ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Ознаки адміністративного проступку

Загальні ознаки адміністративного проступку містяться в Кодексі України про адмiнiстративнi правопорушення. Вони наявні у декількох статтях (наприклад, у статтях 1, 9 -11, 247). Їх аналіз свідчить, що законодавець використовує два підходи для фіксації ознак діяння, яке має визнаватися адміністративним проступком.

У першомувипадку наводиться перелік конкретних ознак.

Так, ст. 9 КУпАП встановлює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У другомувипадку законодавець застосовує термін, який є узагальненою абстракцією. Позначає не конкретні фактичні дії та їх наслідки, а результати наукового осмислення емпіричних знань про адміністративний проступок. Це термін «склад адміністративного проступку». У ст. 247 «Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення» зазначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діянні складу адміністративного правопорушення.

З цього випливає, що склад проступку — це системна сукупність його характеристик або ознак, за якими серед інших діянь виокремлюються адміністративні проступки.

На підставі вищенаведеного постає питання: існує чи не існує принципова різниця між ознаками проступку, які безпосередньо зазначені в законі, і тими, що утворюють його склад. Відповідь на нього має бути такою: така різниця існує.

Ознаки, наведені в законі, зокрема в ст. 9 КУпАП, є ознаками апостеріорними(практичними, набутими досвідом). Ознаки, які містить поняття «склад адміністративного проступку», є ознаками апріорними (теоретичними).

Співвідношення апостеріорного і апріорного полягає у тому, що знання, які попередньо були одержані досвідним шляхом (апостеріорні знання, знання, набуті з досвіду, емпіричні знання, істина факту), у подальшому передують досвідові, організовують і спрямовують його. Вони є інструментом, який слугує для набуття і формування нових знань теоретичного рівня (апріорні знання, знання, набуті зі свідомості, теоретичні знання, істина розуму).

Апостеріорні (емпіричні) ознаки адміністративного проступку фіксуються у законі як результат узагальнення історичного досвіду щодо детермінації небажаних для суспільства діянь. Їх нормативне закріплення є орієнтиром для попередньої кваліфікації адміністративного правопорушення.

Наявність у діянні апостеріорних ознак ще не є підставою для його визнання адміністративним проступком і настання юридичної відповідальності. Це підстава для подальшого дослідження (осмислення) всіх обставин вчинку. В адміністративно-правовій теорії таке дослідження або осмислення позначається терміном «адміністративне розслідування».

Адміністративне розслідування здійснюється з використанням апріорних (теоретичних) знань про ознаки адміністративного проступку. Такі знання подає наукове вчення про склад адміністративного проступку.

У разі коли результати розслідування доводять, що ознаки вчинку збігаються з апріорними ознаками (ознаками складу), він набуває юридичного змісту як адміністративне правопорушення, і виникають підстави для юридичної відповідальності.

Таким чином, апостеріорні ознаки забезпечують розпізнання у різноманітті діянь таких, що можуть кваліфікуватися як адміністративні правопорушення. Апріорні ознаки забезпечують осмислення зазначених діянь з позицій права і доведення того, що вони є (або не є) в юридичному (законодавчому) розумінні адміністративними правопорушеннями, за яке настає адміністративна відповідальність.

Характеристика апріорнихознак збігається з характеристикою компонентів поняття «склад адміністративного проступку». Апостеріорніознаки, як зазначалось вище, наведені в законі.

Такими ознаками відповідно до ст. 9 КУпАП є: діяння, протиправність, винність, караність, об’єкт посягання

По-перше, проступком є діяння. Діяння буває двох видів. Це або дія, або бездіяльність.

Дія — це активний вчинок, який прямо порушує вимоги адміністративних норм, наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173); знищення межових знаків (ст. 56); незаконний посів снотворного маку (ст. 1062); пошкодження зелених насаджень (ст. 153); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168).

Бездіяльність — невчинення передбачених законодавством необхідних дій, наприклад, невиконання вимог екологічної безпеки (ст. 911); недодержання державних стандартів (ст. 96); ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду (ст. 1651).

Iз цієї ознаки випливає важливий висновок, що думки, бажання чи iншi вияви психічної діяльності не мають юридичного значення і не можуть бути адміністративним проступком.

Другою ознакою адміністративного правопорушення є його протиправність.

Протиправність означає, що юридична норма забороняє конкретне діяння. Вчинення такого діяння є порушенням права. Тобто воно (діяння) є протиправним. Щодо нього діє правова заборона.

Третьою важливою ознакою адміністративного правопорушення є винність.

Винність передбачає наявність у особи власного психічного ставлення до відповідного вчинку та його наслідків. Законодавець вважав за необхідне вказати на форми вини, якi мають юридичне значення.

Це умисел (вина у формі умислу) i необережність (вина у формі необережності). Умисел може бути прямим чи непрямим (евентуальним). Необережна вина проявляється у формі самовпевненості чи недбалості.

Четвертою обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення є адмiнiстративна караність. Караність означає, що за конкретний вчинок адміністративним законодавством передбачається відповідне покарання. За чинним КУпАП таким покаранням є адміністративне стягнення. Дана ознака дозволяє відмежувати правопорушення від інших протиправних вчинків, які не тягнуть за собою адміністративних стягнень.

Так, наприклад, правила користування засобами морського транспорту містять значну кількість приписів, які зобов’язують особу вчиняти або не вчиняти певні дiї. Проте порушення лише двох пунктів з цих правил (пошкодження внутрішнього обладнання i куріння у невстановлених місцях) веде до накладення адміністративних стягнень (ст. 115 КУпАП).

П’ятою ознакою адміністративного правопорушення є об’єкт посягання. Це діяння, що посягають на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління. Конкретні об’єкти, посягання на які дозволяють кваліфікувати діяння адміністративним правопорушенням, визначені статтями 41—212 Особливої частини КУпАП.