ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Лікування і організація допомоги хворим з невротичними розлададми

Основний метод лікування неврозів – амбулаторна терапія.

Госпіталізація пов’язана з необхідністю інтенсивного лікування. В першу чергу це відноситься до гострих тривожно-фобічних розладів (маніфестні панічні атаки, генералізована тривога, пан-фобії, істеропанічні та дисоціативні стани). Ефективність лікування невротичних розладів досить висока. Покращення вдається досягти в 60-80% випадків.

1. Медикаментозна терапія обсесивно-компульсивних розладів: використовують серотонінергічні антидепресанти, серед них одне з перших місць займають трициклічні похідні; антидепресанти з груп зворотніх інгібіторів МАО, СІОЗС, а також бензодіазепінові транквілізатори і в-адреноблокатори. Препаратами першого вибору є СІОЗС : флуоксетин (прзак), сертралін (золофт, стимулатон).

2. Тривожно-фобічні розлади: застосовують комплексний підхід з використанням психотерапевтичних і фармакологічних методів.

3. Лікування панічних розладів включає фармакологіні і психотерапевтичні методи. Найефективнішим засобом є трициклічні антидепресанти ( кломіпрамін та іміпрамін). Подальший вибір антидепресанта визначається стійкістю тривожного і вираженістю тужливого афекту. Застосовують препарти з різних груп – СІОЗС, СІОЗН, СІОЗСН.

4. Основою лікування істероконверсійних розладів є психотерапія.

Соматоформні розлади

Соматофорні розлади – це група функціональних неспецифічних розладів, що проявляються соматичними симптомами, які неможливо пояснити відомими патофізіологічними механізмами і які не мають органічної основи.

В сучасних класифікаціях МКБ – 10 і DSM – IV до соматофорних розладів віднесені соматизовані та іпохондричні розлади, що мають хронічний перебіг, а також болевий розлад (психогенний біль голови і біль в спині). Розповсюдження в попцляції хронічного соматизованого розладу складає 1%; в первинній і загальній медичній практиці – 1-6%. У жінок зустрічається в 2-6 разів частіше, ніж у чоловіків.

В основі соматофорних розладів лежать первинні тілесні відчуття, що мають афективну основу, які неправильно інтерпретуються і фіксуються по психологічних механізмах, які мають зв’язок з попереднім індивідуальним досвідом і ситуаційними факторами. В розфитку соматофорних розладів існує різне співвідношення афективних і когнітивних складових, які обумовлюють наявність окремих варіантів даного розладу.

Іпохондричний розлад виявляється постійними надцінними ідеаторними побудовами про наявність одного чи кількох соматичних захворювань і стабільними соматичними скаргами. Сюди належать немаячна дисморфобія і нозофобія.

Соматофорна вегетативна дисфункція характеризується скаргами на порушення роботи систем організщму, які мають переважно вегетативну регуляцію: серцево-судинної; шлунково-кишкової, дихальної і урогенітальної.

Больовий розлад характеризується скаргами на постійний виражений біль, розвиток якого пов’язаний із психогенними факторами, частіше конфліктами. В дану групу входять психогенний головний біль і болі в спині. До інших соматофорних розладів відносять психоггення дисменорею, дисфагію, біль в м’язах шиї.

Лікування:

При виборі терапевтичної тактики враховують наявність супутньої депресії, рівень ідеаторних іпохондричних утворень, а також специфіку вегетативно-соматичних симптомів. Важливо є виявлення тривожного, тужливого або апатичного афекту, маскованого соматофорною симптоматикою. При необхідності застосовують антидеперсанти. Перевагу надають препаратам з мінімальною побічною дією. Разом з психофармакотерапією застосовують психотерапевтичні методи (когнітивно-поведінкові та інтегративні).

Література:

1. Александровский Ю.А. « Пограничные психические расстройства: руководство для врачей» – М: Медицина, 1987. 400 с.

2. Блэйхер В.М., Крук И.В. «Патопсихологическая диагностика» - К.: Здоров’я, 1986, - 290 с.

3. Вейн А.М., Дюкова Г.М., Воробьёва О.В., Данилов А.Б. «Панические атаки» С-Пб: Б.И., 1997, - 304 с.

4. «Клиническая психиатрия» /под ред. Н.Е.Бочарикова – К: Здоров’я, 1989.

5. «Клиническая психиатрия»: пер. с англ. в 2-х т. Г.И.Каплан, Б.Дж.Седок. М.: Медицина 1994.

6. «Критерії діагностики і лікування психічних розладів та розладів поведінки у дорослих» / склад. колект. авторів – Харків, РВФ «Арсіс Лтд», 2000.

7. Морозов Г.В., Шумский Н.Г. «Введение в клиническую психиатрию». М.: Медицина, 1998.

8. «Руководство по использованию, классификации психических и поведенческих расстройств в клинической практике ( МКБ – 10). Министерство Здравоохр. Украины – Донецк «Критис», 2000.

Лекцію підготував проф. Винник М.І.

Затверджена на засіданні кафедри (протокол №- від ” “ 2007р.

Завідувач кафедри психіатрії, наркології

і медичної психології проф. Винник М.І.