 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Класифікація розладів пізнавальної діяльності (відчуття, сприймання, пам’яті, уваги, мислення, емоцій, волі)
Консультація № 1 Розлади відчуттів: 1) гіпестезія – зниження поверхневої чутливості, виникає при підвищенні порогів больових відчуттів; 2) гіперестезія – підвищена чутливість; 3) анестезія – відсутність чутливості; 4) парестезія – відчуття заніміння, поколювання, печіння, “повзання мурашок”, що виникають спонтанно. Вони зумовлені порушенням нервових провідників; 5) свербіж – видозмінене больове відчуття, що викликає потребу почухувати певні ділянки шкіри і слизових оболонок. Можуть спричиняти різні захворювання внутрішніх органів, токсикози, алергічні фактори. Несприятливо впливає на психіку людини, викликає дражливість, гнів, злобність. Такі хворі важко вступають в контакт з медпрацівниками і потребують чуйного, терпеливого ставлення до них; 6) біль – сигналізує організмові про небезпеку, реакція людини на больові відчуття залежить від особливостей нервової системи, психологічної настроєності. Розлади сприймання: 1) галюцинації та псевдогалюцинації – часто нагадують ілюзії, це яскраві чуттєві переживання бачених і не бачених предметів і явищ. Хворі проектують галюцинаторний образ у просторі. Цей образ рухається, має рельєф, і хворі дивуються, чому ніхто з оточуючих не бачить того, що бачать вони. Зміст найрізноманітніший. Хворий може бачити предмети, процеси, події, яких об’єктивно не існує, чути розмови, відчувати запахи, смак їжі, ставиться до галюцинацій, як до чогось, що існує насправді. Він може коритися «почутому» наказові, розмовляти з голосами, гнати від себе звірів тощо. Галюцинаторний образ виникає мимовільно. Хворий не може його контролювати, довільно викликати галюцинацію і припиняти її. Крім того, не можна переконувати хворого в нереальності галюцинаторного образу. Від галюцинацій слід відрізняти псевдогалюцинації, під час яких образи не проектуються у зовнішній світ, а перебувають “у голові” хворого. Голоси хворий чує «внутрішнім» слухом, зображення бачить «духовними» очима. 2) Агнозія – порушення процесів упізнавання предметів і явищ при збереженні свідомості і функції органів чуття. Спостерігається слухова, зорова, смакова, больова, нюхова, тактильна агнозія. Зорова агнозія характеризується неможливістю впізнавання предметів та їхніх зображень, не впізнаванням добре знайомих облич, порушенням здатності орієнтуватися у просторі. Слухова агнозія виявляється нездатністю розрізняти звуки мови і впізнавати предмети за характерними для них звуками. Агнозія спостерігається при ураженні певних відділів кори великого мозку. 3) Дереалізація – розлади психічної діяльності, що виявляються в тяжкому відчутті нереальності, оманливості, непричетності хворого до навколишнього світу. Предмети, явища природи, люди сприймаються як неіснуючі, неприродні, штучні, змінені, дивні, невиразні, нерельєфні. Голоси і звуки глухі, чужі, нереальні. Незнайоме (предмети, люди) ніколи не бачене сприймається як уже знайоме, а знайоме сприймається як зовсім незнайоме. Плин часу сприймається хворим як спинений, застиглий або здається дуже швидким, в інших випадках – сповільненим. 4) Парейдолії – це зорові ілюзії фантастичного змісту, виникають, як правило, коли людина розглядає хмару, плями на стіні, малюнок на шпалерах. Від ілюзії парайдолії відрізняються тим, що тут наявні елементи фантазії, яка не виходить за межі плями. Виникають при різних психічних захворюваннях, але можуть спостерігатися і в здорових людей внаслідок перевтоми у стані тривоги. Особливістю тактики медичного працівника з хворими з різними видами розладів відчуття та сприймання полягає в уважному вислуховуванні їх скарг. Іноді не слід переконувати хворих та сперечатися з ними. Якщо розлад виявлених вперше, необхідно сказати лікарю, який лікує хворого, якщо це спостерігалося раніше необхідно діяти згідно з показаннями лікаря.
Розлади пам’яті: Порушення запам’ятовування, збереження і відтворення фактів навколишнього життя і власного досвіду називається розладом пам’яті. У випадках, коли порушені лише ці функції, говорять про кількісні розлади пам’яті. Коли розлади пам’яті поєднуються з несправжніми спогадами, переплутане минуле і сучасне, реальне і уявне, мова йде про якісні розлади пам’яті. До кількісних порушень пам’яті належать: Амнезія – порушення памяті у вигляді втрати здатності зберігати і відтворювати раніше набуті знання. Форми амнезії: q Антероградна амнезія – людина не пам’ятає або забуває події, що відбувалися безпосередньо після закінчення розладу свідомості або хворобливого психічного стану. Вперше описав цей синдром вітчизняний психіатр С.С.Корсаков. q Ретроградна амнезія – забуваються події, що передували розладу свідомості або хворобливому психічному стану. Може поширюватися на період від кількох годин до кількох років. Відомі медичні психологи М.С.Лебединський та В.М.М’ясищев враховують дві пов’язані між собою можливості: 1) перебудову під впливом захворювання фону пам’яті за рахунок порушення асоціативних зв’язків, зниження інтелекту; 2) порушення самого механізму репродукування. q Прогресуюча амнезія – при старечому недоумстві, при атрофічних ураженнях мозку. Поширюється на все минуле життя. Іноді хворі не пам’ятають свого дитинства, юності, плутають минуле з сучасним, не орієнтуються у просторі і часі. q Антероретроградна амнезія – поєднання ретроградної і антероградної амнезії, характеризується втратою пам’яті на події, що передували розладу свідомості або хворобливому психічному стану, і ті, що відбулися потім. Гіпомнезія – ослаблення пам’яті або окремих її компонентів (запам’ятовування, відтворення, збереження), частіше спостерігається в осіб похилого віку. При цьому людина пам’ятає про пережиті події, але невиразно, неповно. Гіпермнезія– різке загострення пам’яті з напливом множинних спогадів, іноді образних уявлень, які виникають у формі сцен. Хворі стають здатними цитувати цілі сторінки художніх творів, згадувати давні і незначні події свого життя, назвати тисячі імен. На думку чеських учених Р.Конечного і М.Боухала, гіпермнезія зумовлена сильними афективними переживаннями, які спричиняються до того, що людина дуже довго пам’ятає про образу, про грубу ворожу поведінку щодо себе. Часто спостерігається при маніакальних станах, на початкових стадіях сп’яніння, при шизофренії, у стані гіпнозу.
До якісних порушень пам’яті належать: Парамнезія – розлад пам’яті, при якому виникає несправжній або перекручений спогад, а також відбувається змішування сучасного і минулого, реального і уявленого. Спостерігаються у пацієнтів з органічними захворюваннями центральної нервової системи, при корсаковському і сенільному психозі у психопатологічних особистостей. Псевдоремінісценція – це викривлений спогад про факт, який був насправді. Конфабуляція – вигадані психічно хворим події, що набувають форми спогадів. Хибні спогади пов’язані з подіями реального життя. Залежно від змісту і фону, на якому вони виникають, розрізняють конфабуляції фантастичні, маревні, галюцинаторні. Кріптомнезія – викривлення пам’яті, при яких зникають відмінності між тим, що відбувалося насправді, і подіями, про які хворий почув, прочитав або які побачив уві сні. В одних випадках усе це згадується, неначе відбувалося насправді з самим хворим (асоціативні спогади); в інших – події, що мали місце насправді, згадуються, ніби почуті від когось, прочитані чи побачені уві сні (відчужені спогади).
При вивченні пам’яті важливу роль відіграє спостереження за поведінкою хворих, опитування, в ході якого можна визначити, як збереглися в їхній пам’яті події недавнього і віддаленого минулого. Опитування слід вести так, щоб хворий вважав, що ведеться звичайна бесіда. Існують і спеціальні методи експериментального дослідження пам’яті. Для цього застосовують набори чисел і слів, тести таблиці з зображеннями, метод підказування, впізнавання, пропонують хворому порівняти два дуже схожих малюнки. Застосування цих методів залежить від конкретних умов, стану хворого. При догляді за хворими з різною патологією пам’яті середній медичний працівник повинен мати психологічний такт, розуміти людей, доручених його піклуванню. Так, хворі з гіпомнезією хворобливо реагують на зниження пам’яті, бояться потрапити в незручне становище. З’являються труднощі в спілкуванні з оточуючими. Це спричиняє пригнічений настрій. Медичному працівникові треба вміти підбадьорити, заспокоїти хворого. При псевдоремінісценціях і конфабуляціях не можна доводити хворому нереальність його висловлювань. Правильний підхід викличе довіру, сприятиме одужанню.
Розлади уваги: Серед розладів уваги найчастіше спостерігається підвищене відволікання. Хворим важко зосередитися на одному об’єкті або діяльності. Увага нестійка, сторонні подразники, у тому числі й малоцікаві, можуть порушувати зосередженість уваги і діяльність хворого. Відволікання хворих буває настільки сильне, що вони не можуть зосередитися на запитаннях лікаря, постійно переключаються з однієї думки на іншу. Спостерігається при підвищеній втомлюваності, загальній слабкості людини, зумовленій виснаженням нервової системи, тривалим і інтенсивним емоційним напруженням, надмірною розумовою працею. Воно може з’явитися після інфекцій, інтоксикації, при травмах, пухлинах, склерозі судин головного мозку. Хворі з підвищеним відволіканням не можуть утримувати в свідомості одночасно більше одного, навіть добре їм знайомого предмета.
Розлади мислення: 1) маячення – уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб’єкта неможливо переконати. Зміст маячення може бути різним: манія впливу, манія величності, самозвинувачення, самоприниження, матеріального руйнування, маячні ідеї метаморфози (зміни особистості). 2) надцінні ідеї – патологічне перетворення природної реакції на реальні події. Форми нав’язливих станів: фобії: агорафобія – страх перед широким простором, клаустрофобія – боязнь закритих приміщень. 3) паралогічне мислення – порушення здатності висловлювати правильні судження, їхні умовиводи випливають не із суджень, на яких вони ґрунтуються. 4) сповільнене, в’язке (неодноразово повторює одні й ті самі думки), прискорене мислення |
