 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Хоч мак сій. Про надзвичайну тишу.
У хаті стало так тихо, хоч мак сій, тільки голос Марини роздавався, передаючи слова пісні... (Панас Мирний, Повія, III, 4).
Хули (охулки) на руку не класти. Не пропустити нагоди поживитися; не гребувати ніякими засобами заради своєї вигоди.
Обидва одним миром мазані! Обидва на руку охулки не кладуть! Той тільки дере та кланяється, а наш бере та ще й батька дере! (Панас Мирний, Повія, III, 3).
Циганський піт. Дрож, тремтіння від страху чи холоду,
...Макар Іванович, наляканий, зрошений циганським потом, брехав... (М. Коцюбинський, Хо, IV).
Через вулицю (дорогу) навприсядки. Вираз, яким заперечуються родинні зв'язки; дуже далекі родинні зв'язки, що вже втратили силу. А звати мене Микола Єгипта, хоч з єгиптянами я родич такий... через вулицю навприсядки! (О. Гончар, Тронка, 7).
Через гречку перегнати. Дати доброго прочухана, провчити. Кажи йому від мене, нехай дасть тобі чистий спокій, а то я не буду вважати, що він пан писар, а через таку його гречку перегоню, що своїх двох ніг не дорахується (І. Франко, Рябина,І,3).
Через губу не плюнути. Пишатись, гордувати, вважати не гідним себе щось зробити; розлінитися.
Із палати Гордо суне, Через губу вже не плюне, Руки в пояс вгородив. (І. Франко, Коваль Бассім, X).
Чи тепер, чи в четвер; не тепер, так у четвер. Про неминучість чогось. ... Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру!.. А се вони би чи тепер, чи в четвер таки зробили (І. Франко, Борислав сміється, XX).
Чий батько (чорт) старший. Хто переможе, чия перевага буде в суперечці, змаганні («чия візьме»). Ми ще поміряємось... Ще побачимо, чий батько старший... Не той, тепер вік... часи тепер не ті... не ті люди...(Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XXVIII). Та вжеж, та вжеж, побачимо, чий чорт старший... (Леся Українка, Блакитна троянда, 11,11).
Чмелів слухати (чмелі гудуть). Про шум у голові (від хвороби, горя, удару чи хмелю). Хіба ж уже та не Юнона, Щоб не вказала макогона, Що й досі слухає чмелів! (І. Котляревський, Енеїда, І).
Чуба нам'яти. Побити. Паллант, любесенький хлопчина, Скрепивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина йому нам'яти хоче чуб. (І.Котляревський, Енеїда, VI).
Чужий хліб заїдати. Жити чужою працею; привласнювати чуже. Аби чужого хліба не заїдали та з чужої кривавиці не користувалися (М. Старицький, За двома зайцями, 1,1).
Шарварок зчиняти. Зчиняти безладдя, гармидер. Отже, окулярів у Господа тоді ще не було, а без них тільки й можна було збагнути, що біля ладану зчиняється якийсь несвітній шарварок (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 19).
Шкура тріщить. Про велике напруження у чомусь. Я й сама була невісткою, мене не милували! Аж шкура тріщала — робила... (І. Тобілевич, Безталанна, III, 4).
Шпильки (голки) під нігті заганяти. Допікати, завдавати душевного болю. — ...Та ще як свої більше, ніж чужі, шпильки під нігті заганяють... — Хто ж тобі їх заганя? -— знову йому Оришка. — ...Що, тебе син не почитає? Невістка не слуха? (Панас Мирний, Повія, IV, 7).
Ще вогко стане (кому). Загроза кари, помсти, розправи. Їх, як не вхопить мачуха поліно, як не кинеться таки при сватах на дівчину... — Від моїх рук не втечеш!.. Ще тобі вогко стане від моїх рук (Г. Хоткевич, Камінна душа, XII)..
Що громаді, те й бабі. Буде те, що й іншим; бажання, готовність поділити долю інших, громади. — Хто ж вам велить пектись? Узяли 6 та й увійшли в коридор. — Спасибі. Що громаді, те й бабі (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XXVIII). Атож! Що громаді, те й бабі... Ще доведеться на старість за сніп заробляти (М. Коцюбинський, Фата моргана, II).
Що на язик набіжить; що слина на язик принесе (говорити). Говорити, не думаючи, що прийдеться. Повибігали надвір і челядь, і своя сім'я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить (А. Свидницький, Люборацькі, І, 6). Але будовничий розговорився і говорив уже, що йому слина на язик принесла (І. Франко, Борислав сміється, XVIII).
Щоб роги не надто високі росли. Не дозволяти набратися сили, вийти з-під контролю; не давати волі. А вже ми будемо старатися, щоби їм роги не надто високі росли: скоро Що троха зачнуть носитися бутно, а ми цап, — плату знижимо, і свищи тоді тонко, так, як ми хочемо! (І. Франко, Борислав сміється, XI).
Щоб сидячого татари не взяли. Не бути бездіяльним, не сидіти без роботи. А коли єврей дає добру плату, то щоб сидячого татари не взяли та. на печі не лежать, чому того тижня й не поробити..?! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XVII).
Юшку варити. Знущатися. Ще мало людей забили, на той світ позагонили?.. А з живих — трохи юшки поповарили?.. (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., V).
Язик до Києва доведе. Про необхідність розпитувати. — Боже ж мій! Я ж не знаю, де він живе; я приїжджа людина... У мене немає нікого знайомого, хто б указав. — Язик, матушка, до Києва доводить! (Панас Мирний, Товариші).
Язика дістати (привести). Захопити в полон когось із метою здобути якісь відомості. (Із військової термінології.)
Чи вкрасти що, язик достати, Кого живцем чи обідрати, Ні сто не вдержить їх гармат. (І. Котляревський, Енеїда, IV).
Єсть виконати тихо й привести язика (О. Довженко, Повість полум'яних літ).
Як (мов, наче і под.) дзвін. Міцний, високої якості. Вже один корівник стоїть такий. Як дзвін! Ми коли вимурували його, то спершу випробували на міць (О. Гончар, Тронка, 8).
Як (мов, наче і под.) дурень із печі. Раптово, несподівано, недоречно. Яків мій зрадів та, як дурень з печі, — в нбги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Марко Вовчок, Викуп, IV).
Як (мов, наче і под.) з води іти; як з води (рости). Швидко рости.
А Трьомсин собі росте, Мов, як кажуть, з води йде... (І. Манжура, Трьомсин-богатир, І).
|
