ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ПЕРША ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛОМУ

Людина, уражена електричним струмом, втрачає свідомість, перестає дихати, іноді немає в неї навіть пульсу. Та життя ураженій людині можна повернути, якщо негайно подати першу допомогу. Дуже важливо не зволікати при цьому жодної секунди, бо допомога, подана протягом першої хвилини після ураження, у 90 % випадків дає пози­тивні наслідки.

Кожний, хто працює з електрообладнанням, повинен вміти подати першу допомогу потерпілому. Крім того, на підприємствах повинні бути обладнані невеликі шафи першої допомоги. На віддалені об'єкти слід брати з собою сумки першої допомоги. У шафах і сумках повинні бути індивідуальні пакети, бинти, йод, розчин борної кислоти (для про­мивання очей), нашатирний спирт, мило, джгут для зупинення кровоте­чі, рушник та інші речі і медикаменти, що потрібні для подання пер­шої допомоги.

Звільнення з-під струму людини, яка потрапила під напругу, про­водиться без поспіху і обережно. При цьому важливо пам'ятати, що електричний струм, проходячи через тіло, спричинює скорочення м'я­зів. Тому часто людина сама не може відірватись від струмопровідних частин електричної установки, до яких вона випадково торкнулась.

Щоб якнайшвидше звільнити потерпілого, треба негайно зняти на­пругу. Для цього вимикають рубильник або пакетний вимикач чи викручують запобіжні пробки.

Коли обірвався на повітряній лінії провід і людина попала під на­пругу, необхідно перерубати провід сокирою з сухим дерев'яним топо­рищем або перекусити кусачками, але перед тим слід одягти рукавиці і надійно ізолювати себе від землі, підклавши під свої ноги суху дошку, солому, куртку тощо. Торкатись голими руками проводу, що під нап­ругою, або оголеної частини тіла потерпілого не можна, бо ураження одержить і той, хто подає допомогу.

Якщо неможливо обрізати провід, можна під ураженого підкласти суху дошку, фанеру тощо і обережно відкинути провід на бік сухою палкою, обмотавши перед тим свої руки шарфом або суконним голов­ним убором.

Якщо потерпілий перебуває високо над землею, то після вимкнення установки і звільнення від дії струму він може впасти на землю. Тому в цьому випадку слід вжити заходів, щоб потерпілий не вдарився.

Після звільнення потерпілого від струму йому негайно подають пер­шу допомогу. Якщо потерпілий не втратив свідомості, йому створюють спокійні умови до прибуття лікаря, якого негайно викликають на місце нещасного випадку, або доставляють потерпілого у найближчий ліку­вальний заклад.

Якщо потерпілий знепритомнів, але дихає, його слід покласти на рівне і зручне місце, розстібнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирного спирту і весь час розтирати та зігрівати тіло. А коли у потерпілого не відчувається дихання, биття серця і пульс, треба негайно робити штучне дихання. В усіх випадках терміново викликають лікаря. Наявність дихання визначають з допо­могою дзеркальця, яке підносять до органів дихання, і по росі, яка

Рве. 18.7. Першадопомога приураженні струмом:

в — вдування повітря у рот або в ніс потерпілого; 6 *— непрямий масаж серця

з'являється на поверхні дзеркальця, судять про наявність чи відсут­ність дихання.

В наш час рекомендується проводити штучне дихання способом «рот у рот». Для цього спочатку потерпілого слід покласти на спину на рівне і зручне місце, підкласти під нього суху широку дошку або су­хий спецодяг, не допускаючи його охолодження на кам'яній, бетонній чи металевій підлозі. Потім відкрити йому рот, видалити сторонні предмети і слиз і приступити до надання дальшої допомоги. Для цього голову ставлять у положення, зображене на рис. 18.7, а, відтягують нижню щелепу, роблять глибокий вдих і з силою видихують у рот потер­пілому. При цьому ніс потерпілого слід затиснути (маленьким дітям повітря вдувають одночасно у рот і в ніс). Після цього знову зробити глибокий вдих, а за цей час з потерпілого вийде повітря, і знову повто­рити попереднє.

Таких циклів слід проводити 12—15 за хвилину. Коли у потерпілого відсутній пульс, необхідно робити масаж серця (рис. 18.7, б). Для цього потерпілого слід покласти на тверду поверхню (стіл, лавку або дере­в'яну підлогу), звільнити від одежі грудну клітку, зняти пас, підтяж­ки та інші речі, що заважають диханню. Потім, знаходячись справа або зліва від потерпілого, приступають до масажу. При цьому необхідно долоню покласти на V ₈нижньої частини грудної клітки, поверх руки положити другу руку і натискувати на грудну клітку потерпілого, злегка допомагаючи цьому нахилом свого корпусу. Натискування слід виконувати швидким поштовхом так, щоб нижня частина грудної кліт­ки опустилася вниз у бік хребта на 3—4 см (у повних людей на 5—6 см), зафіксувати клітку в цьому положенні на 0,5 с, після чого швидко від­пустити. Такі натискування слід повторювати приблизно 1 раз на се­кунду.

Кращі результати, коли поєднують штучне дихання з масажем сер­ця, у такому порядку: після двох-трьох глибоких вдувань в рот або в ніс потерпілого виконуюють 15 натискувань на грудну клітку, потім знову повторюють цикл. При цьому перехідна пауза повинна бути мі­німальною.

Краще допомогу надавати вдвох. Один виконує штучне дихання, а другий — зовнішній масаж серця. При цьому після одного глибокого вдування виконують п'ять натиснень на грудну клітку і далі цикл пов­торюють.

Під час вдування масаж серця припиняють, тому що повітря не буде доходити до легень потерпілого.

Перші ознаки того, що потерпілий приходить до себе, такі: зву­жуються зіниці, обличчя замість сіро-землистого з синюватим відтін­ком набирає рожевого відтінку, спостерігається видимість слизистих оболонок і поява дихання і пульсу.

Штучне дихання слід проводити до появи дихання і пульсу у потер­пілого, а якщо дихання не відновлюється, його слід проводити до при­ходу лікаря, який остаточно встановлює стан потерпілого.

Після першої допомоги потерпілого госпіталізують, щоб не допусти­ти ускладнень, оскільки відомі випадки смерті після деякого часу з моменту повернення життя потерпілого.