 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| ЗУ «Про режим іноземного інвестування»
Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися (вкладатися) у вигляді певних цінностей, а саме за ЗУ: - іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; - валюти України; - будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; - цінних паперів та їх похідних; - корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн); - грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками; - будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; - прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів; - інших цінностей відповідно до законодавства України. Іноземні інвестиції оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України. Набуття іноземними інвестиціями спеціального режиму і відповідно отримання іноземним інвестором передбачених законом гарантій обумовлюється державною реєстрацією інвестицій (інвестиції можна вносити і без державної реєстрації, але незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених Законом). Державна реєстрація (це фіксування факту внесення іноземної інвестиції шляхом присвоєння органом державної реєстрації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформаційному повідомленню реєстраційного номера з відповідним записом у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій) здійснюється відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання, затвердженого Постановою КМУ від 06.03.2013 за №139 (строк реєстрації - 7 днів з дня подання документів; оплата за реєстрацію не передбачена, виходить, що безкоштовно). Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: - часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; - створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; - придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; - придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; - придбання інших майнових прав; - господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції; - в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України (наприклад на підставі консорцумного договору).
36. Об’єкти іноземного інвестування.
За ЗУ «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законом, а саме: - основні фонди підприємств (як діючих, так і новостворених); - об'єкти соціального призначення; - оборотні кошти підприємств та організацій; - цінні папери; - цільові грошові вклади; - науково-технічна продукція; - інтелектуальні цінності; - майнові права (досить поширений в АПК); - інші об'єкти права власності. Обмеження щодо об'єктів іноземного інвестування:щодо об'єктів права власності українського народу (земля, надра, атмосферне повітря, водні та інші припорді ресурси) іноземне інвестування може здійснюватися лише у формах, не заборонених законодавством України та з додержанням положень Земельного кодексу України, Кодексу України про надра, Водного кодексу України, Лісового кодексу України тощо. Крім того, іноземні інвестори не можуть вкладати інвестиції в об'єкти права державної власності, що не підлягають приватизації, у формі набуття права власності на ці об'єкти.
37. Суб’єкти іноземного інвестування.
Основним учасником іноземного інвестування є іноземний інвестор. Іноземними інвесторами визнаються суб'єкти - нерезиденти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: - юридичні особи, створені відповідно до законодавства іноземної держави; - фізичні особи – іноземці (в т.ч. особи без громадянства), які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; - іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; - інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. Для іноземних інвесторів на території України згідно ЗУ «Про ЗЕД» можуть запроваджуватися такі правові режими: - національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів; - режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі; - спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України. Згідно ЗУ «Про режим іноземного інвестування» для окремих СПД, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Також Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
38. Форми здійснення іноземних інвестицій.
Форми іноземних інвестицій - це передбачені законом дії іноземного інвестора щодо здійснення іноземного інвестування. За ЗУ «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: - часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; - створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; - придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; - придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; - придбання інших майнових прав; - господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції; - в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України (наприклад на підставі консорцумного договору). Узагальнюючи, можна виділити ДВІ основні правові форми іноземного інвестування: І. Корпоративна форма. Здійснення іноземного інвестування у корпоративній формі відбувається шляхом: створення іноземним інвестором самостійно чи за участю українських суб'єктів господарювання господарських організацій; набуття іноземним інвестором корпоративних прав діючої господарської організації чи цілісного майнового комплексу унітарного підприємства; створення іноземним інвестором філії чи представництва на території України. Здійснюючи іноземне інвестування в корпоративній формі, іноземний інвестор має право: 1. Розмістити інвестиційний вклад в іноземній валюті на підставі укладеного з уповноваженим банком договору банківського вкладу; 2. Перерахувати кошти в іноземній валюті на інвестиційний вклад з інвестиційного рахунку та з власних рахунків закордоном; 3. Перерахувати іноземну валюту з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента для розрахунків за об'єкт інвестування без індивідуальної ліцензії НБУ на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. ІІ. Договірна форма (застосовується у разі коли вкладення іноземних інвестицій опосередковується за допомогою інвестиційного договору. При укладенні таких договорів застосовується Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене Міністерством економіки від 6.09.2001 р. № 201). Види договорів які застосовуються у сфері іноземного інвестування: - засновницькі договори - концесійні договори - договори про спільну інвестиційну діяльність (договори про виробничу кооперацію наприклад); - договори підряду на капітальне будівництво - договори про трансфер технологій - договори франчайзингу (комерційної концесії) - договори/ контракти на користування надрами та інші види договорів.
39. Особливості іноземного інвестування за участю офшорних компаній.
Офшорна компанія -це компанія зареєстрована в одній з держав, що надають нульовий або близький до нуля рівень оподаткування доходів для компаній, які здійснюють свою діяльність поза територією України. Ознаки офшорної компанії: 1) нерезиденти розташовані на території офшорних зон; 2) це суб'єкт господарювання, що знаходиться у власності нерезидентів тієї держави, де він зареєстрований; 3) немає керівного офісу в місці реєстрації і керується закордоном; 4) юридична адреса надається місцевими фірмами; 5) така компанія отримує прибуток за межами держави, в якій вона зареєстрована; 6) вона не сплачує податок на прибуток або сплачує його за мінімальними ставками; 7) не подає звітності про фінансовий стан; 8) високий рівень банківської або комерційної конфіденційності. Щодо іноземних інвесторів офшорних компаній в законодавстві України вживається термін нерезиденти, що мають офшорний статус (у податковому законодавстві). Іноземні інвестори, що мають офшорний статус - це нерезиденти розташовані на території офшорних зон за винятком нерезидентів, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний, не офшорний статус нерезидента. Перелік офшорних зон затверджено розпорядженням КМУ від 23.02.2011 року #143. Інвестиційні операції за участю офшорних компаній оподатковуються за спеціальними правилами. Витрати підприємств платників податку на прибуток, на оплату вартості товарів, робіт, послуг включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% вартості цих товарів, робіт, послуг при укладенні договорів, які передбачають: 1. оплату товарів на користь нерезидентів, що мають офшорний статус; 2. Розрахунки через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки. У випадках передбачених законодавством інвестиційні операції за участю офшорних компаній оподатковуються за правилами трансферного ціноутворення, передбаченими ПК України.
40. Поняття, ознаки та нормативно-правове регулювання концесійного інвестування.
За ГКУ концесія - це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику. Змістом концесійного інвестування є діяльність (завжди діяльність а не окремі дії чи операції!!!) вітчизняного або іноземного СГ (концесіонера), спрямована на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) обєктом концесії відповідно до вимог закону та умов концесійного договору, укладеного на тривалий строк з уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування з метою задоволення суспільних потреб. Така форма інвестування зазвичай поєднує капітальне будівництво обєкта, що має суспільне значення (загальнодержавне чи регіональне), управління цим обєктом та/або його експлуатацію. Ознаки концесійного інвестування: І. Здійснюється на базі обєктів права державної чи комунальної власності, що можуть надаватися в концесію для використані у ВИЗНАЧЕНИХ!! законом сферах госп. діяльності за ЗУ «Про коцесії» у формі: 1) ЦМК або системи ЦМК; 2) об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; 3) спеціально збудовані об'єкти за концесійним договором; ІІ. Змістом концесійного інвестування є підприємницька діяльність у визначених законом сферах господарської діяльності (водопостачання та водовідведення; надання послуг міським громадським транспортом; збирання та утилізація сміття, оброблення відходів; пошук, розвідка родовищ корисних копалин і їх видобування, видобування кам'яного вугілля, лігніту (бурого вугілля), його переробка; будівництво (комплекс дорожньо-будівельних робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом) та/або експлуатація автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд; будівництво та/або експлуатація залізниць, аеропортів, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів, інших шляхів сполучення, метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування; охорона здоров'я; надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з використанням телемереж; надання поштових послуг; теплопостачання; виробництво та (або) транспортування електроенергії; громадське харчування; будівництво жилих будинків; надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері; надання ритуальних послуг; будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об'єктів туристичної індустрії; будівництво, реконструкція та експлуатація внутрішньо-господарських меліоративних систем та окремих об'єктів їх інженерної інфраструктури); ІІІ. Здійснюється на підставі укладеного концесійного договору. IV. Вибір концесіонерів здійснюється на конкурсній основі за такої процедури, що включає: 1. Затвердження переліку обектів; 2) організація і проведення концесійного конкурсу (утворюється концесієдавцем конкурсної комісії, публікація інформації про конкурс, подання претендентами заявок, подання претендентами конкурсних пропозицій, визначення комісією переможця); 3) укладення договору концесії із переможцем (вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору). V. Реєстрація концесійних договорів (щодо обєктів держ. власності – ФДМУ; щодо комунальної – виконкоми рад із повідомленням ФДМУ). VI. Можливість отримання концесіонером-інвестором пільг по концесійним платежам, дотацій і компенсацій щодо певної категорії обєктів концесії. VII. Припинення інвестування у випадках або припинення концесійного договору або дострокового його розірвання. Нормативно-правове регулювання концесійної форми інвестування здійснюється: ГКУ, Земельним кодексом, ЗУ «Про концесії», «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг», "Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", «Про режим іноземного інвестування», «Про основи містобудування», "Про особливості оренди чи концесії об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності", Постанови КМУ «Про реєстр концесійних договорів», «Про затвердження Типового концесійного договору» тощо.
41. Концесійний договір.
Регулюється ГКУ та ЗУ «Про концесії». Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до ЗУ «Про концесії» з метою задоволення громадських потреб. Характерні риси: - Договір інвестиційного характеру (концесіонер є інвестором, він вкладає кошти в розробку проектної документації, будівництво обєкта, його експлуатацію, утримання в належному стані тощо); - Довгостроковість (укладається терміном від 10 до 50 років); - Спеціальні вимоги до обєкта концесії: об'єкти права державної або комунальної власності, що можуть надаватися в концесію для використання у ВИЗНАЧЕНИХ!! законом сферах госп. діяльності за ЗУ «Про коцесії» у формі: 1) ЦМК або системи ЦМК; 2) об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; 3) спеціально збудовані об'єкти за концесійним договором; - Встановлені Законом сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна діяльність, а також види підприємницької діяльності, які не дозволяється здійснювати на концесійній основі; - Договір укладається на конкурсній основі із переможцем; - Форма договору – проста письмова із застосуванням Типової форми такого договору, що затверджується КМУ; - Обовязкова реєстрація концесійних договорів (щодо обєктів держ. власності – ФДМУ; щодо комунальної – виконкоми рад із повідомленням ФДМУ); - Концесіодавцем виступає завжди уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування; - Спеціальними законами можуть визначатися особливості здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарювання (наприклад Договір концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг, специфічність якого визначається ЗУ «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»); - Має містити перелічені Законом істотні умови, а саме: сторони договору; види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору; об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії); умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності (за Земельним кодексом і ЗУ «Про оренду землі»); перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги); строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників - громадян України; умови використання вітчизняних сировини, матеріалів; умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень; умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення об'єкта концесії та умови його повернення; відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що випливають з концесійного договору; страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію; порядок внесення змін та розірвання договору; порядок вирішення спорів між сторонами; право на отримання інформації та проведення перевірки виконання умов договору; порядок та умови передачі, у тому числі з наданням гарантії кредиторам, прав і зобов'язань, що випливають з концесійного договору; порядок використання об'єктів права інтелектуальної власності. - Оплатність (концесійні платежі); - Передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об'єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об'єкти. Майно, створене на виконання умов концесійного договору, є об'єктом права державної чи комунальної власності.
42. Поняття та ознаки приватизаційного інвестування.
|
