ДІТИ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО – РУХОВОГО АПАРАТУ Дитячий церебральний параліч–охоплюєаномальних дітей з важкими порушеннями опорно-рухового апарату. Церебральний параліч – порушення моторних функцій і контролю м'язів унаслідок враження мозку перед, під час або невдовзі після народження дитини. Медичний термін "церебральний" означає "той, що стосується мозку", а "параліч" - порушення здатності до довільних рухів. Спастична диплегія – легка форма, яка трапляється найчастіше. Під час спастичної диплегії руки вражаются значно менше, ніж ноги, іноді – мінімально. Геміпаретична форма ДЦП- у 80 % випадків розвивається в дитини в ранній постнатальний період, в перші тижні, коли внаслідок травм, енцефаліту, менінгоенцифаліту ушкоджуються пірамідні шляхи, які формуються. Гіперкінетична форма ДЦП -розвивається внаслідок білірубінової енцефалопатії, що є наслідком гемолітичної хвороби новонароджених. У неврологічному статусі у цих дітей спостерігаються гіперкинези, м’язова ригідність шиї, тулуба, ніг. Подвійна геміплегія (тетрапарез) – найважча форма ДЦП, при якій вражаються як нижні, так і верхні кінцівки. Розвиток рухових функцій при цьому утруднено. Антонічно-ататична форма - трапляється значно рідко, характеризується зниженням м’язового тонусу, порушенням координації рухів, рівноваги. Атрофія – це патологічні зміни в будові тканини організму, пов’язані з порушенням обміну речовин в них. М’язовою дистрофією–захворювання, яке поступово веде до атрофії м’язів без ураження нервової системи. Поліомієліт – гостре інфекційне захворювання ЦНС, який назівають дитячим спиномозковим паралічем. Артрогрипозу – гостре інфекційно-вірусне захворювання – ураження суглобів грипозною інфекцією; наслідок травм,що викликають механічні пошкодження рухового апарата; внаслідок вроджених деформацій. Етіологія –розділ медицини, який вивчає причини хвороб. РЕАКТИВНІ СТАНИ Реактивний стан -несприятливі ситуації, які переживає дитина, викликає у неї тимчасові нервово-психічні розлади, що не пов’язані з органічними або функціональними порушеннями ЦНС. Психоз – це психічний стан, який характеризується тяжкими порушеннями психічної функції, контакту з реальною дійсністю, дезорганізацієй діяльності звичайно до асоціальної поведінки і грубим порушенням критики. Неврози– психогенні, функціональні розлади нервово-психічної діяльності, які обумовлені нездатністю особистості свідомо розв’язати конфлікт з собою або з оточуюченням. Невроз– складна душевна патологія, наслідок і результат психосоматичної дезадаптації і в той же час – її складова частина. Неврастенія- зумовлена виснаженням н/с у зв’язку з непосильним інтелектуальним чи фізичним перевантаженням, афективним переживанням дитиною якихось своїх недоліків, страхом покарання за погані оцінки в школі, почуттям сорому перед близькими тощо. Невроз страху - це форма неврозу, при якій синдром страху є провідним протягом усього захворювання і таким, що визначає поведінку дитини чи підлітка. Шкільний невроз – страх йти до школи, діти імітують головний біль тощо. Дидактогенія - зрушення в психічній діяльності учня або учнівського колективу, навіяне вчителем, вихователем. Невроз нав’язливості - характеризується появою настирливих станів після психічної травми. Психопатія –це аномалії характеру, стійкі вроджені або набуті розлади, які заважають людини будувати взаємини і адаптуватися в соціальному середовищі. ПОРУШЕННЯ СПІЛКУВАННЯ Аутизм – хворобливий стан психіки людини, що характеризується послабленням зв’язків з реальністю, виявляється у зосередженості на власних переживаннях, створенні свого світу марення. Ранній дитячий аутизм (РДА) - представляє собою особливий варіант аномального розвитку, який частіше проявляється в перші 2-3 роки життя дитини. Основною його ознакою є порушення контакту дитини з оточуючим середовищем, перш за все, з людьми. Дитина з аутизмом заглиблена у світ власних почуттів, відокремлена від зовнішнього світу. Алалія– брак або недорозвинення мовлення при збереженому слухові й первинно збереженому інтелекті. Алалія виникав у домовленнєвий період життя людини внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку. Розрізняють моторну і сенсорну алалії. Дизартрія – порушення мовленнєвої діяльності, зумовлене недостатністю інервації мовленнєвого апарату. Дислалія– порушення звуковимови за нормального слуху та збереженої інервації мовленнєвого апарату. Браділалія– патологічно повільний темп мовлення. Синонім – брадіфразія, брадіартрія Дисфонія –відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарата. Тахілалія – паталогічно прискорений темп мови Заїкання – порушення темпоритмічної сторони мови. Ринолалія – порушення тембру голосу звуковимовлення. |