 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| ДІТИ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ
Логопедія – спеціальна педагогічна наука про порушення мовлення, методи їх попередження, виявлення й усунення за допомогою засобів спеціального навчання і виховання. Логопедія вивчає проблеми з важкими мовними вадами (діти-логопати). Дисфонія (афонія)– відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарата. Синоніми – порушення голосу, порушення фонації, фонаторні порушення, вокальні порушення. Фонастенія– слабкістьголосу,функціональне порушення голосу, коли при відсутності механічних пошкоджень гортані голос зникає назавжди чи, що буває частіше всього, періодично то послаблюється, то зовсім зникає (афонія): голосовий ефект не відповідає вольовому імпульсу на голосі зв’язки. Мутизм– припинення мовленнєвого спілкування внаслідок тяжкої психічної травми. Мутизм має тимчасовий характер і належить до групи невротичних реакцій. Слабкість голосу- залежити або від слабкості дихального апарата, або від недостатності енергетичного змикання голосових зв’язок. Форсуючий- різкий звук говорить про зайву напругу (пшеркинезип) голосових зв’язок або навіть про дійсні гіперкинези в області гортані; якщо напруга падає на низькі тони – голос звучить крикливо, якщо ж на високі тони – виходить верескливий голос. Заливчастий голос-як правило буває при мовленні на вдиху, що відбувається при хвилюванні, квапливості, а також при тахілалії, баттаризмі. Приглушено- звучить голос, який застрягає в задній частині ротової порожнини и тому швидко згасаює. Тріскучий голос - залежить від скороченогьт звучання голосних і перебільшуванні приголосних, що спостерігається в заїкуватих та глухих. Носовий, гугнявий - відтнки голосу є показником улучення повітряної струменю в носоглотку. Сиплий голос - спостерігається також в період мутації голосу. Хриплий голос – наступний, більш сильний ступінь сиплого голосу. Темп - є виразник засобів усного мовлення. Людина, яка має нормальний темп, проголошує за секунду від 9 до 14 звуків, при прискоренні – 15 – 20 звуків за секунду, але проголошення не змінює своєї виразності та вибагливості. Браділалія - патологічно повільний темп мовлення. Синонім – брадіфразія, брадіартрія Причиною є загальна млявість, паретичність мовленнєвих м’язів, що характерно для деяких форм дизартрії. Тахілалія – патологічно прискорений темп мови. Синонім – тахифразія. Характеризується прискореною артикуляцією. За своєю природою може бути органічною авбо функціональною. Батаризм -це явище виділяють як самостійне порушення. Заїкання – порушення темпоритмічної сторони мови, зумовленим судомним станом м’язів мовного апарата. Синоніми – логоневроз. Дислалія– порушення звуковимовляння при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарата. Синоніми – косномовність; дефекти звуковимовляння, фонетичні дефекти, недоліки вимовляння фонем. Прогнатія – верхня щелепа сильно видається вперед. У результаті нижні передні зуби зовсім не змикаються з верхніми. Прогенія – нижня щелепа виступає вперед, передні зуби нижньої щелепи виступають за передні зуби верхньої щелепи. Відкритий прикус – між зубами верхньої і нижньої щелепи при їх змиканні залишається проміжок. В одних випадках цей проміжок лише між передніми зубами (передній відкритий прикус). Функціональною дислалією- називається такий вид неправильної вимови, при якому немає ніяких дефектів артикуляційного апарату. Іншими славами, немає ніякої органічної основи. Причини функціональної дислілії. Сигматизм– недоліки вимови свистячих (c, з, ц) та шиплячих (ш, щ, ж, ч); види сигматизму: міжзубний, губно-зубний, призубний, шиплячий, боковий, носовий. Ротацизм– недоліки вимови звуків р і р'; відсутність р або заміни звуку р в словах: одноударне р, горлове або кортавне вимовляння звуку р (ль), носове вимовляння звуку р (л), бокове р (и), двогубне р (кучерське з вібрацією губ р-н, двогубе без вібрації губ р- Ламбдацизм – недоліки вимови звуків л і л'; відсутність звука лв словах або використання призвука голосового замість звука л, міжзубне л, двогубне л, губно-зубне л, носове л. Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимовляння, які зумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарата. Дизартрія – порушення вимовляльної сторони мовлення, зумовлене органічною недостатністю іннервації мовленнєвого апарата при поразках заднєлобних та підкоркових відділів мозку. Бульбарная дизартрія - виявляється при захворюванні або пухлині довгастого мозку. Підкоркова дизартрія – виникає при уражені підкоркових вузлів головного мозку. Гіперкінез – надмірні мимовільні, зайві, недоцільні, неупоряджені рухи, які не контролюються дитиною. Мозочкова дизартрія – характеризується скандированим “рубленим” мовленням, іноді супроводжується викриками окремих звуків. Коркова дизартрія – порушується довільна моторика артикуляційного апарата, вимова складних по звуко-складовій структурі слів, утруднення динаміки переключення від одного звука до іншого, від однієї артикуляційної пози до другої, діти чітко проголошують ізольовані звуки, але в мовленнєвому потоці звуки спотворюються, виникають заміни. Псевдобульбарна дизартрія – є наслідком перенесеного в ранньому дитинстві, під час пологів або внутрішньоутробного періоду органічного ураження мозку в результаті енцефаліту, пологових травм, пухлин. Апраксія – нездібність здійснення складної цілеспрямованої дії (одягтись, застебнути ґудзики тощо) при відсутності парезу або паралічу. Хворий втрачає здатність користатися предметами за призначенням, наприклад одягнутися, запалити сірник. Апраксія мовлення – це неврогенне порушення внаслідок ураження здатності програмування серсомоторні команди для позиції та руху м’язів, для свідомого продукування мовлення. Це – рухове мовленнєве порушення (РМП), яке об’єднує апраксію і дизартрію. Рухові мовленнєві порушення (РМП) – це розлади, що залежать від неврологічного ураження внаслідок якого страждає моторне програмування або нервово-м’язове виконання мовлення. РМП об’єднує апраксію і дизартрію. Афазія (від грец. а – заперечення і phasis – мовлення)–повна або часткова втрата мовлення, зумовлена локальними ураженнями головного мозку. Розрізняють афазії: моторна, сенсорна, амнестична (діти забувають назви предметів), тотальна. Моторная афазія – є найбільш розповсюдженою. Цей вид афазії виникає при ураженні мовленнєво-рухового центра. Семантична афазія - характеризуэться порушенням смислу фраз, які зв’язані між собою прийменниками,союзами. Алалія– відсутність або недорозвиненість мови внаслідок органічного ураження зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини Сенсорна алалія – одне із складних і ще недостатньо вивчених питань логопедії. Дислексія– порушення читання, пов’язане з ураженням або недорозвиненням деяких ділянок кори головного мозку. Дисграфія– часткові специфічні розлади процесу письма. Для позначення порушень письма використовують терміни: дисграфія, аграфія, дизоргографія, еволюційна дисграфія. Проявляється в нестійких оптико-просторових образах букв, у перекрученнях звуко-складового наповнення слова і структури речення. |
