 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Поняття і елементи договору поставки
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. ( ч.1 ст. 712 ЦК). Крім ЦК відносини, що виникають з договору поставки додатково регулюються і Господарським Кодексом України (гл. 30). Поставка — один з найбільш поширених у сфері підприємницької діяльності договорів. Він опосередкує платне переміщення матеріальних благ в народному господарстві, без якого немислиме нормальне функціонування економіки. Постачання є різновидом купівлі-продажу і інколи називається підприємницькою, або торговою, купівлею-продажем. Головна особливість договору поставки — особливий характер використання товару, що є його предметом. Згідно ст. 712 ЦК такий товар одержується для використання в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім і іншим побутовим використанням. Отже, товар одержується за договором поставки для подальшого продуктивного споживання, т.т. такого його використання, в ході якого товар або безпосередньо зберігає свою вартість (в результаті перепродажу), або переносить її на інші товари (в процесі виробництва). Разом з тим в результаті особистого і іншого побутового (т.т. невиробничого) споживання товар як певна вартість припиняє своє існування (незалежно від того, як скоро це відбувається). У вітчизняній цивілістиці в числі ознак цього договору зазвичай називалися неспівпадання моментів укладання і виконання договору поставки товару, визначеного родовими ознаками і, як правило, партіями протягом певного періоду часу, збіг виготовлювача і продавця товару в одній особі, передача майбутніх речей і др. Всі ці особливості, дійсно, зазвичай властиві поставці. Але для цього договору вони не є необхідними. Тому відмежування поставки від схожих цивільно-правових договорів повинне проводитися з використанням формальних певних критеріїв, зафіксованих в легальній дефініції договору: суб'єктного складу і предмету. Договір поставки є консенсусним, платним, взаємним. Він не належить до публічних договорів, проте у випадках, встановлених законом (ст. 648 ЦК), його укладання для постачальника є обов'язковим. Елементи договору поставки. Сторонами договору поставки зазвичай є особи, які займаються підприємницькою діяльністю. На стороні постачальника, як правило, виступають комерційні організації і громадяни-підприємці. Покупцями в договорі поставки, в принципі, можуть бути будь-які особи (за винятком громадянина, що набуває товарів для побутових потреб), проте найчастіше — це підприємці (індивідуальні і колективні). Держава також може виступати покупцем за договором поставки (н-д, придбання товарів до державного резерву), що найчастіше оформляється державним контрактом на постачання товарів для державних потреб. Предметом договору поставки можуть бути будь-які не вилучені з обороту речі. В більшості випадків вони визначаються родовими ознаками, проте закон не перешкоджає і продажу індивідуально-визначених речей. На момент укладення договору постачальник, як правило, ще не має в своєму розпорядженні товарів для постачання. Продаж таких речей, як нерухомість (зокрема підприємство), сільськогосподарська продукція, енергія і енергоносії, оформляється не договором поставки, а іншими різновидами договору купівлі-продажу. Майнові права і інші об'єкти цивільних прав предметом постачання виступати не можуть. Умова про ціну стосовно договору поставки спеціально не регулюється. Отже, через загальні положення про купівлю-продаж вона не відноситься до істотних умов цього договору. Ціна договору зазвичай узгоджується його сторонами. Ціни на окремі види товарів (н-д, продукцію оборонного призначення або алкоголь) встановлюються або регулюються державою. Строк слід вважати істотною умовою договору поставки. На користь істотного характеру умови про строк вказує саме визначення договору, за яким постачальник зобов'язується передати товар «у встановлений строк або строки» (ст. 712 ЦК). Т.ч., до тих пір, поки сторони не погодили умову про строк поставки, договір не може вважатися укладеним. Строк (або строки) виконання договору визначаються його сторонами, держава рідко втручається в регулювання цієї умови. Форма і порядок укладення договору поставки. В більшості випадків договір поставки укладається у письмовій формі. Її недотримання, за загальним правилом, не тягне недійсності самого договору, породжує лише несприятливі процесуальні наслідки (неприпустимість свідчень свідків). Порядок укладання договору поставки регулюються гл. 30 ГК, який відносить договір поставки до господарських договорів Зміст договору поставки.Обов'язки продавця полягають в передачі товару покупцеві зі всім необхідним приналежностями і документами, в узгодженій кількості, асортименті і комплекті (комплектності), встановленої якості, вільним від прав третіх осіб, в належній упаковці і (або) тарі. Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Основні обов'язки покупця за договором поставки полягають в прийняття товару і його оплаті. Договір контрактації |
