ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Формування системи соціального захисту в Україні. Суб’єкти та об’єкти соціального захисту.

Тема 2 : Державні соціальні служби в Україні.

План:

1. Формування системи соціального захисту в Україні. Суб’єкти та об’єкти соціального захисту.

2. Державні спеціалізовані служби в сфері соціального захисту населення:

1) Служби , що працюють з людьми похилого віку;

2) Служби, що працюють з людьми із функціональними обмеженнями.

3) Служби, які переймаються проблемами молоді і дітей;

4) Служби які працюють з сім’ями;

5) Служби соціальної роботи з жінками;

6) Служби допомоги особам без постійного місця проживання та особам, що звільнилися з місць позбавлення волі.

Література:

1. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів/ За ред. Т.В.Семігиної, І.І.Миговича. – Л.: Академвидав, 2005. -150с.

2. Маркетинг соціальних послуг: Навчальний посібник /Під ред. д.ф.н., проф. В.Г.Воронкової. – К.: „Видавничий дім „Професіонал”, 2008. -605с.

3. Іванова О., Семігіна Т. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні // Соціальна робота в Україні: перші кроки/ За ред. В.І.Полтавця. – К.: КМ Академія, 2000. -125с.

4. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 405с.

Формування системи соціального захисту в Україні. Суб’єкти та об’єкти соціального захисту.

Розвиток сучасної системи соціального захисту припадає на кінець XIX - початок XX ст., тобто період інтенсивного процесу індустріального розвитку і зростання чисельності працівників найманого труда.

В результаті чого відбувається зміна вікової структури працездатного населення: в його складі систематично підвищується частка людей похилого віку, що потребують соціального захисту. Працююче населення також вимагало захисту у випадках втрати' доходів через хворобу, інвалідність, у разі втрати годувальника, втрати роботи.

населення потребує соціального захисту: до пенсіонерів та інвалідів додалися мільйони безробітних, вимушених переселенців, демобілізованих військовослужбовців, бездоглядних тощо.

Соціальний захист та допомога населенню повинні бути диференційовані в залежності від рівня доходу, міри працездатності, а в окремих випадках - за принципом зайнятості в суспільному виробництві.

Диференційований підхід до вибору форм і заходів соціального захисту гарантує: для працездатного населення -створення належних умов праці і робочих місць; для непрацездатних (або працездатних, які за певних обставин потребують державної підтримки), пенсіонерів та інвалідів - соціальне гарантований рівень життя та підтримку держави; для деяких особливо вразливих верств населення - розробку та впровадження спеціальних програм соціальної підтримки.

Дієвою формою, яка відображає диференційованість соціального захисту, є адресна допомога категорій населення, найбільш потребуючих такої підтримки.

В Україні соціальний захист вразливих верств населення здійснюється таким:

1. виплати пенсій за віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, за особливі заслуги перед Україною, соціальних пенсій; виплати державних допомог (трудові допомоги, соціальні допомоги, допомога тим, хто доглядає психічно хворих; допомоги при малозабезпеченості);

2. виплати адресної соціальної допомоги (житлово-комунальні субсидії; адресна допомога малозабезпеченим сім'ям);

3. соціальне обслуговування непрацездатних (стаціонарне обслуговування, обслуговування на дому тощо);

4. надання пільг ветеранам війни, інвалідам, особам, які мають особливі заслуги перед Україною.

Соціальний захист функціонує як цілісна система направленої дії суб'єктів, що займаються виробленням правових норм та соціально-економічних заходів, на об'єктів, потребуючих захищеності.

Суб'єктами соціального захисту є державні структури, органи місцевого самоврядування, громадські організації та фонди, профспілки, союзи й асоціації підприємців.

Принципом діяльності суб'єктів соціальної підтримки є, по-перше, адресність їх допомоги і можливість її надання незалежно від соціального статусу об'єкта, по-друге, публічність діяльності як метод створення громадської думки та виховання людини.

Об'єктом соціального захисту може бути все населення або будь-нкий громадянин, окремі групи населення (військовослужбовці, працівники освіти, охорони здоров'я і культури тощо), соціально-вразливі перстви населення (багатодітні сім'ї, інваліди, пенсіонери, безробітні гощо).

Організаційно-правова структура, соціального захисту має такі рівні:

1) рівень державного управління містить заходи та дії глобального характеру, спрямовані на управління соціальним захистом усього населення України, визначає загальну лінію розвитку соціального захисту населення;

2) рівень галузевого управління - являє собою соціальний захист за професійною ознакою, включає мережу відомчих соціальних установ, де заходи носять прикладний характер;

3) рівень регіонального управління - включає заходи щодо соціального захисту населення, які враховують регіональну специфіку, природні умови, соціально-економічне розміщення продуктивних сил, етнічно-національні фактори та містить конкретні регіональні програми соціального захисту населення, що узгоджуються з державними;

4) місцеве управління соціальним захистом - включає заходи, спрямовані на реалізацію соціального захисту на рівні міст і районів, що носять винятково прикладний характер.

принципи системи соціального захисту:

· загальнодоступність соціального захисту для всіх громадян;

· наявність законодавче встановлених засад соціального захисту;

· законодавче закріплена міра відповідальності суб'єктів соціального захисту щодо забезпечення гідного рівня життя населення;

· відповідність основних норм соціального захисту рівню економічного розвитку.

2. Державні спеціалізовані служби в сфері соціального захисту населення:

1) Служби , що працюють з людьми похилого віку;

Соціальна допомога людям похилого віку — це забезпечення у грошовій чи натуральній формах, у вигляді послуг чи пільг, які надаються із урахуванням законодавчо закріплених державою соціальних гарантій із соціального забезпечення.

Виділяють термінову соціальну допомогу, адресну соціальну допомогу, бригадну соціальну допомогу для важкохворих.

Термінова соціальна допомога — це надання допомоги разового характеру людям похилого віку, які її гостро потребують.

Вона включає разове забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням чи продуктовими наборами; забезпечення одягом, взуттям, предметами першої необхідності; разове надання матеріальної допомоги; сприяння в отриманні тимчасового житла; надання екстреної соціально-психологічної підтримки за Телефоном довіри і юридичної допомоги у межах компетенції служби.

В окремих великих містах України у підпорядкуванні органів соціального захисту населення перебувають соціальні аптеки, соціальні лікарні. До них слід додати соціальні їдальні, спеціалізовані магазини, будинки побуту та інші життєво важливі заклади для престарілих людей, які почали створюватися в останні роки. Працюють перукарні, майстерні з ремонту побутової техніки, пункти прокату, які надають пенсіонерам послуги за прийнятними цінами.

Адресна соціальна допомога надається літнім людям, які перебувають в особливо складній життєвій ситуації. їх відвідують соціальні працівники, які надають необхідну побутову чи соціально-психологічну допомогу.

Бригадна форма допомоги важкохворим пенсіонерам — це комплексне обслуговування з надання соціальних і медичних послуг.

Соціальні працівники надають пенсіонерам послуги побутового характеру, а медичні сестри здійснюють сестринський догляд.

Соціальна робота з людьми похилого віку провадиться у таких напрямках:

• соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримання нормальної життєдіяльності;

• догляд і соціальна допомога в стаціонарних установах Міністерства праці і соціальної політики;

• соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах і відділеннях денного перебування;

• догляд і соціальна підтримка вдома.

В Україні на роботу з людьми похилого віку зорієнтовані такі державні заклади:

територіальні центри з обслуговування самотніх непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів (спеціальна державна установа, яка надає за місцем проживання різні види послуг пенсіонерам, інвалідам, самотнім, непрацездатним та іншим соціально незахи-щеним громадянам вдома, у закладах стаціонарного, тимчасового і денного перебування);

Практично в кожному місті та районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування, які опікуються непрацездатними громадянами (

Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає послуги громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності.

Територіальні центри мають у своїй структурі: відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціально-побутової реабілітації; відділення гуманітарної та благодійної допомоги; відділення організації харчування; відділення денного перебування; лікувально-оздоровчий комплекс; відділення медично-соціальної реабілітації; стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання; спеціальні житлові будинки для самотніх непрацездатних громадян; лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні сільські господарства, у тому числі на госпрозрахунковій основі; дієтичні їдальні.

Територіальний центр утримують за рахунок коштів, виділених з місцевого бюджету на соціальний захист населення, інших надходжень, у тому числі у вигляді прибутку від діяльності підсобних сільських господарств, спеціальних цехів і дільниць центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань тощо.

будинки-інтернати загального профілю для гро-мадян похилого віку та інвалідів (стаціонарна соціаль-но-медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догля-ду, побутового і медичного обслуговування);

Будинок-інтернат системи соціального захисту — стаціонарна соціально-медична установа для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Завданнями будинку-інтернату є: матеріально-побутове забезпечення громадян похилого віку, створення для них сприятливих умов життя, наближених до домашніх, організація догляду, надання їм медичної допомоги, здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову реабілітацію, організація раціонального і дієтичного харчування з урахуванням їхнього віку і стану здоров´я, забезпечення інвалідів і старих, які того потребують, протезуванням і немоторними засобами пересування, проведення культурно-масової роботи.

Пенсіонерів у будинках-інтернатах забезпечують одягом, взуттям, м´яким інвентарем, чотириразовим харчуванням. В усіх будинках-інтернатах є медпункти, ізолятори, карантинні кімнати, які обладнані необхідною медичною апаратурою та інструментарієм.

З метою соціальної адаптації і трудової реабілітації людей похилого віку при стаціонарних установах створено лікувально-виробничі майстерні. Для організації трудової реабілітації громадян похилого віку та інвалідів і для поліпшення харчування літніх людей при будинках-інтернатах функціонує 233 підсобні сільські господарства, які за рахунок власного виробництва забезпечують від 60 до 100 % потреби інтернатних установ в основних продуктах харчування — м´ясі, молоці, овочах, картоплі.

спеціальні будинки-інтернати для громадян по-хилого віку та інвалідів (стаціонарна соціально-медич-на установа, призначена для постійного проживання осіб похилого віку, переважно з числа особливо небез-печних рецидивістів та інших осіб, за якими відповіднодо чинного законодавства встановлено адміністратив-ний нагляд, інвалідів і громадян похилого віку з ко-лишніх засуджених, які потребують побутового, медич-ного обслуговування і цілеспрямованого виховного впливу, а також для громадян, яких за рішенням місце-вих органів виконавчої влади переводять з інших інтер-натних установ загального типу за систематичне пору-шення громадського порядку, вживання алкоголю, ток-сичних препаратів, за бійки тощо);

геріатричні пансіонати (стаціонарна медико-соці-альна установа для проживання осіб з вираженими ві-ковими порушеннями психіки, підтвердженими вис-новком лікувально-консультативної комісії органів охорони здоров'я);

пансіонати для ветеранів війни та праці (установи інтернатного типу підвищеної комфортності);

спеціальні житлові будинки для ветеранів та пенсіонерів. Функціонально вони є проміжною ланкою між стаціонарним доглядом і доглядом у громаді. Ці закла-ди працюють, як закордонні будинки компактного про-живання, але розраховані на значно більше мешканців і не орієнтовані на їх активну участь в управлінні бу-динком. Певною мірою розв'язуючи соціально-побутові та соціально-медичні проблеми людей похилого віку, вони не цілком враховують сучасне розуміння старості як активного етапу в житті людини та право людей по-хилого віку на інтеграцію в суспільство.

Також в в Україні є необхідним створення нових державних соціальних і соціально-медичних служб для людей похилого віку: будинків компактного проживан-ня (для 12--15 осіб), будинків тимчасового проживання (наприклад, на зимовий період 10--15 осіб), хоспісів (служб медико-соціальної допомоги термінально хво-рим), реабілітаційних центрів для тих, хто зазнав насил-ля у сім'ї, кризових центрів, клубів за інтересами тощо.