Особливості детермінації злочинної поведінки неповнолітніх. Тема 14. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх і злочинів, які вчиняються щодо неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх та її специфічні риси. Особливості детермінації злочинної поведінки неповнолітніх. Індивідуальна профілактика злочинності неповнолітніх, її рівні. Злочинність неповнолітніх та її специфічні риси. Злочинність неповнолітніх - сукупність злочинів та осіб, які їх вчиняють у віці від 14 до 18 років. Специфічні ознаки: 1) це злочинна поведінка членів суспільства, які перебувають на стадії формування особистості, життєвої позиції, переходу від життя під опікою сім"ї і школи до самостійного життя, усвідомлення соціальних цінностей суспільства і виконання своїх особистих функцій у ньому; несформованість емоційної сфери і морально-психологічних настанов щодо різноманітних життєвих ситуацій, що обумовлює неадекватну реакцію на них; особливості дозлочинної поведінки, структура, динаміка, причини, умови, цілі злочинів і заходи щодо їх попередження; 2) особливості мотивації: - коло мотивів цих злочинів більш обмежене, ніж у дорослих; - мотивація позначається рисами інфантилізму; - характерна мотивація самоствердження в групі, псевдотоваристкість, псевдоромантизм; - домінують егоїстично-споживацькі мотиви. Особливості детермінації злочинної поведінки неповнолітніх. Детермінанти злочинності нповнолітніх. Причини: - негативний вплив у сім"ї; - недоліки у шкільному вихованні; - незайнятість суспільно-корисною працею; - негативний вплив мікросередовища; - прорахунки у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів неповнолітніх. 4. Індивідуальна профілактика злочинності неповнолітніх, її рівні. Вимоги до системи профілактики злочинів неповнолітніх: - поєднання сил державних, громадських, релігійних та підприємницьких структур у цій діяльності; - одночасний вплив на особу і мікросередовище неповнолітнього правопорушника; - спеціалізація кримінологічного банку даних, організаціних форм управління профілактикою; - розподіл функцій між окремими учасниками профілактичної діяльності з тим, щоб не допускати дублювання; - визначення сфери застосування заходів виховання, соціальної допомоги і власне профілактики, включаючи її правові форми. Рівні індивідуальної профілактики злочинності неповнолітніх. І рівень. а) Рання профілактика - сукупність заходів, що вживаються державними органами і громадськими організаціями для: - оздоровлення умов життя і виховання неповнолітніх у випадках, коли обставини загрожують їх нормальному розвитку; - знешкодження джерел антисоціального впливу на них; - корекції особи неповнолітніх, які мають некримінальні відхилення у поведінці, з тим, щоб не дати можливості їм перейти до вчинення злочинів. б) Усунення чинників, що вже викликали вчинення конкретних злочинів. в) Попередження рецидивних злочинів з боку неповнолітніх. ІІ рівень. Усунення факторів, які вже обумовили злочини неповнолітніх, з тим, щоб виключити можливість їх вчинення у майбутньому як цими ж, так і іншими підлітками, які перебувають під впливом цих криміногенних чинників. Сюди входять: - своєчасне припинення злочинної діяльності та створення неможливості її продовження; - порушення кримінальної справи, вибір запобіжних заходів; - забезпечення виховно-профілактичного впливу кримінально-процессуальними методами; - застосування правових заходів до осіб, які залучили неповнолітніх до злочинної діяльності чи не виконують своїх обов"язків з виховання дітей; - оздоровлення мікросередовища неповнолітніх злочинців. ІІІ рівень. Боротьба з рецидивною злочинністю, яка включає: - перевиховання і виправлення неповнолітніх злочинців; - надання допомоги у працевлаштуванні осіб, звільнених з місць відбуття покарання; - усунення джерел криміногенного впливу на них у побутовому оточенні. Існують об'єктивні та суб'єктивні причини, що зумовлюють існування латентної злочинності: до об’єктивних належать: середовище й обставини, в яких здійснюються злочини. Приміром, специфіка окремих видів злочинів, які за способом вчинення передбачають підвищену прихованість, що породжує труднощі їх виявлення, специфічні недоліки у звітності та контролі, що перешкоджають розкриттю злочинів, здійснених посадовими особами; відсутність письмових і речових доказів; віддаленість від населених пунктів або людних місць при вбивствах, зґвалтуваннях, розбоях тощо. До суб’єктивних належать: наявність у суспільстві професійної і особливо організованої злочинності, суб’єкти (учасники) яких ретельно маскують свою злочинну поведінку, злочинну діяльність, максимально додають їм видимості правомірних, небажання потерпілого повідомляти про злочин; недоліки в роботі правоохоронних органів, низький стан правосвідомості значних верств населення, ухилення їх від своєчасного повідомлення правоохоронних органів про вчинені злочини, порушення принципів і порядку ведення статистичного обліку, слабка матеріально-технічна база реєстраційних служб правоохоронної системи, недотримання режиму законності в діяльності правоохоронних органів та ін. Злочинність неповнолітніх має високу латентність, і деякі дослідження показують, що ще до першого засудження підлітки встигають зробити кілька злочинів. Це створює атмосферу безкарності. Не забезпечується невідворотність покарання-найважливіший засіб попередження злочинної поведінки. |