 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
Тема: Загальна характеристика психогенних розладів та їх класифікація. Невротичні розлади. Післятравматичний стресовий розлад. Гострі та затяжні реактивні психози. Психіатрія катастроф та стихійних лих. План 1. Розлади, повязані зі стресом: гостра стресова реакція, гострий стресовий розлад, посттравматичний стресовий розлад. 2. Поняття про неврози. Клініка, діагностика. Лікування. 3. Соматоформні розлади. Клініка, діагностика. Лікування. 4. Гострі та затяжні реактивні психози.
Актуальність теми:Психогенні психічні розлади – найбільш поширена форма психічної патології. За останні кілька десятиліть спостерігається безпрецедентний ріст поширеності останніх, що обумовлено значним ростом стресових ситуацій у сучасному світі.
Стресові розлади Сучасне значення терміну «стрес», що використовується в психіатрії, має різний зміст. Зокрема, стрес – це реакція на психотравмуючу ситуацію; власне психотравмуюча ситуація; фактори, пов’язані з травмою. Дистрес – патологічна форма стресу, яка супруводжується більш вираженими і стійкими фізіологічними порушеннями. Термін «психічна травма» в класифікації DSM – IV відображає як психотравмуючу подію, так і опосередковану реакцію, включаючи страх, жах і безпомічність.
Етіологія і патогенез Розлади, об’єднані в дану групу, є прямим наслідком травмуючої ситуації. Гостра реакція на стрес, гострий стресовий розлад і ПТСР розвиваються в умовах надзвичайної психотравмуючої ситуації, що характеризується наявністю реальної смерті людей чи її загрозою, а також виражених тарвм, включаючи загрозу психічнлму здоров’ю.
Гостра стресова реакція З популяційних досліджень відомо, що більша частина населення (71,6%) протягом життя відчуває дію психічної травми; при цьому 15% переживають надзвичайну по вираженості подію (насилля, бойова психічна травма і ін.) Реактивний стан розвивається безпосередньо під час дії надзвичайної по вираженості психотравмуючої ситуації протягом кількох хвилин; проявляється у вигляді афекьтивно-шокової реакції. Характерні симптоми тривоги, страху, розгубленості з почуттям безсилля і відчаю, що супруводжується вираженими вегетативно-соматичними проявами. Специфічними є дисоціативні симптому функціонального порушення свідомості у вигляді відчуження від події, що відбувається, звуження уваги і дезорієнтованість. Виділяють гіпер- і гіпокінетичні форми реакції. Гіперкінетична форма супруводжується психомоторним збудженням у вигляді «рухової бурі». При гіпокінетичній формі характерне виражене гальмування, аж до повного зхнерухомлення і мутизму (афектогенний ступор). В більшості випадків ця симптоматика редукується після припинення дії стресової ситуації протягом двох дів. Надалі може спостерігатись повна або часткова амнезія даного епізоду. Реакція може переходити в гострий стресовий розлад.
Гострий стресовий розлад Клінічні прояви гострого стресового розладу об’єднують ознаки афективно-шокового та дисоціативного порушень у вигляді функціональних розладів свідомості. Ця сисмптоматика, що спостерігається під час чи після психогенної події, є специфічною для гострого стресового розлдау; проявляється у вигляді наступних симптомів: - суб’єктивного відчуття заціпеніння, ступору, відчуженості, відсутності емоійних реакцій; - порушення усвідомлення подій, які відбуваються; - дереалізації; - деперсоналізації; - дисоціативної амнезії ( затруднень в спогадах значимих деталей психотравмуючої події) Для гострих стресових розладів характерним є постійне повторення переживання подій у вигляді нав’язливих думок, уявлень, сновидінь, ілюзій, «флешбеків» або недиферинційованого відчуття відновлення події. При нагадуваннях про психотравмуючу ситуацію розвиваються тривожно-дисфоричні реакції, які визначаються як психологічний дистрес. Виражене уникання зовнішніх і внутрішніх стимулів, які викликають спогади про психотравмуючу ситуацію (розмов, думок, дій, місцевостей, зустрічей з людьми). Характерними є фонові симптоми тривоги і підвищеної збудливості (труднощі засинання, подразливість, гіперестезія, порушення концентрації уваги). Розлад викликає порушення соціальної, професійної і сімейної адаптації. Тривалість розладу складає від 2 діб до 4 тижнів після психотравмуючої події. В деяких випадках ( в сер. В 25%) готрий стресовий розлад переходить в гостру форму ПТСР.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) ПТСР – комплекс психічних порушень, які виникають в зв’язку з екстремальними ситуаціями. Згідно з МКХ – 10, ПТСР « виникає як запізніла і затяжна реакція на стресову подію чи ситуацію...виключно загрозливого або катастрофічного характеру, яка може викликати загальний дистрес майже в кожної людини». Виникає після латентного періоду тривалістю від декількох тижнів до кількох (зазвичай не більше 6) місяців. ПТСР розвивається після гострої реакції на стрес. Для клінічної картини хаарктерні симптоми, пов’язані зі зімстом психотравмуючої ситуації, що постійно повторюються: - нав’язливі спогади, уявлення, думки чи відчуття; в дитячому віці можливе повторення гри, яка відображає зміст події - гнітючі сновидіння, що відображають зміст події; у дітей можливі кошмарні сновидіння без усвідомлення їх змісту. - Відчуття чи порушення сприйняття, що відповідають по змісту повторно «відновлюваній події» ( включаючи ілюзії, галюцинації, дисоціативні флешбеки). Ці явища можуть виникати в проснковому стані чи при інтоксикації. В молодшому дитячому віці млжливе відтворення сцен, що відображаєють події. При ПТСР виявляють ознаки, характерні для депресивного розладу, зокрема зниження зацікавленості з відчуттям відчуження від оточуючого. Пацієнти повідомляють про обмеження чуттєвого реагування (наприклад, неспроможності до любові) а також песимістично оцінюють своє майбутнє. Тривалість розладу складає більше одного місяця; супурводжується вираженими порушеннями соціальної, професійної і сімейної адаптації. В залежності від типу перебігу в DSM - IV виділяють наступні варіанти ПТСР: - гострий – при тривалості розладу менше 3-х місяців; Хронічний – при тривалості більше 3-х місяців; Із запізнееним початком – при появі симптомів на протязі 6 місяців і більше після гострої психотравмуючої ситуації.
Розлади адаптації Розлади адаптації – це група стресових або психогенних розладів, що характерихується субсиндромальних вираженням всихопатологічної симптоматики. Розповсюдженість в соматичній клініці складає 10-12%, в амбулаторні психіатричній практиці – більше 20%. Розлади адаптації характеризуються нерізко вираженою депресивною, тривожною і поведінкової симптоматико., за змістом пов’язаною з психотравмуючими факторами. В зв’язку з відносною вираженістю симптомів виникає порушення міжособистісної, соціальної і трудової адаптації. В залежності від дмінуюих проявів виділяють розлади адаптації з депресивною симптоматикою, симптоми тривоги, з тривожною і депресивною симптоматикою, порушенням поведінки і змішану групу з тривожно-деперсивними і поведінковими порушеннями. До симптомів субсиндромальної тривожної деперсії належить неспокій з очікуванням найгіршого, відчуття нікчемності і безпорадності, порушення концентрації уваги, гіперестезія, слабкодухість, фізична слабкість, дратівливість і розлади сну. Крім субафективних і неврозоподібних варіантів серед різних розладів адаптації виділяють: - з порушенням поведінки: імпульсивність, порушення усвідомлення проблем, схильність до актів насилля; - з порушенням емоцій і поведінки: настороженість, ворожість, підвищене вживання алкоголю, схильність до актів насилля. Розлад адаптації з деперсивною симптоматикою є однією з найчастіших причин суїцидальної поведінки. Крім того, виявлення цього розлдау в підлтковому періоді є значимим предиктором виражених психічних розладів в більш старшому віці. В МКБ -10 в даний розлад входять наступні варіанти: культуральний шок, реакція горе, госпіталізм у дітей. НЕВРОЗИ Психічні розлади, що піддаються зворотньому розвитку і зумовлені впливом психотравматичних факторів; перебігають з усвідомленням хворим факту своєї хвороби без порушень відображення реального світу; проявляються в основному психогенно. Обумовлені емоційними і соматовегетативними розладами. У визначенні В.А.Гіляровського декілька ознак, що характеризують неврози: 1)психогенний характер виникнення; 2)особистісні особливості; 3)вегетативні і соматичні розлади; 4)потяг до боротьби з хворобою; 5) переробка особистістю ситуації, що склалась, і симптоматики, що виникла. 1. Розлади самоконтролю: дискомфорт, головний біль, відчуття розбитості (особливо після сну), підвищена втомлюваність, зниження працездатності, знесилення 2. Емоційні розлади: лабільність настрою, сенситивність, подразливість -схильність до депресивних реакцій, страхів і нав"язливих побоювань -бурхливі афективні спалахи з подальшим виснаженням, неадекватність емоційної реакції силі подразника, недостатність контролю за емоційними реакціями
3. Розлади ефекторно-вольової сфери і потягів: порушення апетиту і сексуальної функції, настирливі потяги, дії, недостатній контроль за поведінкою 4. Розлади інших психічних функцій: а) уваги (підвищене виснаження, неуважність, відволікання або приковування до неприємних відчуттів), б) пам"яті (забудькуватість, труднощі при запам'ятовуванні і відтворенні інформації), в) мислення (настирливі думки, афективне мислення, концентрація думок навколо своєї хвороби), г) відчуття і сприймання (гіпер; гіпо- і анестезії, парестезії, сенестопатії, неприємні відчуття в органах і ділянках тіла з розладами їх діяльності, функціональна сліпота, глухота), д) свідомості і самосвідомості (афективне звуження свідомості при психотравмуючих обставинах). НЕВРАСТЕНІЯ. Проявляється підвищеною збудливістю і подразливістю в поєднанні з швидкою втомлюваністю і виснажуваністю. Характерна послідовність включення систем організму (або рівнів) в клінічну картину: 1. Вегетативні порушення: 2.Сенсомоторні розлади: 3. Афективні порушення: Прийнято виділяти: Правильніше розглядати це як стадії в динаміці хвороби: Гіпостенічна неврастенія : зниження працездатності; постійне почуття втоми; зниження інтересу до оточуючого; швидка виснажуваність; Гіперстенічна неврастенія: подразливість; підвищена чутливість; схильність до афективних реакцій; порушення уваги. |
