 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Діти з порушенням аналізаторів.
Словник з дефектології студентки 26 групи ННІ педагогіки Зінькевич Марії Словник Загальна характеристика аномальних дітей Аномальний розвиток (аномалії) та їх причини – значне відхилення від умовно-вікових норм фізичного та психічного розвитку, спричинене значними вродженими або набутими дефектами, що, у свою чергу, зумовлює потребу спеціальних умов виховання, навчання, життєдіяльності. Аномальниминазивають дітей, у яких фізичні або психічні відхилення призводять до порушення загального розвитку. Причини виникнення дитячих аномалій та головні закономірності психічного розвитку аномальної дитини.Відхилення у розвитку дітей можуть бути обумовлені різними несприятливими факторами, які поділяються на ендогенні (генетичні або внутрішні впливи) і екзогенні (середовищні або зовнішні) впливи. Найчастіше фахівці ґрунтують патологічні фактори залежно від періоду впливу на здоров'я дитини: 1. Вроджені, тобто генетичні – причини, які залежать від дії генетичних (спадкових) чинників (порушення в будові та кількості хромосомних наборів батьків; наркотизм батьків, який зумовлює спотворення їх генетичного апарату). 2. Набуті – аномалії викликані різноманітними шкідливими впливами на організм дитини під час його розвитку у внутрішньоутробний період, при народженні та в наступні періоди життя та пов’язані з дією різноманітних патогенних чинників, гормональні порушення у вагітної, несумісність крові матері і плода; алкоголізм батьків. – пренатальні – причини, що діють на зародок і плід у період внутрішньоутробного розвитку (здоров’я та спосіб життя вагітної: інфекції, інтоксикації, переохолодження, порушення живлення тощо; гормональні порушення; резусна несумісність групи крові матері та плода; застосування медикаментів, зрив вагітності, захворювання нирок, печінки, алкогольне отруєння; вплив ядерного опромінення, хімікатів, довготривале ослаблення організму матері та ін.); – натальні – у період пологової активності (механічні ушкодження плода: неправильне положення плода, затяжні пологи, пологові травми; пологова асфіксія, кесаревий розтин та ін.); – постнатальні – після народження дитини а) інфекційні захворювання: менінгіт, енцефаліт, грип, кір, дизентерія, скарлатина, поліомієліт тощо; різні травми, інтоксикації; порушення харчування дитини; тривалі соматичні захворювання; б) соціальні фактори (соціально-психологічні причини): • тяжкі переживання дитини, обумовлені несприятливим становищем у сім'ї чи школі, постійними стресами, хронічними соматичними і фізичними дефектами; • несприятливі соціально-побутові умови; • недостатність мовленнєвого спілкування; • наслідування неправильного мовлення; • психічні травми; • педагогічна занедбаність. Вік –конкретний обмежений у часі ступінь психічного розвитку. Дефектологія – наука про закономірності та особливості розвитку, виховання та навчання різних категорій аномальних людей. Реабілітація– це як підсумок всієї корекційно – педагогічної діяльності Компенсація –це форма пристосування організму до умов існування при випадінні якоїсь матеріальної структури або функції внаслідок перенесеного захворювання, травм, ушкодження. Компенсація порушення (дефекту)– відновлення, вирівнювання, розвиток порушених або недосформованих функцій; перебудова збережених функцій з метою заміни ушкоджених; створення у процесі навчання і виховання тих способів діяльності й поведінки, що сприяють соціальній адаптації й інтеграції. Неврологія –наука структури і функції нервової системи, тому що джерелом багатьох відхилень у розвитку дитини є стан його нервової системи. Діти з порушенням аналізаторів. Слух – складна анатомо-фізіологічна система живого організму, його здатність сприймати і розрізняти звукові коливання за допомогою слухового аналізатора Глухота – повна відсутність слуху або така форма його зниження, при якій розмовне мовлення сприймається лише частково, за допомогою слухового апарата. Приглухуватість– зниження слуху на обидва вуха, при якому виникають утруднення у сприйнятті мовлення, але при підсиленні голосу це сприйняття стає можливим. Пізнооглухлі – діти, які втратили слух після того, як мова у них вже сформувалась. Сліпими - є діти, в яких зорові відчуття або зовсім відсутні (абсолютна, тотальна сліпота), або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір (максимальна гострота – 0,04 на оці, яке краще бачить з корекцією), який недостатній для звичайного життя і діяльності (практична сліпота). Слабозорі - дітей гострота зору на оці, яке бачить краще при корекції (окуляри), становить від 0,05 до 0,4. До цієї категорії відносять дітей з більшою гостротою зору, які мають інші дефекти зорової функції. Сліпонароджені -зір втрачено до народження та у віці до трьох років. Осліплі -втратили зір у наступні періоди життя й зберегли в пам’яті певні зорові образи. Астигматизм - характеризується тим, що зображення не збирається на сітківці в єдиний фокус, як при нормальній рефракції, а виникає в декількох фокусах, які знаходяться на різних відстанях від сітківки, тому зображення предметів виходять перекрученими. |
