ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Ознаки класифікації підприємств

Класифікація підприємств. Організаційно-правові форми підприємств.

3. Об'єднання підприємств (у вигляді додаткової інформації)

1. Сутність підприємства, мета і принципи діяльності підприємства у сучасних умовах

Відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) і інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Усі підприємства в процесі функціонування діють у рамках визначених законів, правових норм, тобто в системі правових відносин Закон України “Про підприємство” від 07.02.91р. №698-Х11 із змінами і доповненнями. Тому підприємство є не тільки суб'єктом економіки, що господарює але й одночасно виступає юридичною особою - елементом права.

Підприємство - відособлена цілісна система технологічних, соціальних і економічних відносин, що виступають як господарська одиниця - виробник реалізованих споживачам продуктів чи послуг.

Всяка організація, щоб бути визнаною юридичною особою повинна володіти в сукупності чотирма характерними ознаками:

· наявність відособленого майна;

· здатність відповідати по зобов'язаннях своїм майном;

· здатність виступати в господарському обороті від свого імені;

· можливість пред'явити позови і виступати як відповідач в суді, арбітражному суді.

Рис.2.1.Основні специфічні функції підприємства

З цього випливає, що підприємство є:

· комплекс засобів виробництва, що характеризуються технологічною єдністю, пристосованих для виготовлення визначеного продукту;

· колектив людей, зв'язаний певними соціально-економічними відносинами й інтересами;

· цілісна мікроекономічна система з завершеним відтворювальним процесом на основі відокремлення ресурсів і їх повному самостійному обороті.

Задачі діяльності підприємства:

· задоволення суспільних потреб у продукції і послугах;

· задоволення інтересів трудових колективів, інтересу власника на основі одержання прибутку;

· врахування інтересів майбутніх поколінь.

На Заході підприємства називають компаніями. Компанія (від латинського “соm”- спільно, “рanis“- хліб) - загальний термін для визначення підприємства в будь-якій зі сфер економіки, заснованого на будь-якій з форм власності.

Ознаки класифікації підприємств

При плануванні й обліку підприємства групуються по наступним ознаках:

1. Основні кількісні параметри:

· чисельність працюючих;

· річний оборот капіталу;

· обсяг виробництва.

суб'єктами малого підприємництва є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми власності, у яких чисельність працюючих у звітному періоді не перевищує 50 чоловік і розмір виручки від реалізації за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Для суб'єктів малого підприємництва з чисельністю працюючих до 10 чоловік включно і розміром виручки за рік не більш 500 тис. гривень, так званих мікропідприємств.

У Німеччині до категорії малих і середніх підприємств належать юридичні особи з чисельністю до 500, а в Нідерландах – до 100 осіб.

В Японії до категорії малих і середніх підприємств відносять юридичні особи за критерієм чисельності в залежності від галузі економіки: роздрібна торгівля – до 50; промисловість, будівництво, транспорт, комунальне господарство, зв’язок – до 300; оптова торгівля – до 100 осіб.

У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайняті до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу – такі критерії віднесення підприємств до розряду дрібних в Італії, в Індії – чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях – ще й рівень використання енергії.

В 1996 році в Європейській Співдружності були прийняті рекомендації щодо віднесення підприємств до категорії малих та середніх, в основу яких покладена трирівнєва класифікація. Загальна вимога: підприємства повинні бути корпоративно незалежними, тобто у власності інших осіб має знаходитись близько 25% статутного капіталу.

Європейські стандарти визначення малих та середніх підприємств

Вид підприємства	Чисельність персоналу, осіб	Середньорічний обіг, млн. євро	Загальний річний баланс, млн. євро
Середні	до 250	до 40	до 27
Малі	10-49	до 7	до 5
Мікро	до 10	обмеження відсутні

2. Якісні параметри:

2.1. Тип власності

державна, комунальна, колективна, приватна, змішана

2.2. По галузевій приналежності

Ознаки галузевої приналежності:

2.2.1. По характеру споживаної сировини промислові підприємства поділяються на підприємства добувної й обробної промисловості.

2.2.2. По характеру продукції, що випускається, усі підприємства поділяються на дві великі групи: виробляючі засоби виробництва і виробляючі предмети споживання.

2.2.3. По ознаці технологічної спільності розрізняють підприємства з безупинним і дискретним процесами виробництва, з перевагою механічних і хімічних процесів виробництва.

2.2.4. За часом роботи протягом року розрізняють підприємства цілорічної і сезонної дії.

2.3. По ступені спеціалізації й обсягу виробництва однотипної продукції підприємства поділяються на спеціалізовані, універсальні і комбінати.

2.4. По методах організації виробничого процесу підприємства поділяються на підприємства, у яких переважає потоковий, партіоний і одиничний методи організації виробничого процесу.

2.5. По виду діяльності розрізняють підприємства: промислові, торгові, інвестиційні, транспортні, у сфері послуг і т.д.

2.6. По типу виробничих процесів розрізняють підприємства масового, серійного й індивідуального виробництва.

Підприємства можуть складатися з ряду структурних одиниць і структурних підрозділів, що виконують визначені стадії виробничого процесу (основні цехи, ділянки) чи підготовлюють умови для виготовлення продукції (допоміжні цехи). У ряді галузей промисловості (вугільна, цукрова, спиртова й ін.) основний виробничий процес не підрозділяється по цехах. Такі підприємства мають безцехову структуру і підрозділяються на ділянки. Не мають здебільшого цехового розподілу і малі підприємства.

Наявність різних організаційно-правових форм господарювання, як показала світова практика, є найважливішою передумовою для ефективного функціонування ринкової економіки в будь-якій державі.

***Індивідуальне чи одноособове володіння - це підприємство, власником якого є одна особа /чи родина/. У даному випадку підприємець володіє матеріальними ресурсами необхідними для виробничої діяльності, особисто контролює діяльність підприємства, одержує доход, несе відповідальність по боргах, зобов'язанням і іншій заборгованості фірми.

***Комерційні організації (юридичні особи, що переслідують отримання прибутку як основну мету своєї діяльності) можуть створюватися у формі товариств, виробничих кооперативів, державних і комунальних підприємств.

Найбільше поширення, як в Україні, так і у світовій практиці, одержали господарські товариства.

Господарське товариство - це об'єднання учасників, що домовилися організувати яку-небудь справу, іншими словами, об'єднання капіталів. Товариство створюється і діє на основі установчого договору і статуту, що є установчими документами.

Відповідно до українського законодавства господарські товариства бувають п'яти видів:

· акціонерне товариство;

· товариство з обмеженою відповідальністю;

· товариство з додатковою відповідальністю;

· командитне товариство;

· повне товариство.

Повним товариством визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях суспільства усім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, що включає поряд з одним чи більшістю учасників, що несуть відповідальність по зобов'язаннях товариства усім своїм майном (повні товариші), також одного чи більш учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майні товариства (командити).

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх внесків.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають по його боргах своїми внесками в статутний фонд, а при недостатності цих сум - додатково приналежним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника, (наприклад, у двох-, трьох-, п'ятикратному і т.д.). Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Акціонерним товариством визнається товариство, що має не менш чим два учасники, статутний фонд якого розділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і яке несе відповідальність по зобов'язаннях тільки майном товариства. Акціонери відповідають по зобов'язаннях товариства тільки в межах приналежних їм акцій.

Акціонерні товариства поділяють на:

· публічні акціонерні товариства, акції яких поширюються шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах;

· закриті акціонерні товариства, акції яких розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі.

Під кооперативом мається на увазі організаційно-правова форма підприємства, що має наступні відмінні ознаки:

· кооператив створюється фізичними особами /громадянами/, яких повинно бути не менш 3 чоловік;

· засновники кооперативу зобов'язані самі продуктивно трудитися в цьому кооперативі;

· засновники і члени кооперативу несуть підвищену матеріальну відповідальність за фінансово-господарську діяльність кооперативу - у межах усього майна кооперативу і свого особистого майна в розмірі не менш річного заробітку;

· існують деякі обмеження по найму працівників і т.д.

***Державні (комунальні) підприємства в порівнянні з іншими комерційними організаціями мають ряд особливостей:

1. Відповідна комерційна організація не наділяється правом власності на закріплене за нею майно. Власником цього майна залишається засновник, тобто держава.

2. Майно такого підприємства є неподільним і ні при яких умовах не може бути розподілене по внесках, часткам і паям, у т.ч. між працівниками підприємства.

3. Право відповідальності зберігається за засновником, і майно за підприємством закріплюється лише на обмеженому речовому праві (господарського ведення або оперативного управління).

4. На чолі підприємства - одноособовий керівник, що призначається власником або уповноваженим їм органом і їм підзвітний.

3. Об'єднання підприємств

Підприємства мають право на добровільних засадах поєднувати свою виробничу, наукову, комерційну й інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Підприємства згідно з Законом України ”Про підприємства в Україні” можуть поєднуватися в:

1. Асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність кожного з учасників.

2. Корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

3. Концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців.

4. Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

5. Інші об'єднання по галузевих, територіальних і інших принципах.

Законодавством України передбачене також створення таких форм об'єднання підприємств, як промислово-фінансові групи. Відповідно до Закону України “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21.11.95р. №437/95-ВР

6. промислово-фінансова група (ПФГ) являє собою об'єднання промислового, сільськогосподарського, банківського, наукового, страхового і торгового капіталів, а також інтелектуального потенціалу підприємств і організацій, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції. ПФГ не має статусу юридичної особи.

У світовій практиці відомі:

Синдикат – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через утворений спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання.

Картель - це угода між підприємствами переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції.

Трести – монополістичні об’єднання підприємств, які раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.

Холдинги – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів, яка представляє собою інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання.

Конгломерат - велике об'єднання різнорідних фірм і виробництв, не зв'язаних ні технологією, ні ринком і не мають профілюючої спеціалізації.

Фірма – це організація, яка здійснює діяльність на одному або декількох підприємствах з метою отримання прибутку.

За правовим режимом членства виділяють такі типи об’єднань:

1. Договірні об’єднання (асоціації, корпорації) створюються за принципом добровільного членства. Їх засновники укладають між собою багатосторонній установчий договір, в якому визначають усі необхідні умови діяльності членів об’єднання.

2.Статутні об’єднання (концерн, консорціум ) діють на підставі статуту, часто на основі високого ступеня централізації управлінських функцій і фінансової залежності від засновників.

3. Інституціональні об’єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами чи безпосередньо Кабінетом міністрів. До них належать виробничі, науково-виробничі, виробничо-торговельні та інші об’єднання, які інтегрують стадії створення, реалізації та післяпродажнього сервісного обслуговування виробів тривалого користування.