ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Закон моделювання аудиторії

Відповідь на друге запитання зі стратегії оратора (Кому я буду говорити?) передбачає попередній аналіз аудиторії. У сучасній літературі існує багато класифікацій слухачів за різними показниками. Готуючись до публічного виступу, оратору потрібно врахувати принаймні такі чинники: кількість слухачів; рівень обізнаності у темі; соціально-культурні ознаки; ставлення до промови.

1. Кількісний показник аудиторії. Щодо цього розрізняють:

• великі аудиторії;

• малі аудиторії.

Велика аудиторія (понад 30 осіб) більш схильна довіряти ора­тору й практично не схильна критично оцінювати промову. Вона нетерпляча, швидко втомлюється. Оратору при виступі в такій аудиторії слід віддати перевагу монологічному способу викладу своєї промови.

Мала аудиторія (найбільш оптимальною вважається аудиторія від 12 до 30 осіб) налаштована більш критично. З іншого боку, не­велика кількість людей характеризується більшою активністю. Ора­тору слід віддати перевагу діалогічній формі спілкування.

2. Рівень обізнаності аудиторії в темі. Щодо цього розріз­няють:

• підготовлені аудиторії;

• непідготовлені аудиторії.

Головний мотив, на який реагує підготовлена аудиторія, — це мотив «що нового?». В ораторській промові має переважати ло­гос. Пафосом треба користуватися дуже обережно, лише для по­жвавлення матеріалу промови. Для того, щоб виступ у такій ауди­торії виявився успішним, оратор повинен чітко викласти різні то­чки зору на проблему, а також пояснити, чому він дотримується саме такої позиції.

Непідготовлена аудиторія характеризується схильністю до та­ких модусів публічного виступу, як етос і пафос. Тобто емоцій­ність промови оратора має бути якомога більшою. Ефективними риторичними прийомами є приклади з життя, жартівливі історії, приказки, посилання на авторитети, повтори. Для того, щоб висту­п у такій аудиторії став успішним, оратору достатньо викласти свою точку зору і не викликати сумнівів там, де їх ще немає.

3. Соціально-культурні ознаки. Щодо них виділяють чима­ло груп аудиторій (за гендерною ознакою, віком, національністю, віросповіданням тощо). Ці ознаки, як правило, й підказують ора­тору, про що й як говорити з такими слухачами.

Наприклад, гендерна ознака суттєво позначається на вмінні слухати. Розрізняють чоловічий та жіночий стилі слухання. Чо­ловічий стиль слухання характеризується підвищеною увагою до змісту промови; як тільки стає зрозумілим, про що мова, чолові­ки більше зосереджуються на критичних зауваженнях або взагалі починають перебивати оратора. Жіночий стиль слухання харак­теризується підвищеною увагою до емоційної складової, до само­го процесу спілкування. Жінки краще розуміють почуття спів­розмовника, менше схильні перебивати.

4. Ставлення до промови. Щодо цього розрізняють:

• прихильні аудиторії;

• байдужі аудиторії;

• конфліктні аудиторії.

У прихильній аудиторії потрібно застосовувати однобічну ар­гументацію, відразу переходити до головного, тезу формулювати з самого початку.

Байдужа аудиторія зустрічається досить часто. У таких випа­дках завдання оратора полягає насамперед у тому, щоб привернути увагу слухачів. Початок промови має бути захоплюючий. Також слід показувати слухачам можливу користь від того, що розглядається у промові. Для успішного виступу промова повин­на мати визначену мету, чітку структуру, пункти, які послідовно й доступно розкривають ідеї оратора.

Найбільш складним для оратора є виступ перед конфліктною (негативно налаштованою) аудиторією. В таких випадках по­трібно рухатись поступово - від аспектів згоди оратора з аудиторі­єю до предмета розбіжностей.

Слід пам'ятати про те, що приблизно 10% будь-якої аудиторії негативно ставляться до самого оратора або до його промови. Причини цього можуть бути різноманітні. Згадаємо хоча б праг­нення кожної людини до самозбереження, опору чужому впливу. Оратор мусить бути готовим до того, що йому не вдасться захо­пити всіх слухачів, треба розраховувати на більшість аудиторії.

Стратегія оратора на етапі інвенції вимагає лише загального аналізу майбутньої аудиторії, з'ясування того, хто буде його слу­хачами. Тактика впливу розробляється вже на наступному етапі, особливо при створенні вступу до промови.