ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Органи, які більш радіочутливі або які накопичують більшу кількість інкорпорированих р/н отримали назву критичних.

1 2 3 456

Усяке підвищення функції тканини або органу веде за собою і підвищення радіочутливості. Наприклад, молочна залоза в період лактації більш чутлива до іонізуючого випромінювання ніж в звичайному стані. А якщо у людини підвищена або знижена функція щитовидної залози, то радіочутливість її теж збільшується. При гіпертиреозі збільшення кількості гормонів викликає посилення рівня обміну речовин і в такій ситуації більша вірогідність хімічних реакцій, викликаних іонізацією, спостерігається збудження нервової системи. При гіпотиреозі порушена репарація, спостерігається пригнічення нервової системи. Радіочутливість злоякісних пухлин, що походять з різних тканин також різна і це потребує різної дози опромінення. Наприклад, для лікування лімфобластом достатня доза 4 Гр, а остеогенної саркоми – 10 Гр і більше.

Виділяють також вікові відмінності.

Найбільш чутливими є ембріони, новонароджені, а також особи похилого віку. Менш чутливі дорослі. Чому так? Тому, що в клітинах малюків і ембріонів частіше відбуваються поділи, більш високий рівень обміну речовин, а у похилому віці порушені процеси репарації.

в) Умов зовнішнього середовища. Перш за все впливає вміст кисню в навколишньому середовищі, від чого залежить і оксигенація тканин організму. При підвищенні оксигенації більша вірогідність створення перекісних сполук. Кисень з’єднується з радикалом водню і утворюється гідропероксид – сильний окислювач. А в стані гіпоксії організм менш чутливий, тому що вірогідність створення окислювачів буде менша. І це не тільки теорія. Для того, щоб підсилити дію на злоякісні пухлини іонізуючого випромінювання, до або в процесі лікування організм насичуємо киснем, або опромінюємо в барокамерах з підвищеним атмосферним тиском. А для захисту здорових тканин або всього організму викликаємо гіпоксію, вводимо судиннозвужуючи препарати (серотонін), або даємо хворому дихати гіпоксичною сумішшю, азоту з киснем, в якій кисню 10-12%.

Температура зовнішнього середовища.

У пойкілотропних тварин підвищення її буде посилювати дію іонізуючого випромінювання, а зниження зменшувати. Так, наприклад, бабаки, хом’яки, соні підчас зимової сплячки будуть менш чутливі до дії іонізуючих променів, тому що знижується їх температура. Опромінені абсолютно смертельною дозою в стані сплячки вони продовжують спати на протязі тижнів та місяців, не виявляючи ознак захворювання. Але пропадають від променевої хвороби через 2-3 тижня після пробудження. Дуже показовий експеримент на жабах. Якщо тварину опромінити смертельною дозою і тримати при температурі 0^оС, то в неї не розвинуться явища променевої хвороби. А після цього помістити в кімнатну температуру, то зразу підвищиться обмін і розвинеться променева хвороба. Як же на людину впливає температура? І підвищення і зниження – негативно. Тому що як підвищення, так і зниження зовнішньої температури супроводжується підвищенням обміну речовин, що сприяє утворенню радіотоксинів.

БІОЛОГІЧНА ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

В ПРОМЕНЕВІЙ ТЕРАПІЇ

У біологічній дії ІВ першою ланкою є поглинання енергії випромінювання з наступною взаємодією його з речовиною тканини, що протікає дуже короткий час - частки секунди. У результаті такої взаємодії в клітках тканин і органів розвивається цілий ланцюг біофізичних, біохімічних, функціональних і морфологічних змін, що у залежності від конкретних умов протікають у різний термін - хвилини, дні, роки.

Первинні фізичні процеси - іонізація і порушення атомів і молекул - приводять до хімічної перебудови опромінених молекул. У первинному механізмі біологічної дії розрізняють пряму дію (зміни, що виникають у молекулах кліток у результаті чи іонізації порушення) і непряме (поєднує всі хімічні реакції, що протікають з хімічно активними, але не іонізованими продуктами дисоціації іонізованих молекул).

Процеси іонізації і порушення є пусковими механізмами, що визначають усі наступні зміни в тканинах, що опромінюються. Можливість іонізації залежить від розмірів молекули: чим більше її розміри, тим більше імовірність її взаємодії з іонізуючою часткою. Усі найбільш важливі молекули мають великий обсяг. Прикладом можуть служити молекули ДНК, що беруть участь у передачі спадковості, у процесах розмноження і регуляції обміну в клітці. Опромінення приводить до розриву молекул, порушенню структури ДНК. В опроміненій клітці порушуються процеси регуляції і діяльності її окремих складових (мембрани, мітохондрії й ін.). Загибель кліток, навіть при опроміненні великими дозами, може розтягуватися на тривалий час. Розрізняють два види загибелі кліток внаслідок опромінення: мітотична загибель (інактивація клітки слідом за опроміненням після першого чи наступного мітозів) і інтерфазна загибель (загибель до вступу її у фазу мітозу).

Непряма дія випромінювань викликає менш грубі порушення, часто оборотні, але вони охоплюють більшу кількість молекул в тканині, значно перевищуючі розміри полів опромінення. Прикладом непрямої дії може служити загальна реакція організму, лейкопенія, що розвивається й у тих випадках, коли кістковий мозок виключений із зони опромінення.

Інтенсивність реакцій, зв'язаних із прямим і непрямим механізмами дії ІВ, залежить крім вихідного стану організму від ряду фізичних і хімічних факторів. До фізичних факторів відносяться доза і її потужність - з їх збільшенням біологічний ефект підсилюється. Також біологічний ефект залежить від якості випромінювання, тому що ефект опромінення обумовлений не тільки кількістю поглиненої енергії, але і її макро- і мікророзподілом у тканинах.

З хімічних факторів, що впливають на біологічний ефект, найбільш виразний вплив кисню. У присутності кисню виникає велика кількість хімічно активних радикалів і перекисів, що підсилюють процеси окислювання в тканинах, що опромінюються. Тривалість життя первинних радикалів не перевищує секунди, а знову утворені окислювачі існують більш тривалий час. При цьому можуть виникати ланцюгові реакції, а виникаючі ланцюги тим довші, чим вище вміст кисню. Кисень може вступати в реакцію з деякими іонізованими молекулами і сприяти їх зміні, що могло б не проявитися під час відсутності кисню. Збільшуючи інтенсивність первинних реакцій, що розвиваються під впливом опромінення, кисень підвищує радіочутливість клітки, причому підвищення це настає миттєво слідом за збільшенням вмісту кисню. Кисневий ефект найбільш виражений для випромінювань електромагнітної природи, і вище при фракціонованому, чим при однократному опроміненні. Це модифікатори.

Введення кисню в тканини після опромінення не впливає на радіочутливість кліток, напроти, сприяє більш швидкому відновленню їх після променевого впливу. Протилежна дія - зниження радіочутливості тканин - роблять так звані протектори - речовини, що зв'язують кисень і радикальні групи і, таким чином, пригнічують розвиток реакції непрямої дії.

Зміни хімічної структури атомів і молекул під впливом опромінення ведуть до розвитку в клітках біохімічних реакцій, не властивих їм у нормальному стані. Біохімічні зміни дуже різноманітні, і значення їх для життя клітки неоднаково. Порушуються окисні процеси, білковий, жировий, вуглицевий обміни, інактивуються ензими і ферменти.

1 2 3 456