ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Види торгівельних підприємств за вибором вартості приміщення

Розміщення виробничих підприємств і підприємств сфери послуг. У виробничому підприємництві бізнес розглядається як логічна систе­ма: постачальники (сировина і матеріали) – процес виробництва (готова продукція) – споживачі.

Де конкретно буде розміщений процес виробництва між постачальни­ком і споживачем, значно залежить від того, що відбувається під час цього процесу. Якщо виробничий процес додає вагу чи збільшує потребу в почат­ковій сировині, то він розміщується ближче до ринку, оскільки затрати на розподіл із розрахунку на тонно/км будуть відносно вищі, ніж затрати на поставку сировини.

Якщо виробничий процес знижує вагу чи кількість, то він розміщується ближче до сировини (наприклад, виробництво сухих харчових концентратів).

Близькість до ринку, як правило, домінує над близькістю до сировини. Однак можуть мати місце і окремі винятки. Це стосується виготовлення тієї продукції, виробництво якої супроводжується наявністю значних відходів або у процесі виробництва використовується сировина, яка швид­ко псується чи виділяється своєю значною масою. Наприклад, до вироб­ництв із значною кількістю відходів належать деревообробні підприємства, а фабрики, які здійснюють переробку, консервацію свіжих овочів та фруктів повинні розміщуватися в районах потужного садівництва та вирощування овочевих культур.

Слід враховувати певні особливості розміщення підприємств, які нада­ють послуги. Так, розміщення сервісних фірм залежить від виду послуг, які вони надають. Ці фірми часто називають фірмами призначення, оскільки покупці звертаються за такими послугами у спеціальних випадках. Тому салон краси, майстерні з ремонту взуття, одягу чи телевізорів не обов'язково вимагають дорогих приміщень. Вони тісно зв'язані з місцем проживання своїх клієнтів і, як правило, розміщуються в місцевих торгівельних райо­нах як додатки великих універмагів, універсамів або в окремих приміщеннях. Близькість їх розміщення до торгівельного центру вважається ідеалом. Але попит на приміщення серед сервісних підприємств є різним. Салони краси повинні виглядати привабливо і бути затишними, зручними. Май­стерні з ремонту взуття мають свої відмінні риси, і це не обов'язково якась привабливість, скоріше відповідна зручність д\я клієнта, наприклад, близь­кість до місця проживання.

Для туристичних агентств важливо мати приміщення на багатолюдних вулицях, оскільки тут великий рух пішоходів, які можуть зайти в агентство просто із цікавості. Багато фірм можуть надавати свої послуги просто по телефону чи із офісу на верхньому поверсі, але і для них важливо бути по­мітними з вулиці.

Загалом, для всіх сервісних фірм найважливішими є орієнтація на цільового клієнта, вивчення його особливостей і смаків.

Проходження всіх етапів на шляху створення свого бізнесу – це велика школа гарту в ринковому вирі для підприємця, а кожний вдалий крок — це міні-успіх на шляху реалізації своєї ідеї. Дуже часто цей етап дається підприємцю найважче через відсутність досвіду, необхідних фінансових за­собів підтримки, репутації, невизначеність, руйнування романтичного ореолу в прагненні швидкого успіху. Але здолання його – це для підприємця поступ і утвердження свого статусу в сфері бізнесу.

Інший спосіб розпочати підприємницьку діяльність – через систему франчайзних відносин.

Найчастіше франчайза виникає у галузі торгівлі, послуг, харчування. Вона можлива і в сфері виробництва, науково-пошукової діяльності тощо. Франчайзинг можна розглядати як метод організації бізнесу, що ба­зується на угоді між великими корпораціями (франчайзери) із малими фірмами (франчайзі) або окремими підприємцями на засадах системи взаємовигідних пільг та привілеїв.

Франчайзер надає право дрібному підприємцю вести справу відповідно до угоди на визначеній території протягом обумовленого часу, забезпечую­чи при цьому його своїми товарами, рекламними послугами, технологіями, фірмовим знаком.

Франчайзі здійснює свою підприємницьку діяльність під керівництвом франчайзера, який забезпечує його послугами менеджменту, маркетингу через кращу обізнаність із ринковими умовами конкретного регіону.

Система франчайзних відносин зменшує ризик початку підприємницької діяльності, оскільки забезпечує франчайзі; бізнес під добре відомим товар­ним знаком, гарантію якості товарів (послуг), зменшення витрат на рекла­му, забезпечення вищого рівня підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, пільгове фінансування та кредитування учасників угоди, забезпе­чення ефективного інвестування капіталу і т. д.

Однак, укладення франчайзного контракту для підприємця означає, насамперед, значні обмеження у прийнятті самостійних рішень стосовно свого бізнесу; зменшення доходів у зв'язку із придбанням франчайзи і постійними платежами франчайзеру, необхідність дотримання операційних стандартів, які встановлює франчайзер і т. д.

Якщо підприємець не має власної ідеї, але володіє достатньою сумою коштів, то він може скористатися ще одним способом входження в бізнес –придбати уже сформований, існуючий бізнес. У цьому випадку об'єкт при­дбання має бути детально вивчений і оцінений за багатьма аспектами: фінанси, маркетинг, операційна діяльність, мотивація продавця, перспективи. Зокрема, при оцінці фінансового стану, необхідно ознайомитися із фінансовими доку­ментами підприємства, впевнитись у точності відображених у них даних, про­аналізувати інформацію аудиторських перевірок, провести інспекцію інвентаря, порівняти дані фірми із середньостатистичними для такого типу підприємств і оцінити альтернативні шляхи вкладення інвестицій.

При реалізації намірів придбати існуючий бізнес підприємець обов'язко­во повинен звертатися за консультаціями до професіоналів, зокрема, до адво­катів – при здійсненні офіційних контрактів; до бухгалтерів — з метою перевірки фінансового стану; до спеціалістів із нерухомості, бізнес-планування та інших сфер діяльності – з метою отримання корисних рекомендацій.

При оцінці фірми у багатьох випадках важливим фактором є її репу­тація, престиж. Однак, слід враховувати, що більшість малих фірм не можуть пропонувати в якості активу свій престиж, оскільки престиж малого підприємства значною мірою залежить від особистості власника, яка не може бути частиною продажу. Деякі фірми можуть мати особливі переваги, такі як довготривала оренда на хорошому місці чи вигідне місце розташування, що обов'язково необхідно приймати до уваги при оцінці вартості фірми.

Варіантів придбання існуючого бізнесу може бути декілька, тому гово­рять про повне придбання, коли підприємство купують повністю, із його філіалами та підрозділами (поглинання), і фактично воно перестає функціо­нувати як незалежна господарська одиниця, або часткове, коли купують один із філіалів діючого підприємства.

На вибір того чи іншого варіанту впливає мета придбання (підприємство може стати основою нового бізнесу або тільки певним доповненням до нього), фінансові можливості покупця, тип підприємства, яке купують, його вартість та стратегічні перспективи тощо.

Реалізація цього способу входження в бізнес вимагає ознайомлення із діючим законодавством, а також розроблення шляхів інтегрування при­дбаного підприємства із концепцією вашого бізнесу.

Таким чином, при купівлі-продажу підприємства або інших комерційних структур важливо пам'ятати про те, що саме є предметом угоди – цілісний майновий комплекс, корпоративні права, юридична особа як єдиний об'єкт або щось інше. Якщо мова йде про продаж тільки корпоративних прав, то вони мають свою, як правило, договірну вартість (як домовились – стільки і коштує). Якщо йдеться про цілісний майновий комплекс, то тут зовсім інша ціна з прив'язкою до балансової вартості (завищення або заниження, відповідно, впливає на оподаткування).

Визначення корпоративних прав можна знайти у п. 1.8. ст. 1 закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. №334\94-ВР (із наступними змінами і доповненнями). Визначення цілісного майнового комплексу дається у п. 3.2.8. ст. З Закону „Про податок на додану вартість”.

Якщо ж йдеться про громадян-власників, то на практиці купівля-продаж підприємства найчастіше здійснюється шляхом простої реєстрації зміни власників.

Отже, при купівлі уже існуючої фірми найскладніше питання – визначення її вартості. Існує три методи (поширені в західній практиці) оцінки вартості фірми; балансовий, метод доходів ринковий.

Коли дохід фірми визначає, в основному, вартість її майна, і затрати на створення нового бізнесу не дуже перевищують вартість майна бізнесу, який купують, використовують балансовий метод.

Метою купівлі бізнесу є купівля її майбутнього (потенційно можливого) доходу, тому поширенішим є метод доходів із його різновидностями – додаткових доходів, капіталізованих доходів, майбутніх доходів.

Кожний із названих методів має свої недоліки та переваги, тому доцільно визначати вартість бізнесу кількома із них, обравши при цьому найефек­тивніший варіант для конкретного випадку. Кінцева ціна фірми встанов­люється в процесі переговорів між покупцем і продавцем.

Цей спосіб входження в бізнес також має переваги і недоліки.

Серед переваг можна назвати:

1. Прискорення процесу входження в бізнес.

2. Придбання фірми, яка успішно функціонує, означає швидкий спосіб одержання прибутку.

3. Існуюча фірма може мати досить вигідне місцезнаходження.

4. Існуючий бізнес уже має сформований колектив, контингент поста­чальників, певні встановлені зв'язки і контакти.

5. Уже відома результативність діяльності фірми, яку купують.

6. Можливо, що ціна на придбання фірми є значно нижчою, ніж затрати на створення власної справи.

Серед недоліків можна назвати такі:

1. Мінливе або ілюзорне благополуччя фірми.

2. Можна успадкувати вороже ставлення до фірми.

3. В перспективі місце розташування фірми може виявитись невдалим.

4. Низька мобільність, оскільки можлива ситуація, коли важко змінити уже налагоджену діяльність на фірмі.

5. Ціна на придбання фірми може виявитись досить високою.

Оцінка позитивних і негативних сторін цього способу входження в бізнес порівняно із іншими дозволить підприємцю сформувати концепцію майбутнього бізнесу і стане основою для складання бізнес-плану, тобто переходу до наступної стадії в підприємницькому процесі.

Документи, які оформляються у процесі формування ново­створюваного підприємства, називаються установчими.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбаче­них законом, статут.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарсь­кої діяльності, складі компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу при­бутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації.

Установчим документом повного товариства і командитного това­риства є засновницький договір.

Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальні­стю є статут.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предметі цілі його діяльності, склад зас­новників та учасників, склад та компетенцію органів управління та по­рядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одно стійкість або кваліфікована більшість голосів.

Засновницький договір – документ, який регламентує і закріплює відносини між засновниками з приводу участі у створенні, управлінні підприємством, а також користування результатами спільної (колек­тивної) діяльності.

Цей договір є багатосторонньою угодою організаційного та майнового характеру, передбачає взаємні обов'язки сторін на користь нової юридичної особи і в інтересах учасників.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових зас­новників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які перед­бачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації.

Типові розділи засновницького договору:

1.Загальні положення.

2.Юридичний статус.

3.Види діяльності.

4.Статутний фонд. Вклади засновників, учасників.

5.Обов'язки та права засновників, учасників.

6.Управління фірмою.

7.Розподіл прибутку.

8.Інші умови.

9.Умови розірвання договору.

10.Відповідальність за порушення договору.

11.Умови та строки, за яких договір набуває чинності.

12.Сторони, які домовляються, їхні адреси та підписи.

Засновницький договір повного і командитного товариства по­винні визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому до­говорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Невід'ємним документом новостворюваного підприємства є статут, який повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, передбачені законодавством.

Статут акціонерного товариства, крім вищезазначених відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та по­рядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру ча­сток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Приблизну структуру статуту можна подати в такому вигляді:

1. Загальні положення.

2. Мета та предмет діяльності фірми.

3. Майно фірми.

4. Органи управління.

5. Виробничо-господарська діяльність. Зовнішньоекономічна
діяльність.

5. Трудові відносини та соціальний розвиток.

6. Облік, звітність та контроль.

7. Реорганізація та ліквідація фірми.

Наповнення розділів конкретним змістом буде залежати від вимог, потреб та інтересів власників-засновників, спираючись при цьому на законодавчі акти.

Для забезпечення діяльності новостворюваного підприємства зас­новникам, необхідно сформувати статутний фонд, який є основою май­на підприємницької структури, підставою для державної реєстрації, стартовим капіталом.

Для створення підприємства початківцю потрібно пройти державну реєстрацію згідно з встановленим порядком з тим, щоб мати право на законних підставах здійснювати підприємницьку діяльність. Це регу­люється Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (додаток 8), Господарським кодексом України.

Згідно з чинним законодавством України з 1 липня 2004 р. реєст­рація, ліквідація і перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється за принципом «єдиного вікна»: замість початківців (влас­ників) з податківцями, соціальними фондами і органами статистики спілкується спеціально уповноважений державний службовець.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – це автоматизована система збирання, накопичення, за­хисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Державна реєстрація поширюється на усі юридичні особи незалеж­но від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядку­вання, а також фізичних осіб-підприємців.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комі­теті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Державний реєстратор – це посадова особа, яка здійснює держав­ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Держав­ний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіаль­ної одиниці:

• проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

• передає органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинен­ня реєстраційних дій, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;

• формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ;

• здійснюєоформлення та видачу свідоцтва про державну реєст­рацію, а також їх заміну;

• оформляє та видає виписки, довідки з Єдиного державного реє­стру;

• проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію документів юридичних ссібта державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб-підприємців;

• проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяль­ності фізичними особами-підприємцями;

• звертається до суду при необхідності.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (або надіслати поштою) такі документи;

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реє­страції юридичної особи. Реєстраційна картка - документ вста­новленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру,

• копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи;

• два примірники установчих документів;

• документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за про­ведення державної реєстрації юридичної особи.

Для деяких підприємств передбачається подання ще й додаткових документів, крім вищеназваних. Так, у випадках, встановлених зако­ном, додатково подається копія рішення органу Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом вста­новлено вимоги щодо формування статутного фонду, додатково по­дається документ, що підтверджує внесення засновником (засновни­ками) вкладу (вкладів) до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств до­датково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвід­чено державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Украї­ни.

У разі державної реєстрації селянського (фермерського) господар­ства додатково подається копія державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія державного акта на право по­стійного користування землею засновником, або нотаріально посвідче­на копія договору про право користування землею засновником, зок­рема на умовах оренди.

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (зас­новниками) якої є іноземна юридична особа, додатково подається до­кумент про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського реєстру.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засві­дчує його (її) повноваження.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду докумен­ти, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають встановленим вимогам; докумен­ти подані ,не в повному обсязі.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєст­рації юридичної особи державний реєстратор повинен:

• внести до реєстраційної картки на проведення державної реє­страції юридичної особи ідентифікаційний код заявника;

• внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного держав­ного реєстру запису про проведення державної реєстрації юри­дичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи;

• оформити і видати заявнику свідоцтво про державну реєстра­цію юридичної особи ( не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи).

Свідоцтво про державну реєстрацію – це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи заз­начаються: найменування юридичної особи; ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; місце­знаходження юридичної особи; місце та дата проведення державної реє­страції; прізвище та ініціали державного реєстратора. Свідоцтво про державну реєстрацію підписується державним реєстратором та засвід­чується мого печаткою.

Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи за­явнику видається 1 примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відпові­дним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про про­ведення державної реєстрації юридичної особи. Це є підставою для взят­тя юридичної особи на облік у цих установах.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов'язаний не пізніше 3 ро­бочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати заявнику повідомлення про відмову в проведенні дер­жавної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи.

У разі відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи реєстраційний збір не повертається. Після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, заявник може повторно подати документи на проведення дер­жавної реєстрації юридичної особи. Відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в суді.

На рис. 3.4.1 наведено послідовність проведення державної реєст­рації юридичної особи.

Одна із головних новацій – створення Єдиного державного реєст­ру суб'єктів підприємницької діяльності. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:

• повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;

• ідентифікаційний код юридичної особи;

• форма власності;

• організаційно-правова форма;

• центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери уп­равління якого належить юридична особа державної форми власності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка держави становить не менше 25%;

• місцезнаходження юридичної особи;

• перелік засновників (учасників) юридичної особи, утому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаход­ження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;

• основні види діяльності;

• прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юри­дичні дії від імені юридичної особи без довіреності, утому числі підпи­сувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб'- платників податків;

• дані про наявність обмежені, щодо представництва від імені юри­дичної особи;

• дані про розмір статутного фонду, у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його фор­мування;

• дата та номер запису про проведення державної реєстрації юри­дичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього;

• підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

• серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;

• дані про установчі документи, дати та номери записів про вне­сення змін до них;

• підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів;

• номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

• дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в орга­нах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фон­ду України, фондів соціального страхування;

• дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;

• дані про перебування юридичної особи в процесі припинен­ня, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідаційну ко­місію);

• дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юри­дичної особи, підстава для його внесення;

• дата та номер запису про відміну державної реєстрації припи­нення юридичної особи, підстава для його внесення;

• місце проведення державної реєстрації, а також місце прове­дення інших реєстраційних дій;

• місцезнаходження реєстраційної справи;

• дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного державно­го реєстру;

• прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єди­ного державного реєстру запис про державну реєстрацію юри­дичної особи, внесла зміни до цього запису або "внесла запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

• дата передачі реєстраційної справи до державної архівної уста­нови, адреса її знаходження.

Рис. 3.4.1. Схема держаної реєстрації підприємства в Україні

Питання для самоконтролю

1. Яка роль підприємницької ідеї для майбутнього успішного функціонування підприємства?

2. Які функції виконує статутний капітал?

3. які особливості формування статутного капіталу для різних видів підприємницької діяльності?

4. Які види підприємницької діяльності підлягають ліцензуванню?

5. Який механізм ліцензування підприємницької діяльності?

6. Які види підприємницької діяльності підлягають патентуванню?

7. Які є види торгового патенту?

8. Які є способи організації бізнесу? В чому їх переваги і недоліки?

9. У чому полягають особливості системи франчайзингу?

10. Які пакети документів необхідно підготувати для реєстрації суб’єкту підприємництва?

11. Як проводиться державна реєстрація суб’єктів підприємництва?