Сценарій вертепу із національним колоритом (10 осіб) Дійові особи: Ангел Пастушок 1 Пастушок 2 Козак Цар 1 Цар 2 Цар 3 Стукач (або жид) Ірод Воїн АНГЕЛ: Дибридень вам! Господь посеред вас. Он сяйво йде із Вифлеєму, Де чудо сталося в цей час, Де породила Діва Сина. Там з неба сходить благодать На рід людський, на Україну, На ваш народ, на цю хатину - Вогні спасення вам горять. Змилосердився Вселаскавий І Сина в грішний світ послав, Щоб згодом людький рід лукавий Його на муки запродав, І кровію його святою Свій гріх довічний відкупив, І путь тернисту завершив, Зітхнувши в мирі і спокою.... ПАСТУШОК 1: Добрий вечір тобі, газдо, ПАСТУШОК 2: І тобі, газдине ПАСТУШОК 1: Дозвольте нам відпочити У вашій хатині. ПАСТУШОК 2: Жах, що твориться на дворі: Стужа, заметілі, ПАСТУШОК 1: От нарешті вас спіткали, Й одпочить присіли. ПАСТУШОК 2: Та почули ми новину, Що страх обіймає, ПАСТУШОК 1: Бо за неї лютий Ірод Всіх на смерть карає. ПАСТУШОК 2: Так говорять, що невдовзі Родиться Дитина І тоді воскресне з мертвих Ненька-Україна! ПАСТУШОК 1: А Ірода вража сила, Як сніги весною, Не поверна більше в край наш, Згине за водою. ПАСТУШОК 2: Та що це ми, лихо з нами, Ірод як почує, Як дізнається — ні слова Нам не подарує! ПАСТУШОК 1: Правда, правда нам мовчати, Вже батьки зазнали, Як невинних по Сибірах І тюрмах карали. ПАСТУШОК 2: Щиро мовиш — вільне слово Нині зла порада... ПАСТУШОК 1: Ось і маєм, подивися, Вже хтось йде до хати. Заходить стукач СТУКАЧ: От досада, от халепа, Ну і видавсь вечерок... Бог ти мой, але ж то треба, Ви від мене ні на крок. Ну коль так, здорові були, Драсті вам... Як не секрет Це куди ви знов гайнули? Так, між нами, тет-а-тет. ПАСТУШОК 1: (розгублено) Бачиш, збились ми з дороги... Почали блудити... ПАСТУШОК 2: І зайшли в оці пороги Трохи відпочити. СТУКАЧ: Ну да ладно, нащо критись? Звідкіля і де ідем? Це ж уже по всьому світу Слава йде про Вифлеєм. Нє, серйозно... навіть Ірод Хрита прославляє: Скільки вже всього дозволив, Церкви відкриває. Заходить козак. КОЗАК: Відкриває? Слава Богу, Тільки не Іроду! Не відмолить він, козаче, Гріхів у народу! Вибачайте, господарі, Добрий вечір в хаті, Серце кров’ю обкипіло, Не легко здержати. СТУКАЧ: А ти, друже, спокійніше Нащо нервуватись? (натякає, щоб випити) Жицє крутє, свят вспаняли - Треба шануватись. КОЗАК: Ой, не лукав. Слова твої, мов лід. Ти ж тільки озирнись довкола себе: Наш рід зазнав вже стільки зла і бід, Що й пекла нам уже не треба. ВОЇН: Встать! Смірно! Багато тут собі почали дозволяти! Ви що, не боїтесь розплати? Над вами зараз суд буде, Сам Ірод цар сюди іде! ІРОД: Проклятий час, лиха година, Як став біля керма країни! Що, знову бунт? Котрий вже раз? Ви як сповняєте наказ? Що ж, розберемося пізніше, Хто з вас у цьому винен більше. А зараз всім наказ — МОВЧАТИ! І “дорогих” гостей вітати. Заходять 3 царі. ІРОД: Давно чекаєм, гості дорогії. Ми, було, втратили уже усі надії. 1 ЦАР (суворо): Нас, царю, врятувала ласка Божа, Ми все пройшли — морози і вітри, Лиш в Іудеї нас твоя сторожа, Немов злочинців, взяла до тюрми. Але нас Божа сила врятувала! Нам Ангели кайдани розкували. ІРОД: То ж сталася помилка, ви звиняйте! А поки сядьте тут, одпочивайте! Ми винних в цьому миттю відшукаєм, І відповідно до закону покараєм! 2 ЦАР: Дійшли до нас чутки про тебе, царю, Але ж чи щирі всі твої слова? Коли повсюди у Юдейськім краю Ще й досі слова Божого нема. 3 ЦАР: Ти обіцяєш вивести народи із недолі, Прихильний на словах до їхніх прав, А ділом в павутинні заборон поволі На їхні прагнення табу важке наклав. 1 ЦАР: Ти мовиш, що відрікся від старого І що на шлях покути вже ступив, А скільки ж то уже гріха нового Ти у своїй державі сотворив! 2 ЦАР: Поглянь же, Іроде, вже никне твоя слава, Зникає сила, розлітається держава. Лукавить можеш всім, тільки не Богу, Бо сам не знаєш ще свою дорогу. 3 ЦАР: Ти думаєш нагрієш руки, будеш пан, Як кість роздору поміж християн? Не вийде! Не заступиш правді путь, Бо люди завжди правду віднайдуть! ІРОД: Пора покласти балачкам кінець! Мені урвався вже цілком терпець! Бігом до мене вояки! Бігом! Пора вказати правду кулаком! 1 ЦАР: Отямся, царю, стримай цих заброд! Стоїть перед тобою твій народ! Не важ на душу смертного гріха! СТУКАЧ: Постраште голим задом їжака ІРОД: А на народець ваш я тричі чхав! Гей! Воїни! Я вам наказ віддав! АНГЕЛ: Отямтесь! Боже всемогутній, зупини! Не дай пролитись братній крові! Зніми покуту! Це ж твої сини, Пробуджені твоєю іскрою любові, Здолавши страх, із вікових кайдан ганьби Підносяться до гідності людини, Це Твої діти, Боже, поможи! Не покидай їх, будь при них щоднини. Хай ласка їм зійде свята, Хай сповняться твої слова. ПАСТУШОК 1: Віншуємо вас Господарі у Різдвяну днину Хай Господь оберігає всю вашу родину. Нехай ласка й Слово Боже дім не покидає, Нехай кожен в цьому домі Ісуса вітає! ПАСТУШОК 2: Він рятує нас щоранку у щирих молитвах, Захищає віру й правду у буденних “битвах”. Не ламайте його волі й честь йому віддайте! І гріхи свої щоднини щиро сповідайте! АНГЕЛ: Він вас обдарує щедро за правду і віру! За колядку українську гучну, дружню, щиру. Він живе в кожному серці, кожну душу знає. Тож нехай весь світ почує: Христос ся рождає! Колядують і виходять Сценарій вертепу (8 осіб) Дійові особи: Ангел Пастушок Цар 1 Цар 2 Цар 3 Воїн Ірод Жид АНГЕЛ: Різдвяна ніч...Хіба сказати вдасться, Як повно в ній і таємниць, і мрій, І спогадів, і снів, і скільки щастя, І скільки віри в всповнення надій?! Бо це ж та ніч, в якій зоря засяла,- Й на цілім світі НОВА РАДІСТЬ СТАЛА!!! ПАСТУШОК: Як дивно, аж не йметься віри, В святочне вбрання одяглась земля, По чорнім листю обрус сніжно-білий Рука ангельська ніжно застеля. Невже це сон? Та ні, не може бути, Он як та зірка ніжно мерехтить, Десь віхола небесним пилом крутить І сипле перлами на скроні верховіть. Немов нема на світі горя й лиха, Он праліс вже рубці припорошив, Зірничка коляду виводить стиха, Що нині сотвориться диво з див. І навіть красен місяць із-за хмари На вістку ту зіп’явся над селом І в ніч Різдвяну свої диво-чари Розлив довкола білим молоком. Зоря встелила сяєвом дорогу До Дива, до Спасіння, до Царя До Немовлятка, що уже є Богом, Якого дочекалася земля! ЦАР 1: Яка новина дивна і щаслива! ЦАР 2: Нарешті дочекалися ми дива! ЦАР 3: Ми довго йдем за світлом, за зорею, Домандрували аж до Іудеї ВОЇН: Стояти! Хто іде? Куди? До кого! ЦАР 1: Ідемо до Царя, до Сина Бога! ВОЇН: Тут влада Ірода, єдиного царя, Якого визнає наша земля. Тож звольте тут, при брамі зачекати, Бо я не вправі вас сюди впускати. ВОЇН: Великий Іроде, дозволь прозвітувати! ІРОД: Кажи! ВОЇН: Якісь цар прийшли в твої палати. ІРОД: Царі прийшли мені зложити шану? ВОЇН: Боюся, що не так, достойний пане! ІРОД: То хто вони? Убивці потайні? Що вивідав? Все докладай мені!!! ВОЇН: То бунтарі! Готують підлу зраду, Твою запрагли похитати владу, Того й блукають по твоїй землі! ІРОД (зловісно): І йдуть куди? ВОЇН: Мені не говорили, Та я почув: дитина народилась В Юдеї. Всі туди спішать Дари зложити і поклін віддать. ІРОД: Що за заслуги в того немовляти? ВОЇН (зловтішно): То народився над царями Цар! ЙОМУ спішать присягу всі складати. (Ірод зривається з місця, деякий час нервово ходить взад-вперед. Нарешті знову сідає, щось надумавши) ІРОД (стримано): Піди, скажи: я радий їх вітати, Але прийняти їх не можу - справи, Щоденна праця для добра держави. Нехай ідуть. Благословляю в путь! Скажи їм ще: я знаю про Дитину - Нехай уклін від мене понесуть, А на путі зворотнім хай зайдуть До мене. Я їх буду ждати. (Ірод та воїн виходять) ЦАР 1: Де ж те Дитя? І де його родина? ПАСТУШОК: Цар у стаєнці роджений, на сіні! Там бігають корівки і ягнята, А Він лежить. Над ним схилилась Мати, І Йосиф помагає пеленати. Стаєнка та на краю Вифлеєму. ЦАР 2: Я знаю де. Ходім дари складемо. Поклонимось від Ірода й від себе. ПАСТУШОК: Підступний та жорстокий властелин, Цар Ірод, вам сказати мушу. Згубив він не одну невинну душу - Фальшивим буде Іродів поклін... Миніть його дорогою додому! Щоб вберегти життя Царю Святому! (Царі і Пастушок виходять на задній план. Входить Ірод) ІРОД: Чекаю котрий день — царів нема й немає! В яскині тайну змову затівають! Щоб скинути мене! Великого царя! Великого царя що збудував державу! ЖИД: Чи не бажаєте від серця щось купити? (дістає ліки) ...від голови... ...нирок... (дістає клізму, показує глядачам) ...кишки промити?... ...Недорого... (Ірод ніяк не реагує. Жид придивляється до нього, ховає ліки назад до торби. Махає легко рукою Іроду перед очима, ще раз сильніше. Ірод не реагує. Жид махнув на Ірода остаточно і відійшов убік) ІРОД (міркує вголос): На трон мій замах... Треба щось робити... Карати всіх малих! Всіх хлопців до 2-х літ згубити!! АНГЕЛ: О, царю, що ж ти наробив?... Дітей невинних нащо погубив?... Допоки світ не матимеш покути! Тобі вже царю пекла не минути! ЖИД: Гей-гей! Я прошу зачекати. Щось маю Іроду сказати! (Жид поспішно порпається в торбі) ЖИД: Недорого продам, їй-Богу. От - білі капці. На дорогу! ІРОД (криво посміхаючись): Ходи до пекла, поторгуєш! ЖИД: О ні, о ні! Я так — дарую! АНГЕЛ: Син Божий родився і стане над світом, Правдиву дорогу народам освітить. Ясніше немає від світла того. ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! УСІ: Славімо Його!!!! ЖИД: Зачекайте! Зачекайте! Ви так просто не втікайте! Як йдете, то щось просіть! Ви так просто не ідіть! Господарі тут хороші, Вони мають грубі гроші. Мають доляр, трохи гривні... Вони дати нам повинні. Дайте піввідра салату, Щоб дійшли ми в крайню хату. Може добрий кусень сала, Щоб на всіх не було мало. А найліпше пампушка! Для малого Пастушка! То ж бувайте тут здорові! Й через рік чекайте знову! |