 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| У чому сутність батьківського авторитету і які є види справжнього авторитету батьків?
Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом A.C. Макаренка, включає в себе "все батьківське і материнське життя — роботу, думки, звички, почуття, прагнення"1. Авторитет (від лат. autoritas — влада, вплив) — це відмітні особливості окремої особи, групи чи організації, завдяки яким вони заслуговують довір'я і можуть в силу цього здійснювати вплив на погляди і поведінку інших людей у певній галузі життя . Значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей приділяв A.C. Макаренко. Адже діти ще не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес соціального успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть відчутно позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Розрізняють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет включає всю гаму правильного, праведного і красивого життя батьків. Він об'єднує такі особливості їх поведінки: 1. Авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. "Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб у дітях утвердити самого себе, продовжити у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов — ніжне, тендітне, вередливе дитя мужності. Продовжувати себе у своїх дітях — це значить бути мужнім у любові"1. 2. Авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами й труднощами у навчанні, знання інтересів та уподобань, кола друзів, товаришів. 3. Авторитет допомоги має проявлятися не в поспішному виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді — як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих умов для подолання труднощів. Адже лише в самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов'язків ослаблює, збіднює особистість. 4. Авторитет вимогливостіпередбачає достатній і об'єктивний контроль з боку матері та батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, а також доручень у всіх сферах діяльності. Якщо це робиться систематично, в дитини поступово формуються звички відповідальності за виконання обов'язків і доручень. 5. Авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі: "Не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно вона стає видимою, приносить дитині страждання і розчарування у тих, хто виявився автором неправди. 6. Авторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не просто біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває на шляху активного розвитку, в неї ще мало соціального досвіду, знань, вона вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими), припускається помилок. Однак її треба поважати як найвищу цінність: вона — Людина. 71. Форми роботи класного керівника з батьками учнів. Батьки віддають дитину до школи з надією, що вона потрапить до рук розумного, гуманного вчителя, який забезпечить їй належне виховання. Та цього мало. Лише за умов спільної, узгодженої діяльності вчителів і батьків можна домогтися успіхів у виховній роботі. Оскільки значна кількість батьків не має належної психолого-педагогічної підготовки і почуття громадянської відповідальності за належне виховання своїх дітей, класний керівник має бути, з одного боку, сполучною ланкою між школою та сім'єю, а з іншого — організатором підвищення педагогічної культури батьків. У роботі з батьками класний керівник може використовувати різноманітні форми. Це може бути індивідуальна, групова і колективна робота. Досить ефективною формою забезпечення оптимальних умов співпраці сім'ї та школи є відвідування сім'ї школяра. Класний керівник має змогу ознайомитися із соціально-економічними умовами виховання дитини в сім'ї, відчути і зрозуміти психолого-педагогічний клімат у сімейному колективі, дати поради батькам щодо створення сприятливих умов для навчальної діяльності учня, інформувати їх про його успішність і поведінку. Вдаючись до цієї форми роботи з батьками, варто дотримуватись низки вимог: відвідування сім'ї має бути плановим, лише в разі нагальної потреби — позаплановим; треба відвідувати сім'ї всіх учнів, а не лише тих, які мають проблеми у навчанні та поведінці; необхідно кожного разу визначати мету і зміст бесіди з батьками з урахуванням індивідуальних особливостей конкретної дитини; завчасно попереджувати й узгоджувати з батьками день і час візиту; інформуючи батьків про навчально-виховну діяльність їхньої дитини, передовсім необхідно розповісти про позитивне у навчанні та поведінці учня, а після цього з дотриманням такту сказати про труднощі, які виникають у навчанні, спілкуванні з товаришами, вчителями, вести розмову про спільні дії у наданні допомоги дитині для подолання цих труднощів. Важливим правилом відвідування сім'ї учня педагогом є створення такої атмосфери взаємовідносин між учителем, учнем і його батьками, за якої візит був би однозначно бажаним, очікуваним, корисним і приємним. Коли ж цього немає і батьки з тривогою, а учень з острахом сприймають педагога-візитера, то краще не відвідувати сім'ю, використовуючи інші форми контактів. Що стосується батьківських зборів, то вони мають відповідати таким педагогічним вимогам: • сприяти формуванню згуртованого батьківського колективу, наголошувати на соціально-правовій відповідальності батьків за виховання дітей; • забезпечувати наступність у розв'язанні виховних завдань; • забезпечувати оптимальні умови для здобуття батьками психолого-педагогічних знань в галузі сімейного виховання; • сприяти забезпеченню єдності виховних впливів школи та сім'ї на вихованців; • забезпечувати формування узгодженої колективної думки, яка позитивно впливала б на процес виховання; • сприяти підвищенню авторитету вчителів-вихователів і батьків. Для формування і функціонування колективу батьків класу, підвищення дієвості батьківських зборів необхідно створювати органи самоврядування. Таким органом є батьківський комітет. Він обирається у складі 3—5 осіб на загальних зборах батьків учнів класу. Члени батьківського комітету обирають голову. Завдання батьківського комітету — сприяти роботі педагогічного колективу школи у вихованні та навчанні школярів, допомагати класному керівникові створювати сприятливі економічні умови для проведення навчально-виховної роботи. Кожний член батьківського комітету повинен користуватися авторитетом у батьків, мати організаторські здібності, бути сумлінним вихователем своїх дітей, добрим сім'янином. Члени батьківського комітету повинні відчувати відповідальність перед громадою за виховання дітей, бути делікатними у питаннях, які стосуються стану справ в окремих сім'ях, не робити їх предметом пересудів. Батьківський комітет за умов грамотного педагогічного сприяння з боку класного керівника може стати добрим помічником учителів в організації та проведенні класних батьківських зборів, які проводяться 5—6 разів упродовж навчального року. їх проведенню має передувати підготовча робота класного керівника. Особливу увагу треба приділити підготовці та проведенню перших зборів батьків, з якими класний керівник ще мало знайомий. Для цього необхідно детально ознайомитися з учнями класу (демографічні дані, стан здоров'я, успішність у попередніх класах, особливості соціально-психологічного розвитку), відвідати учнів дома для знайомства з їхніми батьками; у бесідах з колегами, які працювали з учнями в попередніх класах, з'ясувати стан взаємин батьків з педагогічним колективом. У підготовці батьківських зборів беруть участь члени батьківського комітету, батьки-активісти. Питання порядку денного обговорюється на засіданні батьківського комітету. До батьківських зборів мають готуватися й учні. Організовано і зацікавлено проходять збори, на яких батьки можуть бачити результати діяльності вихованців (щоденники, зошити, твори, вишивки, вироби з дерева чи металу, малюнки, кулінарні вироби та ін.). Значним інтересом у батьків користуються виступи учасників художньої самодіяльності. Це своєрідні звіти педагогів перед батьками про результати виховної роботи з їхніми дітьми. При цьому важливо, щоб у підготовці виставок, у творчих звітах брали участь усі учні класу. Це, по-перше, активізує колективну творчу роботу безпосередньо учнів і, по-друге, викликає особливий інтерес батьків. Досвід роботи класних керівників, які працюють творчо, показує, що на такі збори приходять обоє батьків учня, як на сімейне свято. Важливо визначити (і погодити з батьками) час проведення зборів з урахуванням їх зайнятості. Доцільно на весь навчальний рік визначити постійний день (наприклад, остання п'ятниця чи субота місяця) і час проведення зборів. Це дає змогу батькам планувати свій час. Суттєвим моментом у підготовці батьківських зборів є форма запрошення. Не виправдовує себе практика примусового виклику батьків на збори шляхом запису в учнівських щоденниках, через усні нагадування та ін. Уже через форму запрошення необхідно надавати зборам особливої важливості, підкреслювати повагу до батьків як до своїх спільників у розв'язанні найважливіших завдань, які стосуються їхніх дітей. У запрошенні необхідно висвітлити питання, які будуть розглядатися на зборах. Добре мати спеціальні друковані бланки запрошень. А коли таких немає, то учні під керівництвом класного керівника готують ці запрошення, виявляючи при цьому старанність і вміння щодо художнього оформлення. Наводимо можливий варіант запрошення. Шановні Наталіє Іванівно і Сергію Дмитровичу! Батьківський комітет, педагогічний колектив 5-го класу запрошують Вас на батьківські збори, які відбудуться 05.05.07 О 19.00 в класній кімнаті № 26 (другий поверх) Порядок денний: 1. Підсумки навчально-виховної роботи учнів 5-го класу за третю чверть. (Доповідає класний керівник Найда Н.В.) 2. Лекція "Індивідуальні особливості фізичного і психічного розвитку дітей, урахування їх у виховній роботі в сім'ї". (Лектор Коваленко С.М., шкільний психолог) 3. Огляд виставки вишивок, аплікацій, малюнків учнів класу. 4. Звіт учасників художньої самодіяльності 5-го класу. Чекаємо Вас з радістю. Батьківський комітет Класний керівник Запрошення учні вкладають у конверти і вручають своїм батькам. Якщо батьки впевнені, що на зборах класний керівник, учителі не виявлять нетактовності в оцінці діяльності їхніх дітей, не будуть влаштовувати "судилище" над ними, принижувати їхню гідність, відчують, що кожні збори — це школа їхнього педагогічного зростання, де всі батьки й учителі зацікавлено, зі взаємною повагою шукають оптимальних шляхів розв'язання складних питань виховання дітей, вони з бажанням і цікавістю будуть брати участь у таких зборах. Важливо продумати й інші організаційні питання: хто і як зустрічатиме батьків при вході до школи, хто проведе до кімнати, в якій відбуватимуться збори та ін. На зборах підбиваються підсумки навчально-виховної роботи за певний період, визначаються перспективи. Завдання класних керівників, учителів полягає в тому, щоб підтримувати інтерес батьків до спільної роботи. На її фоні важливо зуміти показати позитивну діяльність учня, успіхи у його соціально-психічному розвиткові. Навіть у слабкого, недбайливого вихованця необхідно відшукати позитивне зерно, "посіяти" надію в батька і матері, а через них і в учня, на добрі сходи. При цьому потрібно виходити з позиції, що не в кожної дитини є можливості для успіхів у розумовій діяльності (навчанні), але кожна особистість може досягти вершин у моральній досконалості. Цим класний керівник стимулює позитивну виховну діяльність безпосередньо батьків і через них заохочує дітей до самовдосконалення. Недоречно на зборах порушувати негативні аспекти діяльності окремих учнів, дорікати батькам за прогалини і недоліки у навчанні та поведінці їхніх дітей. Така дія класного керівника ставить деяких батьків у незручне становище, призводить до того, що батьки учнів, які мають прогалини у навчанні, недоліки у поведінці, перестають відвідувати збори, а педагоги втрачають своїх спільників у вихованні школярів. Та все ж батьки повинні знати про результати навчання своїх дітей. З цією метою напередодні зборів класний керівник готує індивідуальні інформаційні бюлетені, з яких батьки можуть ознайомитися з інформацією про успіхи дитини, труднощі, з якими вона стикається у шкільному житті. Такі бюлетені класний керівник вручає батькам на початку батьківських зборів. Зразок такого бюлетеня подало у додатку Є. Провідне місце на зборах мають посідати питання психолого-педагогічної просвіти батьків. Для цього має бути продумана система, яка охоплювала б увесь період навчання дітей, застерігала від випадковостей, виключала дублювання. Батьки мають пройти разом з класним керівником своєрідну школу сімейного виховання. З лекціями, повідомленнями з проблем сімейного виховання повинен, як правило, виступати класний керівник. Він, як ніхто інший, знає і відчуває труднощі, з якими стикаються батьки у вихованні своїх дітей. Інтерес батьків до педагогічної інформації зростає, коли учитель-вихователь ілюструє теоретичні положення яскравими прикладами з життя і діяльності учнівського колективу або проблем сімейного виховання, не називаючи конкретних імен. Якщо хтось з батьків і пізнає у наведеній ситуації свої дії, дії сина чи доньки, то він повинен подумати про це сам на сам. У таких лекціях батьки повинні віднаходити відповіді на питання сімейного виховання. Тому головне в лекції — на науковій основі визначити можливі шляхи розв'язання проблем, що виникають у системі сімейного виховання. У рамках зборів цікавою формою, яка сприяє підвищенню педагогічної культури батьків, с залучення їх до розв'язання педагогічних ситуативних задач із питань сімейного виховання. Вони допомагають заохочувати батьків до цікавих розмірковувань, висловлювати нестандартні судження. За допомогою класного керівника можна визначити оптимальний шлях розв'язання таких задач. Класний керівник добирає педагогічні ситуації залежно від гостроти педагогічних проблем, які виникають у конкретних сім'ях. Наприкінці зборів батьків запрошують оглянути виставку учнівських робіт. У ролі екскурсоводів мають виступати учні. Батьки з цікавістю сприймають творчі звіти своїх дітей (декламації, пісні, танці та ін.). Своєрідним звітом можуть бути також результати колективних творчих справ. Соціологічні дослідження свідчать, що в багатьох сім'ях батьки-чоловіки самоусуваються від виховання дітей, нерідко знімають із себе відповідальність за цю важливу справу. Підвищити відповідальність батьків-чоловіків, показати їхню педагогічну роль у вихованні свого сина як майбутнього чоловіка, викликати інтерес до виховної роботи в сім'ї — важливе завдання батьківських зборів. Батьківським зборам має передувати підготовча робота. Класний керівник зобов'язаний знати роль і місце батька в кожній сім'ї. Збори батьків треба будувати за тематичним планом: "Батько — високе звання", "Ми відповідаємо за сім'ю", "Батько в сім'ї" та ін. Продовженню розмови про роль батька в сім'ї може сприяти залучення батьків до розв'язання специфічних ситуацій, де потрібна особиста думка батька. На таких зборах необхідно розглядати питання також про роль батька у формуванні в синові справжніх чоловічих якостей (мужності, сили волі, поваги до дівчини, жінки та ін.), підготовки юнаків до виконання в майбутньому функцій чоловіка, батька, захисника Вітчизни. Можна також практикувати проведення зборів матерів. На них доцільно розглядати специфічні питання: "Особливості взаємин матері та дочки", "Статевий розвиток дівчаток і виховна роль матері", "Роль мами в неповній сім'ї", "Мамо, ваша донька закохалась" та ін. Збори мам теж необхідно ретельно готувати, щоб вони були педагогічною школою для них, сприяли розв'язанню складних питань виховання дітей, зміцненню союзу сім'ї та школи. Педагоги-вихователі повинні встановлювати зв'язки з батьками ще до того, як їхні діти прийдуть до першого класу. Вже з цього періоду школа бере на себе турботу про формування педагогічної культури батьків. Тому в систему батьківських зборів необхідно включати так званий підготовчий період. Він охоплює батьків, діти яких через рік сядуть за шкільні парти. Роботу з батьками в цей період проводять учителі, які з вересня наступного року будуть навчати 1-й клас. Орієнтовні форми зв'язку школи і, зокрема, класного керівника з сім'ями вихованців відображено на рис. 3.17. В.О. Сухомлинський високо оцінював значимість такого соціального інституту, як сім'я, важливість прикладу матері та батька у справі виховання дітей, у творенні майбутнього. "Є в світі, — писав педагог, — десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт: один будує залізницю, другий зводить житловий будинок, третій вирощує хліб, четвертий лікує людей, п'ятий шиє одяг... Та є в світі найуніверсальніша — найскладніша і найблагородніша робота, єдина для всіх і водночас своєрідна і неповторна в кожній сім'ї — творення людини. Так, це робота — найвідповідальніша і найскладніша. В ній зливаються інтимне і громадянське. І в цьому злитті, на мою думку, і полягає гармонія людського щастя. Якщо ти хочеш стати неповторною особистістю, якщо ти мрієш залишити після себе глибокий слід на землі — не обов'язково бути видатним письменником чи вченим, творцем космічного корабля чи відкривачем нового елемента періодичної системи. Ти можеш утвердити себе в суспільстві, засяяти прекрасною зіркою неповторної людської індивідуальності, виховавши хороших людей". У Павлиській школі під керівництвом В.О. Сухомлинського працювала педагогічна школа для батьків, у якій були відділення: дошкільне, батьків учнів 1—3-х класів, 4—8-х класів, 9—10-х класів. "За три роки до того, як віддати своїх дітей до навчання, — зауважував Василь Олександрович, — мати й батько починають вчитися в педагогічній школі для батьків".
Упродовж усього періоду навчання дітей у школі батьки мають бути включені у своєрідний психолого-педагогічний всеобуч. У цьому плані мас діяти система підвищення педагогічної культури батьків, яка давала б їм змогу розв'язувати актуальні завдання виховання своїх дітей з урахуванням особливостей їхнього соціально-педагогічного й анатомо-фізіологічного розвитку, з погляду віку і статі. Така система реалізується проведенням навчання з батьками за спеціальною програмою. Причому, підготовлені для розгляду питання є лише орієнтиром у діяльності класного керівника. Вони ніскільки не обмежують творчих пошуків педагога, а навпаки, сприяють активізації його діяльності, акцептують увагу на необхідності дотримання певної системи. Орієнтовні календарно-тематичні плани роботи з батьками, які включають і питання їх навчання, подано у додатку Ж. Значне місце в системі роботи класного керівника з батьками займає батьківський комітет. Це дорадчий виборчий орган, який покликаний допомагати класному керівникові, вчителям в організації навчально-виховного процесу з учнями. Орієнтовний план роботи батьківського комітету на півріччя подано у додатку 3. 72. Поняття системи освіти, її структура. Кожна держава, дбаючи про свій народ, його добробут і перспективи розвитку, створює специфічні соціальні інститути, які мають безпосередньо займатися освітою і вихованням підростаючого покоління. 73. Принципи освіти в Україні. Принципи освіти (від гр. ргіпсіріит — начало, основа) — це вихідні положення, на яких ґрунтується діяльність усієї системи освіти в Україні і її підрозділів зокрема. У Законі "Про освіту" (ст. 6) закріплені такі основні принципи освіти:
74. Управління системою освіти в Україні. Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту* (1996) і Закону України "Про загальну середню освіту" (1999) та інших актів законодавства України. Згідно з ними система освіти як одна із загальногосподарських галузей складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування у галузі освіти. Структура освіти охоплює такі види: дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломну, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту. У зв'язку з ними державою встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта. Згідно з ними визначено такі освітньо-кваліфікаційні рівні: Кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст (магістр). Основними принципами державної освітньої політики в Україні, відповідно до Закону України "Про освіту" (1996), є: 1) доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; 2) рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; 3) гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; 4) органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; 5) незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; 6) науковий, світський характер освіти; 7) інтеграція з наукою і виробництвом; 8) взаємозв'язок з освітою інших країн; 9) гнучкість і прогностичність системи освіти; 10) єдність і наступність системи освіти; 11) безперервність і різноманітність освіти; 12) поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Відповідно до цих принципів регламентується навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у закладах освіти. Так, навчально-виховний процес оголошено вільним від втручання будь-яких політичних партій, громадських та релігійних організацій. Не допускається залучення учнів та студентів до участі у політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської чи релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі. Учням, студентам, працівникам освіти дозволено створювати у закладах освіти первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є. Усі заклади освіти, незалежно від форм власності, мають світський характер, окрім тих, які засновані релігійними організаціями. Для управління освітою в Україні створені система державних органів управління і органи громадського самоврядування. До державних органів управління освітою належать: - Міністерство освіти і науки України; - міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти; - Вища атестаційна комісія України; - Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; - місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Згідно з статтею 12 Закону України "Про освіту" (1996) Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти. У зв'язку з цим воно бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, її державні стандарти; - встановлює державні стандарти знань із кожного предмета; - визнає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти; - здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування; - забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції; - проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати; - формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою; - розробляє умови прийому до закладів освіти; - забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури; - розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; - організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених знань; - разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності і підпорядкування; - здійснює керівництво державними закладами освіти. Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, для Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності. Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їхньої компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду. Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті у межах їхньої компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності. Відповідно до статті 13 Закону України "Про освіту" (1996) місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти у таких межах їхньої компетенції: - встановлюють, не нижче від визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, організацій системи освіти, що с у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; - забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їхньої матеріальної бази, господарське обслуговування; - здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення; - організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти; - вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їхніх прав, надання матеріальної та іншої допомоги; - створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їхніх інтересів; - забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників; - організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів; - визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону. Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на: - управління закладами освіти, що с у комунальній власності; - організацію навчально-методичного забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх підготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України; - координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей; - визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку; - контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що перебувають у комунальній власності. Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Самоврядування закладів освіти згідно з статтею 14 Закону України "Про освіту" (1996) передбачає їхнє право на: - самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності; - участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод підприємств, установ, організацій, громадян; - визначення змісту компонента освіти, що надається закладам освіти понад визначений державою обсяг; - прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами; - самостійне використання всіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису у межах встановленого фонду заробітної плати; - здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в закладах освіти. 75. Управління загальноосвітніми навчально-виховними закладами. Державний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності здійснюється центральними і місцевими органами управління освітою та державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України. Основною формою його є державна атестація, яка проводиться не раніше разу на десять років. У між атестаційний період проводяться інспектування з попередньо запланованих питань навчально-виховної діяльності. Інспектування (від лат. inspectore - наглядати) - це встановлена Міністерством освіти і науки України система державного контролю за виконанням закладами та установами освіти постанов, директив уряду в галузі освіти, навчальних планів та програм, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів поряд із практичною допомогою об'єктом контролю, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків. Шкільна інспекція представлена інспекторами Міністерства освіти і науки України, інспекторами управління освіти обласних державних адміністрацій, інспекторами відділів освіти районних державних адміністрацій. Залежно від спрямованості та масштабів охоплення перевіркою розрізняють такі види інспектування загальноосвітніх навчальних закладів: 1. Фронтальне. Полягає у все сторонній перевірці діяльності школи з метою оцінки роботи адміністрації та очолюваного нею педагогічного колективу, встановлення передумов їх успіхів та причин недоліків. 2. Вибіркове. Зводиться до перевірки окремих сторін діяльності освітнього закладу, зокрема тих, які або мають важливе значення у системі соціального замовлення освіті, або незадовільно вирішуються на практиці. Таке інспектування здійснює закріплений за інспектованим закладом освіти інспектор. Інколи до нього залучаються методисти районного або міського методкабінетів. 3. Тематичне. Спрямовується на поглиблене вивчення стану вирішення певної освітньої проблеми групою шкіл. Під час інспектування загальноосвітнього навчального закладу найчастіше перевіряються такі напрями його діяльності: забезпечення загальною середньою освітою підростаючого покоління; систему праці вчителів, виконання ними навчальних планів та програм; організаційну роботу, розстановку й використання педагогічних кадрів; методичну роботу; стан виховної, позакласної та позашкільної роботи з учнями; зв'язок загальноосвітнього навчального закладу із сім'єю та громадськістю; навчально-матеріальну базу школи, виконання планових бюджетних витрат; облік роботи і звітність навчальних закладів; адміністративно-господарську діяльність. |
