепції та підходи. Пропозиції щодо вдосконалення існуючих типових положень і приведення їх у відповідність з процесами, що сьогодні відбуваються, цілком справедливі та своєчасні. Для вдосконалення системи управлінського обліку на підприємстві слід покращувати не лише матеріально-технічний стан підприємства, але і підвищувати кваліфікаційних рівень кадрів.[1]
Висновки
Управлінській звітності належить особлива роль у системі звітної інформації про діяльність організації. На відміну від бухгалтерської, статистичної та податкової звітності, призначеної як зовнішніх, так і для внутрішніх користувачів, управлінська звітність містить інформацію, формовану за запитами лише внутрішніх користувачів. Сутність управлінської звітності вчені також визначають по-різному, проте існуючі у своїй розбіжність у використовуваних термінах і формулюваннях непринципові, що у основу всіх визначень покладено єдині підходи до змісту та призначення звітності. З урахуванням цих підходів управлінську звітність можна з'ясувати, як систему детальної й конкретної інформацію про майні, капіталі, зобов'язання, прибутках і видатках організації, господарських процесах та його результатах, про внутрішніх та зовнішні чинники, які вплинули на досягнуті результати, необхідної управлінському персоналу для прогнозування, планування, організації, контролю та регулювання діяльності господарюючого суб'єкту. Щоб управлінська звітність містила корисну і вичерпну інформацію про діяльність організації та була надійної інформаційною базою для обгрунтування управлінські рішення, вона повинна переважно відповідати ряду вимог: 1.) достовірність управлінської звітності може бути гарантована, якщо використовувана на її складання облікова інформація формуватиметься у повній відповідності правила, встановленим законодавчими і нормативними актами по бухгалтерського обліку. 2.) вимога повноти управлінської звітності означає, що мають бути представлені вичерпні відомості про наявність та використання трудових, потребує матеріальних та фінансових ресурсів, про капіталі, зобов'язання, доходах, витратах і результатах діяльності організації, про який вплив зовнішніх й міністерство внутрішніх чинників на досягнуті результати, корисні для обгрунтування ефективних управлінські рішення. 3.) вимога цілісності у тому, що має включати у управлінську звітність показники діяльності всіх філій, представництв та інших підрозділів (включаючи виділені деякі баланси). 4.) для зручності користування даними управлінської звітності мало виконуватися вимога послідовності уявлення її показників від однієї звітний період до іншого. Прийняті господарюючим суб'єктом зміст управлінських звітів і форма їх представлення можуть переглядатися лише за зміні виду, організаційної структури та системи управління, вдосконаленні звітності, розширенні і поглиблення складу управлінської інформації. 5.) використання управлінської звітності з метою оцінки досягнутих результатів господарську діяльність вимагає порівнянності експонованих у ній звітні показники з цими плану, кошторисів (бюджетів), нормами і нормативами, контрольними точками, з показниками попередніх звітних періодів. Порівнянність звітні показники управлінської звітності з цими попередніх періодів досягається передусім незмінністю облікової політики організації у протягом багато часу, послідовністю застосування сили від однієї звітний період до іншого. Що стосується зміни облікової політики дані попередніх звітних періодів, і навіть планів і кошторисів, непорівнянні з цими звітний період, підлягають коригуванні відповідно до що діють у звітному періоді правилами. Кожна істотне коригування показників мусить бути розкрито в управлінської звітності із зазначенням викликали цю коригування причин. У цьому вартісні показники обсягу випуску та організації продажу продукції (робіт, послуг) у управлінської звітності в порівняних цінах. 12 |
