 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Елементи договору роздрібної купівлі-продажу.
Тема: Різновиди договору купівлі-продажу План Поняття і елементи договору роздрібної купівлі-продажу Договір поставки Договір контрактації Договір енергопостачання Договір міни 1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його (ст. 698 ЦК). Роздрібна купівля-продаж — найпоширеніший вид договору купівлі-продажу. Щодня в світі здійснюються мільярди таких операцій, які в своїй сукупності утворюють роздрібний торговий оборот. На своєму шляху до споживача товари зазвичай проходять цілий ряд етапів (закупівля сировини, виробництво, розподіл в порядку оптової торгівлі). Але в кінцевому рахунку саме обслуговування потреб населення — головна мета всієї економіки. Постачання товарами величезної маси споживачів здійснюється у формі договору роздрібної купівлі-продажу. Він є фінальною правовою формою, що опосередковує процеси звернення матеріальних благ перед тим, як вони будуть спожиті. На цьому останньому етапі держава ще має можливість активно втрутитися в регулювання процесів розподілу, відкоректувати зворотні зв'язки між споживанням і виробництвом. Проте і саме споживання товарів частково регулюється законодавством про роздрібну купівлю-продаж. Адже тільки належне виконання зобов'язання припиняє його. Якщо ж права споживача порушені, закон продовжує захищати їх аж до моменту остаточного виконання договору. Джерела правового регулювання цього зобов'язання відображають як споживчий характер роздрібної купівлі-продажу, так і різноманітність видів продажу окремих груп товарів. Основне місце тут займає § 2 гл. 54 ЦК про роздрібну купівлю-продаж. У частині, що не суперечить йому, діють Закон «Про захист прав споживачів» і ряд інших спеціальних законів. Для продажу окремих видів товарів підзаконними актами встановлені особливі правил (н-д. Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами тощо). Особливу роль в тлумаченні відповідних правових норм відіграють роз'яснення Пленуму Верховного Суду, якими, зокрема, визначається співвідношення сфери застосування ЦК і Закону про захист прав споживачів. Так само, як і купівля-продаж взагалі, договір роздрібної продажі породжує зобов'язання по платному відчуженню майна. Він є консенсуальним, взаємним. Договір роздрібної купівлі-продажу у всіх випадках публічний (ч. 2 ст. 698 ЦК) і, як правило, виступає як договір приєднання. Вказані особливості суб'єктного складу і предмету договору зазвичай достатні для його відмежування від інших видів купівлі-продажу. Але непоодинокі і випадки, коли роздрібну купівлю-продаж надзвичайно складно відрізнити, н-д, від поставки. Н-д, некомерційна організація придбає в універмазі офісні меблі. Оскільки такі товари використовуються для «іншого» споживання, не пов'язаного ні з особистим, сімейним, домашнім використанням, ні з веденням підприємницької діяльності, вони, в принципі, можуть виступати предметом як роздрібної купівлі-продажу (ч. 1 ст. 698 ЦК), так і поставки (ст. 712 ЦК). Суб'єктний склад угоди (підприємець — непідприємець) також дозволяє кваліфікувати її і як роздрібну купівлю-продаж, і як поставку. В цьому випадку для розмежування двох суміжних договорів слід звернути увагу на інші відмінні особливості роздрібної купівлі-продажу, зокрема на її публічний характер, відсутній у договорі поставки. Так, якщо продаж меблів здійснюється в торговому залі універмагу, на загальних і однакових для всіх підставах, «в чергу» з іншими покупцями, зобов’язання, що виникає у цьому випадку, тяжіє до роздрібної купівлі-продажу. Навпаки, якщо універмаг реалізує товар зі складу, в індивідуальному порядку «поза чергою», погоджуючи умови договору з покупцем, отримуючи оплату за безготівковим розрахунком, без допомоги касового апарату, можна вважати, що укладений договір має більше схожих ознак з поставкою.. У нормативних актах, що регулюють особливості роздрібного товарообігу в окремих галузях, купівля-продаж часто необґрунтовано змішується з наданням послуг (н-д, послуг громадського харчування). Причина цих непорозумінь в тому, що в економіці роздрібним товарообігом вважається сукупність всіх угод з умовою наявної оплати (зокрема договорів прокату, побутового підряду, надання послуг громадянам і т. п.). Але в юридичному розумінні послуга — це дія, результат (цінність) якої невіддільний від самої дії і виявляється (споживається) в процесі надання послуги. Тоді як товар, що є предметом купівлі-продажу, завжди має речовий характер і існує як такий (незалежно від дій продавця з передачі товару). Елементи договору роздрібної купівлі-продажу. Продавцем за договором може виступати тільки підприємець (індивідуальний або колективний — комерційна організація), що здійснює діяльність з продажу товарів у роздріб. Остання умова означає, що характер і обсяг правоздатності особи повинні припускати можливість ведення роздрібної торгівлі. Так, банк або індивідуальний підприємець-юрист не можуть виступати в цьому договорі на стороні продавця. Крім того, роздрібна торгівля деякими видами товарів (перш за все підакцизними: алкоголем, тютюновими і ювелірними виробами, бензином і легковими автомобілями і т. д.) може здійснюватися тільки на основі спеціальної ліцензії. Т.ч., коло можливих продавців за договором роздрібної купівлі-продажу є вужчим, ніж в договорі поставки (постачальником може бути будь-який підприємець, не обов'язково роздрібний торговець). Покупцем за договором зазвичай виступає громадянин. Юридичні особи можуть набувати товарів в порядку роздрібної торгівлі тільки для їх використання в цілях, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Відносно комерційних організацій діє презумпція, згідно якої всі здійснювані ними угоди носять підприємницький характер, що обмежує можливість їх участі у вказаному договорі. Навпаки, придбання товарів некомерційними організаціями, за загальним правилом, набуває форму роздрібної купівлі-продажу, якщо товар придбається в роздрібній торговій мережі. Відносно ряду товарів, обмежених в обороті, законодавством встановлені спеціальні вимоги до покупців, які повинні володіти відповідною правоздатністю (н-д, при купівлі зброї). Особливий характер роздрібної купівлі-продажу абсолютно виключає можливість участі в цій операції держави, оскільки вона, ні підприємцем, ні споживач. Предметом договоруможуть бути будь-які речі, не вилучені з обороту, як визначені родовими ознаками, так і індивідуально-визначені. Продаватися в порядку роздрібної торгівлі можуть як наявні речі, так і речі, створені у майбутньому. Зрозуміло, останній випадок нетиповий, адже більшість договорів роздрібної купівлі-продажу укладаються і виконуються практично одночасно (розрив в часі між видачею товарного чека і оплатою та отриманням товару, як правило, невеликий). Проте норми ЦК не перешкоджають продажу майбутніх речей, тому відповідні договори також можуть мати місце (іноді в каталогах фірм посилочної торгівлі рекламуються товари, які в даний момент ще не виготовлені). Як співвідносяться предмети купівлі-продажу взагалі і договору роздрібної купівлі-продажу зокрема? Очевидно, предмет останнього є вужчим. Так, продаж майнових прав навряд чи може здійснюватися у формі роздрібної торгівлі. Права із зобов'язань договірного характеру зазвичай існують в рамках відносних правовідносин, прив'язані до конкретного боржника, а тому не існують в таких кількостях, які необхідні для роздрібної торгівлі. Виключні права в більшості випадків пов'язані з індивідуалізацією власника, і тому також не можуть бути предметом роздрібного продажу. Речові права слідують за конкретною річчю, у відриві від якої продати їх надзвичайно важко. Відмічене, проте, не означає принципової неможливості роздрібного продажу майнових прав. Ст. 698 ЦК характеризує предмет договору — товар — не шляхом вказівки на його специфічні властивості, особливості, а через визначення цілей його використання. З цієї причини більшість товарів можуть виступати предметом як купівлі-продажу, так і поставки. Н-д, легковий автомобіль може бути предметом роздрібної купівлі-продажу, якщо його придбає в магазині громадянин-споживач. Він же буде предметом поставки, якщо його придбає для своїх потреб таксопарк. Якщо ж продавцем автомобіля виступає громадянин, це буде договір купівлі-продажу, регульований загальними нормами ЦК. Т.ч., предметом договору роздрібної купівлі-продажу можуть бути тільки речі, що використовуються для особистого, сімейного, домашнього (т.т. побутового) або іншого споживання, не пов'язаного з веденням підприємницької діяльності. Цінадоговору роздрібної купівлі-продажу, як випливає із ст. 699 ЦК, визнається його істотною умовою. Це правило безпосередньо пов'язане з нормами, що визначають момент укладення договору. Враховуючи характер роздрібної купівлі-продажу як договору приєднання, ч 1 ст. 705 ЦК передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору роздрібної купівлі-продажу. При цьому ціна товарів, за загальним правилом, повинна встановлюватися однаковою для всіх покупців (ст. 633 ЦК). Звідси можна зробити висновок про те, що покупець за договором роздрібної купівлі-продажу не може безпосередньо брати участь у визначенні ціни товару. При порушенні продавцем вказаного правила наступають такі наслідки. З одного боку, ч. 6 ст. 633 ЦК вказує на нікчемність умов публічного договору (зокрема про ціну), які не є однаковими для всіх покупців. Проте визнання нікчемною істотної умови про ціну тягне недійсність всієї угоди, що випливає з тлумачення ст. 217 ЦК. Отже, покупець, якому товар проданий за вищою ціною, ніж іншим, має право вимагати визнання договору недійсним (нікчемним) і поновлення сторін у первісний стан. Ціни на окремі види товарів встановлюються або регулюються державою і, отже, набувають для продавця обов'язкового характеру. Строкдоговору роздрібної купівлі-продажу визначається самими сторонами і є звичайною умовою договору. Істотний характер він набуває лише в договорах купівлі-продажу товару в кредит з розстрочкою платежу. Відсутність в договорі умови про строк заповнюється за допомогою диспозитивних норм підзаконних актів, що регулюють окремі різновиди роздрібної купівлі-продажу, і загальних норм ЦК. Ст. 701 ЦК містить правила про договори, укладені з умовою прийняття покупцем товару у встановлений строк. У такому договорі моменти укладання (шляхом оплати) і прийняття товару покупцем не співпадають. Практична цінність вказаної статті невелика, оскільки всі її положення дублюють загальні норми ЦК. Так, нез'явлення покупця для придбання товару в певний строк може розглядатися продавцем як відмова покупця від виконання договору. Відповідальність за це порушення наступає по загальних правилах ч. 1 ст. 623 ЦК у формі відшкодування збитків. Проте навряд чи розмір цих збитків перевищить купівельну ціну товару, отриману продавцем. Форма договору роздрібної купівлі-продажу повинна підкорятися загальним правилам про форму правочинів. Публічний характер договору роздрібної купівлі-продажу проявляється в особливому порядку його укладання. Оферентом, як правило, тут виступає продавець, а сама оферта в більшості випадків – публічна, яка містить всі істотні умови пропозиції про укладання договору, звернена до невизначеного коло осіб, яка в кожен конкретний момент часу може акцептуватися лише однією особою. Типовий приклад публічної оферти — продаж товарів (газет, напоїв) через автомати. У разі публічної оферти покупець може судити про її існування з фактичних обставинах справи. Так, якщо автомат включений і забезпечений товаром, значить, в наявності оферта, яку покупець має право акцептувати. Якщо ж товар закінчився або біля автомата черга (що, як правило, помітно з першого погляду), то оферта тимчасово знята і покупцеві доведеться почекати її відновленням. З цієї причини ст. 641 ЦК, за загальним правилом, розглядає рекламу і інші пропозиції, адресовані невизначеному коло осіб, лише як запрошення до оферти (виклик на оферту). З іншого боку, ст. 699 ЦК містить прямо протилежне правило: пропозиція товарів в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містять всі істотні умови договору. Т.ч., законодавець у сфері роздрібної торгівлі відступив від загального правила. Причиною такого рішення, ймовірно, було прагнення спонукати рекламодавців відповідальніше ставитися до інформації, зверненої до загалу. |
