ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема 2: Зміст і структура (форма) основних кримінально-процесуальних документів

У нашому кримінальному процесуальному існує понад 20 видів КПД, тому кожен вид КПД має свій зміст, значення і структуру, які повинні відповідати вимогами чинного законодавства.

Найбільш типові та поширені документи:

1) Постанова – КПД, у якому викладається мотивується і формулюються рішення особи, що провадить дізнання слідчого, прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово під час провадження у кримінальній справі. Саме через винесення постанови порушуються кримінальні справи, особи притягуються як обвинувачені, застос­­­­овуються запобіжні заходи, призначаються експертизи, зупиняється чи закривається провадження у справі тощо. Прокурори своїми постановами скасовують незаконні рішення усіх органів досудового слідства. Вимоги, що пред’являються до реквізиту постанови визначені у ст.. 130 КПКУ. Зокрема у постанові має бути вказано: місце і дата її складання, посада і прізвище особи, що виносить постанову, справа у якій вона виноситься, обґрунтування прийнятого рішення з обов’язковим посиланням на ті статті закону, на підставі яких вона виноситься. Постанова підписується особою, яка її винесла, а в деяких випадках санкціонуються прокурором чи судом, або узгоджуються з прокурором. Постанови слідчого є обов’язковими для виконання усіма учасниками процесу та посадовими особами інших підприємств, установ, організацій, а також окремими громадянами. Виконання цих постанов забезпечується можливістю застосування заходів процесуального примусу (примусовий привід, запобіжні заходи), а також авторитетом органів досудового слідства. Виходячи з аналізу судової практики можна визначити типову структуру постанов: вони складаються із вступної, описово-мотивувальної та резулятивної частин. У вступній частині обов’язково вказується: назва постанови, місце і дата її складання, посада і чин особи, котра винесла постанову, її прізвище та ініціали, номер справи у якій виноситься ця постанова. Описово-мотивувальна частина – у ній викладається встановлені обставини справи, їх правова оцінка, підстави і мотиви прийнятого рішення, а також вказується у статті закону, як матеріального так і процесуального якими керувалась особа, котра виносила дану постанову. У резулятивній частині зазначаються формулювання прийнятих рішень, а також відмітки про виконання якихось додаткових процесуальних дій (направлення копій постанови учасникам процесу, тощо).

2) Протокол – являє собою процесуальний документ про проведення певних слідчих і судових дій, а також про їхній зміст та правові наслідки. Вимоги до протоколу встановлені у ст. 32 КПКУ. Ст. 84 КПКУ встановлює обов’язковість ведення протоколів, як при провадженні слідчих дій так і у судовому розгляді справи (у судах усіх інстанцій). У протоколі про кожну слідчу дію мають бути зазначені: місце і дата його складання, посада і прізвище усіх, хто проводять вказану дію (обшук, виїмка), прізвища інших осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії (понятих), вказівка на те, що їм роз’яснені їхні права та обов’язки, викладається зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення, а також усі істотні для справи обставини виявлені при виконанні даної слідчої дії. У протоколах не дозволяється використовувати різні оціночні судження чи поняття, а також робити висновки, які вимагають спеціальних знань (медичних, технічних експертів). Протоколами, зокрема, оформляється: допити, огляди, виїмки, пред’явлення для впізнання тощо. Самостійну групу становлять протоколи судових засідань першої та апеляційної інстанції. Вимоги до цих протоколів вказані у статті 87 КПКУ. Вони повинні бути більш детальні і підтверджувати, або спростовувати, відповідні протоколи досудового слідства. Протоколи слідчих і судових дій складені у встановленому законом порядкує джерелами доказів, оскільки саме в них підтверджується (чи спростовуються) обставини, що мають значення для вирішення даної справи по суті. До протоколів можна додавати фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомки, відеозаписи, різні плани, схеми (у справах про ДТП), та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Структура протоколу: вступна, описова, заключна (резолютивна) частини. У вступній частині вказуються назва, місце і дата складання протоколу, прізвище, посада і чин особи, що його склала, інші учасники даної процесуальної дії, про яку складено протокол, та їх паспортні дані та домашні адреси. Вказуються також тривалість проведення даної слідчої дії. В описовій частині зазначаються приводи та підстави проведення даної процесуальної дії, позначка про роз’яснення прав та обов’язків усіх учасників даної слідчої дії, що підтверджується підписами цих осіб, дається опис змісту та результатів проведення даної процесуальної дії. В заключній частині наводиться позначка про ознайомлення учасників процесуальної дії із змістом протоколу. Фіксуються усі заяви та зауваження учасників процесуальної дії щодо її ходу. Ставляться підписи усіх учасників та посадової особи, яка проводила дану слідчу дію. Вказується про вручення (направлення) копії протоколу усім учасникам слідчої дії.

3) Обвинувальний висновок– підсумковий процесуальний документ досудового слідства, містить висновки слідчого у справі щодо змісту обвинувачення, аналіз усіх зібраних у справі доказів та інших матеріалів. У цьому висновку слідчий і прокурор остаточно формулюють своє ставлення до винуватості обвинувачуваного у вчиненні конкретного злочину. Питання про винуватість чи невинуватість особи остаточно вирішується судом 1ої інстанції під час розгляду справи по суті. Обвинувальний висновок слідчого обов’язково повинен бути затвердженим прокурором перш ніж бути направленим до суду (ст. 229 КПКУ).в обвинувальному висновку повинні бути зазначені: обставини справи, що встановлені на досудовому слідстві, місце, час, спосіб, мотиви та наслідки злочину (якщо це груповий злочин – стосовно кожного з обвинувачених), а також усі докази, зібрані під час досудового слідства та відомості про потерпілих; вказуються також доводи, як зі сторони обвинуваченого, так і потерпілого та результати перевірки цих доводів; вказуються обставини, які обтяжують чи пом’якшують відповідальність особи, яка вчинила злочин; викладається суть пред’явленого обвинувачення із зазначенням статті кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за інкримінований злочин. Крім того до обвинувального висновку обов’язково додаються: список осіб, які підлягають виклику до суду, а також низка довідок з питань, які повинні бути вирішенні судом одночасно із розглядом справи по суті (довідка про рух справи та застосування запобіжних заходів, довідка про речові докази у справ тощо).