 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Землі під ногами (під собою) не чути. Бігти, іти легко, швидко; бути переповненим радістю, щастям.
— Переймай, переймай, — чимдуж гукав Івась на брата, а сам землі під собою не чув — як той вітер, мчавсь (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, І). Він ішов, землі під собою не чуючи: голова його повна була образів щасливої будущини, серце повне було... невгасимого жару (І. Франко, Борислав сміється, XIX).
Земля пером (кому). Вираз доброї пам'яті про покійного. Добра людина була, хай земля їй пером, моя жінка, весела, роботяща... (С. Васильченко, Над Россю),
Злидні годувати. Жити в нужді, бідності. Я цілий вік труждався... увесь вік злидні годував, не доїдав, не допивав (М. Кропивницький, Олеся, IV, 2, 1).
Змію мати під серцем. Тяжко журитися чимось, не мати морального спокою; мати постійну гризоту. Що ми з одягу доброго та з грошей моїх, єк однаково змію маю під серцем (Г. Хоткевич, Камінна душа, X).
Знову за рибу гроші. Настирливо повторювати уже відоме. — Наче коли б віддали боржок, бо на сіль треба... — Знову за рибу гроші... Що воно за люди такі? Сказав же, що на торзі не були... (Ю. Збанацький, Двадцять копійок).
Золоте верб'я (гілля) росте. Твориться щось неймовірне, немає ладу. Де ся підтіпанка вмішалась, То верб'я золоте росло. (І. Котляревський, Енеїда, VI).
І вже так і знай, щось натворить. Або вулицю розжене, або досвітки розполохає, або голову комусь провалить... Де не повернеться — всюди за ним золоте гілля росте (Г. Тютюнник, Вир, І, 2).
З-під нігтів вибирати. Доскіпуватися, вишукувати. Ти все з доносами?.. Так і ходиш по нишпорках, так і вибираєш з-під кігтів (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, 3).
Зробити з лемеша швайку. Велику справу, річ перевести на дрібницю. Ох, старі голови та розумні! Химерять, химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко, Гайдамаки, Свято в Чигирині).
Зубами на світі жити. Про людей, які будь-якою ціною досягають свого, нікого й нічого не шкодують в ім'я задоволення власних інтересів. — Це такі, що зубамина світі живуть... — Що люті, то так... (Б. Грінченко, Під тихими вербами, 11,2).
Зуби сушити (продавати). Усміхатися, сміятися. ...Він сказав їй, що взяв її не на те, щоб вона продавала зуби та реготалась з парубками... (М. Коцюбинський, На віру, 5). — Чого це ти, чоловіче, зуби сушиш? — обізвалась із городця гостровуха Марія (М. Стельмах, Правда і кривда, XVII).
І риби наловити, і ніг не замочити. Бути дуже спритним (у негативному значенні), уміти ховати сліди. — От чоловік! І риби наловить, і ніг незамоче! — Я знаю, що він більше всіх краде, та зате і мені велику користь дає! (І. Тобілевич, Хазяїн, 1,12).
І усом не моргнути. Бути спокійним, байдужим, незважаючи ні на що. Солдат нічичирк! І усом не моргне (Г. Квітка-Основ'яненко, Салдатський патрет).
Із копита (робити щось). Раптово, не роздумуючи. Почекайте, він так із копита не може. Йому треба подумати (І. Микитенко, Вуркагани, 7).
Іудине коріння. Про людей підступних, зрадливих. (Євангельський відгомін.) І все'дно іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах, Правда і кривда, IV).
Іздити верхи. Підкорити, уміти використовувати у власних інтересах. (Часто вживається з часткою «не».) Вони на нас скоро верхигздитимуть!.. Не можна їм попускати!.. (Б. Грінченко, Під тихими вербами, І, 6).
Їсти поїдом. Постійно лаяти, знущатися. Пішло пекло у Місівчуковій хаті... їла поїдом, гризла по ниточці на годину. Змарніло, зісохло бідне дівчатко — як лиш ходила (Г. Хоткевич, Камінна душа, XII). Кабаки втерти (дати). Покарати, побити. Доглядайтеся, хлоп'ята,
Щоб як часом вам завзята, Хитра птиця, той орляка, Та не втер, бува, кабаки! (І. Манжура, Трьомсин-богатир, VII).
Камінь за плечима (на шиї). Моральний тягар, клопіт. Хлопче-молодче, З карими очима, Нащо тобі жінка, Камінь за плечима. (Т. Шевченко, Москалева криниця, 2).
А коли я поміха, коли я всім тут каменем на шиї, то ясно, що зайву личину треба набік (М. Старицький, Талан, III, 10).
Камінь кидати (на кого). Обвинувачувати когось, осуджувати, картати. ...Бо каменя на ближнього свого я кидать не люблю, хоч і за діло. (Леся Українка, Руфін і Прісцілла, III).
Камінь узяти (на душу, в дорогу). Моральний тягар; нечисте сумління; зробити щось усупереч совісті, етичним нормам.
— Втікаймо вкупі! — Ви ума збулися? Се значить взяти камінь у дорогу! (Леся Українка, Камінний господар, IV).
Квітку пришити. Кинути дотеп на чиюсь адресу, насміятися, поглузувати з кого-небудь.
Езоп пришив сю квітку вам, Яхидним головам... (П. Білецький-Носенко, Гадюка та Терпуг).
Кебету мати. Бути здібним, розумним. Козак Мамай, сам до малювання маючи кебету... встиг... визначити руку якогось великого й своєрідного живописця... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 41).
Кепи бити. Глузувати, насміхатися. Уходить один обдертий гуцуляк у корчму..., а парубки давай собі з нього кепи бити (Ю. Федькович, Дурний гуцуляк).
Кивнути пальцем. Виявити найменше бажання. (Про свавілля владних людей). А слід лише мені кивнути пальцем... і тобі не бути вже в службовому переліку святих (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 28).
Кислиці ростуть (за ким, після кого). Що б не зробив, то все не до ладу, з поганими наслідками. Ще приріжуть уночі... Злигався. Ти куди не повернешся, так за тобою кислиці ростуть (Г. Тютюнник, Вир, II, 4).
Кішці хвоста зав'язати (не зав'язати). Вміти (не вміти) щось зробити; бути здібним до всього (не бути здібним ні до чого). Сіли злидні хуторами, А наслідничок — руками Кішці й хвіст не зав'язав. (Л. Боровиковський, Ледащо). ...Бо ж не боявся він ні шляхти, ні татар, ні турків, ні своїх панів, бо ж був собі чаклун і характерник... способний, як кажуть, кішці вузлом хвоста зав'язати... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переведу, Заспів, 23).
Клепки не мати; клепку загубити. Бути дурнуватим, несповна розуму.
Усяк зна, Що в вашого сина Та клепки нема. (Г. Квітка-Основ'яненко, Сватання на Гончарівці, І, 2).
Чи у тебе часом не загублено якої клепки? (М. Старицький, За двома зайцями, І, 2).
Козир-баба (дівка). Про дівчину чи жінку, бідову, сміливу, жваву, завзяту. О! та баба з/с козир була! Одно вже те, що харківська родом, а цокотуха та Й цокотуха! Узялася над усіма перекупками отамановати... (Г. Квітка-Основ'яненко, Салдатський патрет).
Козиря гнути. Поводитись задирливо, погордливо. Ми тут усі тебе ждемо, а ти хто й зна де лазиш. Сказано в десять, треба приходити в десять, а нічого козиря гнуть (І. Микитенко, Вуркагани, 12).
Кораблі спалити. Знищити можливість для відступу. Але давно вже рішила я почати нове життя. І почну, і кінець на тому, і нічого мислити... Кораблі спалено (М. Коцюбинський).
Крижем падати. Падати, розкинувши руки, пластом, часто — втрачати свідомість.
Оксана в двері: — Вбили! Вбили! — Та й пада крижем. (Т. Шевченко, Гайдамаки, Титар).
Кричати на живіт (на пуп). Дуже кричати, кричати з усієї сили.
А щоб ти, клятий пуцьверінку, вісімнадцять разів на пуп крикнув або блекоти об'ївся! (Ю. Збанацький, Польські билиці, Шмат мила).
Крокодилячі сльози. Нещирі сльози, лицемірне співчуття. І котяться по щоках його крокодилячі сльози за бідними дітками-немовлятками, а насправді бачить він за тими дітками триста десятин чорноземлі, що на них він «кахикав» до революції.. (О. Вишня, Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся, 3).
Круто заміс місити. Суворо, жорстоко, рішуче діяти. — А коли не захоче пан Лобода чесно слугувати Короні Польській, то... то я змушений буду про його попередні вчинки сьогодні ж повідомити Наливайка і все військо лотрів... — Ох, пане... як круто заміс місите. Викликали-сте на рівну розмову, а погрожуєте підступами? (І. Ле, Наливайко, IV, 6).
Кувати залізо, поки гаряче. Діяти своєчасно, не проґавити моменту. Треба кувать залізо, поки гаряче... не я буду, коли не вийду заміж раніш, ніж ти опам'ятаєшся! (І. Тобілевич, Безталанна, І, 6). Та й взагалі не час для рефлексій. Куй залізо, поки гаряче (А. Головко, Артем Гармаш, І).
Куди не кинь, то все клин. Про безвихідність становища. — Май на увазі: відступникам немає воріття... — Куди не кинь, то клин — Так, Фортунате? (Леся Українка, Руфін і Прісцілла, IV).
Куди очі (іти). Не думаючи, не розбираючи дороги, куди завгодно. Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав. (І. Котляревський, Енеїда, І).
Кулю злити (вилити). Пожартувати гостро, дотепно; збрехати; зробити щось незвичайне.
Тут вмиг байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив... Таку Юнона зливши кулю, Перевернувшися в зозулю, Махнула в вирій навпростець. (І. Котляревський, Енеїда, VI).
Куля летить по молоко. Не влучати в ціль. (З військової термінології.) Я ніяк не міг підбити другий танк, кулі по молоко летіли (Ю. Яновський, Четвертий — сержант).
Купило притупило. Нізащо купити. — Чого босоніж стоїш? — А то ви не знаєте чого? Купило притупило (М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 1).
Кусати за п'яти. Таємно робити зло, підлість. ...Пан обозний — псяюха з тих псяюх, які в ноги не тільки панам і гетьманам, а й простому людові кланяються, щоб кусати за п'яти... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 24).
Куц (куць) виграв, куц програв. Ризик. Куц програв, куц виграв справу. Ще як доведеться (П. Гулак-Артемовський, Твардовський). Куць виграв, куць програв, ось слухай лишень, жінко. Піду я до Сули скажену позивать! (Є. Гребінка, Рибалка).
Лазаря співати (корчити). Скаржитись на долю, прикидатись нещасним; жебрачити. (Євангельський відгук.)
Хома з Паньком Живуть, було, панками. На старість прожились: обидва з торбинками Співали Лазаря — і вмерли під тином. (Л. Боровиковський, Моти).
Лапки покласти (розікласти). 1. Почувати себе господарем; не працювати. 2. Втрачати обережність, довірятися. 1. Заздалегідь було змовлятись, Як з пан-Енеєм управлятись, Поки лапок не розіклав. (І. Котляревський, Енеїда, VI). Їм тільки змовчи, то й лапки покладуть, тоді сама працюй, гнися, а невісточка буде вилежуватися (І. Тобілевич, Безталанна, III, 4). 2. Не роби так, як буває, інші, що тільки парубок моргне їй, вона вже й лапки покладе (С. Васильченко, На перші гулі, І).
Лиха ковшем хапнути (черпнути). Зазнати життєвих труднощів, злигоднів; знати горе. Для школярів та студентів — всі оті поривання, поки лиха ковшем хапнуть та порозумнішають... (О. Гончар, Тронка, 3).
Ліву щоку підставляти. Бути покірним, пасивним, не противитись насильству, злу. (Євангельський відгомін.) Отямиться — як би не побіг до професора перепрошуватися. Ще й ліву щоку підставить, згідно з ученням Ісуса ХрИста (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, VIII).
Лід орати. Робити непотрібну, безглузду справу. Робітника се нічого не обходить. Ви йому кажіть і лід орати— ваша воля, а тілько платіть йому так, щоб він міг жити по-людськи! (І. Франко, Борислав сміється, XVII).
Лід рушив. Подолано перші перешкоди. Лід рушив, знайомість зав'язалася (М. Коцюбинський, Лялечка).
Лоба (лоби) голити (забрити). Забирати до війська (старе).
Од цариці Прийшов указ доби голить. (Т. Шевченко, Москалева криниця).
Ляща дати. Ударити. Ширяєв підскочив до переляканого учня: — Ти чого стоїш бовдуром?.. Не бачиш хазяїна?.. Він дав учневі ляща і втупився очима в Тараса (О. Іваненко, Поетова молодість, 1,14).
Мандрони плести. Говорити дурниці, нісенітницю.
А Михайло коло кварти У шинку сидів І сміявся, строїв жарти Та «мандрони плів». (І. Франко, Галицькі образки, Михайло).
Ману пускати. Дурити, морочити голову, ширити непевні чутки, збивати з пантелику.
Ми всі, як бач, народ хрещений, Волочимся без талану, Ми в Трої, знаєш, порождені, Еней пустив на нас ману... (І. Котляревський, Енеїда, І). _
Масляні вишкварки. Ніщо. Та годі вам гризтись за масляні вишкварки! (І. Тобілевйч, Безталанна, І, 4).
Метати (розкидати) бісер свиням (перед свиньми). Говорити комусь недосяжне для його розуміння; розкриватися з найдорожчим перед недостойним. (Євангельський відгомін).
Ти правду кажеш — писано-бо єсть, Щоб бісеру свиням не розкидали, То і тобі ж така довлєєт честь: Якщо від книг глава твоя страждала, То щоб од мудрості не вилізли власи, — Іди на хутір і свиней паси. (І. Кочерга, Ярослав Мудрий, II, 2).
Мисліте писати. Йти, плутаючи ногами, нетвердою ходою (про п'яних). ...Піп, поспішаючи за ними, писав мисліте і щось розмовляв сам з собою (Панас Мирний, Повія, 111,5).
Мокрим рядном напасти (накрити). Напасти з лайкою, докорами, найчастіше зненацька; приголомшити несподіванкою.
Друкарю! Не дрімай: де треба, точку став. Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав... (Л. Боровиковський, До друкаря). — Повертайте, хлопці, сьогоднішній виторг! — одразу ж накрив мокрим рядном своїх вірних помічників (М. Стельмах, Правда і кривда, VIII).
Молитву читати (вичитувати). Повчати, докоряти, лаяти. Та піди-бо та прочитай молитву Солов'їсі! Хіба ж ти не бачиш, що вона мене їсть, як іржа залізо... (І. Нечуй-Левйцький, Баба Параска та баба Палажка, І). ...І як ото ти смієш балакати з моїми ворогами, коли я цього не хочу! Потривай же! Я ж тобі дома вичитаю молитву!.. (І. Нечуй-Левицький, Поміж ворогами, III).
Мости (міст) спалити (позривати). Знищити шлях до відступу, назавжди відмовитися від повернення до чогось. — Я не знаю, що нам тепер робити! Хіба зачинати наново утрачене. — Еге-ге, далека дорога, та й то мости позривані (І. Франко, Борислав сміється, XX). — Але рано чи пізно прийдете до нас, бо сьогодні ви спалили останній міст до того берега, — махнув рукою на стіну позад себе (М. Стельмах, Правда і кривда, XIII).
Мухи в носі грають. Про гордовиту, задерикувату людину.
Сей Бассім — то хлоп не швайка! Гордий трохи, та се байка — Грають мухи в носі, бач. (І. Франко, Коваль Бассім, IV На безголів'я. На нещастя, на погибель.
На бобах розводити. Ворожити, гадати. Ех, буду я з тобою тут ка бобах розводити. Стара чи не стара, досить, що небезпечна (І. Франко, Рябина, 1,5).
На глузи брати (узяти, піднімати). Насміхатись, глузувати.
...Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать! (П. Гулак-Артемовський, Послухав жінку...).
На горіхи (рибу) мати (буде). Бути вилаяним, покараним, дістати прочухана. ...Я думаю так: попадись ти оце кому-небудь з такими думками, то й буде тобі на горіхи... (Панас Мирний, Товариші). Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой шибенику ти неслухняний... (І. Микитенко, Гавриїл Кириченко — школяр. Пісталєт).
На живу нитку. Приблизно, не точно, нашвидку. Ось давайте грубо, на живу нитку, прикинемо, що нам дасть гектар баклажанів? (М. Стельмах, Правда і кривда, XXVIII).
На зламану голову. Невідомо куди й для чого; на погибель. Там, удома, стільки праці, що десять рук замало, а ти їдь на зламану голову цісареві служити (М. Яцків, Душі кланяються, III).
На зубах перетирати; на зуби (на язики) брати (узяти). Лихословити, осуджувати когось; розпускати плітки. ...Назбирається чимала юрба людей, та й давай перетирати на зубах у сотий раз того чудного Хруща (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., II).
На зубки підняти. Глузувати, насміхатися. Вже коли попадеться їй хоч трохи тюхтюх-сердега, то такого і підніме на зубки... (І. Котляревський, Москаль-чарівник, X).
На кабачки влетить (кому). Буде покараний (хто).
Так пан як взна, отут-то, Боже, Влетить тобі на кабачки. (І. Манжура, Лісничий).
На один шталт. Однакові, схожі, на один зразок. ...Щоб ти тямила, що ми всі на один шталт шиті (Т. Шевченко, Назар Стодоля, І).
На пні ламати. Руйнувати щось у самій його основі.
Докіль життя тяжким нас давить валом, На пні ламає силою страшною... Ох, загніздись на дні душі моєї, Важкая думо! (І. Франко, Не покидай мене, пекучий болю...).
На порі (ставати). Дійти певного віку, зросту, дозріти. От, уже у нас і дочка на порі... (М. Старицький, За двома зайцями, II, 1).
На руку ковінька. Того й треба; до речі; вигідно. Такий переполох — генералові на руку ковінька (Панас Мирний, Хіба ревуть воли,.., IX).
На своє копито. На свій лад. А поки що єврей-агент прийнявся оброблювати Шеффеля на своє копито (І. Франко, Борислав сміється, V).
На тонку. Не тривко, погано, як-небудь. Матвій Чумак жив і справді у злиднях, землі обробити не мав чим і харчувався на тонку (І. Микитенко, Ранок, І, 3,1).
Не варта шкурка вичинки. Наслідки не варті затраченої на них праці; не варто затівати якоїсь справи; невигідно. — Зупинись, чоловіче! — горлав обозний, наздоганяючи отамана. — Не варта шкурка вичинки, — буркнув, не спиняючись, байдужий до всього чумак (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 16).
Не горіти і не курітися. Бути байдужим. Одне слово, до науки не горів і не курівся (Ю. ІПовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, XII).
Не дати в кашу собі наплювати. Уміти постояти за себе, відстояти свої інтереси; зберігати почуття власної гідності. Горда та завзята, клята дівка, не дасть у кашу наплювать! (І. Тобілевич, Безталанна, II, 4). Він цінує і твоє діло, але і в свою кашу наплювати не дасть (О. Гончар, Тронка, 3).
Не до Петра, а до Різдва. Про людей похилого віку. І ми з вами, Сергію Петровичу, не молодшаєм! Вже й нам, як то кажуть, не до Петра, а до Різдва! (Леся Українка, Блакитна троянда, II, 9).
Небо прихилити. Бути ладним все зробити для чийогось щастя. Та якби її воля, якби можливо — свого здоров'я вточила б, хоч теж ним не багата, небо прихилила б — тільки одужуй, Сергію, живи... (М. Олійник, Одержима, І, 3),
Нема промитої води (кому). Нема просвітку (про постійне переслідування та докори). Вже тепер і ступити мені не дасть; уже нема мені промитої води: то те недобре, то це негаразд (Марко Вовчок, Сестра, VI).
Ні в дві ні в три. Розгубитися, зніяковіти. — А ти чого тут хочеш, заволоко? ' Леон став ні в дві ні в три на таке привітання. (І. Франко, Борислав сміється, 1,1).
Ніде й голки встромити. Дуже тісно. Отож людей на улиці і коло хати — ніде й голки встромити (Марко Вовчок).
Носа не навернути. Не приходити з якоїсь причини; не мати змоги наблизитися через щось (часто через сморід). ...Так, ввиніть, смердітиме, що й носа до нього не навернеш... (М. Кропивницький, По ревізії, 3). Сюди ніхто й коса не наверне! Одно — далеко від двора..., а друге — пустка, то побояться... (І. Тобілевич, Сава Чалий, 1,1).
Носом вудити рибу. Куняти. Уже Зінька куняла, дрімала, КОСОЛІ вудила рибу, вже навіть засинала (І. Нечуй-Левицький). Один тому час, що батько в плахті. Про те, що ніколи не повториться, буває один раз у житті. ...Повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люди дивляться! Один тому час, що й батько в плахті (М. Старицький, За двома зайцями, IV, 2).
Оком (очима) накидати. Примічати, мати на прикметі, потай слідкувати; уподобати когось, задивлятися. Певне - брехня; ну, а все-таки ти накинь там коли не коли ОКОИІ, бо, кажуть, що начебто десь і бачено їх удвох... (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 4). А прослідіть за ним, — почали, — бо з таких усе лихо встає... Почали накидать очима мене (А. Тесленко, Поганяй до ями!).
Оскому зігнати (збити). Задовольнити бажання; зірвати зло на комусь.
.. Обридли тії мужики, Та паничі, та покритки. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих... (Т. Шевченко, Царі, Вступ).
Оскому набити. Почувати відразу до чогось; дуже набриднути. Читала все, що під руку попадало, було там усякого! Зате, правда, набила оскому навіки (Леся Українка, Блакитна троянда, 1,11).
Очі вбирати; очі брати в себе. Приваблювати красою, яскравістю, привертати увагу. Ах, яке на вас убрання, аж очі вбира! (М. Старицький, За двома зайцями, IV, 8). Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе брало!.. (М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, IV, 2, 2). Хлопцям просто очі вбирає той
Очі зав'язувати. Приховувати правду, не давати бачити правду. Ганьба, злочин! Підлість! Запаморочувати молоді голову! Зав'язувати їй очі! (Ю. Смолич, Дитинство, Череп Кочубея).
Очі зводити. Дрімати, засипати. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мече думки та журба пекуча (Марко Вовчок, Сестра, III). Пальцем тикати (показувати) (на кого). Звертати з осудом увагу навколишніх на щось незвичайне (найчастіше негативне) у чиїйсь поведінці.
Пальцем тикати в очі. Вказувати на якісь вади, іноді в не дуже делікатній формі.
Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звіряк, над миром глузував, Кричав на гріх зо всеї мочі І пальцем тикав людям в очі. (Л. Боровиковський, Байки).
Памороки забивати. Затуманювати розум, відбирати пам'ять. Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім забило памороки (М. Кропивницький, Дай серцеві волю..., II, 3). Не пригадаю, памороки забиті, а десь зустрічалися (О. Копиленко, Зустріч).
Паном діло жити. Жити по-панському. Мірошник паном діло жив (Є. Гребінка/. Таки паном діло, і ходить, і говорить по-панському! (М. Старицький, За двома зайцями, І, 2).
Парка парити. Гарячкувати, метушитися. Хлопці бігали, шукали, парили парка — як у воду впала. Ні її, ні Соні (С. Васильченко, Олив'яний перстень, 19).
Перепастися на смик. Дуже схуднути, змарніти. Уздрівши чоловіка* Олена обривала спів і починала докоряти, що він, Марко, і не обідав, і не вечеряв, і забувся за жінку, і сам перепався на смик (М. Стельмах, Правда і кривда, ХL).
Півня пускати. Зірватись на високій ноті у співі. Як переживав боляче, коли вони не так вели, коли фальшива нота вислизала з їхньої горлянки, коли співак «пускав півня» чи заводив упоперек (Ю. Яновський, Пісня дружби).
Півтора людського. Щось недоладне, хтозна й що. І про відьми брехня, і про чорти брехня... Таке, що й купи не держиться, півтора людського та й годі! (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 7).
Під чотири вітри (йти). Іти геть, куди завгодно. ...Коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському, а коли ні, то із села під чотири вітри, а під п'ятий шум пряма дорога!.. (С. Васильченко, Чарівний млин).
Піднести понюхати тертого хріну. Заподіяти неприємність. Ет, ніколи, практично, чоловік не знає, звідки йому піднесуть понюхати тертого хріну (М. Стельмах, Правда і кривда, XVII).
Підпускати москаля. Брехати, обдурювати.
Були бурлаки всі моторні, Тут познакомились той час, З диявола швидкі, проворні, Підпустять москаля якраз. (І. Котляревський, Енеїда, III).
Подати рушники. Дати згоду на одруження. (Відгомін народної обрядовості.) Вони ж посварились з Гнатом: може, на злість йому й рушники подає за Степана! (І. Тобілевич, Безталанна, II, 3).
Позичити очей у Сірка. Набратися сміливості, нахабства; відкинути сором'язливість. Чорт його побери: позичу очей у сірка, нехай трохи покепкує... піду... нехай її буде зверху... (І. Тобілевич, Безталанна, II, 7).
Поли врізати. За будь-яку ціну втекти, позбавитись чогось. Од скаженого поли вріж та тікай (Панас Мирний, Повія, І, 2). Помазатися паном. Стати паном, жити по-панському. Бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном (І. Котляревський, Наталка Полтавка, II, 4).
Попару не знайти. Духу не перевести. Та за мною парубки було так мордуються, що аж попару не знайдуть, аж тини тріщать (М. Кропивницький, По ревізії, 3).
Посадити на лід. Підвести; поставити у невигідне, скрутне становище.
Приймімось, човни попалім. Тоді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім. (І. Котляревський, Енеїда, II).
Послати на небо. Вбити; позбавити життя. Сьогодні він заганяє чоловіка пістолетом у воду, а завтра цим же пістолетом пошле когось на небо вівці пасти (М. Стельмах, Правда і кривда, XX).
Поставити крапки над «і». Довести щось до логічного кінця, не залишити чогось нез'ясованим; без потреби уточнювати щось. Порозмовляти б з Ігорем обережненько, з усією щирістю, з оглядкою на його самолюбство, поставивши всі крапки над «і»... (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, XII).
Прийде коза до воза. Схаменеться хтось, покориться. Горбатими тінями у хатнім присмерку сидять старі, немов рішають задане Ґудзем завдання: чи прийде коза до воза? А мабуть, прийде.... (М. Коцюбинський, Фата моргана, І). — Ага! Прийшла-таки коза до воза! — промовив Бугорський, углядівши Тараса (С. Васильченко, Широкий шлях, IV).
Пройти мідні труби і чортові зуби. Мати величезний життєвий досвід (здебільшого з негативним відтінком). ...Максим Полатайко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню... (М. Стельмах, Правда і кривда, VII).
Просто з моста. Без зволікань, не довго думаючи. Не знає чоловік, як би то зачати, щоби нібито і просто з моста і щоби дечим не вразити хлопця (І. Франко, Борислав сміється, VII).
Решетом воду міряти. Вести пусту розмову, балаканину. ...Його улюблене заняття — решетом міряти воду (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти понеділка, XVI).
Ріски в роті не мати. Давно не їсти, бути голодним. Еге, вже сонечко височенько підбилося, а в мене ще й ріски в роті не було. (М. Кропивницький, По ревізії, 2).
Робити з губи (писка) халяву. Брехати, говорити зайве, попусту; не дотримувати слова. — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться. Кажу, наймай, каятимешся потім. — Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву, — Андрій почервонів і встав з-за столу (М. Коцюбинський, Фата моргана,І). Коли хтось робить із губи халяву, тобто розминається з правдою, собачка мій завше гавкає (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 22).
Розтікатися мислію по древу. Бути багатослівним. (Відгомін «Слова о полку Ігоревім».) І не розтікайтеся мислію по древу, бо через кілька хвилин має початися обхід (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, XI).
Роки вийшли. Минув визначений час, термін. Найчастіше — про досягнення повноліття. — Їй, певно, й роки не вийшли? — Почекаю. І чекав її... восени збирались побратися (М. Стельмах, Правда і кривда, IX).
Руки фертом. Взявшись у боки. (Найчастіше про людей самовдоволених, розв'язних). Руки фертом, вираз строгий... (І. Франко, Коваль Бассім, X).
Ряст топтати. Жити, ходити по землі.
Еней од речі сей зм'якчився І меч піднятий опустив; Трохи-трохи не прослезився І Турна ряст топтать пустив. (І. Котляревський, Енеїда, VI).
Світ заступити (кому). Стати перешкодою на шляху до щастя; відгородити від чогось доброго, радісного. Обридла, світ заступила... в тім і винна! (М. Старицький, Талан, III, 11). От не чіпайте її, дітоньки. Вона вам світне заступила і місця не займе (М. Яцків, Недоума).
Сіль (цвіт) землі. Найкраща, творча частина народу. Поети єсть сіль землі, гордість і слава того народу, серед котрого з'явились... (І. Тобілевич, Хазяїн, 1,13). То ж сіль землі, то ж сила молода Ішла на смерть, на згубу неминучу. (Леся Українка, Невольницькі пісні, Епілог).
Слабий на утори. Про того, хто не може себе стримати будь у чому; про невитриману людину.
Богині в гніві также баби, І также на утори слабі, З досади часом і брехнуть... (І. Котляревський. Енеїда, VI).
Содом робити. Зчиняти гармидер, безладдя. (Відгомін Біблії.)
Прибігла фурія із пекла, Яхидніша од всіх відьом, Зла, хитра, злобная, запекла, Робила з себе скрізь содом. (І. Котляревський, Енеїда, IV).
Сто сот. Безліч.
Нас є стрільців сто сот... (І. Франко, Беркут). Непереглядна колиско моря! Пливеш далеко на сто сот миль... (В. Кобилянський, Над морем, II).
Стояти на Божій дорозі. Бути близьким до смерті (застаріле). Пане, пане! Сто'іш ти саме на Божій дорозі, незабаром тебе чекає заступ та лопата (С. Васильченко, Кармелюк, III, 5).
Стрибнути в холодну воду. Зопалу зробити якийсь нерозсудливий вчинок. Там у нього вірний друг: ні в холодну воду не дасть йому стрибнути, ні до бійки з вітряками не допустить (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, II).
Сукати свій мотузок. Вести свою лінію; проводити свою думку. — Чи не так я думаю? — Не тягни. Сучи вже далі свій мотузочок (М. Стельмах, Правда і кривда, XVI).
Сучитися в вічі. В'язнути, чіплятись, заїдатись, прискіпуватись. Хай такий подлий не буде. Побудь хоч один день та придивися: адже ж не тільки своїм — чужим так у вічі й сучиться (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, III).
Теревені гнути (правити, розводити, розпускати). Говорити всяку всячину.
Та й засіли околеса, Як рибалки коло плеса; Дичину ото печуть, Теревені собі гнуть. (І. Манжура, Трьомсин-богатир, І).
Тирси дати. Побити, надавати стусанів. А поруч неї — біленький, скупаний у молоці, кудлатий собачка з червоною биндою попід черево. І ось на нього наскакує якийсь вуличний пес — чорний брудний волоцюга. Він хоче йому дати тирси, цьому молочному (І. Микитенко, Вуркагани, І).
Тільки місце тепле (чиє). Про чиюсь відсутність, зникнення (говорять, коли не застають на місці). На ранок пішла мати довідатись у Якова про брата. Яків спав у другій хаті, а Йосипа... тільки місце його тепле! (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II).
Товктися, як Марко по пеклу. Безперервно, без перепочинку рухаючись, робити щось; іноді зчиняти гамір. А сама товчеться, як Марко по пеклу: то папірчик з-за дзеркала витягне, то відмикає, то зачиняє... (Марко Вовчок, Викуп, IV). Товчись, мов Марко по пеклу... От і тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... (М. Коцюбинський, Хо, І).
Тонко прясти. Робити щось не так як слід; нетривко, ненадійно. Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші такі коні купуєш (М. Коцюбинський, По-людському).
Треті півні співають. Друга половина ночі, перед світанком. ...А тепер... от скоро і треті півні заспівають, а вечорниці ще й не зачинались (Т. Шевченко, Назар Стодоля, II).
У Бога теля з'їсти. Провинитися в чомусь; бути гіршим за інших. Всі кинулись по інститутах, по технікумах, всі заяви подаєте, а я що: в Бога теля з'їв? (О. Гончар, Тронка, 7).
У головах низько. Незручно, бракує чогось, не по собі. Раніш то бувало не дуже-то, а тепер таке пішло, що як не придумаєш чого, то наче тобі і в головах низько... (І. Микитенко, Дні юності, І, І, 2).
У голову втовкти. Заставити вивчити, запам'ятати, зрозуміти. Хоч би ви йому втовкли в голову, що береш раз, а віддаєш сторицею (Г. Тютюнник, Вир, II, 9).
У гречку скакати. Мати позашлюбні любовні зв'язки, зраджувати. Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати! (М. Кропивницький, Дві сім'ї, II, 6).
У губу не йде. Про відсутність апетиту через хвилювання, нервове потрясіння, горе, хворобу. ...Удавала, ніби їсть за обідом, хоч їй і в губу не йшло (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 4).
У диковину собаки нековані (де). Про глуху місцевість, глибоку периферію. ...Чому ж я, дурень, не взяв приклад з професорового сина, не подався туди, де в диковину собаки нековані? Був би сам собі пан (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти понеділка, XVI).
Узяти за гичку. Притягти до відповідальності, дати прочухана. Що ж тоді село... подумає про свого голову? Не візьме воно його за гичку? (М. Стельмах, Правда і кривда, XXXVI).
Укусити й меду дати. Зробити нишком капость (про людей підступних, нещирих). То єхида-лисиця: укусить і меду дасть... (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, III).
Умити ноги (кому). Прислужитися, виявити покору. (Відгомін Євангелія.)
Він тут мені не раб, тут я йому готов умити ноги..: (Леся Українка, В катакомбах).
Умити руки. Зняти із себе відповідальність; відмовлятися від того, до чого був причетним. (Відгомін Євангелія.)
Та чесний чоловік, що злому служить, — Своєю честю покриває мідний Лоб підлоти, а стиха плаче й тужить, — Се вид Пілата, що Христа на муки Віддав, а сам умив прилюдно руки. (І. Франко, Що вовк вівцю їсть).
Утерти маку. Дати прочухана, провчити.
Тепер-то він мені свою покаже дяку, Тепер не втре мені, як вчора, маку... (П. Гулак-Артемовський, Пан та собака).
Халявки смалити (присмалювати, пекти). Упадати коло когось, залицятися. Смали, смали халявки, вскочиш і в лабета! (М. Старицький, Талан, 1,5).
Ханьки м'яти. Нічого не робити, байдикувати, ледарювати. Чи се ж тобі, дівко, звичайно середу дня з парубком на вулиці стояти?.. Що люди скажуть!.. Та й тобі, Олексію, чого тут ханьки м'яти? Вже вона мов просватана; відрізана скибка! Шукай собі другу... (Г. Квітка-Основ'яненко, Сватання на Гончарівці, II, 6).
Харки-макогоненки плести. Говорити щось недоладне, нісенітне. Вона й на хвилинку невгавала, усе плела харки-макогоненки, розказувала сім мішків гречаної вовни (М. Коцюбинський, На віру, 5).
Хармани (харамани) плести (гнути). Дурити, морочити.
Злізають жцво старости, Ведуть Трохима із собою І стали хармани плести Перед багатим Лободою! (С. Руданський, Хрест на горі, IV).
Хату перележати. Зіпсувати, пошкодити якось хату; заважати лежанням. (Найчастіше вживається із заперечною часткою «не».) Коли вже до мене приїхали, то хай у мене й зупиняються. Хати не перележать (О. Гончар, Соняшники).
Хвоста крутити (з ким). Залицятися, бувати з кимсь; бути у любовних зв'язках. ...Там лукава була жінка, борони, Боже, всякого хрещеного від такої!.. Змолоду крутила хвоста з уланами... (І. Тобілевич, Мартин Боруля, V, 5).
Ходити з темними очима. Бути неосвіченим. — А хіба уже як мені, то й вік ходити з темними очима? — Та як на мене, то хоч би і всі учились, тільки за що, діти? (С. Васильченко, Чайка). |
