ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Роль податків в розширеному виробництві

Податки є не тільки джерелом поповнення бюджетів, але і інструментом регулювання економічних та соціальних процесів для досягнення економічного зростання, максимального рівня зайнятості і добробуту населення в рамках податкової політики.

Податки – це частина національного доходу держави, яка має самостійний рух. Статистичні дані по країнам з розвинутою ринковою економікою показують, що на протязі довгого історичного періоду темпи зростання податків перевищують темпи зростання ВВП. Спостерігається чітка тенденція збільшення долі податків у ВВП.

Стягування 1/3 ВВП у вигляді податків пов’язано з розширенням впливу держави на процес розширеного відтворювання. Держава споконвічно націлена на службу тим, хто оплачує її потреби і функції у вигляді податків. У розвинутих країнах основну частину податків ( до 80% ) сплачують приватні особи, тому держава зацікавлена в захисті інтересів платників податків. Саме це і називається „демократією” у практичній її реалізації. У більшості країн бувшого СРСР найбільшу частку податків сплачують підприємства, тому держава охороняє саме їх інтереси.

Сучасна Податкова система України була сформована с прийняттям Закону України “ Про систему оподаткування “ від 25 червня 1991року.

У 1994 році населення України сплатило з урахуванням непрямих податків (ПДВ, акцизний збір) 70,4% доходної частини бюджету, а одержало з бюджету – 39%. Підприємства заплатили 17,3% доходної частини бюджету, а одержали – 36,8%. Отже збідніле населення фінансує не тільки себе, але й бюджет. Податкові надходження складають майже 80% від загального обсягу доходів зведеного бюджету України.

Діалектика податків в тому, що з одного боку вони зменшують можливості господарюючих суб’єктів та їх споживання, а з іншого – це фінансова основа впливу держави на темпи зростання національного доходу, зміну структури попиту та споживання і досягнення пропорційності в економічній структурі виробництва та збуту.

Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження (тиску) на платника податку.

Податковий тиск – відношення загальної суми податкових надходжень до валового внутрішнього продукту. Надлишковий податковий тиск призводить до згортання виробництва і, відповідно, до зменшення доходів бюджетів всіх рівнів.

При характеристиці податкового тиску (ПТ) на підприємстві можна використовувати такі показники:

- частку податкових виплат підприємства (ПВ) в загальній сумі прибутку (П):

ПТ = ПВ / П *100%

- частку податкових виплат підприємства в обсязі доходу від реалізації продукції (ОР):

ПТ = ПВ / ОР * 100%

Податковий тиск показує, яка частина ВВП перерозподіляється через бюджет.

Розподіл податкового тиску викликає інтерес не тільки з точки зору справедливості, але і з позицій перерозподілу ресурсів. Податкові норми встановлюються законодавством. Але платники податків намагаються поводитися так, щоб у кінцевому результаті зменшити ту частину податкового тиску, яка на них припадає двома способами:

- мінімізують свої податкові зобов’язання шляхом зміни структури і інтенсиності своєї економічної діяльності, тобто обмежують діяльність, яка оподатковується, і розширюють види діяльності, які мають пільги в оподаткуванні обсягу продаж і виробництва;

- намагаються перемістити податковий тиск на продавців (переміщення тиску назад) або на покупців шляхом включення податків в ціну ( переміщення податкового тиску вперед).

Здатність платників податків переміщувати податки на своїх контрагентів залежить від ринків, на яких вони взаємодіють (конкурентний ринок чи монополія).

Правило Рамсея.

Оптимізація оподаткування полягає в мінімізації надлишкового податкового тиску, встановлених державою податків при заданій величині податкових надходжень і певних обмеженнях розподілу доходів. При оптимальному оподаткування зростання податкового тиску призводить до того, що фізичний обсяг виробництва (продаж) кожного із товарів скорочується в однаковій пропорції (за умови, що до оподаткування мала місце конкурентна рівновага).

Правило Корлетта-Хейга.

Наслідки деформацій оподаткування можуть бути зменшені, якщо при рівних умовах товари і послуги, які є взаємозамінними по відношенню до дозвілля, будуть обкладатися меншими податками, ніж товари та послуги, взаємодоповнювані з дозвіллям.

Широке розповсюдження при аналізі оптимальної норми оподаткування одержала теорія американського економіста Артура Лаффера (крива Лаффера).

Відповідно до неї сумарна ставка прямих і непрямих податків при визначенні рівня оподаткування підприємства у середньому не повинна перевищувати 37,7%. У цьому випадку бюджет одержує всі необхідні і заплановані надходження.

Крива Лаффера дає відповідь на запитання, при якій ставці податків податкові надходження у бюджет максимальні. При подальшому підвищенні ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, падають обсяги виробництва, тобто база оподаткування, збільшуються ухилення від сплати податків та зростає тіньовий сектор, що зменшує податкові відрахування.

Досвід країн з розвинутою економікою свідчить, що граничний сумарний розмір оподаткування не може перевищувати 1/3 обсягу прибутку, отриманого підприємством. Інакше це підриває основи суспільно-економічного відтворення, веде до розбалансування економіки. Отже треба встановлювати норму оподаткування згідно з економічною концепцією держави. Практика країн показує, що податкове навантаження в країнах коливається від 52% у Швеції до 30% в США і Туреччині, але суттєвого впливу на економічний прогрес не відбувається в обох випадках. Середньорічний приріст ВВП в цих країнах коливається від 3-х до 6-ти відсотків щорічно. Підвищена норма оподаткування у скандинавських країнах базується на граничній корисності податкових платежів, а втрати соціального добробуту конкретного громадянина платника податків при обміні “податки-блага” зводиться до мінімуму.

Ціною суспільних благ в державі виступають податки. Ефективність податкових взаємовідносин держави та суб’єктів доцільно досліджувати через коефіцієнт співвідношення сум податкових платежів і фінансованих державою сум суспільних благ та трансфертних платежів (Кс):

Кс = ( Суспільні блага + трансфертні платежі) / податкові надходження

Якщо цей коефіцієнт не опускається нижче 80% , то можна говорити про те, що високий рівень оподаткування виправдовує себе. Наприклад, у Швеції рівень оподаткування сягає 57% від ВВП, але Кс близький до 86% з мінімальною суспільною жертвою – 14%.

В Україні коефіцієнт Кс не перевищує 26%. Це говорить про те, що ефективність використання податкових надходжень в Україні у 3,3 рази нижче, ніж у Швеції. І при такому коефіцієнті нам потрібно забезпечити такий рівень фінансування державою суспільних благ, як у Швеції, тобто збільшити рівень оподаткування в 3 рази. Звісно, що це нереально робити, як з практичної, так і з теоретичної точки зору. В Україні проблемою є не рівень оподаткування, а ефективність використання податкових надходжень.

Ефект Олівера-Танзі – падіння реального розміру податків при різкому прирості цін на товари і послуги.

Головними недоліками податкової політики в Україні, що зашкоджують ефективній роботі вітчизняних підприємств, є:

1) неоптимальна податкова структура;

2) надмірний податковий тиск на вітчизняного товаровиробника;

1) антистимулююча дія системи надання податкових пільг;

2) нестабільність податкового законодавства;

3) переважання питомої ваги непрямих податків над прямими, що гальмує стимули до розвитку виробництва;

4) велика питома вага стягнень із собівартості продукції (приблизно до 20-30% структури собівартості);

5) складність процедури оподаткування.

Головними недоліками є:

- нестабільність податкової системи;

- суто фіскальне спрямування податкової системи;

- громіздкість системи ( велика кількість податків та цільових відрахувань);

- складність розрахунків окремих податків та відрахувань.

Для реформування податкової системи необхідно:

- збільшити питому вагу прямих податків;

- знизити податковий тиск на юридичних і фізичних осіб з метою активізації підриємницької діяльності;

- удосконалити механізм нарахування і сплати ПДВ;

- зменшити пільги в оподаткуванні;

- підвищити штрафні санкції до суб’єктів, які мають податкову заборгованість перед державою;

- максимально спростити процедуру оподаткування .