ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Економічний та соціально-політичний розвиток країн Африки наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Політичний розвиток країн Африки наприкінці XX — на початку XXI ст.

Після здобуття незалежності перед країнами Африки постали завдання:

• ліквідувати політичну залежність;

• обрати шлях розвитку;

• демократизувати суспільство.

Для політичного розвитку країн Африки характерно:

1. Існування військово-диктаторських режимів і домінування військових у суспільно-політичному житті.

2. Характерна нестабільність політичних режимів, велика кількість військових переворотів. За останніх 30 років в Африці відбулося понад 80 державних переворотів.

3. Політичне безвладдя супроводжується міжетнічними сутичками.

За постколоніальний період на континенті було зафіксовано понад 40 великих збройних конфліктів, а загальна кількість жертв перевищила 10 млн осіб, причому 90% — мирне населення.

4. Встановлення в багатьох країнах авторитарних режимів. У 80-90-х роках серед 47 країн "чорної Африки":

• в семи панували особисті диктатури;

• в 16 — військові режими;

• в 15 — однопартійні системи;

• лише в п'яти (Батвана, Гамбія, Маврикій, Сенегал, Зімбабве) — відносно демократичні багатопартійні системи.

5. У багатьох країнах обмеження політичних свобод.

6. Відсутність демократичних традицій, демократичного досвіду в більшості країн Африки, фальсифікації виборів.

7. Брак професійних державних чиновників, корупція.

8. Відсталість провінцій порівняно з центром.

9. Братовбивчі громадянські війни (в Руанді, Сомалі, Ліберії, Уганді. Заїрі, Бурунді) та криваві конфлікти.

10. Відсутність консолідуючих націй, у багатьох країнах їх ще не сформовано.

11. Корупція родоплемінної верхівки.

12. Часті військові перевороти, які супроводжуються політичним безладдям.

13. Племінний або етнічний сепаратизм у суспільстві.

14. Міжплемінна ворожнеча і боротьба (незатухаюча війна між племенами хуту і хутеї в Руанді).

15. Знищення інакомислячих.

16. Міждержавні конфлікти через адміністративні кордони, які не збігаються з етнічними.

17. Пожвавлення трайбалізму (з лат. — плем'я), що зумовлює схильність до культурно-побутової та суспільно-політичної відокремленості племен і міжплемінної ворожнечі.

18. Залишилася політична залежність від розвинених країн.

19. Низька політична культура населення.

20. Колишні метрополії проводять політику неоколоніалізму. що полягає у насадженні й закріпленні нових форм економічної, політичної та соціокультурної нерівномірності.

Висновки

1. Виявилася культурно-цивілізаційна неспроможність африканських суспільств до демократії в політичному житті.

2. Незалежність стала в багатьох випадках формальною, оскільки в політичному, економічному, військовому та ідеологічному аспекті вони залежать від розвинених країн.

3. На сьогодні Африка — один з найнестабільніших регіонів світу.

4. Проблеми континенту стають глобальними, їх неспроможні вирішити самостійно африканські країни.

5. Найскладнішою проблемою, що дуже утруднює їхній економічний та соціальний прогрес, є проблема міждержавних і міжплемінних відносин, бо кордони африканських держав встановлювалися колонізаторами без будь-якого врахування географічних, етнічних та історичних чинників. Майже половина африканських державних кордонів проходить по паралелях та меридіанах, близько 30% — по прямих і дугоподібних лініях. Тільки четверта частина кордонів має природні географічні межі.

6. Велика роль Організації африканської єдності, створеної у 1963 р., яка останнім часом активізувала свою діяльність з припинення міжетнічних воєн, у вирішенні расових проблем.

7. Активно діють миротворчі місії військових контингентів оон.

Вони несуть втрати, а замирити ворогуючі сторони не вдається.

Економічний розвиток країн Африки наприкінці XX — на початку XXI ст.

Для економічного розвитку країн Африки на сучасному етапі характерно:

1. Економічна відсталість. Значне відставання не тільки від країн Європи і Північної Америки, а й від Південної Америки й Азії.

2. Наявність значних природних ресурсів.

3. Багатоукладність економіки.

4. Низький рівень розвитку продуктивних сил.

5. Розвиток видобувної промисловості.

6. Експорт сировини.

7. Низькі ціни на африканську сировину і високі ціни на готову продукцію, яку імпортують в Африку.

8. Імпорт техніки, технологій.

9. Недостатній обсяг капіталів, гостра нестача матеріаль- но-фінансових ресурсів.

10. Недостатня кількість кваліфікованих спеціалістів і технічного досвіду.

11. Низька продуктивність праці.

12. Зростання зовнішньої заборгованості (у 1980 р. зовнішній борг становив 400 млрд доларів, а в 1988 р. — 1120 млрд доларів США).

13. Зростає залежність країн від іноземного капіталу.

14. Багато африканських країн не мають надійних транспортних зв'язків зі світом.

15. Більшість країн Африки — це аграрні країни.

16. 28 країн Тропічної Африки ввійшли до 42 найвідсталіших країн світу з класифікації ООН.

17. Для більшості країн характерна нерозвиненість комунікацій і засобів зв'язку.

18. Відбувається вирубування лісів, виснаження джерел прісної води.

На сьогодні Африка найменше розвинений відсталий регіон світу.

Соціальний розвиток країн Африки

Для соціального розвитку країн Африки характерно:

1. Низька тривалість життя, яка найкоротша в світі — вони становить 40 років.

2. Висока дитяча смертність, яка в 1,5-2 рази вища, ніж у розвинених країнах світу. За дитячою смертністю Африка посідає перше місце у світі.

3. Лише 1/3 населення письменна, що не дає можливості запроваджувати високоефективні технології. Африки посідає перше місце в світі за неписьменністю.

4. Поглиблюється соціальна нерівність.

5. Відбувається швидкий приріст населення.

6. Виробництво продовольства відстає від збільшення населення.

7. Низький рівень життя населення, значна частина якого живе за межею бідності.

8. На африканському континенті характерні голод, епідемії, злидні (Ефіопія, Судан, Чад, Нігер, Малі). У 90-х роках 150 млн населення вижили лише завдяки гуманітарній допомозі ООН. США надає Африці допомогу в ром мірі 600 млн доларів щорічно.

9. Зростає соціальна напруга в регіоні.

10. 80% населення Африки не мають доступу до медичного обслуговування.

11. У багатьох країн слабка соціально-класова диференціація суспільства.

Висновок

Проблеми розвитку Африки на початку XXI ст. перетворилися на одну з найболючіших проблем людства, яку можна вирішити лише спільними зусиллями усієї світової спільнота.