ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Зміст морального виховання

Сутність морального виховання.

Моральне виховання — виховна діяльність сім’і, школи з формування в учнів

моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної

поведінки.

Його основу становлять загальнолюдські та національні цінності, моральні норми. Моральне

виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості,

справедливості, чесності,скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення

до жінки, благородства та інших чеснот.

Моральне виховання пов’язане з пізнанням сутності моралі, морального ідеалу, опануванням

моральних норм, моральних переконань, вихованням благародних моральних якостей, здатності

переживати моральні почуття тощо.

Два інститути грають першочергову роль в процесі морального виховання. Перший – це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєї особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.

Другий - це школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Позашкільні навчально-виховні заклади — це широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину.

З традиційно-християнської точки зору сутність морального виховання полягає в тому, що людина розвиває і утверджує в собі природну схильність до добра та готовність відстоювати його в собі і в навколишньому житті.

Моральність людини позначається на трьох головних сферах її життя: на стосунках з іншими людьми, на її моральному здоров'ї (чисте- нечисте сумління) і на стані її духовного життя, її стосунках з Богом.

Особливістю християнського трактування моралі є також те, що вона є системою ідеалів.

Тобто мораль і моральні закони дані нам Богом і розглядаються як ідеали — абсолютні, чисті, недоторканні, вічні та недосяжні. Їхня функція не в тому, щоби людина знала правила поведінки, а в тому, щоб у них повірила, прийняла і взяла за основу власного життя. Мораль у християнській філософії трактується як така, що має силу божественного закону. До таких вічних вартостей (ідеалів) відносять доброту, любов, справедливість, правду, гідність, чесність, красу, сумління тощо. Всі вони зводяться, як відомо, до двох Головних Заповідей Любові.

Різниця між християнським і комуністичним (релятивістським) поглядом на мораль добре ілюструється відповіддю на цілком конкретне запитання: Чи можна одній людині чинити зло задля добра іншої? Чи можна вбивати людей задля світлого майбутнього людства? Християнин з приводу цього дає тільки одну відповідь — негативну. Зло не забезпечує ліквідацію зла і не має права називатися добром. Хоч люди часто спотворюють мораль і використовують у власних цілях, усе це — злочин проти Бога і проти моралі, а тому заслуговує на осуд. Комуністична філософія на поставлене вище запитання завжди давала і дає позитивну відповідь: задля "добра" одного класу можна знищити інший клас. І зло (зокрема, вбивство) перестає трактуватися як зло, а навпаки, сприймається як добро.

Питання походження моралі

Мораль (лат. moralis, від morls — звичай, воля, закон) — система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Походження моралі має свою історію її походження. Прийнято вважати, що виникла вона в епоху матріархату. В цю епоху люди приручили тварин, розвивали навики вирощування рослин ( землеробства ), пізнали магію, навчилися малювати наскальні розписи. Трохи згодом виникли такі поняття як звичай, приписи.

Виникла та розвивалась мораль у первісних родинах ( родах ), у відносинах між чоловіком та жінкою; дітьми та батьками; відносини з однолітками та старшим поколінням. Звичайно ж найбільшим авторитетом у первісному суспільстві були люди похилого віку ( старійшини ), які створювали різноманітні правила поведінки у тодішньому суспільстві. Але це вже було в епоху патріархату. На думку всіх людей, у первісному суспільстві взагалі не було поняття моралі як такої. Вважається, що вони жили за « тваринними інстинктами » і просто не вміли і не знали як себе можна правильно вести.

Вчені кажуть, що у людей того часу поняття моралі виникло тоді, коли в них з*явилася свідомість, тобто коли вони почали осмислювати свої дії, вчинки і аналізувати їх, аби зрозуміти їх правильність.

Також у патріархаті виникло поняття сімейних цінностей, тобто вірність, любов та щирість у стосунках.

Далі мораль розвивалась в епоху середньовіччя. Цей період був не найкращим для розвитку моральних цінностей, адже диктувала правила моралі тільки церква, а відомо, що вона завжди, у всі часи «підпорядковувалась» владі. Найголовнішою людиною, яка створювала норми моралі був Папа Римський, та найголовнішою книгою, яка вчила людей того часу ( та навіть і в наш час ) є Біблія. Це універсальна книга, яка розповідає про саму віру, її значення, розтлумачення та пояснення правильності у поводженні людини у різних сферах діяльності від народження до гідної старості та смерті.

Християнська віра дуже довго не могла викорінитися у наш слов’янський народ. Адже до того у нашому суспільстві довгий час була язичницька віра, яка мала зовсім інші моральні цінності. На мою думку, саме християнство є обліком та взірцем моралі. Адже тільки християнство несе в собі усі найкращі моральні цінності.
Після епохи середньовіччя була епоха відродження, яка також мала свої плюси та мінуси в плані моралі та етики поведінки. Саме в цій епосі процвітало свавілля та розпуста, які набували небачених розмірів в усіх країнах Європи. Історичні джерела запевняють, що навіть священики мали власні м*ясні лавки, публічні будинки та позашлюбних дітей.

З’явилося поняття про права людини, права на її свободу, та свободу вибору, адже кожна людина в праві сама визначати свої правила. Також наука стала вільною від церкви.

Також надзвичайно цікава епоха буржуазного суспільства. У ній мораль орієнтувалася на багатство, лицемірство, зростання морального занепаду .
Суспільство того часу постійно бажало наживитися, стати багатшими з інших своїх знайомих «інтелігентів». Вони вважали, що багатство було найвищою мірою та метою їхнього життя та саме багатство надавало їм моральну значущість у суспільстві. Виникло багато підприємств, які давали великі прибутки своїм власникам, які потім могли підвищувати свій «рейтинг» у шкалі моральності та етики. Розвивалася мораль буржуазного суспільства у нерозривному зв’язку з політикою, культурою, мистецтвом та релігією.

Та найцікавішим є мораль сучасного суспільства, бо вона дуже різноманітна, а в деяких сферах людської діяльності взагалі відсутня. Занепад духовності та моралі відбувся ще у двадцятому столітті, коли на перший план вийшли економічні, політичні та ідеологічні проблеми. Моральність та етика стали не найголовнішими у житті людей. Головним стало: матеріальна забезпеченість, достаток, робота, яка приносила б стабільний дохід. Також надзвичайно погано вплинули на суспільство дві світові війни, голодомор, який признаний у всьому суспільстві як геноцид українського народу.

В усіх епохах були свої проблеми у моральній стороні, але такого не правильного розуміння етики та моралі як у нашій ері, — не було ні в одній. Суспільство морально деградує, процвітає зловживання алкоголем, наркоманія, проституція. Та найголовніше питання: де ця вся аморальність у нас береться? Над цим питанням думають провідні вчені, соціологи та приходять до думки, що це можуть бути засоби масової інформації: телевізори, які постійно диктують аморальну поведінку; комп’ютери, які цілодобово несуть в собі негатив; газети, які майже завжди пишуть «перекручену» інформацію.

У повсякденному, складному сучасному швидкому ритмі життя більшість людей не може стримувати своїх негативних емоцій і «викидує» їх на інших людей – це також може називатися аморальністю. Єдине, що може змінити наше суспільство – це мале підростаюче покоління, але для цього ми, старші повинні самі вести себе належно, а не так як все суспільство. Змінити бодай щось можна лише тоді, коли кожен замислиться над власною поведінкою, почне змінювати себе сам. Тоді можна буде і виховувати діток у новому моральному соціумі.

____________________________________________________________________________________________

Як відомо, комуністичні ідеологи виходили з того, що мораль створена людиною, що вона є втіленням її практичного досвіду. Якщо мораль від людини, казав він, – то вона (людина) може і змінювати її, поводитися як з власністю. Так мораль втрачає свою дієвість і силу. Комуністичний підхід до трактування проблеми походження моралі знайшов своє практичне вираження в тому, що вона дійсно повсякчасно "уточнювалася" відповідно до потреб ідеології, держави, на замовлення вождів.

Існує також інша точка зору, відповідно до якої джерелом моральності людини є Бог.

Зміст морального виховання

Зміст морального виховання, як вже мовилося, складають абсолютні вічні цінності, що мають вселюдський характер. У християнстві вони репрезентовані найперше двома головними Заповідями Любові, Десятьма Заповідями Божими, а відтак і цілою системою вимог, пропозицій і заборон, які включає в себе Катехизис.

Моральне виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Серед таких норм — гуманізм і демократизм, що відображаються в ідеалі вільної людини з високорозвиненим почуттям власної гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот.
Моральне виховання характеризують поняття: мораль, моральний ідеал, моральний кодекс, моральні норми, моральні переконання, почуття та якості.
Мораль — система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.
Мораль виконує пізнавальну, оціночну, виховну функції, а її складовими є моральна свідомість, моральна діяльність, моральні відносини. Норми і принципи моралі, моральні ідеали та почуття становлять систему моралі, яка складає основу, життєву позицію особистості.
Моральний ідеал — образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути.
Це той взірець моральної досконалості, який спонукає особистість до саморозвитку і на який зорієнтований виховний процес.
Моральна норма — вимога, яка визначає обов'язки людини щодо навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.
Возведена в систему сукупність моральних норм утворює моральний кодекс.
Якщо мораль є суб'єктивним уявленням людини про добро та зло, то практична її діяльність щодо творення добра, спонукана внутрішніми мотивами («голосом совісті») постає як моральність.
Моральність — втілення у практичній діяльності людей моральних переконань, моральних ідеалів, норм, почуттів та принципів. Моральні переконання — стійкі, свідомі моральні уявлення людини (норми, принципи, ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше. Моральні почуття — стійкі переживання у свідомості людини, які є основою її вольових реакцій в різних ситуаціях, її суб'єктивне ставлення до себе, інших людей, окремих явищ суспільного життя, суспільства загалом. Моральні якості — типові риси поведінки особистості.

Основу морального виховання становить етика (від грец. еіпіка — звичка, звичай) — філософська наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми. Вона досліджує моральні категорії, в яких втілені моральні принципи, норми, оцінки, правила поведінки. Сукупність етичних проблем охоплюють питання про те, як має чинити людина (нормативна етика), а також теоретичні питання про походження і сутність моралі.

Головною метою морального виховання на сучасному етапі є цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає гуманність, працелюбність, чесність, правдивість, дисциплінованість, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. На цій основі формуються особистісні риси людини, які включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Завданнями морального виховання є оволодіння нормами і правилами моральної поведінки, формування почуттів та переконань, вироблення умінь і навичок моральної поведінки, адекватної поведінки у процесі суспільних відносин.