 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Порушення вольової сфери, поведінка медичного працівника
Серед патологічних змін вольової сфери виділяють: q Гіпобулія – стан психіки, що виявляється в зниженні бажань і спонукань до діяльності. Такі хворі завжди мляві, рухова активність у них виявляється мало, увага ослаблена. Може бути одним із перших симптомів захворювання. Виникає внаслідок виснаження нервової системи і при деяких соматичних розладах у людей, які довго і тяжко хворіють. q Гіпербулія – стан психіки, для якого характерне значне підвищення активності хворого, що виявляється в прожектерстві, рухливості, незвичній для тієї або іншої конкретної людини. Так, хворі з маніакальним синдромом багато рухаються, ходять від одних знайомих до інших без потреби, знайомляться на вулицях і розповідають, наприклад, про свої проекти, винаходи. Якщо оточуючі не знають про захворювання людини, її вважають дуже діяльною і зацікавленою проблемами. Більш детально знайомство з цією категорією хворих свідчить, що підвищена активність у них поєднується з дуже низькою продуктивністю. Хворі, як правило, не доводячи обрану справу до кінця, беруться за іншу. Хворим на параною властива цілеспрямована діяльність. Так, хворі з манією переслідування наперед обмірковують план, як нищити своїх ворогів, і протягом тривалого часу намагаються здійснити його. Супроводжується також інтенсивними емоційними станами, жестикуляцією і мімікою. q Абулія– патологічне порушення психічної регуляції дій. Виявляється у відсутності спонукань до діяльності, в нездатності прийняти рішення і виконати потрібну дію, хоч необхідність її усвідомлюється. Глибокий прояв абулії характеризується повною відсутністю у хворих зовнішніх рухових реакцій – вони нерухомо сидять або лежать. Тому без допомоги медичного персоналу вони не в змозі задовольняти елементарні життєві потреби. Загальмовані і мовні реакції. q Ступор(від лат. stupor – заціпеніння) – психопатичний розлад, який супроводжується пригніченням психічної активності, що виявляється у повній нерухливості, зниженні всіх видів чутливості, відсутності мовлення. Форми ступору: Депресивний – спостерігається при маніакально-депресивному психозі. Хворі не здатні до будь-яких дій, рухів, на запитання відповідають неохоче, окремими словами, на обличчі застиглий вираз туги і скорботи. Психогенний – хворі нерухомі, відсутнє мовне спілкування з оточенням, але під час розмови про травмуючи ситуацію, яка замовила цей стан, хворі виявляють ту або іншу емоційну і вегетативну реакцію (плачуть, червоніють, бліднуть). Кататонічний – хворі нерухомі, вони годинами можуть сидіти, лежати або стояти, не міняючи пози. Внаслідок підвищення тонусу м’язів спроба змінити положення тіла не вдається. Найбільш чітко стан рухової загальмованості виявляється в тому, що хворі спонтанно прибирають так звану внутріутробну позу з притиснутими до тулубу кінцівками. Рухова пасивність, при якій тонус м’язів знижений і хворому легко можна надати будь-якого положення, в якому він застигає, називається каталепсією, або восковою гнучкістю. Може супроводжуватися симптомом негативізму. Хворий чинить немотивовану протидію за будь-якої спроби вплинути на нього, наприклад, при проведені медичних процедур, годуванні, одяганні. q Сексуальні збочення: мазохізм (бажання відчувати фізичний біль або моральне приниження, яких завдає сексуальний партнер), садизм (статеве задоволення досягається у процесі завдання партнерові фізичного болю); гомосексуалізм (сексуальний потяг до осіб своєї статі); зоофілія(здійснення статевого акту з тваринами). Для вивчення порушення вольової сфери особистості застосовують спеціальні прийоми, за допомогою яких можна виявити ті чи інші патологічні зміни. У клініці передусім звертають увагу на здатність людини виконувати певні дії з предметами (запалити сірника, показати, як користуватися ключем, розкрити і закрити портфель, пиляти дрова, забивати молотком цвяхи). У процесі бесіди з хворими вивчають його здатність впливати на іншу людину. Визначаючи патопсихологічний діагноз, лікар прагне також знати, чи здатний хворий виконувати безоб’єктивні дії (свистіти, стрибати) і аутокінетичні рухи (стиснути кулак, висунути язик), чи може він відтворити запропоновані йому рухи. Звертають увагу також на належність успішності виконання дії від складності запропонованого завдання. Ряд порушень волі, і насамперед окремі сексуальні збочення, через цілком зрозумілі причини, розпізнати і вивчити непросто, що ускладнює і відповідну оцінку вольової сфери.
Консультація № 2 Поняття толерантності
Останнім часом проблема толерантності стала широко висвітлюватися у засобах масової інформації, на державному та міжнародному рівні. Це пов'язано з тим, що частішають випадки нетерпимості по відношенню до інакомислячих людей з боку вороже налаштованих опонентів. При цьому нерідкі випадки відвертих конфліктів, що виливаються в жорстокі і криваві зіткнення. На думку більшості аналітиків, подібна тенденція пов'язана зі зменшенням рівня терпимості до людей, жорсткістю у відносинах, невмінням тактовно і грамотно висловлювати свою позицію, не зачіпаючи значущі аспекти життя інших людей. Саме тому ми б хотіли розглянути проблему формування толерантності в сучасному суспільстві. Нам здається, що найбільший акцент слід зробити на підлітковому віці, так як саме в цей період людина знаходить шляхи і способи грамотної адаптації у дорослому світі. Мислення підлітка ще вбирає в себе все з дитячою безпосередністю, але вже здатне до грамотного аналізу ситуацій і винесенню відповідних висновків з неї. Зараз формується світоглядна картина підлітка і все, що він вбере в себе, буде в майбутньому визначати його життєву позицію і способи поведінки в суспільстві. Проблема толерантності досить молода. Перші роботи по цій темі з'являються лише в середині 90-х років. Їх авторами були Г.Оллпорт, Borba Michele, Kamungeremu David, Vogt W. Paul, Wandberg Robert, а також деякі університети. Важливим чинником світового визнання необхідності вивчення даної проблеми стала Декларація принципів толерантності, затверджена резолюцією 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 р. Вона проголошує 16 листопада щорічно відзначається Міжнародним днем, присвяченим толерантності. Також дана декларація дає міжнародне визначення поняттю толерантності і протилежне йому – інтолерантності. З неї випливає, що «толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності. Толерантність уможливлює досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру. Прояв толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх переконань або поступки чужим. Толерантність означає, що кожен вільний, дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими; означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і цінностям, мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність і не можуть нав'язувати погляди однієї людини іншою. В Декларації зафіксовані головні рівні упровадження принципів толерантності: особистий, державний, соціальний. Особливе значення авторами Декларації надається функціонуванню принципів толерантності на рівні держави. Тут толерантність означає дотримання неупередженого законодавства, правопорядку і судово-процесуальних та адміністративних норм. Крім того, толерантність також вимагає надання кожній людині можливостей для економічного і соціального розвитку без будь-якої дискримінації. В Декларації запропоновані і шляхи досягнення поставлених перед державою завдань. Це: Ø ратифікація і виконання існуючих міжнародних конвенцій про права людини; Ø розробка законодавства, здатного забезпечити в суспільстві рівноправні підходи і рівність можливостей для всіх груп і окремих людей
Поняття толерантності багатозначно і різноманітно. У кожній культурі існує своє визначення толерантності, які багато в чому схожі, проте мають деякі відмінні риси. Ось деякі з «визначень толерантності на провідних мовами світу: · Tolerance (англ.) – готовність бути терпимим, поблажливим; · To tolerance (англ.) – бути терпимим, дозволяти існування різних думок без їх дискримінації; · Tolerance (фр.) – переконаність у тому, що інші можуть думати і діяти в манері, відмінної від нашої власної; · Tolerencia (ісп.) – здатність приймати ідеї або думки, відмінні від власних; · Kuan rong (кит.) – приймати інших такими, якими вони є, і бути великодушними по відношенню до інших; · Tasamul '(араб.) – поблажливість, милосердя, всепрощення, вміння приймати інших такими, якими вони є, і прощати; Як ми бачимо, кожне з визначень має свою культурну специфіку. Так англійська – поблажливість, китайське – великодушність, російське – уміння терпіти. У науковій літературі толерантність розглядається, перш за все, як повага і визнання рівності, відмова від домінування та насильства, визнання різноманіття людської культури, норм, вірувань і відмова від зведення цієї різноманітності до єднання або до переваги якоїсь однієї точки зору. Толерантність передбачає готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на основі згоди. Толерантність не повинна зводитися до індиферентності, конформізму, обмеження власних інтересів. У першу чергу вона передбачає взаємність та активну позицію всіх зацікавлених сторін. Толерантність є важливим компонентом життєвої позиції зрілої особистості, яка має свої цінності та інтереси, готової, якщо буде потрібно, їх захищати, але одночасно з повагою відноситися до позицій та цінностей інших людей. Відповідно до вищесказаного є необхідність конкретизувати якості толерантної особистості. Це дасть можливість для кращої діагностики та складання тренінгу толерантності. Одним з перших узагальнену характеристику толерантної особистості дав Г.Оллпорт. Він виділив наступні параметри: Ø «Орієнтація на себе (толерантна людина більше орієнтована на особистісну незалежність, менше – на приналежність зовнішнім інститутам і авторитетам); Ø Потреба у визначеності (визнає різноманітний, готовий вислухати будь-яку точку зору і відчуває менший дискомфорт у стані невизначеності); Ø Менша прихильність до порядку (толерантна людина менш орієнтована на соціальний порядок, менш педантична); Ø Здатність до емпатії (схильність давати більш адекватні судження про людей); Ø Перевагу свободи, демократії (для нього не має значення ієрархія в суспільстві); Ø Знання самого себе (толерантна людина добре обізнана про свої переваги і вади і не схильна у всіх бідах звинувачувати оточуючих); Ø Відповідальність (розвинене почуття відповідальності, не перекладає відповідальність на інших); Ø Захищеність (відчуття власної безпеки і переконаність, що з загрозою можна впоратися)».
Рівні толерантності: 1. Цивілізаційний – відсутність насильства в контактах різних культур і цивілізацій; 2. Міжнародний – умови співробітництва та мирного співіснування держав незалежно від їх величини, економічного розвитку, етнічної та релігійної приналежності їх населення; 3. Етнічний – терпимість до чужого способу життя, чужих звичаїв, традицій,звичаїв, думок і ідей. 4. Соціальний – партнерська взаємодія між різними соціальними групами суспільства, його владними структурами, коли визнаються необхідність такої співпраці і поваги позицій сторін; 5. Індивідуальний – повага до іншої особистості, розуміння того, що існують погляди, відмінні від власних.
Функції толерантності: 1) запобігає міжгрупові і внутрішньогрупові конфлікти, що сприяє формуванню і підтримці стабільності групи; 2) створює імідж стабільної та згуртованої групи, що забезпечує більш продуктивну взаємодія з державними структурами, з соціальними групами і організаціями. Одним з факторів формування толерантності є придбання людиною соціально значущих норм і правил поведінки. Вони створені в ході історичного розвитку людини і сприяють його гармонійному і рівномірному прогресу. У всьому світі існує певна система цінностей, закріплена в більшості країн на законодавчому рівні. У неї включені такі норми як презумпція прав людини, терпимість до недоліків і помилок інших людей, цінність згоди і ненасильницького вирішення конфліктів, дотримання норм права, співчуття, співпереживання, співчуття, цінність людського життя та відсутності фізичних страждань. Іншим чинником формування толерантної особистість вважають прагнення людини до самосвідомості, розширення його кругозору, формування світоглядної позиції. Ці якості зміцнюють уявлення людини про саму себе. Роблять їх більш позитивними та адекватними. Сюди ж можна віднести і формування більш високого рівня самооцінки у людини. Як зазначає Щеколдіна: «У розвитку розуміння особистістю навколишньої дійсності об'єктом глибокого розуміння стає людина, її внутрішній світ. Це викликає інтерес до себе і власного життя, якостям своєї особистості, потреби порівнювати себе з іншими. Толерантність особистості сприяє формуванню реального уявлення про себе і оточуючих. Людина з високим рівнем толерантності має характерний комплекс поведінки, що характеризується зниженою агресивністю. Він менш конфліктний. Переважає тенденція до продуктивного ведення та вирішення конфліктів. Одночасно людина набуває позитивне ставлення до життя, що збільшує його стійкість до стресів і загальний життєвий тонус. Ознакою толерантної особистості також можна вважати вміння виходити з конфліктних ситуацій шляхом переговорів. Вважається, що володіння великим спектром способів вирішення конфліктів призводить до найбільш продуктивної взаємодії.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ – це терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки. Це повага або визнання рівності інших, відмова від домінування чи насильства. Інакше кажучи, постійні, цілеспрямовані зусилля для створення такого інформаційного поля, яке б культивувало в людині і суспільстві настанову на самообмеження, злагоду та співробітництво, на емоційну мобілізацію на злагоду культур. Це також визнання легітимності законних інтересів іншого, що не розходяться з мораллю, і відвертість по відношенню до його досвіду, готовність до діалогу і до розширення власного досвіду у цьому випадку. Типологізація толерантності за соціальними сферами її буття: 1. гендерна толерантність – неупереджене ставлення до представників іншого полу, неприпустимість апріорного приписування людині недоліків іншого полу, відсутність ідей про перевагу одного полу над іншим; 2. вікова толерантність – неупередженість до апріорних “недоліків” людини, пов'язаних з її віком. Вікова толерантність цілком може поєднуватися із прийнятою у багатьох культурах повагою до осіб похилого віку; 3. освітня толерантність; очевидно, що даний тип толерантності має відношення до побутової сфери і не пов'язаний з обговорюваним питанням, де рівень освіти суб'єктів права є вирішальним чинником; 4. міжнаціональна толерантність – ставлення до представників різних націй, здатність не переносити недоліки і негативні дії окремих представників національності на інших людей, ставитися до будь-якої людини з позиції “презумпції національної невинності”; 5. расова толерантність – відсутність упереджень до представників іншої раси; 6. релігійна толерантність – ставлення до догматів різних конфесій, релігійності з боку віруючих і невіруючих, представників різних конфесіональних груп; 7. географічна толерантність – неупередженість до жителів невеликих або провінційних міст, сіл і інших регіонів з боку столичних жителів і навпаки; 8. міжкласова толерантність – терпиме ставлення до представників різних майнових шарів — багатих до бідних, бідних до багатих; 9. фізіологічна толерантність – ставлення до хворих, інвалідів, фізично неповноцінних, осіб із зовнішніми недоліками і т.д.; 10. політична толерантність – ставлення до діяльності різних партій і об'єднань, висловлювань їх членів і т.д.; 11. сексуально орієнтована толерантність – неупередженість стосовно осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією; 12. маргінальна толерантність (толерантність стосовно маргіналів) – ставлення до бомжів, жебраків, наркоманів, алкоголіків, ув'язнених і т.д.
ВИДИ толерантності та інтолерантності за ієрархічним принципом сходження від першого до другого: а) протекціоністська толерантність – полягає в тому, що суб'єкт толерантності (інститут, організація або індивід) не тільки абсолютно неупереджено ставиться до об'єкта, але й робить усе можливе, щоб допомагати тим організаціям або групам людей, які, на його думку, зазнають інтолерантного ставлення з боку суспільства в цілому або його окремих сегментів; надає квоти для одержання роботи або зарахування у вищий навчальний заклад представникам певних етнічних меншостей; допомагає людям, які є об'єктами інтолерантних відносини через свої політичні погляди, фізичні недоліки або сексуальну орієнтацію і т.д.; якщо суб'єктом даного типу толерантності виступає індивід, то можна говорити про його високі моральні якості, вищі прояви емпатії, жалю і т.д.; якщо ж суб'єктом протекціоністської толерантності є держава або окремі її інститути, насамперед ті, які розподіляють матеріальні блага, то тут можуть виникнути серйозні дискусії, пов'язані із суперечністю між принципами толерантності і соціальної справедливості; б) ціннісна толерантність – це система цінностей і зразків поведінки, пов'язана з неухильно твердим слідуванням принципам толерантності; система цінностей повинна включати неупереджене ставлення до представників інших соціально-демографічних груп і готовність прийняття висловлювань і поведінкових актів, відмінних від власних; в) прихована інтолерантність – суб'єкт розуміє важливість принципів толерантності і небезпеку або моральну неадекватність декларації ідей інтолерантності або інтолерантних дій, але в силу внутрішніх симпатій і антипатій, власних настанов і поглядів ставиться упереджено до представників різних соціально-демографічних груп; його ставлення і висловлення носять явно непублічний характер і не можуть впливати на суспільні настрої і дії; г) вербальна інтолерантність – суб'єкт вважає за можливе і іноді навіть необхідними публічні висловлення стосовно представників тих або інших соціально-демографічних груп; він вважає неможливим для себе які-небудь публічні дії – насильство, заборони і т.д., але не вважає за необхідне приховувати свої погляди; д) агресивна поведінкова інтолерантність – суб'єкт вважає виправданим підготовку і здійснення певних дій, спрямованих на заборону, обмеження діяльності або насильство стосовно об'єкта інтолерантності; ці дії пояснюються його розумінням соціальної справедливості, сильним ступенем відчуження від об'єкта, низьким рівнем правової культури; нерідко така поведінка пов'язана з певним рівнем соціалізації або навіть настановами на девіантну або кримінальну поведінку; у тому випадку, коли суб'єктом є інститут, це пов'язано з певною державною політикою тоталітарного суспільства.
Типи толерантності: 1. Байдужість до існування різних поглядів та практик. Цей тип характеризує ситуацію, коли різні системи поглядів допускаються, при умові, що вони не суперечать загальнолюдським нормам. 2. Повага до іншого, якого я не розумію і з яким я не взаємодію. Цей тип відокремлюють в силу рівноправності культур і відсутності привілейованої системи поглядів і переконань. 3. Терпимість до слабкості інших. Цей тип носить деякий зневажливий контекст. Це збігається з плюралізмом і пов'язане з виділенням привілеїв у системах поглядів та цінностей. 4. Розширення власного досвіду та критичний діалог, що спирається на діалогічність природи розуму.
Види толерантності: 1. Політична толерантність передбачає, що ми у достатній мірі довіряємо нашим політичним опонентам, щоб дозволити їм організуватися, провести виборчу кампанію і сформувати уряд. Політична толерантність – найскладніше поняття. Толерантність у політиці скоріше віртуальний, бажаний стан, ніж реальний, і навряд чи толерантність є складовою формули влади. Політика – це боротьба за чужі ресурси і сфери впливу. Експансія такого роду і толерантність навряд чи можуть бути сумісними. Для політичних дій характерна дистанція між прихованим від суспільства і показаним йому, між словом і ділом. Якщо демократичні процеси пов'язані із зростанням ролі громадянського суспільства і формуванням цивілізованої опозиції, такого роду дистанція природнім образом скорочується, і шанси толерантної політики зростають. 2. Релігійна толерантність чи віротерпимість розуміється як рівне ставлення держави до всіх релігій і віросповідань, так і толерантність, що існує у міжрелігійних і міжконфесійних відносинах. Саме релігійні та конфесійні суперечки лежать в основі більшості самих страшних світових конфліктів минулого та сьогодення. Тому важливим завданням є пошук потенційної можливості суміщення ментальних компонентів віри, поступового фокусування на все більш етичних пріоритетах. Необхідно постійно шукати технології, які дозволять, спираючись на позитивне, що об'єднує народи та конфесії, знаходити шляхи до мирного співіснування. 3. Економічна свобода передбачає толерантність до конкуруючих економічних інтересів, від держави вимагається забезпечення рівних прав суб'єктів господарювання. 4. Правова толерантність проявляється в юридичній поведінці. Поведінка у дусі толерантності суб'єктів юридичної діяльності сприятиме вирішенню найбільш актуального завдання сучасності, від якого залежить подальший розвиток людства, – переходу від психології протистояння, підозрілості і насильства до культури миру, довіри, зміцнення національної і міжнародної стабільності, миру і безпеки невоєнними, гуманними методами. Реалізація цього завдання вимагає активних дій міжнародного співтовариства з метою формування психології толерантності і виховання в її дусі.
Консультація № 3 |
