ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД УРАЖЕННЯ СТРУМОМ

Щоб обслуговування електричних установок було безпечним, застосовують засоби захисту, які поділяють на два види: загальні і спе­ціальні. Загальні засоби захисту призначені для захисту людей, що не мають спеціальних знань з електротехніки, але мають справу з елек­тричними пристроями, апаратурою керування тощо. До цих засобів належать: ізоляція, заземлення і занулення, огорожа і попереджуваль­ні плакати.

До спеціальних засобів захисту належать ізолюючі захисні засоби, переносні заземлення і огорожі, спеціальні плакати тощо.

Усі металеві частини електричних установок, по яких проходить струм або які перебувають під напругою (у доступних для людини міс­цях), повинні мати ізоляцію, наприклад, ізольовані проводи, розетки і вимикачі з пластмасовими кришками, рубильники і пакетні вими­качі, ручки яких виготовлені з струмонепровідного матеріалу тощо. Опір ізоляції в устаткуваннях до 1000 В повинен бути не нижче 500 000 0м.

Відкриті струмопровідні деталі електроустановок і голі проводи дозволяється встановлювати і прокладати тільки в таких місцях, де до них випадково не може доторкнутись людина.

Усі металеві частини електроустановок (корпуси електричних машин і апаратів, кожухи комутаційних апаратів і електронагрівальних при­ладів тощо), які внаслідок порушення ізоляції можуть опинитись під напругою, треба надійно заземлювати (занулювати).

Заземленням (рис. 18.1) називається навмисне з'єднання частин електроустановок, нормально не перебуваючих під напругою, з зазем­люючим пристроєм. Заземлюючим пристроєм називають сукупність заземлювача / і заземлюючих провідників 2. Заземлювачем називають групу металічних труб (або стержнів чи полос), які забиваються у землю.

Приєднання корпусів апаратів 3 до магістралі заземлення б вико­нується з'єднувальними провідниками 5 з допомогою болтових з'єднань 4 і приварюванням до магістралі. Магістраль заземлення 6 приварюють до заземлюючих провідників 2 стальним провідником перерізом не мен­ше 48 мм².

Систему захисного заземлення розраховують згідно з існуючими нормами і правилами.

Магістралі заземлення прокладають вздовж стін приміщення на висоті 400—500 мм. До них паралельно приєднують всі корпуси елек­трообладнання з допомогою проводів перерізом не менше 12 мм².

Для устаткування до 1000 В величина опору заземлення повинна бути у всіх випадках не більше 4 Ом і не більше 10 Ом тільки для кому­нальних і сільських мереж, якщо потужність джерела енергії не біль­ше 100 кВА.

Опір розтікання струму одного заземлювача розраховують за ем­піричною формулою

Практично застосовують труби довжиною 7 = 2 — 3 м, діаметром d = ЗО -г- 50 мм при товщині стінок труб не менше 3,5 мм. Для одержан­ня необхідної провідності заземлюючого пристрою в грунт забивають кілька труб на глибину не менше 0,5 м (глибина промерзання грунту) на відстані подвійної довжини одної труби. Опір розтікання в цьому випадку розраховують за формулою

де /?„ — опір розтікання одного заземлювача; ц_г — коефіцієнт екрану­вання труб, який коливається в межах 0,65—1,0; п — число труб (кутників).

Задаючись допустимим опором /?₃ захисного заземлення, знаходять необхідну кількість труб.

Заземлення —- найбільш розповсюджений засіб захисту людей в мережах з ізольованою нейтраллю до 1000 В (рис. 18.2).

Якщо корпус не буде заземлений і опиниться під напругою, до нього торкатись дуже небезпечно, тому що його потенціал буде рівним потен-

ціалу фази і, отже, весь струм пройде через тіло людини і ураження не­минуче. При заземленому корпусі (рис. 18.2) через малий опір зазем­лювача струм замикання на землю піде по двох паралельних вітках і розподілиться між ними обернено пропорційно їх опорам. Оскільки опір вітки людина — земля набагато більший від опору вітки корпус — земля, струм через людину пройде значно менший і безпечний. Отже, захисне заземлення понижує напругу дотикання, що створює безпечні умови для людини, яка випадково торкнеться корпусу, що знаходить­ся під напругою.

В мережах з глухозаземленою нейтраллю (рис. 18.3) до 1000 В при замиканнях на корпус обладнання заземлення корпусу може не забез­печити захисту людини. Справа в тому, що струм короткого замикання в цьому випадку обмежується сумарним опором заземлення джерела і заземлювача обладнання і цей струм може не перевищувати пускових струмів (наприклад, електродвигунів), тому запобіжник не перегоряє і корпус обладнання може тривалий час знаходитись під небезпечною напругою, і, отже, випадкове дотикання людини до такого корпусу викличе ураження струмом.

Тому на практиці в межах з глухозаземленою нейтраллю (рис. 18.3) застосовують занулення, тобто всі корпуси електрообладнання, які можуть опинитись під напругою, з'єднують з нульовим проводом.

Занулений корпус в мережах з глухозаземленою нейтраллю забез­печує захист людей, якщо виникає пробій фазної напруги на корпус. При цьому у колі фаза — корпус — нейтраль виникає струм короткого замикання, величина якого досягає

^/u>7IWTf^>3U' ⁽¹⁸-³⁾

де Иф\ R_o — активні опори проводів: фазного і нульового; X — реак­тивний опір петлі фаза-нейтраль; /_nom — номінальний струм плавкої вставки найближчого запобіжника.

При такій величині струму короткого замикання плавка вставка запобіжника перегоряє і тим вимикається аварійне коло, захищаючи людину від ураження струмом. Якщо людина торкається корпусу і в цей час виникне пробій на корпус, через тіло людини пройде незначний безпечний струм.

Одним із засобів захисту людей від ураження є застосування пони­женої напруги. У звичайних умовах напруга 42 В і нижча відноситься до малої, безпечної напруги. Застосування малої напруги виключає небезпеку ураження електричним струмом навіть при дотиканні до ого­лених струмоведучих частин, які знаходяться під напругою. На малу напругу доцільно вмикати електрообладнання в приміщеннях з під­вищеною небезпекою — це переносний електроінструмент, місцеве або ремонтне освітлення, електрифіковані іграшки тощо. Заземлювати (занулювати) це обладнання непотрібно.

Проте у вибухонебезпечних приміщеннях заземлення (занулення) обов'язкове при будь-яких напругах, оскільки поява потенціалів на корпусі може викликати іскріння і, отже, вибух. Для одержання по­ниженої безпечної напруги застосовують понижувальні трансфор­матори.

Попереджувальні написи і плакати. Для попередження нещасних випадків від електротравм значна роль належить написам, маркуван­ню, які вказують назву і призначення приєднань, положення (ввімкне­не або від'єднане) обладнання. Крім цього, застосовується різнокольоро­ве фарбування проводів, кабелів, магістралей заземлення і занулення клем, шин тощо.

Важливу роль у попередженні нещасних випадків відіграють по­переджувальні плакати (рис. 18.4), застосування яких є обов'язковим при ремонтах і обслуговуванні електроустаткування.

Ізолюючі захисні засоби (рис. 18.5) забезпечують електричну ізо­ляцію людини від струмоведучих частин електрообладнання, а також від землі.

Всі ізолюючі засоби поділяють на основні і допоміжні. До основних відносять ізолюючі засоби, ізоляція яких надійно витримує робочу напругу і при допомозі яких дозволяється дотикання до оголених стру­моведучих частин, перебуваючих під напругою, безпечно від ураження струмом. Наприклад, для мереж вище 1000 В — ізолюючі штанги, стру-мовимірювальні кліщі, покажчики напруг, для мереж до 1000 В — ді­електричні рукавички, струмовимірювальні кліщі, монтерський ін­струмент з ізольованими ручками, покажчики напруг.

Додаткові захисні засоби — це такі, які застосовують разом із ос­новними, бо самостійно вони не можуть забезпечити безпечну роботу.

Наприклад, для мереж вище 1000 В — діелектричні рукавички, боти, килимки, підставки, а для напруги до 1000 В — діелектричні калоші, килимки, ізолюючі підставки.

При роботі під напругою в мережі до 1000 В крім монтерського ін­струменту з ізольованими ручками рекомендовано користуватися та­кож рукавичками, наприклад, при заміні запобіжників під напругою тощо.

Якщо металеві частини будь-якої установки перебувають під нап­ругою і за умовами роботи відкриті та розміщені так, що людина може доторкнутися до них, то навколо такої установки необхідно встановлю­вати спеціальну огорожу. Відстань огорожі від струмопровідних частин напругою до 1000 В повинна бути не менша 350 мм.

Ізолюючі штанги (рис. 18.5) призначені для вмикання і вими­кання роз'єднувачів, встановлених на трансформаторних підстанціях (закритих або відкритих). Матеріалом штанги є проварене у лляній олії дерево чи пластмаса. Поверхня дерев'яної штанги повинна бути від­полірована. Для обмеження довжини захвату рукою передбачено упор, вище якого штангу тримати не можна. Штанги повинні зберігатись на спеціальних підставках в сухому приміщенні, у вертикальному по­ложенні. Штангою користуються так: беруть її за один кінець і, заче­пивши гачком, що є на її другому кінці, за кільце на рухомих ножах роз'єднувача висмикують їх з губок роз'єднувача.

Кліщі 2 застосовують для встановлення і заміни запобіжників ви­сокої напруги. Цей інструмент виготовляють з сухого дерева і поверх­ню добре обробляють. Металеві частини дозволяється використовува­ти лише для з'єднання дерев'яних ізолюючих частин кліщів.

Діелектричні рукавиці 3 виготовляють з спеціальної гуми, яка має високі ізоляційні якості. Застосовувати медичні і хімічні рукавички

Рис. 18.4. Зразки попереджуваль­них плакатів:

а — попереджуючі; б — заборо­няючі; в — вказуючі

замість діелектричних забороняється. Рукавиці вдягають при будь-яких роботах під напругою.

Діелектричні боти 4 і калоші 5 виготовляють з спеціальної гуми. Застосовувати звичайні калоші або гумові чоботи замість діелектрич­них бот забороняється. Одягають боти чи калоші при роботах під на­пругою.

Діелектричні гумові килимки і доріжки 6 виготовляють з спеціаль­ної гуми товщиною 3—5 мм для установок з напругою до 1000 В і тов­щиною 7—8,мм для установок, де напруга вище 1000 В. Застосовують їх при роботах під небезпечною напругою, біля щитів управління то­що, створюючи ізоляцію від підлоги.

Таке саме призначення має дерев'яна підставка 7, виготовлена з сухого дерева і полакована.

Монтерський інструмент 8 повинен мати ручки, виготовлені з некрихкого ізолюючого матеріалу або вкриті цим матеріалом, бути стій­кими проти дії вологи, бензину і кислот тощо. При виконанні цим ін­струментом будь-яких робіт під напругою в мережах 220/380 В для біль­шої безпечності необхідно застосовувати килимки і рукавиці. Струмо-вимірювальні кліщі 9 застосовують для вимірювання величини струму у лінії, з килимком і в рукавицях.

Покажчики напруги 10 призначені для виявлення напруги. Пере­віряють їх щоразу перед застосуванням. При користуванні необхідно металевим кінцем індикатора торкнутись до струмопровідних частин електроустановки, які перебувають під напругою, неонова лампочка спалахує, що свідчить про наявність напруги.

Для виявлення напруги у сітках 220/380 В існують невеликі індика­тори напруги розмірами з авторучку, які працюють аналогічно поперед­ньому.

Захисні окуляри застосовують для захисту очей від опіків електрич­ною дугою, яка може виникнути в електроустановках, що перебувають під напругою під час вмикання і вимикання роз'єднувачів, а також застосовують під час паяння кабелів і заливання кабельних муфт ізо­люючою масою тощо.

Рукавиці брезентові застосовують для захисту рук від опіку, коли працюють з кабельною масою.

Переносне заземлення застосовують для захисту від ураження стру­мом під час випадкового ввімкнення дільниці, на якій працюють люди. Таке заземлення ставлять з боку можливої подачі напруги. Під час випадкового ввімкнення дільниці в колі виникне струм короткого за­микання, що спричинить негайне вимикання заземленої дільниці від­повідною апаратурою. Переріз проводу заземлення повинен бути не менше 25 мм². Встановлюючи заземлення, кінці його спочатку приєд­нують до заземлюючого контура. Якщо його нема, у землю забивають металеву трубу, до якої приєднують кінці переносного заземлення. Потім, визначивши індикатором, що напруги немає, надійно прикріп­люють заземлення до струмопровідних частин електричної установки або лінії, використовуючи для цього штанги чи інструменти з ізольова­ними ручками.

Для роботи на висоті застосовують переносні драбини-стрем'янки (рис. 18.6). На кінцях драбин стрем'янок повинні бути упори, які

забезпечують стійкість їх на під­лозі. Крім того, щоб ноги не роз­ходились, упори жорстко закріп­люються між собою. На місці ро­боти передбачається поміст і бар'єр. На бар'єр можна класти необхідний інструмент під час роботи. Коли людина працює на­верху, один робітник повинен спостерігати за її роботою і в разі необхідності надати їй до­помогу.

Категорично заборонено ста­вити драбини і стрем'янки на ящики, бочки тощо.

Усі захисні засоби повинні обов'язково періодично випробу­ватись. Про позитивні наслідки випробування свідчить клеймо на захисному засобі — «придатний до...». Забороняється користувати­ся захисними засобами, в яких дата випробування прострочена. Слід пам'ятати, що нехтування захисних засобів і поспіх при експлуатації електроустановок неприпустимі.

Основні вимоги до інструменту, пристроїв та спецодягу. Безпека електромонтажних робіт залежить від стану робочого інструменту. Щоб не допустити нещасних випадків, забороняється користуватися інструментами з шорсткими або розколотими ручками, напилком без ручки, молотком, зубилом, шлямбуром, крейцмейселем та іншими інструментами, в яких розклепані ударні частини.

Електроінструмент (дрилі, паяльники, борознорізи та ін.) повинні лег­ко і швидко вмикатися та вимикатися з електромережі, довільне вмикан­ня і вимикання недопустиме. Крім того, треба бути безпечним у роботі і не мати доступних для випадкового дотикання струмопровідних частин. У приміщеннях без підвищеної небезпеки дозволяється користува­тись інструментом, розрахованим на напругу до 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою, розрахованим не більш як на 42 В. Коли немає можливості забезпечити роботу інструментом, розрахованим на напругу до 42 В, можна використати інструмент на напругу до 220 В, але обов'язково треба заземлити його корпус і працювати в діелектрич­них рукавицях.

Оболонки кабелів і проводів повинні входити в електроінструмент і бути закріплені так, щоб у місцях вводу вони не перетирались і не переламувались.

Важливим елементом індивідуального захисту є спецодяг — халати, блузи, фартухи, берети, косинки тощо. Спецодяг не повинен обмежу­вати робочих рухів, але й не бути надто вільним, не повинен мати зви­саючих кінців. Спецодяг захищає одяг і тіло робітника від забруднення. Періодично спецодяг треба прати, щодня після роботи чистити і, якщо є потреба, просушувати. Зберігають його в сухому місці. Рукава одягу повинні застібатись на ґудзики.